Артикул 1. Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі. § 6. Людина

Частина перша. Визнання віри.

Розділ перший. «Вірую» - «Віруємо».

Глава перша. “Вірую в Бога Отця”

І. «На образ Божий»

356    3 усіх видимих створінь лише людина «здатна пізнати і любити Свого Творця» (ІІ Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 12, § 3.); вона «єдине створіння на землі, яке Бог хотів тільки задля нього самого» (ІІ Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 24, § 3.); людина одна покликана, через пізнання і любов, брати участь у житті Божому. Вона створена з цією метою, і саме в цьому - головна підстава її гідності:

«Що спричинило Тебе обдарувати людину такою великою гідністю? Неоціненна любов, через яку Ти бачив у Собі Самому Своє створіння і захопився ним; бо з любові Ти її сотворив, з любові наділив її буттям, здатним насолоджуватися Твоїм вічним добром» (Св. Катерина Сієнська, Діалоги, 4, 13.).

357    Людина, тому що вона є образом Божим, має гідність особи: вона є не лише щось, але й хтось. Вона здатна пізнати себе, володіти собою, добровільно дарувати себе та входити у спільноту з іншими особами; вона покликана до союзу зі своїм Творцем, покликана дати Йому відповідь вірою і любов'ю, якої ніхто інший не може дати замість неї.

358    Бог усе створив для людини (Пор. ІІ Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 12, § 1;24, § 3; 39, § 1.), але людина була створена, 299,   щоб служити Богові, і любити Його, і приносити Йому в дар усе створіння:

«Якою ж є ця істота, що покликана до Існування, оточена таким піклуванням? Це людина, велика і прекрасна істота, вартісніша в очах Божих, ніж усе інше створіння: і для неї існують небо і земля, море і все створіння; і її спасінню Бог надає такої ваги, що для неї не пощадив навіть Свого Єдинородного Сина. Бо Бог не перестав чинити все, щоб підняти людину до Себе і посадити її по Своїй правиці» (Св. Ів. Золотоустий, Проповіді на Буття, 2, 1.).

359    «Справді, лише в таїнстві воплоченого Слова правдиво висвітлюється таїнство людини» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 22, § 1.):

«Св. Павло навчає, що двоє людей дало початок людському роду: Адам і Христос... Перший Адам, говорить він, був створений як людська істота, що отримала життя; останній є духовною істотою, що дає життя. Перший був створений останнім, від якого перший Адам отримав душу, що оживляє його... Другий Адам умістив свій образ у першому, коли його створив. Звідси й те, що Він узяв на Себе його роль і прийняв його ім'я, щоб не втратити того, кого Він створив на Свій образ. Перший - Адам, останній - Адам: перший має початок, останній не має кінця. Бо останній є насправді першим, як Він Сам сказав: «Я - Перший і Останній» (Св. Петро Хрисолог, Проповіді, 117, 1-2.).

360    Завдяки спільності походження людський рід утворює єдність. То ж Бог «створив з одного ввесь рід людський» (Ді. 17,26; Пор. Тов, 8, 6.):

«Прекрасне видіння, яке дає нам можливість захоплюватися людським родом в єдності його початку в Бозі (...); в єдності його природи, що у всіх складена так само - з матеріального тіла та духовної душі; в єдності його безпосередньої мети і його місії у світі; у єдності його оселення - землі, благами якої усі люди природним правом можуть користуватися, щоб підтримувати і розвивати своє життя; у єдності своєї надприродної мети - Самого Бога, до Якого всі повинні прямувати; у єдності засобів для досягнення цієї мети; (...) у єдності відкуплений, яке для всіх здійснив Христос» (Пій XII, Енц. « Summi Pontificatus »; пор. II Ватиканський Собор, Декл. « Nostra aetate », 1.).

361    «Цей закон людської взаємозалежності і любові» (Пій XII, Енц. « Summi Pontificatus ».), який не виключає великої різноманітності осіб, культур, народів, запевняє нас, що всі люди є справді братами.

II. «Один тілом і душею»

362    Людська особа, створена на образ Божий, - це істота одночасно тілесна і духовна. Біблійне оповідання представляє цю дійсність символічно, стверджуючи, що «Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут. 2,7). Отже, ціла людина є бажана Богом.

363    Часто термін душа означає у Святому Письмі людське жмття (Пор. Мт. 16, 25-26; Iв. 15, 13.) або цілу людську особу (Пор. Ді. 2, 41.). Проте він означає також і те, що є найбільш внутрішнє в людині (Пор. Мт. 26, 38; Iв. 12,27.), найвартісніше в ній (Пор. Мт. 10, 28; 2 Мак. 6, 30.), те, через що людина в особливий спосіб є образом Божим: «душа» означає духовне начало в людині.

364    Тіло людини бере участь у гідності «образу Божого»: тому воно і є людським тілом, бо його оживляє духовна душа, і ціла людська особа призначена стати, у Тілі Христовім, храмом Святого Духа (Пор. 1 Кор. 6, 19-20; 15, 44-45.):

«Єдина тілом і душею, людина у своєму тілесному стані ввібрала в себе елементи матеріального світу, які знаходять у ній вершину і можуть вільно прославляти свого Творця. Отже, людині заборонено погорджувати тілесним життям. Навпаки, вона повинна цінувати і шанувати своє тіло, яке створене Богом і яке повинно воскреснути останнього дня» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes», 14, § 1.).

365    Єдність душі і тіла така глибока, що душу треба розглядати як «форму» тіла (Пор. Віденський Собор 1312р.: DS 902.), тобто завдяки духовній душі тіло, складене з матерії, є живим і людським тілом; дух і матерія в людині не є двома з'єднаними природами: з'єднання їх творить одну єдину природу.

366    Церква вчить, що кожна духовна душа створена безпосередньо Богом (Пор. Пій XII, Енц. «Humani generis» 1950 р.: DS 3896; Павло VI, «Sollemnis Professio fidei», Символ віри Народу Божого, Урочисте визнання віри, 8.), — вона не «витворена» батьками. Церква вчить нас також, що душа безсмертна (Пор. V Латеранський Собор 1513р.: DS 1440.): вона не вмирає після розлуки з тілом у момент смерті і знову з'єднується з тілом при воскресінні мертвих.

367    Іноді відрізняють душу від духа. Так, св. Павло молиться, щоб наше «усе - дух, і душа, і тіло» було збережене без плями на прихід Господа (І Сол. 5,23). Церква вчить, що таке розрізнення не впроваджує розуміння двоїстості душі (IV Константинопольський Собор 870 р.: DS 657.). «Дух» означає, що людина від самого створення спрямована до своєї надприродної мети (I Ватиканський Собор: DS 3005; пор. II Ватиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes», 22, § 5.), а її душа здатна бути піднесеною до сопричастя з Богом (Пор. Пій XII, Енц. «Humani generisі» 1950 р.:DS 3891.).

368    Духовна традиція Церкви говорить також про серце - у біблійному значенні «внутрішня глибина» (Єр. 31,33), - де особа вирішує або не вирішує «за» Бога (Пор. Втор. 6, 5; 29, 3; Іс. 29, 13; Єз. 36, 26; Мт. 6, 21; Лк. 8, 15; Рим. 5, 5.).

III. «...Чоловіком і жінкою сотворив їх»

Рівність і відмінність, бажані Богом

369    Чоловік і жінка створені, тобто вони бажані Богом: у досконалій рівності як людські особи, з одного боку, а з іншого - у їхньому специфічному існуванні як чоловіка і жінки. «Існування як чоловік» й «існування як жінка» - це стан добрий і бажаний Богом: чоловік і жінка мають невтратну гідність, яка походить безпосередньо від Бога, їхнього Творця (Пор. Бут. 2, 7. 22.). Чоловік і жінка з однаковою гідністю створені «на образ Божий». У своєму «існуванні як чоловік» й «існуванні як жінка» вони відображають мудрість і доброту Творця.

370    Бог у жодному разі не є образом людини. Він не є чоловіком ані жінкою. Бог є чистим Духом, у Якому немає місця для різниці статей. Але «досконалості» чоловіка і жінки віддзеркалюють щось Із безконечної досконалості Бога: такими є досконалості матері (Пор. Іс. 49, 14-15; 66, 13; Пс. 131, 2-3.) та досконалості батька й жениха (Пор. Осія 11, 1-4; Єр. З, 4-19.).

«Одне для одного» - «єдність у двох»

371    Створені разом, чоловік і жінка є бажані Богом одне для одного. Слово Боже нам це підтверджує в різних уривках Святого Письма. «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2,18). Жодна з тварин не може дорівнювати чоловікові (Бут. 2,19-20). Жінка, яку Бог «виготовив» із ребра, узятого в чоловіка, і яку Він привів до чоловіка, викликає в останнього вигук захоплення, вигук любові і спільності: «Це справді кість від моїх костей і плоть від моєї плоті» (Бут. 2,23). Чоловік відкриває жінку як інше «я» того самого людського роду.

372    Чоловік і жінка створені «одне для одного»: не тому, що Бог їх створив «половинчастими» чи «не комплектними»; Він створив їх для спільності осіб, у якій кожна може бути «допомогою» для іншої, бо є вони одночасно рівними як особи («кість від моїх костей...») і доповнюють одне одного як чоловік і жінка (Іван-Павло II, Апост. зверн. « Мulieris dignitatem », 7.). У подружжі Бог єднає їх так, що вони стають «єдиною плоттю» (Бут. 2,24) і можуть передавати людське життя: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут. 1,28). Передаючи своїм нащадкам людське життя, чоловік і жінка як подружжя і батьки співпрацюють унікальним способом з ділом Творця (Пор. П Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 50, § 1.). У Божому задумі чоловік і жінка покликані «підпорядковувати» собі землю (Бут. 1,28) як Божі «управителі». Ця влада не повинна стати свавільним і руйнівним пануванням. На подобу Творця, Який любить «усе, що існує» (Муд. 11,24), чоловік і жінка покликані брати участь у Божому Провидінні стосовно інших створінь. Звідси їхня відповідальність за світ, довірений їм Богом.

IV. Людина в раю

374    Перша людина була не тільки створена доброю, їй була дана така дружба зі своїм Творцем і гармонія з самою собою та з навколишнім створінням, що перевищити їх могла лише слава нового створіння у Христі.

375    Церква, пояснюючи достовірно символізм біблійної мови у світлі Нового Завіту і Традиції, учить, що нашим праотцям Адамові і Єві було надано стан «святості й первородної праведності» (Тридентський Собор: DS 1511.). Цією благодаттю первородної святості була участь у Божому житті (П Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 2.).

376    Блиском цієї благодаті скріплювались усі виміри людського буття. Поки людина перебувала у близькості з Богом, вона не повинна була ні вмирати (Бут. 2, 17; 3, 19.), ні страждати (Пор. Бут. 3, 16.). Внутрішня гармонія людської особи, гармонія між чоловіком і жінкою (Пор. Бут. 2, 25.), врешті, гармонія між першою парою й усім створінням - це той стан, їцо його називаємо «первородною праведністю».

377    «Управління» світом, яке Бог від початку довірив людині, здійснювалося передусім у самій людині як панування над собою. Людина була бездоганною й упорядкованою у цілому своєму бутті тому, що була вільною від потрійної пожадливості (Пор. 1 Ів. 2, 16.), — підпорядковує її чуттєвим насолодам, пожаданню земних благ і самоствердженню всупереч наказам розуму.

378    Ознакою близькості людини з Богом є те, що Бог оселив її в саду (Пор. Бут. 2, 8.), щоб «порати його й доглядати його» (Буг. 2,15): праця не є карою (Пор. Бут. З, 17-19.), а співпрацею чоловіка й жінки з Богом у вдосконаленні видимого створіння.

379    І вся ця гармонія первородної праведності, передбаченої для людини Божим задумом, була втрачена через гріх наших прабатьків.

КОРОТКО

380    «Боже, Ти сотворив людину на образ Свій і довірив їй всесвіт, щоб вона служила Тобі, єдиному Творцеві, і владарювала над створінням твоїм» (Римський Мисал, IV Євхаристійна молитва, 118.).

381    Людина призначена відтворити образ Сина Божого, що став людиною, — «образ Бога невидимого» (Кол. 1,15), — щоб Христос став Первородним між багатьма братами й сестрами (Пор. Еф. 1, 3-6; Рим. 8, 29.).

382   Людина «єдина тілом і душею» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 14, § 1.). Наука віри твердить, що духовна, безсмертна душа створена безпосередньо Богом.

383    «Бог не створив людину самотньою: позаяк від початку «чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1,27); і їхнє партнерство творить першу форму спільноти осіб» (ІІ Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 12, § 4.).

384    Об'явлення дозволяє нам пізнати стан первородної святості і праведності чоловіка й жінки перед гріхом: їхня приязнь з Богом є джерелом щастя їх життя у раю.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!