Глава третя “Вірую у Святого Духа”

Частина перша. Визнання віри.

Розділ другий. Xристиянське визнання віри.

683 «Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого» (1 Кор. 12,3). «Бог послав у наші серця Духа Сина Свого, Який взиває: «Авва, Отче!» (Гал. 4,6). Це пізнання віри можливе тільки у Святому Дусі, Щоб хтось зміг бути причетним до Христа, треба, щоб спочатку він був діткнений Святим Духом. Це Він нас випереджає і збуджує у нас віру. Силою нашого Хрещення - першого таїнства віри - життя, яке має своє джерело в Отці і дароване нам в Сині, уділяється внутрішньо й особисто Святим Духом у Церкві:

Хрещення «уділяє благодать нового народження в Бозі Отці через Сина Його у Святім Дусі. Ті, що мають Духа Божого, ведені до Слова, тобто до Сина; однак Син представляє їх Отцеві, а Отець уділяє їм нетління. Отже, без Духа неможливо бачити Сина Божого, а без Сина ніхто не може наблизитись до Отця, бо пізнання Отця - це Син, а пізнання Сина Божого здійснюється через Святого Духа» (Св. Іриней Ліонський, Пояснення апостольської проповіді, 7.).

684 Святий Дух Своєю благодаттю перший збуджує в нас віру і уділяє нове життя, яке полягає в тому, щоб «спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого - Ісуса Христа» (Iв. 17,3). Але Святий Дух є останнім в об'явленні Осіб Пресвятої Трійці. Св. Григорій із Назіянзу, «Богослов», пояснює цей розвиток педагогікою божественного «сходження»:

«Старий Завіт проголосив виразно Отця, менш ясно - Сина. Новий Завіт, об'явивши Сина, в певній мірі показав і божество Духа. Тепер Сам Дух перебуває між нами і нам чіткіше проявляє Себе Самого. Справді, доки ще не визнавано божества Отця, було б необережно відверто проповідувати Сина та, доки божество Сина ще не було прийняте, додавати Святого Духа як додатковий тягар, якщо дозволено буде так сміливо висловлюватись... Саме шляхом тихого поступу і переходом «від слави до слави» світло Трійці заясніє ще повнішим блиском» (Св. Григорій НазіянзькиЙ, Богословські проповіді, 5, 26.).

685 Вірити у Святого Духа означає, таким чином, визнавати, що Святий Дух є однією з Осіб Святої Трійці, єдиносущний з Отцем і Сином, «рівнопоклоняємий і рівнославимий із Отцем і Сином» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.). Саме тому питання про Божественне таїнство Святого Духа трактувалось у «тринітарному богослівї» цього Катехизму. Тому тут ітиме мова про Святого Духа тільки в межах Божої «ікономії».

686 Святий Дух діє з Отцем і Сином від початку до завершення задуму нашого спасіння. Та лише в «останніх часах», започаткованих спасенним Втіленням Сина, Він (Дух) - об'явлений і даний, визнаний і прийнятий як Особа. Тоді, отже, цей Божий задум, здійснений у Христі, «Первороднім» і Главі нового творіння, зможе здійснитися в людстві через вшіиття Духа: Церква, співпричаста святих, прощення гріхів, воскресіння тіла, вічне життя.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!