Рай: Пісня 11

Зміст: "Божественна комедія"

Четверте, Сонцеве небо - Марнота земних турбот - Два сумніви - Життя Франціска Ассізького - Переродження ченців

1] О смертних нерозважне метушіння!

2] Який нікчемний кожен силогізм,

3] Що відбирає в крил снагу кружіння!

4] Хто в право зануривсь, хто в «Афоризм»,

5] Хто - в вигоди церковної посади,

6] Хто в панство крізь насильство чи софізм,

7] Хто - у торгівлю, хто - в діла громади,

8] Хто ж - у розпусні втіхи виснажні,

9] А хто - у ледарстві шука розради,

10] Коли, чужий усій цій метушні,

11] В ті висі я піднявся з Беатріче,

12] Де шана готувалася мені.

13] Пропливши в небі коло таємниче

14] І повернувшись на свої місця,

15] Незрушні встали душі, ніби свічі.

16] І я почув, як мовить ясність ця,

17] І, мовлячи, ще більше заяскріла

18] Усмішкою і голосу, й лиця:

19] «Яснію я у променях світила

20] І, дивлячись в одвічний світ святий,

21] Ту бачу річ, що мисль твою збудила.

22] Ти сумніваєшся й бажаєш ти,

23] Щоб виклав я докладніше основу,

24] Якою міг би розум твій піти

25] Од слів: «Живитимуться всі», - і знову

26] Од дальших слів: «Не бачено таких», -

27] Тож сенсу слід цьому надати слову.

28] Небесний промисл, що в путях своїх

29] Керує світом з мудрістю, якої

30] Дно недоступне для створінь людських,

31] Послав обвінчаній, щоб у спокої

32] До вінчаного тернами чола

33] І щедрим струмом крові пресвятої

34] Вірніше і упевненіше йшла,

35] Двох вожаїв, які б шляхом незвичним

36] Вели її на визначні діла.

37] Один горів паланням серафичним,

38] А другий, невичерпний скарб наук,

39] Сіяв відбитком херувима вічним.

40] Скажу про одного, і правди звук

41] Обох торкне, бо йшли і той, і другий

42] На спільне кожен із своїх спонук.

43] Поміж Тупіно й річки, що з округи,

44] Де схил, Убальду любий, води ллє,

45] Зверта гора квітуча до яруги

46] І спеку, й холод на Перуджу шле

47] Крізь браму Сонця, ззаду ж слізьми сходять

48] Ночера й Гвальдо, нісши іго зле, -

49] Де шлях в долину подорожніх зводить,

50] Колись там сонце світові зійшло,

51] Як наше з Гангу нам щоранку сходить;

52] Щоб на ім'я назвати це село,

53] «Ашезі» - назва не була б в пригоді,

54] Сказати «Схід» до речі б тут було.

55] Не так ще довго сонце йшло на сході,

56] А силою незмірною землі

57] Багато в чому стало при нагоді.

58] Почав цей світоч ще в літа малі

59] Із батьком суд за жінку, що в печалі

60] її в доми впускають крізь жалі.

61] Перед судом в єпископальнім залі

62] Й перед Отцем обітниці слова '

63] їй мовив, і любов зростала в палі.

64] В журбі за першим мужем удова

65] Жила понад тисячоліття з віком,

66] Аж поки з ним любов прийшла нова.

67] Байдуже, що безстрашно перед ликом

68] Того вона, як і Амікл, звелась,

69] Хто жах промчав над всесвітом великим.

70] Байдуже й те, що смілива вдалась

71] І, кинувши Марію у риданні,

72] Сама з Христом аж на хреста знялась.

73] Щоб не блукав ти з слів моїх в тумані,

74] Дізнайсь, що то з убогістю Франціск,

75] Та, певно, сам ти взнав, хто ці кохані.

76] їх згоди й щастя їх осяйний блиск

77] Так на порив здивовання любовний

78] Збудив святими помислами тиск,

79] Що першим рушив сам Бернард шановний

80] Роззутий і чимдуж в життя нове

81] Спішився, бо, мовляв, забари повний.

82] О тайний скарбе, благо вік живе!

83] Роззувсь Егідій, і Сільвестр роззувся

84] За тим дружиною - дружина ж зве.

85] А батько й вчитель їх не похитнувся,

86] З владаркою, з сім'єю тих іде,

87] Хто мотузом смиренним перепнувся.

88] Він з того не спускає зір ніде,

89] Що він - дитина П'єтро Бернардоне,

90] Зневажувана за лице худе.

91] Кладе велично, мов король із трону,

92] Він перед Інокентієм статут,

93] І перший той дає закон загону.

94] Коли ж вбогеньких зріс чималий кут

95] У пастуха, чия бучна звитяга

96] У небі славиться - не тільки тут,

97] Прихильна духа вічного увага

98] Гонорієві ще один вінець

99] Дала оздобити чоло ватага.

100] Ждучи на мученицький рішенець,

101] Оголосив перед султаном пишним

102] Він про прихід Христа й його овець.

103] Але казання не було успішним,

104] І він вернувсь, робучий, в рідний дім,

105] Де мався урожай зрости розкішним.

106] Між Арно й Тібром на шпилі страшнім

107] Він у Христа останні взяв печаті,

108] Й вони два роки ятрились на нім.

109] Коли ж прикликав Бог в сади крислаті

110] Обранця, що в смиренності святій

111] На милості заслужував багаті,

112] Кохану в спадок братії своїй

113] Довірив він, щоб, наче неню діти,

114] її гляділи та служили їй.

115] Лише із неї прагнула злетіти

116] У небеса його душа свята

117] І інших мар для тіла не творити.

118] Яка ж душа була, помисли, та

119] Вести з ним гідна морем величенним

120] Петрову барку з символом хреста.

121] Отцем у нас він був благословенним,

122] І всі, хто чинить так, як він велить,

123] Опікуються ділом преблаженним.

124] Його ж отара стала так воліть

125] Нового харчу, що порозбрідалась,

126] Урожаїв шукаючи й політь.

127] І чим вона охочіш відривалась

128] Від свого дому, тим частіш вона

129] Без молока у вимені верталась.

130] Лиш деякі, що пастка їм страшна,

131] Пригорнуться до пастуха; їх мало,

132] І обмаль їм на ряси йде сукна.

133] Тепер, якщо все говорив я вдало,

134] Якщо ти все у пам'яті зберіг,

135] Якщо до того ж і засвоїв дбало, -

136] Ти вдоволив бажання, скільки міг:

137] Побачив, де рослина розчахнеться,

138] І зрозумів, чому я застеріг:

139] Живитимуться всі, хто не схибнеться».

- - -

Коментарі:

2. Який нікчемний кожен силогізм... - тобто які мізерні усі ті докази, що спрямовують людську волю на досягнення нікчемних цілей.

4. «Афоризм». - «Афоризми» - назва одного з медичних творів Гіппократа.

25. Од слів: «Живитимуться всі...» - див. Р. X, 96 і прим.

26. Од дальших слів: «Не бачено таких...» - див. Р. X, 114.

35. Двох вожаїв... - тобто Франціска Ассізького, який навчає церкву вірності, і Домініка, що дає їй упевненість у собі.

40. Скажу про одного... - а саме про Франціска Ассізького (1182-1226).

43-48. Проміж річок Тупіно і К'яшо, що ллє води з невисокої гори Агобйо (Губйо), любої для відлюдника Убальдо, який у XII ст. побудував там свій скит, лежить Ассізі, рідне місто Франціска, розташоване на західних відрогах гори Субазйо, яка шле то спеку, то холод на місто Перуджу, звернуте до неї своєю східною брамою (брамою Сонця). По той бік гори (ззаду) лежать міста Ночера і Гвальдо. Те, що вони слізьми сходять, нісши іго зле, залежить або від холодних вітрів, або, імовірніше, від утисків неаполітанських королів.

50. Сонце світові зійшло... - тобто народився Франціск.

51. Як наше з Гангу нам щоранку сходить... - за середньовічними географічними уявленнями, гирло Гангу лежить на східному краї населеної суші.

53. Ашезі - старовинна назва міста Ассізі.

59. За жінку... - за убогість.

61-62. Перед судом в єпископальнім залі... - За словами легенди, батько Франціска, П'єтро Бернардоне, незадоволений з його щедрості, звернувся до церковного суду. Перед єпископом і перед батьком Франціск зрікся прав на спадщину і, знявши з себе одяг, повернув його батькові. Це були його «заручини з убогістю».

64. В журбі за першим мужем... - за Христом.

67-69. Амікл - рибалка у поемі Лукана «Фарсалія» (V, 121 і далі), який жив на східному березі Адріатичного моря так убого й злиденно, що не злякався Юлія Цезаря, коли той зайшов до нього в хатину з вимогою перевезти його з військом до Італії.

79. Бернард - Бернардо ді Квінтавалле, багатий і знатний мешканець Ассізі, перший послідовник Франціска (1209 p.).

83. Егідій - третій учень Франціска (про другото, П'єтро, Данте, мабуть, не знав, автора «Золотих ключів»; Сільвестр, за середньовічною легендою, ассізький священик, такий жадібний, що здер удруге з Франціска за камінь для відбудови церкви; пізніше він публічно розкаявся і пішов до Франціска в учні.

93. Перший той дає закон... - папа Інокентій III (з 1198 до 1216 р.) затвердив (1210 р.) тимчасовий статут ордену міноритів (францисканців). 97-99. Прихильна духа вічного увага... - Папа Гонорій ///остаточно затвердив статут ордену (1223 p.).

101. Перед султаном пишним... - У 1219 р. Франціск їздив на Схід, де невдало намагався навернути до християнства єгипетського султана.

106. МіжАрно й Тібром на шпилі... - на горі Альвернія у Казентіно.

107. Він у Христа останні взяв печаті... - це так звані стигмати, рани, що, за переказами, виникли на руках і ногах у Франціска, як і в Христа, після палких, екстатичних молитов.

117. Інших мар для тіла не творити - ніж обійми убогості. За переказами, Франціск, умираючи, ліг голим на землю.

118. Яка ж душа була, помисли, та... - тобто Домінік (див. Р. XII).

120. Петрова барка - християнська церква, першим єпископом якої, за переказами, був апостол Петро.

121. Отцем у нас він був благословенним... - заснував домініканський орден, до якого належав і Фома Аквінський.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!