Артикул 1. Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі. § 5. Небо і земля

Частина перша. Визнання віри.

Розділ перший. «Вірую» - «Віруємо».

Глава перша. “Вірую в Бога Отця”

325    Апостольський Символ віри визнає, що Бог - «Творець неба і землі» (DS 30.), а Нікейсько-Конст. Символ віри додає: « ... усього видимого і невидимого» (DS 150.).

326    У Святому Письмі вираз «небо і земля» означає все, що існує, увесь створений світ. Він вказує також на зв'язок, який усередині творіння одночасно об'єднує і розрізняє небо і землю. «Земля» -«аз, це світ людей (Пор. Пс. 115, 16.). «Небо», або «небеса», може означати небесне склепіння (Пор. Пс. 19, 2.), а також і «місцеперебування» Бога: «...Нашого Отця, що на небі» (Мт. 5,16; Пор. Пс. 115, 16.), а отже, те «небо», яким є есхатологічна слава. Врешті, слово «небо» вказує на «місцеперебування» духовних створінь - ангелів, які оточують Бога.

327    Символ віри Четвертого Латеранського Собору твердить, що Бог «водночас від початку часу створив із нічого одне і Друге створіння, створіння духовне і матеріальне, тобто ангелів і земний світ; відтак людину, яка складена з душі і тіла і поєднує в собі світ духовний і матеріальний» (IV Латеранський Собор: DS 800; пор. І Ватиканський Собор: DS 3002 і Павло VI, « Sollemnis Professio fidei », Символ віри Народу Божого, Урочисте визнанім »іри, 8.).

І. Ангели

Існування ангелів - правда віри

328    Існування духовних істот, безтілесних, яких Святе Письмо звичайно називає ангелами, є правдою віри. Свідчення Св. Письма про це є настільки виразними, як виразна одностайність Традиції.

Хто вони?

329    Св. Августин говорить про них: «Ангел» означає функцію, а не природу. Запитуєш, як називається така природа? - Дух. Ти запитуєш про функцію? - Ангел. Через те, чим він є, - це дух, а через те, що робить, - це ангел» (Св. Августин, Пояснення Псалмів, 103, І, 15.). Усім своїм єством ангели — слуги і післанці Божі. Позаяк «повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця, що на небі» (Мт. 18,10), тому вони - «виконавці Його наказу, покірні голосові Його слова» (Пс. 103,20).

330    Як власне чисто духовні створіння, вони мають розум і волю: вони є творіннями особовими (Пор. Пій XII, Енц. « Humani generis »: DS 3891.) і безсмертними (Пор. Лк. 20, 36.). Своєю досконалістю вони перевищують усі видимі створіння. Про це свідчить блиск їхньої слави (Пор. Дан. 10, 9-12.).

Христос «з усіма Своїми ангелами»

331    Христос є центром ангельського світу. Це Його ангели: «Якже прийде Син Чоловічий у Своїй славі й ангели всі з Ним...» (Мт. 25,31). Вони - Його, Христові, бо створені Ним і в Ньому: «Бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було Ним і в Ньому створене» (Кол. 1,16). Вони ще більше Його, оскільки Він зробив їх післанцями Свого спасенного Задуму: «Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадковувати спасіння?» (Євр. 1,14).

332    Вони тут від початку створення (Пор. Іов. 38, 7, де ангели названі «синами Божими».) і впродовж усієї історії спасіння, звіщаючи про це спасіння здалека або зблизька й служачи здійсненню Божого Задуму: вони зачиняють земний рай (Пор. Бут. З, 24.), оберігають Лота (Пор. Бут. 19.), рятують Агару та її сина (Пор. Бут. 21, 17.), зупиняють руку Авраама (Пор. Бут. 22, 11.), через їх служіння передається закон (Пор. Ді. 7, 53.), вони ведуть Божий Народ (Пор. Вих. 23, 20-23.), вони сповіщають народження (Пор. Суд. 13.) і покликання (Пор. Суд. 6, 11-24; Іс. 6, 6.), вони допомагають пророкам (Пор. 1 Цар. 19, 5.). Це - лише кілька прикладів. Урешті, ангел Божий Гавриїл повідомляє про народження Івана Предтечі і Самого Ісуса (Пор. Лк. 1, 11. 26.).

333    Від Воплочення до Вознесення життя Вошюченого Слова оточене поклонінням і служінням ангелів. Коли ж Бог «знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться Йому всі ангели Божі» (Євр. 1,6). їхній спів прославлення при народженні Христа не перестає лунати у церковному прославленні: «Слава на висотах Богу...» (Лк. 2,14). Вони охороняють дитинство Ісуса (Мт. 1,20; 2, 13. 19.), служать Йому в пустелі (Пор. Мр. 1, 13; Мт. 4, 11.), підтримують в агонії (Пор. Лк. 22, 43.), тимчасом як Він міг бути врятований ними від руки ворогів (Пор. Мт. 26, 53.), як колись Ізраїль (Пор. 2 Мак. 10, 29-30; 11, 8.). Ангели також «благовістять», звіщаючи «велику радість» (Лк. 2,10) Воплочення (Пор. Лк. 2, 8-14.) і Воскресіння Христового (Пор. Мр. 16, 5-7.). Вони будуть присутні при поверненні Христа, про яке провіщають (Пор. Ді. 1, 10-11.), щоб служити Йому під час суду (Пор. Мт. 13, 41; 24, 31; Лк. 12,8-9.).

Ангели в житті Церкви

334    Таким способом усе життя Церква слугується таємничою і могутньою допомогою ангелів (Пор. Ді. 5,18-20; 8, 26-29; 10, 3-8; 12, 6-11; 27, 23-25.).

335    У своїй літургії Церква єднається з ангелами, щоб возвеличити Трисвятого Бога (Римський Мисал, «Свят, Свят, Свят...».); вона звертається до них за допомогою (як-от у молитві «Нехай ангели поведуть тебе до раю...») в заупокійному богослуженні, чи в «Херувимській пісні» візантійської Літургії; вона особливо прославляє пам'ять деяких ангелів (св. Михаїла, св. Гавриїла, св. Рафаїла, ангелів-хоронителів).

336    Від свого початку (Пор. Мт. 18, 10.) до смерті (Пор. Лк. 16, 22.) людське життя перебуває під їх охороною (Пор. Пс. 34, 8; 91, 10-13.) та заступництвом (Пор. Іов 33,23-24; Зах. 1,12; Тов. 12,12.). «Кожен вірний мас біля себе ангела-хоронителя й вихователя, який веде його в житті» (Св. ВасиліЙ Великий, Проти Євномія, 3, 1). Уже на землі християнське життя бере участь через віру у блаженній спільноті ангелів і людей, з'єднаних у Бозі.

II. Видимий світ

337    Бог Сам створив видимий світ у всьому його багатстві, розмаїтості і порядку. Св. Письмо символічно представляє діло Творця як послідовність шести днів Божої «праці», яка завершується «відпочинком» сьомого дня (Бут. 1,1-2,4). Щодо створення світу Святе Письмо навчає ті правди, які Бог об'явив для нашого спасіння (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 11.), які дозволяють «пізнавати глибоку природу створіння, його вартість та призначення, яке є на Славу Божу» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 36.).

338    Немає нічого, що не завдячувало б своїм існуванням Богові Творцеві. Світ почався тоді, коли був добутий з нічого Словом Божим; усі існуючі істоти, уся природа, уся людська історія закорінені в цій початковій події: вона є генезою, у якій постав світ і час мав свій початок (Пор. св. Августин, Про Буття проти Манихеїв, 1, 2, 4.).

339    Кожне створіння має свою власну доброту і досконалість. Про кожне діло шести днів сказано: «І побачив Бог, що воно добре». «Бо ж всі речі через сам факт, що є створені, наділені своєю, лише їм властивою сутністю, правдою, досконалістю, їм властивими законами і ладом» (Пор. II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 36, § 2.). Різноманітні створіння, задумані Богом у їх власному бутті, віддзеркалюють, кожне на свій лад, промінь безконечної Божої Мудрості і Доброти. Саме тому людина повинна поважати власну доброту кожного створіння, щоб уникнути безладного використання речей, яке зневажає Творця і спричиняє згубні наслідки для людей та їхнього довкілля.

340    Взаємозалежність творінь бажана Богом. Сонце і місяць, кедр і мала квітка, орел і горобець - їх безмежна різноманітність і нерівність означає, що жодне зі створінь не самодостатнє. Вони існують лише в залежності одне від одного, щоб взаємно доповнювати одне одного, служачи одне одному.

341    Краса всесвіту. Порядок і гармонія створеного світу виникають із розмаїтості істот та зв'язків, які є між ними. Людина відкриває ці зв'язки поступово як закони природи. Вони викликають подив учених. Краса створінь віддзеркалює безмежну красу Творця. Вона повинна надихати пошану та вести до підпорядковування Богові розуму і волі людини.

342    Ієрархія створінь виражена порядком «шести днів», що йде від менш досконалого до більш досконалого. Бог любить усі Свої створіння (Пор. Пс. 145,9.) і піклується про кожне з них, навіть про горобців. Однак Ісус каже: «... ви вартісніші за багатьох горобців!» (Лк. 12,7), або ще: «А скільки ж чоловік над вівцю вартісніший!» (Мт. 12,12).

343    Людина є вінцем діла створення. Натхнене оповідання говорить про це, чітко відмежовуючи створення людини від створення інших створінь (Пор. Бут. 1, 26.).

344    Існує тісна залежність між усіма творіннями з огляду на те, що всі вони мають єдиного Творця і всі вони покликані Його прославляти:
«Хвала тобі, Господи, зі всіма Твоїми творіннями,
особливо з паном братом Сонцем,
яким Ти даруєш нам світло дня;
воно прекрасне, бо велично випромінює блиск,
і для нас є символом Тебе, Всевишнього...
Хвала тобі, мій Господи, і за сестру Воду,
що є дуже благотворною і дуже смиренною,
дорогоцінною і цнотливою...
Хвала тобі, мій Господи,
і за сестру нашу матір Землю,
що носить нас і годує,
що творить розмаїття плодів та квітів строкатих І трав...
Хваліть і благословіть Господа мого,
дякуйте Йому
та служіть йому у всепокорі» (Св. Франциск із Асижу, Пісня творіння.).

345    «День сьомий», «суботній» - кінець діла «шести днів». Священний текст говорить: «Бог закінчив сьомого дня Своє діло, що його творив був», «так закінчено небо й землю», і на сьомий день Бог «спочив», і освятив, і благословив цей день (Бут. 2,1-3). Ці натхненні слова сповнені спасенної науки.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!