Глава друга “Вірую в Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного”

Частина перша. Визнання віри.

Розділ другий. Xристиянське визнання віри.

422    «Як же сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал. 4,4—5). Ось «Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого» (Мк. 1,1): Бог навідався до народу Свого (Пор. Лк. 1, 68.). Він виконав обітниці, дані Авраамові та його нащадкам (Пор. Лк. 1,55.). Він зробив більше, ніж можна було сподіватись: Він послав Свого «Сина улюбленого» (Мк. 1,11).

423    Ми віруємо і визнаємо, що Iсус із Назарета, народжений від дочки з Ізраїлю у Вифлеємі за царя Ірода Великого та імператора Цезаря Августа І, тесля за ремеслом, що помер, розп'ятий на хресті в Єрусалимі за намісника Понтія Пилата, за панування імператора Тиберія, є вічним Сином Божим, що став людиною; що «від Бога вийшов» (Iв. 13,3), «зійшов з неба» (Iв. 3,13; 6,33), «прийшов у плоті» (1 Iв. 4,2), бо «Слово стало плоттю, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого (...) Від Його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать» (Iв. 1,14.16).

424    Порушені благодаттю Святого Духа і притягувані Отцем, ми віримо і визнаємо про Ісуса: «Ти - Христос, Бога живого Син» (Мт. 16,16). На скелі цієї віри, визнаної св. Петром, Христос заснував Свою Церкву (Пор. Мт. 16, 18; св. Лев Великий, Проповіді, 4, 3; 51, 1; 62, 2; 83, 3.).

«Звістувати недосліджене багатство Христа» (Еф. 3,8)

425    Передавати християнську віру - це насамперед проповідувати про Ісуса Христа, щоб привести до віри в Нього. Від початку перші учні горіли бажанням благовістити Христа:  «Не можемо ми не говорити про те, що самі бачили та чули» (Ді. 4,20). І вони закликають людей усіх часів, щоб ті ввійшли в радість їхньої спільності з Христом:

«Що було спочатку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого наші руки доторкалися, про Слово життя, -а життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, - що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність - з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна» (1 Iв. 1,1—4).

Христос - центр катехизи

426    «У центрі християнського вчення знаходимо передовсім одну Особу - Ісуса з Назарета, Сина Божого Єдинородного (...), що страждав і вмер за нас і Який тепер, воскреслий, живе з нами навіки (...). Катехизація (...) означає те саме, що розкрити в Особі Христа увесь відвічний Задум Бога, прагнути зрозуміти значення вчинків та слів Христа, знаків, які Він подавав» (Іван-Павло II, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 5.). Мета катехизації - «привести до єднання з Ісусом Христом: Він єдиний може привести до любові Отця у Святім Дусі і зробити нас учасниками життя Пресвятої Трійці» (Іван-Павло II, Апост. зверя. « Catechesi tradendae », 5.).

427    «Катехизація означає: навчати про Христа, Слово Воплочене й Сина Божого, - а про все інше остільки, оскільки це Його стосується; навчає лише Сам Христос, а усякий інший навчає тільки на тій засаді, що є Його оповісником або тлумачем і що Христос говорить його устами (...). Кожен катєхит повинен уміти застосувати до самого себе таємничі слова Ісуса: «Моя наука не Моя, а Того, Хто послав Мене» (Ів. 7, 1 6)» (Іван-Павло II, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 6.).

428    Хто покликаний «навчати про Христа», повинен насамперед віднайти «цей найвищий здобуток, яким є пізнання Христа»; треба, «щоб він був ладний утратити усе (...), аби Христа придбати і знайти себе в Ньому», «пізнати Його й силу Його воскресіння, і участь у Його муках, уподібнюючись Йому у смерті, аби якось осягнути воскресіння з мертвих» (Флп. 3,8-11).

429    З такого пронизаного любов'ю пізнання Христа народжується бажання проповідувати про Нього, «євангелізувати» і приводити інших до того, щоб вони відповіли «так» вірі в Ісуса Христа. Водночас відчувається потреба чимраз краще пізнавати цю віру. З цією метою, дотримуючись порядку Символу віри, передусім будуть представлені головні титули Ісуса: Христос, Син Божий, Господь (артикул 2). Потім Символ віри сповідує головні таїнства Христового життя: таїнства Його Воплочення (артикул 3), Його Пасхи (артикули 4 і 5) і Його Прославлення (артикули 6 і 7).

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!