Рай: Пісня 33

Зміст: "Божественна комедія"

Десяте, Палаюче небо - Свята молитва - Заступництво Богородиці - Видіння Бога - Екстаз Данте

1] «О Приснодіво, доню свого Сина,

2] Сумирне й найвеличніше з сердець,

3] Надіє вічного добра єдина!

4] Подарувала людству ти вінець

5] Облагородження, і стати твором

6] Сам навіть не погребував Творець.

7] В тобі спахнула світовим простором

8] Любов, і на чолі її горить

9] Правічна квітка перед мирним зором.

10] Вгорі тут - ласки полуденна мить,

11] Внизу ж, хоч де б ти смертних не поїла,

12] Із тебе сподівання струменить.

13] Така, владарко, в тебе міць і сила,

14] Що спроба полетіти, летячи

15] Без тебе, буде, певна річ, безкрила.

16] Твоїм щедротам вдячні прохачі,

17] Та не вони самі, бо досконалість

18] Всім благодіє, просьби не ждучи.

19] В тобі - вся добрість, у тобі - вся жалість,

20] В тобі - вся лагідність, в тобі - для душ

21] Людських злилось все милосердя в сталість.

22] З невтоленою спрагою цей муж,

23] Який дорогою зо дна земного

24] У душах бачив лють, щедроту, суш,

25] Тебе благає зглянутись на нього

26] Й дозволити на верх піти йому,

27] До джерела палання осяйного.

28] І я, щоб знять з очей своїх пітьму,

29] Не піднімав молитви ще такої,

30] Але тепер за нього підніму.

31] Розвій же хмари смертності важкої

32] З його путі, нехай він із перлин

33] Бере блаженство в щасті й супокої!

34] Іще прошу, царице верховин,

35] Хай помислами чистими палає

36] Й по тому, як усе побачить він!

37] Твій пал пориви хай людські здолає!

38] Глянь, Беатріче з сонмом Душ святих,

39] Піднісши руки, теж про це благає».

40] Тут зір очей, для Бога дорогих,

41] Звернувся на промовця, й їх горіння

42] Явило радість від прохань таких.

43] Вони звелись у вічне пломеніння,

44] Що, проти недоречних сподівань,

45] Його ніяке не сягне створіння.

46] Я, до кінця усіх своїх бажань

47] Усю дорогу ревно проходивши,

48] Покінчив у собі з вогнем жадань.

49] Бернар мені всміхнувся, знак зробивши,

50] Щоб я угору глянув; я ж підняв

51] Уже лице, його упередивши.

52] Вістря очей одвертих устромляв

53] Все більше й більше я у промінь самий,

54] Який у правді свій початок мав.

55] Мій зір бере тут гору над словами,

56] Бо не відтворять бачене вони,

57] Воно ж на пам'ять тисне тягарями.

58] Неначе той, хто часто бачить сни,

59] І довго з них один його хвилює,

60] І тільки він один йому ясний, -

61] Такий і я: хоч обмаль вже вогню є

62] В моїй примарі й жевріє вона,

63] А в серці насолода аж вирує.

64] Так точить сніг яскравість весняна,

65] Так листя в вихорі легке знялося,

66] І сплутались Сівілли письмена.

67] О вишнє світло, що у вись звелося

68] Над смертну думку, розумові кинь

69] Моєму трохи з баченого досі

70] І дай моїм словам таку глибінь,

71] Щоб слави присок, ледве нині видний,

72] Знесла аж до найдальших поколінь!

73] Оживши в пам'яті, як відсвіт бідний,

74] І продзвенівши в цих моїх рядках,

75] До них долине пломінь твій побідний!

76] Згадавши рани на своїх очах

77] Від сяєва, вважав я, що, осліпши,

78] Не бачив би нічого по боках.

79] Пригадую, що я, немов прилипши,

80] Дививсь туди, аж поки Вічна Міць

81] Не піднесла мене у світ ще ліпший.

82] О щедрий даре вишніх таємниць,

83] Дай утопити зір в яскравім світі,

84] Який не зна ні меж, ані границь!

85] Я бачив, що у цій глибіні скритій

86] Любов, як в палітурці, добира

87] Розкидане, мов сторінки розбиті.

88] Суть, випадковість, суміш зла й добра

89] Роїлись на межі мого вмлівання...

90] І мову ніби сутінок стира.

91] Я, мабуть, вузол бачив їх зливання,

92] Бо, не скінчивши слова ще свого,

93] Відчув я величезне раювання.

94] Забулася ця мить життя мого,

95] Мов двадцять п'ять віків, як замір смілий

96] Нептуна здивував веслом Арго.

97] Тож розум мій глядів заціпенілий,

98] Піднесений, уважливий, меткий,

99] Здивований і з дива спломенілий.

100] За ясним"сяйвом пломінь цей такий,

101] Що в нього йде все на землі постале,

102] І іншого не вміщують думки.

103] До нього пожадання волі стале, -

104] Все - в ньому благо, поза ним стає

105] Потворним все, що в ньому досконале.

106] Хоч вбоге усвідомлення моє,

107] Проти моєї мови здався б пишним

108] Дитинки крик, яка із груді п'є.

109] І не тому, що він із чимось лишнім

110] В живому світлі цьому не вміщавсь, -

111] Увесь однаковий він із колишнім;

112] І несказанно зір в мені зміцнявсь,

113] І мерхнув образ зовнішній ясною

114] Глибінню, бо я сам в собі мінявсь.

115] В глибокій ясноті переді мною

116] Явилися із світла троє кіл

117] Трьох кольорів з об'ємністю одною.

118] Одне - відбиток другого всіх сил,

119] Немов Іріда близ Іріди стала,

120] А третє йде вогнем з обох світил.

121] Який ти куций одяг надівала,

122] Безсила мисле, проти ж тебе річ

123] Іще куцішою себе являла.

124] О вічний блиску, що шляхом сторіч,

125] Самоосяжний, самоосягаєш

126] Й, осягнутий, собі зориш устріч!

127] На колі, що відбитий в ньому сяєш, -

128] Коли його я зором перебіг, -

129] Бо ти навколо сяйвом осяваєш,

130] Де завертав унутрішній поріг,

131] Мені немовби з нас малюнок здався,

132] І наче барви власні він зберіг.

133] Мов геометр, який старанно брався

134] За вимір площ і ліній колових,

135] Але, засад не маючи, стерявся, -

136] Такий став я при дивинах нових:

137] Хотів уздріть, як образ той у колі

138] Розміщено, як скріплюється їх.

139] Були ж у мене крила надто кволі;

140] Але яскравість сяйва тут прийшла,

141] І міць зростала розуму і волі.

142] Уяву сила зрадила була,

143] Та, мов колеса, ясні і веселі,

144] Жадобу й волю долі повела

145] Любов, що водить сонце й зорні стелі.

- - -

Коментарі:

43-45. Вони звелись... - Зміст: Марія звернула свої очі на вічне пломеніння, недоступне зорові жодного із створінь, незважаючи на всі їх недоречні сподівання.

52. Вістря очей одвертих... - зір яких після повернення під впливом погляду Беатріче став далеко гострішим, ніж був (пор. вище. Р. XXVI, 79).

62. В моїй примарі... - під кінець поеми Данте двічі називає її сновиддям: вперше, коли Бернар каже йому: «Збігають сну твого хвилини» (Р. XXXII, 139), і вдруге тут, уже від себе: в моїй примарі (сонній) обмаль вже вогню є, й жевріє вона.

66. І сплутались Сівілли письмена. - За словами Віргілія, кумейська Сівілла писала свої пророцтва на листі дерев і розкладала це листя на долівці по всій печері. Коли вхід відчинявся, вітер розвіював його, і не можна було відновити змісту Сівіллиних письмен (Ен. III, 441-452).

86-87. Любов, як в палітурці, добира... - натяк на сказане вище (рядок 66) про Сівіллині письмена.

94-96. Забулася ця мить життя мого... - Зміст: у найближчу ж мить за цим видінням воно забулося в моїй пам'яті глибше, ніж встиг забутися в пам'яті людей за двадцять п'ять сталіть похід аргонавтів, коли Нептун з подивом побачив весло Арго, першого на землі корабля.

115-120. В глибокій ясноті... - Зміст: я побачив таємницю триєдиного Бога у вигляді трьох рівновеликих кіл різного кольору. Одне з них (Бог-Син) здавалося відбитком другого (Бога-Отця), ніби веселка (Іріда), народжена веселкою, а третє (Бог-Дух) здавалося вогнем, породженим обома цими колами (за католицькою догмою, Святий Дух виходить від Отця й Сина).

127-132. На колі, що відбитий в ньому сяєш... - Зміст: у другому колі, що здавалося відбитком першого, Дайте побачив обриси людського обличчя (з нас малюнок).

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!