Рай: Пісня 19

Зміст: "Божественна комедія"

Шосте, Юпітерове небо - Промова небесного орла - Потрібність віри для спасіння - Віра без діл

1] Мені здалось, що гарний образ, дужі

2] Піднявши крила на високий літ,

3] Потішив сплетені у нього душі.

4] Мені здалось: з них кожна - самоцвіт,

5] І промінь так осяяв самоцвіти,

6] Що зник у мене із очей весь світ.

7] Того, що маю тут я відтворити,

8] Письмом чи усно не повів ніхто б,

9] Ніхто не зміг би навіть уявити:

10] Я ж бачив і я чув орлиний дзьоб,

11] Що мовить став, і «я» та «мій» злітало,

12] Де «ми» та «наш» доречнішим було б.

13] Почав: «Я жив побожно й незухвало,

14] Й мене ввібрала слава огняна,

15] Яку б саме бажання не здолало.

16] Лишилась пам'ять по мені ясна, -

17] її зіпсуте людство вихваляє,

18] Історія ж наслідувань не зна».

19] Тепло із багатьох вуглин палає

20] Одне, а для любовей багатьох

21] Звучання птаха злинуло безкрає.

22] Я одказав: «О квіти днів стількох

23] З одвічних радощів, що аромати

24] Зливаєте свої з усіх епох!

25] Допомагайте піст мені зламати,

26] Що, поки я його не поборов,

27] Мене воліє в голоді тримати.

28] Хай в небі інше царство має знов,

29] Всю Божу справедливість оддзеркалить,

30] На ній і в вашім не лежить покров.

31] Ви знаєте, як можу я усталить

32] Свою увагу; знаєте, який

33] Той сумнів, що мене віддавна палить».

34] Як сокіл, знов без ковпачка зіркий,

35] В жадібній оглядається надії

36] І крильми б'є, красивий та стрімкий, -

37] Отак повівсь із хвал Господній дії

38] Та правосуддю складений цей стяг,

39] Співавши чутне тим, хто тут радіє.

40] Він мовив: «Той, хто циркулем досяг

41] До краю світу і в просторі цьому

42] Усе відверто й потайки простяг,

43] Не міг ніде покласти ні на чому

44] Відбиток так, щоб він не повершав

45] Того, хто меж не має геть у всьому.

46] І перший той гордливець з вишніх слав,

47] Найвищий із сотвореного роду,

48] Не виждав світла і незрілий впав.

49] Усе ж, в чім нижчу бачимо породу,

50] Занадто вже дрібненьке для добра

51] Безкрайнього і з власним ритмом ходу.

52] Так погляд наш, що розуму вбира

53] Не більше в себе за єдиний промінь,

54] Який себе на всесвіт простира, -

55] Не в силі дать такої сили пломінь,

56] Щоб сяло джерело ясних струмінь

57] Каррарських блисканням каменоломень.

58] Бо справедливість, що іде з стремлінь

59] Правічних, зір скінченний ваш скородить

60] Лиш як поверхню - не морську глибінь:

61] Хоч він при березі зо дна доходить,

62] А відпливти - і товща водяна

63] Його крізь себе зовсім не проводить.

64] Лише те - світло, що його одна

65] Дає предвічна ясність, решта ж - з тьмою.

66] Це тінь лиш плоті а чи трутина.

67] От схов із справедливістю прямою

68] Я відімкнув - і все ясним здалось,

69] Що не давало так тобі спокою,

70] Аж ти казав: «От жив над Індом хтось,

71] Кому ніколи про Христа ні слова

72] Ні чути, ні читать не довелось.

73] Та воля до добра була чудова,

74] Й не знайде в ньому розум наш провин, -

75] Були безгрішні в нім діла і мова.

76] І ось він вмер без віри, без хрестин.

77] Чи праведно за те його карати?

78] Чи з власної вини не вірив він?»

79] Та хто ж ти, щоб вдягти суддівські шати

80] Й судити за десятки тисяч миль,

81] Як зір не може твій на крок дістати?

82] Хто мисль зі мною вигострить на шпиль,

83] Якби в нас не було Письма святого,

84] На сумніви той клав би тьму зусиль.

85] О грубі розуми гурта земного!

86] Боління перше - у собі благе,

87] Ще й блага не цурається самого.

88] Все згідне з ним - як істина, наге

89] Й своїм не скорюване жодним твором,

90] Веде його у щастя дороге.

91] Як над гніздом лелека мчить простором,

92] Принісши корму виводку всьому,

93] Годованці ж за нею стежать зором, -

94] Святий піднявся образ в вись німу,

95] Коли я очі звів, і крила - зграя

96] Єдиних воль підводила йому.

97] Співав він обертаючись: «Пуста є

98] Тобі ця пісня з розумом твоїм;

99] Ця правда, смертні, в вас зразка не має».

100] Коли все стихло в образі яснім

101] Святого духа, не забувши знака,

102] Що ним земля ушанувала Рим,

103] То він почав: «Душа не йде ніяка

104] Сюди, якщо не вірила в Христа,

105] Бо це найперша нам усім відзнака.

106] Та згадує багато хто Христа,

107] А на суді стоятимуть не ближе -

108] За тих, що і не чули про Христа.

109] Тих християн засудить око свіже

110] Арапів, як ділити розпочнуть, -

111] Хто розкошує, хто жаровні лиже.

112] Що перси нашим владарям дадуть,

113] Коли почнеться книги розгортання,

114] Де списано їх бруд і каламуть?

115] Затямлять там Альбертове діяння,

116] Як він скерує крила у ганьбі

117] І празькі землі дасть на плюндрування.

118] Затямлять Сену в горі та журбі,

119] Що принесе, фальшуючи й донині,

120] Той, хто на ловах знайде смерть собі.

121] Затямлять там, що в заздрісній гордині

122] Шотландцю і англійцю тісно жить

123] Здалось на власній тільки половині.

124] Лишать в очах пишноту й сласну хіть

125] Іспанця та богемця, що границю

126] Забув своїй неславі спорудить.

127] Лишать в очах, як цінять в одиницю

128] Кульгу (єрусалимець був скупій),

129] А вади будуть в тисячу ціниться.

130] Лишать і пана в скнарості черствій

131] Із острова вулкана й спеки зразу,

132] Де шлях Анхіз колись покінчив свій;

133] От вид його, щоб дати до показу,

134] Усього написали кілька слів,

135] Уклавши щедрий зміст в убогу фразу.

136] От хай на його дядька й брата гнів

137] Обрушить всяк, бо піддали ті гані

138] Честь гідного народу й двох вінців.

139] От з португальцем тут норвежець знані

140] На цілий Божий світ, як той далмат,

141] Який топив венецьке злото в твані.

142] Тут пощастить Угорщині, як ґрат

143] Всіх допильнує, й пощастить Наваррі,

144] Як гір не подолає хижий кат!

145] Хай стануть їй як засторога в сварі

146] Зойк Нікозії, Фамагости крик,

147] Бо там шаліє звір у дикій ярі

148] І не цурається лихих владик».

- - -

Коментарі:

11-12. «Я» та «мій»... - імперський орел, певний своєї винятковості, могутності й ваги, промовляє так, ніби уособлює все людство. 13. Я жив... - тобто я складаюсь із душ, що на землі жили побожно й незухвало...

28. Інше царство... - див. вище. Р. IX, 61-62.

32-35. Який той сумнів... - У чому полягає цей сумнів, з'ясовується нижче (див. 70-78).

46-48. Перший той гордливець... - Люцифер, який раніше належав до одного з найвищих ангельських чинів і не мав терпцю дочекатися Божої волі.

101-102. Не забувши знака... - тобто, як і давніше, зберігаючи обриси орла.

111. Хто розкошує, хто жаровні лиже - нагороджені вічним блаженством або засуджені на вічні муки.

115-141. Затямлять там.... - Варто звернути увагу на віртуозну побудову цих терцин, в яких робиться побіжний огляд тодішніх вінценосців Західної Європи («що скажуть нехристиянські народи - арапи, перси про наших християнських владарів?»); крім того, що в них автор застосовує прийом потрійної строфічної анафори, він ще з літер кожної трійки терцин утворює акростих слова «Іие», що означає «чума», «зараза», влучно характеризуючи єдиним виразом зміст цих рядків, непривабливі постаті європейських монархів. Наш переклад в міру змоги намагається відтворити цю особливість оригіналу.

115-117. Альбертове діяння - Альберт, Альбрехт І, син Рудольфа Габсбурзького, імператор (з 1298 до 1308 p.), який у 1304 р. розорив Чехію (празькі землі).

120. Той, хто на ловах знайде смерть собі - французький король Філіпп IV (з 1285 до 1314 p.), який весь час провадив завзяту боротьбу проти Священної Римської імперії, за що Данте люто ненавидів і всіляко ганьбив його; розладнав народне господарство випуском низькопробної монети; загинув од нещасливого випадку на полюванні.

122. Шотландець (Роберт Брюс, з 1306 до 1329 р.) і англієць (Еду-ард І, з 1272 до 1307 p., або Едуард II, з 1307 до 1327 р.) - весь час воювали один з одним.

125. Іспанець - Фердінанд IV Кастильський (з 1295 до 1312 p.), богемець - Венцеслав IV Чеський (з 1278 до 1305 p.).

127-129. Кульга - Карл II Анжуйський, прозваний Кульгою, дістав у спадок від батька титул короля єрусалимського. Тут поет обіцяє, що його чесноти будуть оцінені в одиницю, а вади - у тисячу (в оригіналі ці числа позначені римськими літерами - / та М).

131. Із острова вулкана й спеки зразу - сицилійський король Феде-ріго II (з 1296 до 1337 p.; пор. далі Р. XX, 63).

132. Анхіз - батько Енеїв (див. прим. Р. XV, 25-27), помер, за Віргілієм, у Сицилії, по дорозі з Трої до Італії (Ен. III, 707-714).

136. Дядько короля Федеріго II - балеарський король Яків (з 1262 до 1311 p.); брат - арагонський король Яків II (з 1291 до 1327 p.).

139. Португалець - Дініш І Орач (з 1279 до 1325 p.); норвежець - Гакон V Довгоногий (з 1299 до 1319 p.).

140. Далмат - володар князівства Рашки (Рашії), до якого входили, за даними західних учених, Далмація, Кроація, Боснія і Західна Сербія, Стефан Урош II Мілутін (з 1282 до 1321 p.); карбував низькопробну монету, схожу з венеціанською.

142-143. Пощастить Угорщині... - коли вона відшкодує лихо, завдане їй попередніми королями.

143-144. Й пощастить Наваррі... - якщо відгородиться своїми горами від Франції, яка загрожує її поглинути.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!