Артикул 1. Об'явлення Боже

Частина перша. Визнання віри.

Розділ перший. «Вірую» - «Віруємо».

Глава друга “Бог іде назустріч людині”

51     «Сподобалося Богові у всій Мудрості й Доброті Своїй об'явити Себе Самого і виявити нам Таємницю Своєї волі, завдяки якій люди, через Христа, Воплочене Слово, у Святому Дусі мають доступ до Отця і стають співучасниками Божої природи» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum», 2.).

52    Бог, «що в світлі живе неприступнім» (1 Тим. 6,16), прагне уділити Своє Власне Боже життя людям, вільно Ним створеним, щоб у Своєму єдиному Синові усиновити їх (Пор. Еф. 1, 4-5.). Об'являючи Себе, Бог прагне зробити людей здатними відповісти Йому, пізнавати Його і любити Його понад усе, на що вони самі собою спроможні.

53    Божий задум Об'явлення здійснюється одночасно «через дії і слова, які тісно пов'язані між собою і які взаємно освітлюють одні одних» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum», 2.). А це пов'язане з особливою «Божою педагогікою»: Бог відкриває Себе людині поступово, Він поетапно готує її до сприйняття надприродного Об'явлення про Себе Самого, яке досягає найвищої досконалості в Особі й ділі Воплоченого Слова - Ісуса Христа.

Св. Іриней Ліонський дуже часто говорить про цю Божу педагогіку, зображаючи її як взаємне призвичаєння Бога й людини: «Слово Боже оселилося в людині і стало Сином Людським, щоб привчити людину розуміти Бога і привчити Бога жити в людині, згідно з волею Отця» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, 3, 20, 2; пор., напр., Проти єресей, 3, 17, 1; 4,12, 4; 4, 21,3.).

II. Етапи Об'явлення

Від самого початку Бог дозволяє Себе пізнавати

54    «Бог, Який створив і зберіг усе Словом, у створених речах дає людям безперервне свідчення про Себе Самого; бажаючи, крім того, відкрити дорогу до вищого спасіння, Він об'явив Себе з самого початку нашим прародичам» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum», 3.). Він закликав їх до інтимної єдності з Ним, наділивши їх силою благодаті та правди.

55    Це Об'явлення не було перерване гріхом наших прародичів. Бо ж Бог «після гріхопадіння обіцяв їм відкуплення і підбадьорив їх надією спасіння; Він безперервно виявляв турботу про людський рід, щоб дарувати життя вічне тим, хто через постійність у добрі шукає спасіння» (П Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum», 3.).

«Коли ж, через непослух, людина втратила Твою приязнь, Ти не залишив її в полоні смерті. (...) Ти багаторазово пропонував людям союз» (Римський Мисал, IV Євхаристійна молитва.).

Союз із Ноєм

56    Після того як єдність людського роду була розірвана гріхом, Бог намагається насамперед врятувати людство, втручаючись у кожну його частину. Союз із Ноєм після потопу (Пор. Бут. 9, 9.) виражає принцип Божої ікономії щодо «народів» - тобто людей, об'єднаних «за своєю мовою, за своїми племенами, у своїх народах» (Бут. 10,5; Пор. Бут. 10,20-31.).

57    Цей порядок - водночас космічний, соціальний і релігійний безлічі народів (Пор. Ді. 17, 26-27.), призначений для того, щоб обмежити гордість упалого людства, яке, в однодумстві свого зла (Пор. Мудр. 10, 5.), вирішило відтворити свою єдність власним способом, будуючи Вавилонську вежу (Пор. Бут. 11,4-6.). Проте через гріх (Пор. Рим. 1, 18-25.) сталося так, що багатобожжя й ідолопоклонство народу та його вождя постійно ставлять цю тимчасову ікономію під загрозу поганським спотворенням.

58    Союз із Ноєм діє до тих пір, поки тривають язичницькі часи (Пор. Лк. 21, 24.), аж до часу загального проголошення Євангелія. Біблія віддає данину пошани деяким великим фігурам «народів» -таким, як «праведний Авель», цар і священик Мелхіседек (Пор. Бут. 14, 18.), прообраз Христа (Пор. Євр. 7, 3.), чи праведні «Ной, Даииїл та Іов» (Єз. 14,14). Так, Св. Письмо говорить нам про те, яких висот святості можуть досягти ті, хто живе згідно з Ноєвим Союзом в очікуванні часів, коли Христос «збере в одне розкидані діти Божі» (Ів. 11,52).

Бог вибирає Авраама

59    Щоб зібрати розкидане людство, Бог вибрав Аврама, закликаючи його вийти «з землі своєї, зі своєї рідні та з дому батька свого» (Бут. 12,1), щоб зробити з нього Авраама, тобто «батька многоти народів» (Бут. 17,5): «Тобою всі племена землі благословлятимуться» (Бут. 12,3; Пор. Гал. З, 8.).

60    Народ, який походить від Авраама, буде хоронителем обіцянки, даної патріархам, буде вибраним народом (Пор. Рим. 11, 28.), - покликаним підготувати майбутнє об'єднання усіх Божих дітей у єдності Церкви (Пор. Ів. 11,52; 10, 16.); він буде коренем, на якому будуть прищеплені язичники, які стали віруючими (Пор. Рим. 11, 17-18.24.).

61    Патріархи, пророки та інші дійові особи Старого Завіту були й завжди будуть вшановані як святі в усіх літургійних традиціях Церкви.

Бог формує Ізраїля як Свій народ

62    Після патріархів Бог підготував Ізраїль до того, щоб він був його народом, рятуючи його від єгипетської неволі. Він уклав з Ізраїлем союз на горі Синай і дав йому через Мойсея Свій закон, щоб Ізраїль визнав Його і служив Йому як єдиному Живому і Правдивому Богові, Отцю - Промислителю і Справедливому Судді, а також щоб очікував обіцяного Спасителя (Пор. II Ватиканський Собор, Догм. конст. « Dei Verbum», 3.).

63    Ізраїль - священичий Божий народ (Пор. Вих. 19,6.), «над яким взивалося ім'я Господнє» (Втор. 28,10). Це народ, «до кого вперше були звернені слова Господа» (Римський Мисам, Богослужіння Великої П'ятниці, Загальна молитва VI.), народ «старших братів» у вірі Авраамовій (Пор. Іван-Павло II, Промова в синагозі під час зустрічі з єврейською спільнотою Рима (13 квітня 1986), 4.).

64    Через пророків Бог формує Свій народ у надії на спасіння, в очікуванні нового й вічного Союзу, призначеного всім пародам (Пор. Іс. 2, 2-4.) і вписаного у їх серцях (Пор. Єр. 31,31-34; Євр. 10, 16.). Пророки проповідують радикальне відкуплення народу Божого, очищення його від усіх його зрад (Пор. Єз. 36.), спасіння, яке охопить усі народи (Пор. Іс. 49, 5-6, 53, 11.). Передусім убогі та покірні в Господі (Пор. Соф. 2, 3.) будуть нести цю надію. Святі жінки, такі як Сара, Рсвека, Рахиль, Міріам, Дебора, Анна, Юдит та Естер, зберегли живу надію на спасіння Ізраїля. Найдосконалішим образом тієї надії є Марія (Пор. Лк. 1, 38.).

III. Ісус Христос, «Посередник і Повнота Об'явлення» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Dei Verbum», 2.)

Бог усе сказав у Своєму Слові

65    «Багаторазово і багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина» (Євр. 1,1-2). Христос, Син Божий, що став людиною, є єдиним, досконалим і неперевершеним Словом Отця. У Ньому Він говорить усе, і не буде іншого Слова, крім цього. Св. Іван від Хреста, услід за багатьма іншими, сказав про це яскравими словами, коментуючи Послання до Євреїв (Євр. 1,1-2):

«Оскільки Він дав нам Своїх) Сина, який е одним-єдиним словом Його, у Бога немає іншого слова, яке Він має дати нам. Він разом усе сказав нам у цьому Єдиному Слові (...); бо все, що Він частково говорив пророкам, Він сказав у всій повноті через Сина Свого, давши нам Усе, чим є Його Син. Ось чому той, хто хотів би запитати Його сьогодні чи забажав би видіння чи об'явлення, не тільки вчинив би нерозумно, але образив би Бога, не спрямувавши погляд свій винятково на Христа або шукаючи чогось іншого чи нового поза Ним» (Св. Іван від Хреста, Сходження на гору Кармель, 2, 22, 3-5.).

Іншого Об'явлення не буде

66    «Християнська ікономія, будучи Новим й остаточним Союзом, ніколи не закінчиться, і не треба очікувати, таким чином, ніякого нового публічного об'явлення аж до приходу у Славі Господа нашого Ісуса Христа» II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 4.). І все-таки, якщо Об'явлення і завершене, воно не повністю з'ясоване; християнській вірі доведеться впродовж віків проникати поступово в глибини його змісту.

67     Упродовж віків були так звані «приватні» об'явлення, деякі з яких були визнані Церквою. Але вони не належать до спадщини віри, їхня остаточна роль - не «покращити» і не «доповнити» остаточне Об'явлення Христа, а допомогти, щоб воно повніше уводилось в життя в певну історичну епоху. Під керівництвом Учительського Служіння Церкви смисл віруючих уміє розрізнити і прийняти те, що в цих об'явленнях є справжнім закликом Христа або святих Його, зверненим до Церкви.

Християнська віра не може прийняти «об'явлень», які претендують перевищити або виправити Об'явлення, завершення якого - Христос.

Підхід деяких нехристиянських релігій, а також недавно утворених сект, грунтується саме на таких «об'явленнях».

КОРОТКО

68    3 любові Бог об'явив і дарував Себе людині. Таким чином Він дає остаточну й повну відповідь на запитання про сенс і мету життя, які людина ставить перед собою.

69    Бог об'явив Себе людині, поступово розкриваючи їй Своє таїнство через слова й дії,

70    Попри свідчення про Себе, яке Бог дає Своїми творіннями, Він Сам об'явився нашим прародичам. Він говорив з ними, і, після їхнього гріхопадіння, обіцяв їм спасіння (Пор. Бут. З, 15.), і запропонував їм Союз з Ним.

71     Бог уклав з Ноєм вічний Союз між: Собою й усіма живими істотами (Пор. Бут. 9, 16.). Цей Союз триватиме стільки, скільки існуватиме світ.

72    Бог вибрав Авраама та уклав Союз з ним та з його нащадками. Із цих нащадків Він сформував Свій народ і відкрив йому через Мойсея Свій Закон. Через пророків Він підготував його до прийняття спасіння, призначеного всьому людству.

73    Бог об'явив Себе в повноті, пославши Свого власного Сина, у Якому Він уклав Союз назавжди. Син є остаточним Словом Отця, після Нього не буде іншого Об'явлення.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!