Артикул 2. Віруємо

Частина перша. Визнання віри.

Розділ перший. «Вірую» - «Віруємо».

Глава третя “Людина відповідає Богові”

167    «Вірую» (Апостольський Символ віри: DS 30.) - це віра Церкви, яку сповідує особисто кожний віруючий, насамперед - у момент Хрещення. «Віруємо» (Нікейсько-Константинопольський Символ віри у грецькому оригіналі: DS 150.) - це віра Церкви, сповідувана єпископами, які зібрались на соборі або, загально, під час літургійного зібрання віруючих. «Вірую» - це також Церква, Мати наша, яка своєю вірою відповідає Богові, навчаючи нас казати: «Вірую», «Віруємо».

І. «Поглянь, Господи, на віру Церкви Твоєї»

168    Насамперед саме Церква вірить і таким чином підтримує, живить і зміцнює віру кожного з нас. Насамперед саме Церква скрізь визнає Господа («Тебе, Господи, визнає Свята Церква у всій вселенній» - співаємо ми в гімні «Тебе, Бога, хвалимо»), і ми - з нею і в ній - прагнемо й приходимо також до визнання: «Вірую», «Віруємо». Від Церкви ми отримуємо віру й нове життя у Христі - через Хрещення. У Римському Ритуалі священик, який здійснює таїнство Хрещення, запитує в того, хто приймає таїнство: «Що ти просиш у Божої Церкви? — Відповідь: - Віри. - Що дає тобі віра? - Життя вічне» (Римський Ритуал, Чин хрещення дорослих.).

169    Спасіння приходить тільки від Бога; але позаяк життя віри ми отримуємо за посередництвом Церкви, тому вона - наша Матір: «Ми віримо Церкві як Матері нашого нового народження, а не в Церкву як у автора нашого спасіння» (Фауст Рієзький, Про Святого Духа, 1, 2.). Тому що Церква — наша Матір, вона є також і вихователькою нашої віри.

II. Мова віри

170    Ми віримо не у формулювання, а в речі, які вони виражають і до яких віра дозволяє нам «доторкнутися». «Визнання (віри) віруючого не зупиняється на словесному проголошенні, а на дійсності проголошеного» (Св. Тома Аквінський, Сума теології, 2-2, 1,2, аd. 2.). Однак до цих дійсностей ми наближаємось за допомогою формул віри. Вони дозволяють виражати і передавати віру, святково виголошувати її у спільноті, засвоювати її і чимраз більше нею жити.

171    Церква, «стовп та основа правди» (1 Тим. 3,15), вірно оберігає «віру, раз назавжди передану святим» (Юди 3). Саме вона береже пам'ять про Слова Христові, саме вона передає від покоління до покоління апостольське визнання віри. Як мати навчає дітей говорити, а через це розуміти і спілкуватися, так і Церква, наша Мати, навчає нас мови віри, щоб привести нас до розуміння і до життя віри.

III. Одна віра

172     Упродовж століть у середовищі численних мов, культур, народів і націй Церква не перестає визнавати свою єдину віру, отриману від єдиного Господа, передану через одне Хрещення, закорінену в переконанні, що всі люди мають лише одного Бога й Отця (Пор. Еф. 4, 4-6.). Св. Іриней Ліонський, свідок цієї віри, говорить:

173    «Справді, Церква, хоч вона й розпорошена по цілому світі аж до краю землі, отримавши віру від апостолів та їх учнів, (...) береже це проповідування (...) і цю віру (...) турботливо, так, ніби мешкала б в одному домі, вірить однаково, так, ніби має одну душу й одне серце, і проповідує їх, викладає і передає одноголосно, наче володіла б одними вустами» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, 1, 10, 1-2.).

174    «Бо, хоча мови відрізняються у різних частинах світу, проте непохитність Передання одна і та сама. І ні Церкви, встановлені в Німеччині, не мають іншої віри або іншої Традиції, ні ті, що в Іспанії, ні ті, що в кельтів, ні Церкви Сходу, Єгипту, Лівії, ні ті, що встановлені у центрі світу...» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, 1, 10, 2.). «Отже, проповідування Церкви вірогідне і тривке, бо через нього пролягає одна дорога . спасіння по всій землі» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, 5, 20, 1.).

175    «Цю віру, отриману нами від Церкви, ми зберігаємо турботливо, бо вона безупинно, під дією Святого Духа, наче дорогоцінну спадщину, що міститься у прекрасному посуді, омолоджується і омолоджує сам посуд, у якому вона міститься» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, З, 24, 1.).

КОРОТКО

176    Віра є особистим пригортанням цілої людини до Бога, Який Себе об'являє. Вона означає сприйняття розумом і волею Об'явлення Богом Себе, яке Він дарував Своїми діями та словами.

177    Віра, таким чином, має подвійне відношення: до особи і до правди; до правди тому, що віримо в особу, яка про неї свідчить.

178    Ми не повинні вірити ні в кого іншого, окрім Бога - Отця, Сина і Святого Духа.

179    Віра є надприродним даром Божим. Щоб вірити, людині потрібна внутрішня допомога Святого Духа.

180    Віра є актом людини, свідомим і добровільним, що відповідає гідності людської особи.

181    Віра є актом церковним. Віра Церкви випереджує нашу віру, народжує її, підтримує і живить. Церква — матір усіх віруючих. «Ніхто не може мати Бога за Отця, якщо не має Церкви за матір» (Св. Кипріян, Про єдність вселенської Церкви, 6.).

182    «Ми віримо вусе, що міститься у Слові Божому, записаному або переданому, і в що Церква пропонує вірити як об'явлене Богом» (Павло VI, « Sollemnis Professio fidei », Символ віри Народу Божого Урочисте визнання віри, 20.).

183    Віра необхідна для спасіння. Сам Господь стверджує: «Хто увірує й охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» (Мр. 16,16).

184    «Віра є скуштуванням того пізнання, яке зробить нас блаженними у майбутньому житті» (Св. Тома Аквінський, Компендіум теології, 1, 2.).

Символ віри

Апостольський Символ віри (DS 30)

Вірую в Бога,
Отця Всемогутнього,
Творця неба і землі.
І в Ісуса Хрнста, Його Єдиного Сина,
Господа нашого,
що був зачатий від Духа Святого
І народився від Діви Марії,
страждав за Понтія Пилата,
був розп'ятий, і помер,
і був похований,
і зійшов в ад.
Третього дня воскрес із мертвих,
вознісся на небеса
і сидить праворуч Бога
Отця Всемогутнього,
звідки він прийде
судити живих і мертвих.
Вірую в Духа Святого,
у святу соборну Церкву,
у спільноту святих,
у відпущення гріхів,
у воскресіння плоті,
у вічне життя.
Амінь.

Вірую в єдиного Бога Отця,
Вседержителя,
Творця неба і землі,
і всього видимого і невидимого.
І в єдиного Господа Ісуса Христа,
Сина Божого, Єдинородного,
від Отця родженого
перед всіма віками.
Світло від світла,
Бога істинного від Бога істинного,
родженого, несотвореного,
єдиносущного з Отцем,
що через Нього все сталося.
Він задля нас людей і нашого ради
спасіння
зійшов із небес,
і воплотнвся з Духа Святого
і Марії Діви,
і став чоловіком.
І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата,
і страждав, і був похований.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!