Рай: Пісня 26

Зміст: "Божественна комедія"

Восьме, Зірне небо - Відповіді Данте на запитання про любов - Перший гріх, перші часи на землі, перша мова, перша оселя

1] Коли я знітився із зором згаслим,

2] То з пломеня, який його згасив,

3] Почув я голос, що звернувся з гаслом

4] До мене так: «Як зір твій осклянів,

5] Уражений із вигляду мойого,

6] То втішся хоч самим лиш звуком слів.

7] Тож починай: скажи мені, до чого

8] Летить душа твоя, й забудь свій страх,

9] Бо змерхнув зір твій, а не вмер од того.

10] У владарки ж, яка по всіх містах

11] Небесної держави йде з тобою,

12] Є вплив Ананіїних рук в очах».

13] Я мовив: «Ліки волею благою

14] Вже йдуть, коли у зір, як в отвір брам,

15] Вона ввійшла яскравістю яркою.

16] Найвищого святого блага храм -

17] То альфа і омега книг, що втішив

18] Себе я ними, бо любов зрю там».

19] Той самий голос, що оце потишив

20] Мій лютий біль в раптовій сліпоті,

21] Мене без запитань ще не залишив

22] І мовив: «Ще раз на сита густі

23] Я перевірю. Тож які підстави

24] Твоїй стрілі знайшлись в такій меті?»

25] І я: «Філософічні всі розправи

26] ] впливи, що з небес до нас летять,

27] Карби дали мені любові й слави;

28] Бо благо, як його за благо взять,

29] Вогні любові в'є, тим більш розквітлі,

30] Чим добрістю багатша благодать.

31] До сутності, яка палає в світлі

32] Сліпучому, а все те, що не в ній, -

33] Лиш промені від неї напівсвітлі,

34] Хай той свої зусилля основні

35] З великою любов'ю направляє,

36] Хто правду зрить, бо доказ в ній одній.

37] Цю правду розумову розстеляє

38] Той, хто мені довів, що ту любов

39] Найперше сутність вічна виявляє,

40] Це розстеля Творець світобудов:

41] «Я благо покажу тобі, як просиш», -

42] Мойсею мовлячи, щоб був готов.

43] Ти розстеляєш теж, коли підносиш

44] Про зміст найвищих таїн річ свою

45] За всіх глашатаїв гучноголосіш».

46] Почув: «Розсудок, звичний в вас в краю,

47] І тонша влада, згодна з ним, із грубим,

48] Для Бога бережуть любов твою,

49] А може, й інші струни в'яжуть з любим?

50] Скажи, щоб відповідь ясна була, -

51] Яким тебе любов кусає зубом?»

52] Святі думки Христового орла

53] Господнє показали спрямування,

54] Щоб і моя ним сповідь поплила.

55] І мовив я: «Усі ті мордування

56] До Бога серце благосне ведуть

57] І зміцнюють любові поривання.

58] Бо путь всесвітня, і моя вся путь,

59] І смерть його, мого життя заради,

60] Чого, як я, всі віруючі ждуть,

61] Що й сказані слова, й живі поради -

62] Все з хвиль любові ложної взяло

63] Мене на берег справжньої відради.

64] Зелене листя, що у ріст пішло

65] Навік в саду, вславляю я уроче, -

66] Мене з садівником воно звело».

67] Скінчив я, й задзвеніли найсолодше

68] З усіх усюдів хори: «Свят, свят, свят!»

69] І владарка їм вторила охоче.

70] Як сонце, зазирнувши до кімнат,

71] Розбудить сонних на приємнім ложі,

72] Все зливши морем променистих шат,

73] І враз пробудженим страшне й вороже

74] Все видається, й все не до пуття,

75] Аж поки їм свідомість не поможе, -

76] Так із сліпих очей моїх сміття

77] Під чистим зором Беатріче спало

78] І зникло в дальніх далях забуття.

79] Гострішим ще прозріння в мене стало,

80] І, остовпівши, я спитав, чого

81] Чотири раптом сяєва засяло.

82] І владарка: «Із пломеня цього

83] Найперша з душ, твір першої чесноти,

84] Зорить в екстазі на творця свого».

85] Як стовбур хилиться, коли навпроти

86] Дме вітер, та гнучкі свої гілки

87] Випростує і ставить, як і доти, -

88] Так я вчинив на шани знак палкий,

89] І, раптом опинившись у полоні

90] Жадоби мовити, я, говіркий,

91] Почав: «О яблуко єдине, в лоні

92] Не зроджене, о праотче старий,

93] Кому жіноцтво - невістки і доні!

94] На мене зглянься з вишньої гори,

95] Молю тебе. Мою ти знаєш віру,

96] Тож я змовкаю, ти ж заговори».

97] Коли серпанки вкриють спину звіру,

98] То, ревно вивільняючись із них,

99] Він виявляє неспокійність щиру.

100] Цілком так само перша з душ земних

101] Явила вогняними язиками

102] Сліпучу радість після слів моїх,

103] І далі: «Хоч не виразив словами

104] Бажання ти свого, все знаю в нім,

105] Як ти - в найкраще знаній між речами.

106] Його я бачу в дзеркалі яснім,

107] Що відбива все чисто без підлогу,

108] Саме ж не відбивається ні в чім.

109] Ти хочеш знать, як, дякуючи Богу,

110] Я трапив у найвищий сад, звідкіль

111] Ця жінка повела тебе в дорогу,

112] Ще - скільки я втішався там суціль,

113] І ще про гніву Божого природу

114] Й про мову - наслідок моїх зусиль.

115] То, любий сину, сталось не від плоду

116] Моє вигнання, що в синах трива, -

117] То поламав я Божу загороду.

118] Чотири тисячі і триста два

119] Ждав роки я в тім місці, де Віргілій

120] Твоєї владарки почув слова,

121] А поки жив я ще в земному тілі,

122] То сонце дев'ятсот і тридцять раз

123] На кожному засяяло світилі.

124] Та мова, що гранив я, як алмаз,

125] До незавершеної зникла вежі,

126] Коли напав людей Немврода сказ.

127] Залежать дум людських складні мережі

128] Від вдач, а ті - від зір, що красять ніч,

129] Тому у них є визначені межі.

130] Людині розмовлять - природна річ,

131] Тож кожен має дозвіл од природи

132] Обрать собі бажану мову й річ.

133] Ще не ступав я на пекельні сходи,

134] А всеблагий звавсь «І» серед земель,

135] Кого шаную я й усі народи.

136] Пізніше він дістав наймення «Ель»,

137] Бо звичаї зникають у людини,

138] Як всохлий лист зника серед пустель.

139] А на верху, що на землі єдиний,

140] Гріхом жив я й не відав, що є смерть,

141] Од першої до другої години

142] За шостою, де сонце мінить чверть».

- - -

Коментарі:

2. З пломеня... - що йшов від апостола Іоанна. 7-8. До чого летить душа твоя... - до чого спрямована твоя любов. Іоанн запитує поета про любов, як Петро і Яків - про віру й надію.

12. Є вплив Ананіїних рук в очах. - Зміст: Беатріче своїм поглядом поверне поетові зір, як, за церковною легендою, Ананія, один з перших Христових учнів, поклавши руки на очі апостола Павла, зцілив його від сліпоти.

16-18. Найвищого святого блага храм... - Зміст: уся моя любов спрямована до Бога.

38-39. Той, хто мені довів... - деякі коментатори відносять це визначення до Арістотеля, інші ж долучають іще й Платона, щоправда, із знаком запитання.

41. Я благо покажу... - цитата з другої Мойсеевої книги (Старий завіт).

52. Думки Христового орла... - Тут орел - символ євангеліста Іо-анна.

61. Що й сказані слова, й живі поради... - див. вище 16-18; 31-36.

72. Все зливши морем променистих шат... - заливши всі оболонки очного яблука.

83. Найперша з душ... - Адам.

93. Кому жіноцтво - невістки і доні! - бо коли Адам - батько всіх людей, то кожна заміжня жінка є водночас його дочкою і невісткою - дружиною його сина.

104. В нім... - у твоєму запитанні.

110. Найвищий сад... - Земний Рай.

111. Ця жінка... - Беатріче, що повела Данте з Земного Раю по небесах.

118-120. Чотири тисячі і триста два... - Зміст: 4302 роки я пробув у Лімбі, де Віргілій на початку «Пекла» почув від Беатріче прохання проводити Данте по загробному світу.

121-123. А поки жив я ще... - Зміст: я жив на землі 930 років.

125-126. До незавершеної... вежі... - до горезвісної спроби царя Немврода побудувати Вавилонську вежу, коли було змішано людські мови.

139-140. На верху, що на землі єдиний... - Зміст: у Земному Раю я пробув тільки сім годин - від ранку до тієї (сьомої сонячної) години, що йде за шостою.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!