Артикул 11. Вірую у воскресіння плоті

Частина перша. Визнання віри.

Розділ другий. Xристиянське визнання віри.

Глава третя “Вірую у Святого Духа”

989 Ми твердо віримо і сподіваємося, що так само, як Христос правдиво воскрес із мертвих і живе вічно, так і праведники після своєї смерті житимуть завжди з Христом воскреслим і що Він воскресить їх останнього дня (Пор. Iв. 6, 39-40.). Як і воскресіння Христа, так і наше воскресіння буде ділом Пресвятої Трійці:

«Якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Ісуса Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим. 8,11; Пор. 1 Сол. 4, 14; 1 Кор. 6, 14; 2 Кор. 4, 14;Флп. З, 10-11.).

990 Слово «плоть» означає людину як істоту слабку і смертну (Пор. Бут. 6, 3; Пс. 56, 5; Іс. 40, 6.). «Воскресіння плоті» означає, що після смерті буде не лише життя безсмертної душі, а й наші «смертні тіла» (Рим. 8,11) знову отримають життя.

991 Віра у воскресіння мертвих від початку була суттєвим елементом християнської віри. «Воскресіння мертвих – упевненість християн; ця віра нас оживляє» (Тертуліян, Про воскресіння померлих, 1,1.):

«Як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша (...). Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих» (1 Кор. 15,12-14.20).

І. Воскресіння Христа і наше Воскресіння

Поступове Об'явлення Воскресіння

992 Правду про воскресіння з мертвих Бог відкривав Своєму Народові поступово. Надія на тілесне воскресіння померлих з'являється як внутрішній висновок віри в Бога - Творця цілої людини, з душею і тілом. Творець неба і землі - це також Той, Хто вірно зберігає Свій союз із Авраамом та його нащадками. У цій подвійній перспективі почне виражатися віра у воскресіння. У своїх випробовуваннях мученики Макавеї сповідують:

«Цар світу воскресить нас, що вмираємо за Його закони, - до вічного життя» (2 Мак. 7,9). «Ліпше померти від руки людей, коли хтось має надію в Бога, що Він воскресить його знову» (2 Мак. 7,14; Пор. 2 Мак. 7, 29; Дан. 12, 1-13.).

993 Фарисеї (Пор. Ді. 23, 6.), а також багато сучасників Господа (Пор. Ів. 6, 54.) надіялися на воскресіння. Ісус постійно цього навчає. Садукеям, які заперечували воскресіння, Він відповів: «Чи не тому ви помиляєтесь, що не знаєте Письма й Божої сили»? (Мр. 12,24). Віра у воскресіння опирається на вірі в Бога, Який «є Богом не мертвих, а живих» (Мр. 12,27).

994 Більше того, Ісус пов'язує віру у воскресіння зі Своєю власною Особою: «Я - воскресіння і життя» (Ів. 11,25). Сам Ісус воскресить останнього дня тих, хто буде вірити в Нього (Пор. Ів. 5, 24-25; 6, 40.), хто буде їсти Його тіло і пити Його кров (Пор. Ів. 11,24.). Уже відтепер Він дає знак і запоруку, повертаючи життя деяким умерлим (Пор. Мр. 5, 21-42; Лк. 7, 11-17; Ів. 11.), провіщаючи цим самим Своє власне воскресіння, яке, однак, буде іншого порядку. Про цю унікальну подію Він говорить як про «знак пророка Йони» (Мт. 12,39), знак храму (Пор. Ів. 2, 19-22.): Він заповідає Своє Воскресіння по трьох днях після Своєї смерті (Пор. Мр. 10, 34.).

995 Бути свідком Христа означає бути «свідком Його Воскресіння» (Ді. 1,22; Пор. Ді. 4, 33.), бути тими, «що з Ним їли й пили після того, як Він воскрес з мертвих» (Ді. 10,41). Уся християнська надія на воскресіння позначена зустрічами з воскреслим Христом. Ми воскреснемо, як Він, з Ним і через Нього.

996 Від початку християнська віра у воскресіння натрапляла на незрозуміння й опір (Пор. Ді. 17, 32; 1 Кор. 15, 12-13.). «Жодне твердження християнської віри не зустрічає такого сильного, упертого, непохитного і стрімливого опору, як воскресіння плоті» (Св. Августин, Пояснення Псалмів, 88, 2,5.). Є дуже поширеним переконання, що після смерті життя людської особи триває духовним способом. Але як повірити, що це тіло, смертність якого очевидна, може воскреснути до вічного життя?

Як воскреснуть мертві?

997 Що означає «воскреснути»? У смерті, що є відділенням душі від тіла, людське тіло підлягає зіпсуттю, тимчасом як душа йде на зустріч із Богом, очікуючи з'єднання зі своїм прославленим тілом. Бог Своєю всемогутністю остаточно поверне нетлінне життя нашим тілам, з'єднавши їх з нашими душами силою Воскресіння Ісуса.

998 Хто воскресне? Усі люди, що вмерли: «Вийдуть ті, що чинили юза добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд» (Iв. 5,29; Дан. 12, 2.).

999 Як воскреснуть? Христос воскрес у власному тілі: «Гляньте на Мої руки та на Мої ноги: це ж Я Сам» (Лк. 24,39); проте Він не повернувся до земного життя. Так само в Ньому «всі воскреснуть у власному тілі, яке вони мають тепер» (IV Латеранський Собор: DS 801.), але це «тіло» стане подібним «до Його прославленого тіла» (Флп. 3,21), перетвориться у «тіло духовне» (1 Кор. 15,44):

«Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?» Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. І те, що сієш, - не тіло, що має уродитися, а голе зерно. Сіється у тлінні, а встає у нетлінні; (...) і мертві нетлінними воскреснуть (...). Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя» (1 Кор. 15, 35-37. 42. 52-53).

1000 Це «як» перевищує нашу уяву і наше розуміння; воно доступне лише через віру. Але наша участь у Євхаристії вже дає нам передсмак перетворення нашого тіла через Христа:

«Так само, як хліб, що виростає із землі, завдяки прикликуванню Бога перестає бути звичайним хлібом, а стає Євхаристією, яка складена з двох елементів - земного і небесного, - так і наші тіла, які мають участь у Євхаристії, стають нетлінними, бо мають надію на воскресіння» (Св. Іриней, Проти єресей, 4, 18, 5.).

1001 Коли? У спосіб остаточний це станеться «останнього дня» (Ів.6, 39-40. 44. 54; 11,24); «наприкінці світу» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 48.). Воскресіння мертвих тісно пов'язане з Другим Приходом Христа:

«Бо Сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі. Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі» (1 Сол. 4,16).

Воскреслі з Христом

1002 Якщо правдою є те, що Христос воскресить нас «останнього дня», то правдою є також і те, що ми вже певним чином воскресли з Христом. Справді, завдяки Святому Духові християнське життя вже відтепер, на землі, є участю у смерті і Воскресінні Христа:

«Поховані з Ним у Хрещенні, з Ним ви разом також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих (...). А коли ви з Христом воскресли, то шукайте те, що вгорі, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога» (Кол. 2,12; 3,1).

1003 З'єднані з Христом через Хрещення, віруючі беруть уже дійсну участь у небесному житті воскреслого Христа (Пор. Флп. 3, 20.), та життя Це «приховане з Христом у Бозі» (Кол. 3,3). «І разом воскресив нас, і разом посадив на небі у Христі Ісусі» (Еф. 2,6). Живлені Його Тілом у Євхаристії, ми вже належимо до Тіла Христового. Коли ми воскреснемо останнього дня, тоді й «з'явимося з Ним у славі» (Кол. 3,4).

1004 В очікуванні цього дня тіло й душа віруючого мають честь «належати Христові»; звідси - вимога пошани до свого власного тіла, а також до тіла іншої людини, передусім тоді, коли воно страждає:

«Тіло ж (...) для Господа, і Господь для тіла. Бог же і Господа був воскресив - та Й нас воскресить Своєю силою. Хіба не знаєте, що тіла ваші - члени Христові? (...) Уже не належите до себе самих. (...) Тож прославляйте Бога у вашому тілі» (1 Кор. 6,13-15. 19-20).

II. Умерти в Христі Ісусі

1005 Щоб воскреснути з Христом, треба умерти з Христом і «покинути тіло, щоб жити біля Господа» (2 Кор. 5,8). У такому «відході» (див. Флп. 1,23), яким є смерть, душа відділена від тіла. Вона з'єднається зі своїм тілом у день воскресіння мертвих (Павло VI, « Sollemnis Professio fidei », Символ віри Народу Божого, Урочисте визнання віри, 28.).

Смерть

1006 «Перед обличчям смерті загадка людського існування досягає своєї вершини» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 18.). У певному сенсі тілесна смерть є природною, але для віри вона є «заплатою за гріх» (Рим. 6,23; Пор. Буг. 2, 17.). Для тих, що вмирають у Христовій благодаті, смерть є участю у смерті Господа, яка дає змогу брати участь у Його Воскресінні (Рим. 6, 3-9; Флп. 3, 10-11.).

1007 Смерть є кінцем земного життя. Час є мірою нашого життя, у часі ми змінюємося, старіємо; як і в усіх живих істот на землі, смерть є нормальним кінцем життя. Цей аспект смерті надає нашому життю певну невідкладність нашої смертності і також нагадує нам, що час для реалізації нашого життя обмежений:

«Пам'ятай про твого Творця у дні твоєї молодості, перше ніж (...) порох повернеться у землю, звідки взявся, а дух відійде до Бога, що його Він дав» (Проп. 12,1. 7).

1008 Смерть ~ наслідок гріха. Правдивий інтерпретатор учення Святого Письма (Пор. Бут. 2, 17; 3, 3. 19; Муд. 1, 13; Рим. 5, 12; 6, 23.) і Традиції Учительське Служіння Церкви вчить, що смерть увійшла у світ через гріх людини (Пор. Тридентський Собор: DS 1511.). Хоча людина мала смертну природу, Бог призначив її до безсмертя. Отже, смерть суперечить задумам Бога-Творця; вона увійшла "у світ як наслідок гріха (Пор. Муд. 2, 23-24.). «Тілесна смерть, якої людина могла б уникнути, якби не згрішила» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 18.), стала, таким чином, «останнім ворогом» людини, який повинен бути переможений (Пор. 1 Кор. 15, 26.).

1009 Христос перетворив смерть. Ісус - Син Божий - також витерпів смерть, властиву людській природі. Проте, незважаючи на Свій страх перед нею (Пор. Мр. 14, 33-34; Євр. 5, 7-8.), Він прийняв її в цілковитому і добровільному підкоренні волі Свого Отця. Послух Ісуса перетворив прокляття смерті у благословення (Пор. Рим. 5, 19-21.).

Сенс християнської смерті

1010 Завдяки Христові християнська смерть має позитивне значення. «Для мене бо життя - Христос, а смерть - надбання» (Флп. 1,21). «Вірна наука: коли ми з Ним померли, то разом з Ним будемо й жити» (2 Тим. 2,11). Суттєва новизна християнської смерті полягає в тому, що через Хрещення християнин уже сакраментальне (через саме таїнство) «помер із Христом», щоб жити новим життям; і коли ми вмираємо у Христовій благодаті, то через фізичну смерть сповнюється це «вмирання з Христом» і так завершується наше приєднання до Нього у Його відкупному акті:

«Краще для мене умерти в (грецьке είς) Христі Ісусі, аніж панувати над цілою землею. Я шукаю Того, Хто вмер за нас; я прагну Того, Хто воскрес для нас. Моє народження наближається (...). Дозвольте мені прийняти чисте світло; коли я туди прийду, то стану людиною» (Св. Ігнатій Антіохійський, Пос. до Рим., 6, 1-2.).

1011 У смерті Бог кличе людину до Себе. Тому-то християнин може відчувати стосовно смерті бажання, подібне до бажання св. Павла: «Хотілося б мені померти, щоб із Христом бути» (Флп. 1,23); він може перетворити свою власну смерть на акт послуху і любові до Отця, за прикладом Христа (Пор. Лк. 23, 46.):

«Моя любов була розп'ята; (...) у мені є жива вода, яка шепоче і внутрішньо промовляє: «Йди до Отця» (Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до Римлян, 7,2.).

«Прагну побачити Бога, а щоб Його побачити, треба померти» (Св. Тереза Ісусова, Поезія, 7.).

«Я не вмираю, я оживаю» (Св. Тереза від Дитятка-Ісуса, Слова.).

1012 Християнське бачення смерті (Пор. 1 Сол. 4, 13-14.) влучно виражене в церковних богослуженнях:

«Для всіх тих, що вірують у Тебе, Господи, життя змінюється, а не закінчується; і коли для них завершене їхнє перебування на землі, вони вже мають вічне житло в небі» (Римський Мисал, Префація померлим.).

1013 Смерть є кінцем земної подорожі людини, часу благодаті і милосердя, які Бог дарує їй, щоб вона здійснила своє земне життя відповідно до Божого задуму і щоб визначила своє остаточне призначення. Коли завершиться «єдиний біг нашого земного життя» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 48.), ми не повернемося більше до іншого земного життя. «І призначено людям раз умерти» (Євр. 9,27). Нема «перевтілення» після смерті.

1014 Церква заохочує нас готуватися до години нашої смерті («Спаси нас, Господи, від смерті наглої і несподіваної»: Стародавня Літанія до Всіх Святих) та просити Матір Божу заступитися за нас «в годині нашої смерті» (Молитва «Радуйся, Маріє») і довірятися св. Йосифові — покровителеві доброї смерті:

«Усіма своїми вчинками, усіма своїми думками ти повинен поводитися так, ніби маєш вмерти сьогодні. Якщо твоя совість чиста, ти не дуже боятимешся смерті. Краще вберегти себе від гріха, ніж утікати від смерті. Якщо сьогодні ти не готовий, то як будеш готовий завтра?» (Наслідування Христа, 1, 23, 5-8.).

«Хвала тобі, Господи мій, за сестру нашу смерть тілесну, якої не може уникнути жодна жива людина. Горе тим, що вмирають у смертних гріхах, щасливі ті - кого смерть віднайде у Твоїй пресвятій волі, бо друга смерть не причинить їм зла» (Св. Франциск із Асижу, Пісня творіння.).

КОРОТКО

1015 «Плоть є серцевиною спасіння» (Тертуліян, Про воскресіння померлих, 8, 2.). Ми віруємо в Бога, що є Творцем плоті; ми віруємо у Слово, що стало плоттю, щоб відкупити плоть; віруємо також у воскресіння плоті - завершення творіння і відкуплення плоті.

1016 Через смерть душа відділяється від тіла, алеу воскресінні Бог дасть нашому перетвореному тілу нетлінне життя, знову з'єднуючи його з нашою душею. Як Христос воскрес і живе по віки вічні, так і ми всі воскреснемо останнього дня.

1017 «Ми віруємо у правдиве воскресіння цієї плоті, яку тепер маємо» (Ліонський Собор: DS 854.). Однак у могилу кладеться знищенне тлінне тіло, а воскресає тіло нетлінне (Пор. 1 Кор. 15, 42.), «тіло духовне» (1 Кор. 15,44).

1018 Унаслідок первородного гріха людина мусить зазнати «тілесної смерті, якої вона могла уникнути, якби не згрішила» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 18.).

1019 Ісус — Син Божий — добровільно витерпів смерть за нас у цілковитому і добровільному підданні волі Бога - Отця Свого. Своєю смертю Він переміг смерть, даючи таким чином усім людям можливість спасіння.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!