 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Частина перша. Визнання віри.Розділ другий. Xристиянське визнання віри.Глава друга “Вірую в Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного”659 «Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога» (Мк. 16,19). Христове тіло було прославлене від часу самого Воскресіння, про що свідчать нові і надприродні властивості, якими відтепер (Пор. Лк. 24, 31; Ів. 20, 19. 26.) Його Тіло володіє постійно. Але протягом сорока днів, коли Він їв і пив зі Своїми учнями (Пор. Ді. 10,41.) і навчав їх про Царство Небесне (Пор. Ді. 1,3.), Його слава залишалася ще прихованою під виглядом звичайної людської природи (Пор. Мр. 16, 12; Лк. 24, 15; Ів. 20, 14-15; 21,4.). Остання поява Ісуса завершується безповоротним входом Його людської природи в Божу славу, символізовану хмарою (Пор. Ді. 1, 9; пор. також Лк. 9, 34-35; Вих. 13, 22.) і небом (Пор. Лк. 24, 51.), де Він сидить віднині праворуч Бога (Мр. 16, 19; Ді. 2, 33; 7, 56; Пор. також Пс. 110, 1.). І тільки винятково й унікальне Він з'явиться Павлові, «немов якомусь недоносові» (1 Кор. 15,8), у Своєму останньому явленні, яким учинить Павла апостолом (Пор. 1 Кор. 9, 1;Гал. 1, 16.).660 Прихований характер слави Воскреслого упродовж цього часу виявляється в Його таємничих словах до Марії Магдалини: «Не зійшов бо я ще до Отця Мого, але йди до Моїх братів і повідай їм: іду Я до Отця Мого й Отця вашого, до Бога Мого й Бога вашого» (Ів. 20,17). Це вказує на відмінність слави Христа воскреслого й слави Христа, що сидить праворуч Отця. Подія Вознесіння, водночас історична і трансцендентна, означає перехід від одної слави до іншої. 661 Цей останній етап тісно пов'язаний з першим, тобто із зішесттям з неба, здійсненим у Втіленні. Тільки Той, Хто «вийшов від Отця», може «до Отця повернутися», і це Христос (Пор. Ів. 16, 28.): «Ніхто не ввійшов у небо, крім Того, Хто зійшов із неба: Син Чоловічий» (Iв. 3,13; Пор. Еф. 4, 8-10.). Полишена своїм природним силам, людська природа не має доступу до «дому Отця» (Iв. 14, 2), до життя і щастя Божого. Лише Христос міг відчинити людині цей вхід «так, що т« ми, члени Його Тіла, маємо надію приєднатись до Нього там, де Він - Голова наша й наше Начало - йшов перед нами» (Римський Мисал, Префація на Празник Вознесіння.). 662 «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до Себе» (Iв. 12,32). Підняття від землі на хрест означає й заповідає Вознесіння на небо. Воно є його початком. Ісус Христос, єдиний Священик нового й вічного Союзу, «ввійшов не в рукотворну святиню (...), а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим» (Євр. 9,24). У небі Христос безперервно виконує Своє священнослужіння і «може спасти повіки тих, які через Нього до Бога приступають, бо Він завжди живий» (Євр. 7,25). Як «Архиєрей майбутніх благ» (Євр. 9,11), Він є центром і головним служителем літургії, яка прославляє Отця, що на небі (Пор. Од. 4, 6-11.). 663 Христос віднині сидить праворуч Отця: «У словах праворуч Отця розуміємо славу й честь Божества, де Той, Хто існував як Син Божий перед усіма віками, як Бог та єдиносущний із Отцем, сів тілесно після того, як воплотився і як тіло Його було прославлене» (Св. Іван Дамаскин, Про віру православну, 4, 2.). 664 Сидіння праворуч Отця означає початок царювання Месії, сповнення видіння пророка Даниїла про Сина Людського: «І дано Йому владу, славу й царство, і всі народи, племена та язики Йому служили. Влада Його - влада вічна, що не минеться, i Царство Його не занепаде ніколи» (Дан. 7,14). Від цього часу апостоли стали свідками «Царства, якому не буде кінця» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри: DS 150.). КОРОТКО 665 Вознесіння Христа означає остаточне входження людської природи Ісуса у небесне Володіння Отця, звідки Він повернеться (Пор. Ді. 1, 11.), але яке до того часу приховує Його від людських очей (Пор. Кол. 3, 3.). 666 Ісус Христос, Глава Церкви, випереджує нас у прославленому Царстві Отця, щоб ми, як члени Його Тіла, жили надією, що певного дня будемо з Ним навіки. 667 Увійшовши раз і назавжди в небесне святилище, Ісус Христос безперервно заступається за нас як Посередник, що повсякчасно дарує нам зсипання Святого Духа. [ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ] Читайте також - Католицький народний катехизм Читайте также - Катехизис католической церкви
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
