|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" П'яте Марсове небо - Злигодні вигнання - Горювання й радість Данте - Мужність істини 1] Як той, хто з видом тужним і сердитим 2] Спитав Клімену й безумом тяжким 3] Навчив батьків не потурати дітям,
4] Таким я був, і бачили таким 5] Мене й володарка, й світець священний, 6] Що місцем поступивсь мені летким.
7] І Беатріче: «Смолоскип вогненний 8] Бажання вийми, - мовила, - й звільни 9] Душі своєї зліпок сокровенний,
10] Та, звісно, не на те, щоб ти хвальний 11] Постав у нас в очах, але щоб сміти 12] Жаль на жагу висловлювать гучний».
13] «О любий стовбуре мій знаменитий, 14] Ти так здійнявсь, що, як всі бачать в нас, 15] Що двох тупих в трикутник не вмістити,
16] Так бачиш ти можливе людських мас, 17] Дивуючись на першу цятку в перлах, 18] Де вічно є теперішній лиш час.
19] Коли з Віргілієм по темних жерлах 20] Підводивсь я горою каяття 21] І сходив у глибини світу вмерлих,
22] Про те, що принесе мені життя, 23] Чимало чув я прикрого, й невільно 24] Підготувавсь до цих ударів я.
25] Тому бажав би взнати непомильно, 26] Який тягар мені на долю спав - - 27] Стріла очікувана б'є не сильно», -
28] Так в одповідь до світла я сказав 29] І тим, на побажання Беатріче, 30] Признався сам у тім, чого бажав.
31] Не манівцями і не таємниче - 32] Було це в звичках вчителів основ, 33] Супроти чого Божий син їх кличе, -
34] А, лагідно всміхаючися знов, 35] Латинським словом мовила глибоким, 36] У сяйво вбрана, батьківська любов:
37] «Можливе не виходить ненароком 38] За межі вашої речовини: 39] Усе лежить перед правічним оком,
40] Не роблячи із того новини, 41] Як рух човна, котрий униз спливає, - 42] Уважні очі стежать з вишини.
43] А звідти, як до слуху долинає 44] Орган, так час, що жити маєш ти, 45] До погляду мойого долітає.
46] Примушений був Іполит втекти, 47] Побачивши, як мачуха лютує, 48] Ти ж мусиш із Флоренції піти.
49] Так схоче, зажадає і вторує 50] Цю згубну стежку зграя навісна 51] Там, де щодня Христом усяк торгує.
52] І на розбиту партію вина, 53] Як завжди, ляже вся; лиш мить остання 54] Освідчить щиру істину до дна.
55] Ти кинеш все, чому віддав кохання, 56] До решти все, бо й решту розтягли б, - 57] Найперший це удар меча вигнання.
58] Ти звідаєш, який солоний хліб 59] Не свій, як важко сходить вниз чи вгору 60] По сходах не своїх без ліку діб.
61] Але найтяжче під жорстоку пору - 62] Це буде товариство дурнів злих, 63] В яке потрапиш, втративши опору.
64] Невдячність, тупість, нечестивість їх 65] Відчуєш скоро ти, але не в тебе 66] Зачервоніють скроні, а у них.
67] Підлота скотська їх в ділах, як треба, 68] Себе покаже, - слава й честь тобі, 69] Що партію свою складеш ти - з себе.
70] Свій перший знайдеш захисток собі 71] В великого Ломбардця із тим птахом 72] Священним, що під сходами, в гербі.
73] І під його привітним пишним дахом 74] Ітимуть між обох вас просьба й дар 75] Не в тім порядку, не звичайним шляхом.
76] Уздриш того з ним, хто родимий чар 77] Дістав і міць таку з цієї зірки, 78] Що слава діл його злетить до хмар.
79] Про нього поки що ні слів, ні спірки, 80] Бо молодий іще і - небесний рух 81] Десятої навкруг не лічив мірки.
82] Гасконець ще не зманить зір і слух 83] Високого Арріго, бо зневажить 84] Срібло й знегоди чеснотливий дух.
85] Його щедроти скрізь усім розкажуть 86] Про нього, так що навіть вороги 87] Йому во славу язики розв'яжуть.
88] Йому під щит укрийся дорогий, 89] Бо тим допомагає він без міри, 90] Кого обсіли злигодні й борги.
91] Зроби ж в умі про нього запис щирий, 92] Не повідай лиш...» - і повів таке, 93] Що хто й почув би, не пойняв би віри.
94] І: «Сину, ось пояснення тривке 95] Тому, що чув ти; пастки всю брехливість 96] Світил кружіння виявить близьке.
97] А ти виказуй до сусід терпливість, 98] Бо ще подовжиться життя твоє, 99] Й побачиш їхню скарану зрадливість».
100] Я, зрозумівши, що перестає 101] Свята душа, замовкнувши, з основи 102] Моєї ткати полотно своє,
103] Почав, як той, хто прагне із розмови 104] Позичити науки в мудреця 105] Із бачення, зичливості й любові:
106] «Я втямив, батьку, що доба от ця 107] Уразить несподіванкою злою 108] Мене, як необачного бійця.
109] Тож маю вигострить уваги зброю, 110] Щоб піснею не рідне лиш одне, 111] А й інших міст не посварить з собою.
112] Там, де провалля темне та сумне, 113] І на гори чудесній верховині, 114] З якої зір владарки взяв мене,
115] І тут, світило за світилом, нині, - 116] Я стільки взнав, що в глотку смак гіркий 117] У декого від слів моїх приплине,
118] І якщо я - друг правди боязкий, 119] Боюсь не жити в людстві молодому, 120] Що наші древніми назве віки».
121] І світло усміхом у скарбі тому, 122] Що я знайшов тут, спалахнуло вмить, 123] Мов сонце у свічаді золотому,
124] І мовило: «Сумління, що тремтить 125] З гріхів своїх або чужих, сприймає 126] В твоїх словах, звичайно, тьму страхіть.
127] Зневаж брехання тих людців безкрає, 128] Все бачене хай пісня розповість, - 129] І хай свербить тому, хто чирку має!
130] Твій голос буде, як коли хто їсть 131] Спочатку неприємне, а пізніше, 132] Засвоєне, воно дає користь.
133] Твій буде крик, як вітер, найсильніше 134] Верхи вдаряти, щоб між них гуло, 135] І це тобі ще вищу шану впише.
136] Тому тобі й показано було 137] В цих сферах, на горі, у прірвах згаги 138] Лиш.духів, що у лаврах їх чоло.
139] Слухач своєї не спиня уваги 140] На прикладах, узятих з неясних 141] Джерел, що без довіри й без поваги,
142] І на ділах, не дуже голосних». - - - Коментарі: 2. Клімена - смертна мати Фаетона, яку той просив підтвердити, що він справді Аполлонів син; далі, як відомо, з дозволу батька, він став у його колісницю й кінець кінцем загинув від блискавки Юпітера, бо невмілим керуванням накоїв багато лиха землі та всьому, що на ній є живого (Метам. І, 748-II, 328). 4. Таким я був... - прагнучи дізнатися від Каччагвіди правду про себе й свою долю. 5. Світець священний... - дух Каччагвіди. 13. Стовбуре мій... - мій предку. 15. Двох тупих в трикутник не вмістити... - тобто у трикутнику не може бути двох тупих кутів. 29. Побажання Беатріче... - яке вона висловила вище, див. 7-12. 31-32. Було це в звичках вчителів основ - вчителі основ (релігійних) завжди, навіть ще за життя Ісуса Христа, мали таку звичку (казати все не манівцями і не таємниче), яку поет засуджує. 43. А звідти... - від «правічного ока». 46-47. Іполит - у грецьких міфах син Тезея, на якого звела наклеп його мачуха Федра, і він був примушений залишити свої рідні Афіни. 48. Ти ж мусиш із Флоренції піти. - У своїх намаганнях підкорити Тоскану папа Боніфацій VIII, спільно з місцевою партією «чорних», послав до Флоренції французьке військо на чолі з Карлом Валуа ніби для того, щоб примирити ворогуючих городян. Увійшовши до міста 1 листопада 1301 p., він зараз же розгромив «білих». Багатьох із них засуджено до вигнання, серед них і Данте (27 січня 1302 p.), але поет встиг вчасно зникнути. Незабаром (10 березня) йому було заочно ухвалено новий присуд - до спалення. 49-51. Так схоче... - тобто у продажній папській курії в Римі, де флорентійські «чорні» успішно інтригуватимуть проти «білих» емігрантів. 55-57. Ти кинеш все... - Справді Данте кинув у Флоренції дружину, дітей і все майно. 58. Який солоний хліб... - Ці рядки любив повторювати засуджений царським урядом Тарас Шевченко (лист до Бр. Залеського між 3/VII і 15/ІХ 1856 p.). 61-65. Але найтяжче... - Мова йде про незгоди Данте з «білими», які теж опинились у вигнанні, такими, наприклад, як от Лапо Сальтерелло (див. вище, Р. XV, 127) або графи Ромена - Гвідо II, Алессанд-ро І та інші, душі яких після смерті опинилися за дуже тяжкий гріх - підробку золотих флоринів - на самому дні передостаннього кола Пекла (див. П. XXX, 77). 66. Зачервоніють скроні... - тобто будуть скривавлені. Мабуть, натяк на невдале намагання «білих» та гібелінів у липні 1304 р. силоміць повернутися на батьківщину. У цьому замаху Дайте, що на той час уже розірвав з «білими», участі не брав. 69. Що партію свою складеш ти - з себе. - Тобто єдиним своїм спільником будеш ти сам. 71. В великого Ломбардця... - Бартоломео делла Скала, синьйора Верони з 1301 р. (пом. 1304). 76. Уздриш того з ним... - Кангранде делла Скала, молодшого брата Бартоломео (народився 1291, правив Вероною з 1312 до своєї смерті - 1329). 77. З цієї зірки... - від войовничої планети Марс. 82-83. Гасконець - папа Климент V, який вітав вступ високого Арріго (Генріха VII) до Італії, а потім розпочав з ним боротьбу (див. далі Р. XXX, 133-148 і прим. 137). 98-99. Бо ще подовжиться життя твоє... - Як відомо, більша частина пророкувань «Божественної комедії» справдилася, й це дуже просто пояснюється тим, що пророковані події вже відбулись у відрізок часу між умовною датою фантастичної подорожі автора по загробному світу і датою фактичного написання цього тексту. З іншими пророкуваннями справа гірша. Так і тут: Данте не дожив до палко очікуваної перемоги своїх спільників і помер на чужині убогим вигнанцем. 118-120. І якщо я... - Зміст: я побоююсь, що коли не писатиму одверто й сміливо, то моя творчість не дійде до наступних поколінь.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|