Рай: Пісня 27

Зміст: "Божественна комедія"

Восьме, Зірне небо - Порочні пастирі - Небесний жаль - Піднесення на дев'яте, Кристалічне небо, або Перворушій - Небесна краса і земна потворність

1] «Отцю, і Сину, і Святому Духу», -

2] Почав гучну співати славу Рай,

3] І спів солодким став напоєм слуху.

4] Лилося в очі й вуха з вишніх зграй

5] Захоплення, в сп'янілому паланні

6] Я зрів усміхнений небесний край.

7] О радощів розкоші несказанні!

8] О це життя, де все - любов і мир!

9] О скарби не в журбі і не в жаданні!

10] Чотири світочі ввійшли в мій зір,

11] І з них найдужчим світлом розсіявся

12] Той шпиль, що появився першим з гір

13] І став такий, яким очам здавався

14] Юпітер би, коли б із Марсом він,

15] Зробившись птахом, пір'ям помінявся.

16] Те провидіння, що чергу і чин

17] Розподіляє всюди, хор зімкнути

18] Уста примусило, й затихнув дзвін,

19] Коли я вчув: «Ти не дивуй, що з люті

20] Мінюсь я, - змінять вид цих мирних грон

21] Слова, що доведеться їм почути.

22] Той, хто загарбать зважився мій трон,

23] Мій трон, мій трон, що перед Божим Сином

24] Стояв порожній, і зламав закон,

25] Ще й цвинтар мій залляв смердючим плином

26] Та кров'ю, і радіє лиходій,

27] Який вигнанцем звідси був єдиним».

28] І колір той, яким під захід свій

29] І схід, світило тьму небес малює,

30] Забарвив обрій в вишині ясній.

31] Мов чесну пані, як вона почує,

32] Що неподобством хтось ганьбить міста

33] Чи села, вельми звістка ця хвилює, -

34] Мінилась так і владарка свята, -

35] Так само небо, думаю, хмурніло,

36] Коли волала Сила із хреста.

37] І далі грізне слово це гриміло,

38] І гнівна зміна в голосі була,

39] Й великий гнів обличчя появило:

40] «Дружина Божа не на те зросла

41] Моєю кров'ю, кров'ю Ліна, Клета,

42] Щоб золото стягалось без числа.

43] І щоб блаженства блиснула прикмета,

44] Кров Сікст пролив, ще й Пій, Калікст, Урбан,

45] І ваша ними вславилась планета.

46] Не ми хотіли, ні щоб християн

47] Наступник наш нечесною рукою

48] Ділив на правий і на лівий стан,

49] Ні щоб ключі, що я ношу з собою,

50] Могли на корогві тій знаком стать,

51] Котра проти хрещених зве до бою,

52] Ні щоб лицем я скріплював печать

53] На грамотах продажних та брехливих,

54] Щоб мусив потім з сорому палать!

55] На паші бачимо вовків кусливих

56] В пастушім одязі поміж овець, -

57] О суде Божий, грянь на нечестивих!

58] З Каорсою Гасконь сіда, мов ґедзь,

59] На нашу кров. О праведний початку,

60] Який поганий ждав тебе кінець!

61] Та промисел, що славу Риму в статку

62] Із Сціпіоном збройно врятував,

63] Поможе й нам, гадаю, до остатку.

64] Коли повернеш до земних держав,

65] Тоді, мій сину, ти розкрий там рота

66] Й слів не ховай, як я їх не ховав!»

67] Як випари верта згори мерзлота

68] Й скидає снігом вниз, коли ріжком

69] Коза черкає сонців диск із злота,

70] Помчали раді випари сніжком,

71] Що коло нас були і щойно спаді

72] З ефіру спломенілого цілком.

73] Простежував я їх стежки несталі

74] І стежив, як всередину знялись

75] І віддаль не дала летіти далі.

76] Уздрівши зір, не втоплений у вись,

77] Сказала владарка: «Як опинився

78] Ти саме тут, уважніш роздивись».

79] Побачив, що відколи я дивився

80] Звідсіль уперш, по кліматних стрічках

81] На перший край з середини скотився.

82] За дальнім Гадесом я бачив шлях

83] Рискований Улісса й берег вище,

84] Де всілася Європа на рогах.

85] Я той куток би обдивився ближче,

86] Та сонце вже випереджало нас

87] Понад весь знак, в безодні бігши нижче.

88] Закоханий мій дух впада всякчас

89] Біля владарки й навіть на вершині

90] Жадав, щоб зір її мене потряс.

91] Все, чим природа чи мистецтво й нині

92] Чарують зір, вловляючи серця,

93] Чи в людськім тілі, а чи на картині,

94] Мізерним видалось би до кінця

95] Проти відради, що мені засяла,

96] Як глянув я на блиск її лиця.

97] І сила, що в її очах блищала,

98] Лишивши в Лединім гнізді зірки,

99] Мене в найшвидше небо перемчала.

100] Найвищі та найскорші в нім частки

101] Однакові усі, і я не зчувся,

102] Як з Беатріче став на ґрунт легкий.

103] Вона сказала, щоб я схаменувся,

104] І посміх був її такий ясний,

105] Мов Бог у неї на лиці всміхнувся:

106] «Дає природа світу рух міцний,

107] Недвижна у середній огорожі,

108] Відштовхується тут, як од стіни.

109] І небо це вмістилось в мислі Божій,

110] Яка запалює ізнову й знов

111] Любов рушійну і чесноти гожі.

112] Іде круг нього сяйво і любов,

113] Воно ж іде круг інших кіл зіллятих,

114] І з ним в усі Творець його прийшов.

115] І рух його - не в мірах десь узятих,

116] А інші в ньому вимір свій беруть,

117] Як десять - з других складені та з п'ятих.

118] Неважко буде вже тобі збагнуть,

119] Чом корені у ньому час тримає,

120] Гілки ж він може деінде тягнуть.

121] О ненажерливість, що поглинає

122] Людей, а з них хай хтось би очі звів

123] З глибин її, - на те снаги немає!

124] Коли буває літом надмір злив, -

125] Хоч скільки добра воля в смертних квітне, -

126] Кислиці виростають замість слив.

127] У вірі й цноті немовля привітне,

128] А підросте, вже уника цих справ,

129] Хоч на щоках волосся й ледь помітне.

130] Той постував, коли ще белькотав,

131] А як підріс язик, вжива охоче

132] При всякім місяці усяких страв.

133] А інший поважа, коли белькоче,

134] І любить неню, стане ж розмовлять,

135] То зажада закрити любій очі.

136] Так білу шкіру деякі чорнять

137] Від чар дочки того, з чиєї волі

138] То схід, то захід пломенем горять.

139] Ти, щоб не дивуватися доволі,

140] Помисли, що весь рід ваш неборак

141] Без вожая непевно йде в юдолі.

142] Та перш, як в весну прийде січня знак, -

143] Щорік-бо людство забуває соту-, -

144] Найвищі кола закружляють так,

145] Що ждана буря виявить турботу,

146] Корму поставить в давній носа слід,

147] Належний напрям указавши флоту,

148] І з квітки визріє прекрасний плід».

- - -

Коментарі:

10. Чотири світочі - Петро, Яків, Іоанн і Адам.

12. Той шпиль, що появився першим з гір... - тобто апостол Петро між інших «верховин церкви».

13-15. І став такий... - став багровий.

22. Той, хто загарбать зважився мій трон... - не раз згадувані в поемі недостойні папи Боніфацій VIII, або Климент V, або Іоанн XXII.

25. Ще й цвинтар мій... - римські катакомби з могилами перших християнських мучеників або, ширше, взагалі весь Рим, святиня католицтва.

26. Лиходій - тобто Люцифер, єдиний вигнанець з раю, бо після нього грішники не мали туди доступу.

36. Коли волала Сила із хреста - тобто під час розп'яття Христового.

41-45. Моєю кров'ю... - перелічуються римські єпископи перших віків християнства, що загинули від рук язичників.

48. Ділив на правий і на лівий стан - тобто на приємних папському престолові гвельфів і невгодних гібелінів.

49-51. Ні щоб ключі... - ключі святого Петра були зображені на прапорах, з якими війська ходили на війну проти політичних ворогів папи.

52-54. Ні щоб лицем... - зображення Петра було на печатках, якими скріплювались важливі папські документи.

58. З Каорсою Гасконь... - звідти походили двоє найближчих наступників Боніфація VIII: Климент V з Гасконі і Іоанн XXII з Каорси (в нашій вимові Кагор).

62. Із Сціпіоном... - проти Карфагена.

68-69. Коли ріжком Коза черкає... - у грудні.

76. Зір, не втоплений у вись... - тобто мої, Дантові, очі.

79-81. Побачив, що, відколи... - Зміст: Данте побачив, що відколи він вперше глянув на Землю з сузір'я Близнят (див. вище, прим. Р. XXII, 152-153), він пересунувся на чверть земного обводу: линучи над першим з сімох, найближчим до екватора кліматним поясом, він від середини населеної суші, тобто меридіана Єрусалима, перемістився до краю, до меридіана Гадеса (нині Кадіса, на півдні Іспанії).

82-83. Шлях... Улісса... - Улісс (Одіссей) - славетний герой давньогрецького епосу, воєначальник і мандрівник, який у своїй подорожі з Трої додому, на острів Ітаку, доплив до Геркулесових стовпів (нині Гібралтар).

83-84. Берег - узбережжя, де Юпітер, в образі бика, викрав дочку фінікійського царя Агенора Європу, посадивши її собі на спину (Метам. II, 833-875). У XIII ст. панувало християнсько-алегоричне тлумачення цього епізоду, як і всіх творів Овідія в цілому.

85. Той куток... - земну сушу (пор. вище, Р. XXII, 152). 86-87. Сонце вже випереджало... - більше як на 30; так що значна частка східної частини суші була темна.

98. В Лединім гнізді... - у сузір'ї Близнят (Кастора й Поллукса), народжених з яйця, що його знесла Леда, яку спокусив, в образі лебедя, Юпітер.

99. В найшвидше небо... - у дев'яте, Кристалічне небо, або Перворушій, яке обертається швидше за всі інші складові частини всесвіту.

102. Як з Беатріче став на грунт легкий - опинившись у якомусь певному місці.

107. Недвижна - недвижна, за тодішнім уявленням, земна куля.

109-111. І небо це вмістилось... - Зміст: дев'яте небо оточене десятим, де живе Бог, Божа мисль, в якій беруть свою енергію (яка запалює), обертаючи Перворушій, любов і чесноти гожі, тобто сила впливів (ангелів), що випромінюються на нижчі планети (див. вище, Р. II, 112-113).

117. Як десять... - як число «10» вимірюється числом «5» або «2».

118-120. Неважко... - Зміст: незримі корені часу занурені у Перворушій, його видимі гілки розгалужуються в інших небесах і втілюються в русі світил.

136-138. Так білу шкіру... - Зміст: так люди обертаються на тварин (білу шкіру чорнять), послухавши чарування чаклунки Цірцеї, прекрасної дочки Геліоса-Сонця, тобто спокушені земними благами.

140-141. Помисли, що весь рід ваш... без вожая непевно йде... - бо ні духовна, ні світська влада не виконують свого обов'язку.

142-143. Та перш, як в весну... - Рік юліанського календаря довший від сонячного року приблизно на одну соту частку доби і через це відстає від нього за кожні 128 років на один день, так що січень поступово пересувається до весни. Беатріче хоче сказати, що зміна настане скоро. Насправді ж весна має припасти на січень старого стилю через 80 століть.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!