Рай: Пісня 09

Зміст: "Божественна комедія"

Третє, Венерине небо - Духи велелюбних - Куніцца да Романо - Марселець Фолько - Раава - Римський двір

1] По цих словах твій Карл, Клеменцо гарна,

2] Повідав, скільки зла його сім'ї

3] Наробить люта ворожнеча марна,

4] Й сказав: «Мовчи, хай літ спливуть рої».

5] Тож мовить мушу лиш, що сплатять в плачі

6] За ваші муки миру крадії.

7] Святого сяєва життя гаряче

8] Вернуло знов до сонця, до мети

9] Всього, що в світі є, буттям кипляче.

10] Ой леле душам тих, хто й сам іти

11] Звик понизу й думки свої принизив

12] До ницої мирської суєти!

13] Аж от ще блиск себе до нас наблизив,

14] І спалах сяяння його я мав

15] За лагідний мені до втіхи призив.

16] І погляд Беатріче, що сприймав

17] Його в тремтливості я невимовній,

18] Ласкаво знову дозвіл мені дав.

19] «О мир подай душі, бажання повній,

20] Блаженний душе, - я сказав, - промов,

21] Що втямив думку ти без слів іззовні».

22] І світ мені новий, що вів з основ

23] Глибоких надр, похвальний спів у славі,

24] Сказав, мов той, хто на добро готов:

25] «В Італії, зіпсутій і кривавій,

26] На землях від Ріальто до хребта,

27] Який дарує води Бренті й П'яві,

28] Є не така й велика висота,

29] Де блиснув факел в замку старовиннім

30] І попалив навкруг поля й міста.

31] Із ним були одні ми за корінням.

32] Куніцца звалась я і тут свічу,

33] Цієї зірки скорена промінням.

34] Я безтурботно й радісно лечу

35] І розгрішаю бурний шлях гріховний,

36] Хоч втямить це юрбі не по плечу.

37] А цей, до нас найближчий, скарб коштовний

38] Мав славу голосну, ще поки жив,

39] І поки край їй прийде безумовний,

40] Цей сотий рік зросте у п'ять разів.

41] Поглянь лишень, які той мав заслуги,

42] Хто друге по собі життя лишив.

43] Не так міркує натовп, що без туги

44] Між Тальяменто й Адідже живе

45] Й, хоч битий, а не визнає наруги.

46] Та скоро бунт знамено бойове

47] Підніме в Падуї, й Віченца в твані

48] Інакшою водою підпливе.

49] Де збіглись води в Сілі та Каньяні,

50] Владар підносить в гордості чоло,

51] Хоч вже плететься сіть, в яку він встряне.

52] У Фельтро скорбному велике зло

53] Таке учинить пастир нечестивий,

54] Що й менше в Мальті варт карать було.

55] Під кров феррарців в світі неможливий

56] Потрібен чан; на унції ж вагар

57] Ту кров не зважив би й найбільш терпливий,

58] Якою, партії любимій в дар,

59] Поллє люб'язний цей священик поле,

60] Та не здивує тамошніх почвар.

61] Згори, з дзеркал, що звуть у вас Престоли,

62] Яскраво сяє вишній Судія,

63] Що не марнує слів своїх ніколи».

64] Вона замовкла, й сяйного буття

65] У вічній ясності могутня сила

66] Знов узяла її, як бачив я.

67] 1 інша радість, знана вже, ступила

68] Під пломінь у моїх жадних очах,

69] Немов рубін у променях світила.

70] Радіють сяєвом у небесах,

71] Як на землі усмішкою; хмурніє

72] Тінь унизу, коли думки в сльозах.

73] «Бог бачить все й в твоєму зорі мріє,

74] Блаженний, - я промовив, - голова

75] Від тебе жодна дум своїх не скриє.

76] Чи голос твій, що в небесах співа, -

77] Тут кожне полум'я благословенне

78] Шістьма крильми обличчя закрива -

79] Моє жадання обмине смиренне?

80] Йшло б запитання з мене без зусиль,

81] Коли б я в тебе вливсь, як ти у мене».

82] «Найбільший діл, де хвилі мчать суціль, -

83] В таких словах почав свою він мову, -

84] Із вод, що сушу тиснуть звідусіль,

85] Між берегів розтяг свою основу

86] Так проти сонця, що меридіан

87] Стає на місці, де крайнебо, знову.

88] На цьому долі жив я, бережан,

89] Між Ебро й Магрою, що омиває

90] Кордонний Генуї й Тоскани лан.

91] Схід сонця й захід в той же час буває

92] В Буджеї й в рідному краю моїм,

93] Де кров ще й досі хвилі зогріває.

94] Я Фолько звався між людей, яким

95] Був знаний на ім'я; тепер душею

96] Владає небо, як колись я ним.

97] Ні Белова дочка в ганьбу Сіхею

98] Й Креусі не була така палка,

99] Як я із невтолимістю своєю,

100] Ні зведена дівчина боязка

101] Зі скель Родопських, ні Алкід могутній,

102] Якого вбила жінчина рука.

103] Не згадують тут голоси покутні

104] Гріха старого, й кожен промовля

105] Про мудрість, що приводить час майбутній.

106] Зорим тут на мистецтво не здаля,

107] Захоплено віддаємося благу,

108] Що в вишній дольній світ переробля.

109] Але щоб ти відчув свою звитягу

110] Й здолав останні сумнівів сліди,

111] Я ще затримаю твою увагу.

112] Ти хочеш знати, хто пливе сюди

113] В осяйності сліпучій та глибокій,

114] Мов сонце в шарі чистої води?

115] То знай, що тут вкушає вічний спокій

116] Раава і, вінчаючи нас всіх,

117] Підводиться на сходинки високі.

118] Найперша із тутешніх душ святих,

119] Де видно ще ваш світ у тіні млистій,

120] Вінців сподобилася золотих.

121] Це правильно було, що в сфери чисті

122] Він зніс її, як тріумфальну віть

123] Звитяги, що здобув, прип'явши кисті,

124] Сприяла ж славі до кінця століть

125] Вона Ісусовій в святій країні,

126] Якої пам'ять папі не болить.

127] В твоєму місті рідній тій дитині

128] Того, хто перший встав проти Творця

129] І лихо заздрістю приніс людині,

130] З'явилася проклята квітка ця,

131] Яка зі шляху вівці гонить люто

132] Й на вовка обертає чабанця.

133] Святе письмо, святих отців забуто,

134] Звід Декреталій всю науку зжер,

135] І це на їхніх берегах почуто.

136] Ось папі й кардиналам труд тепер,

137] Байдужий їм той Назарет з хатками,

138] Де крила Гавриїл колись простер.

139] Та Ватикан, святі прадавні храми

140] І кладовища, де поліг той люд,

141] Який пішов Петровими слідами,

142] У себе скоро винищать весь блуд».

- - -

Коментарі:

1. Клеменца. - Більшість коментаторів, наводячи різні докази, погоджується на тому, що це дочка, а не дружина Карла Мартелла, яка мала таке саме ім'я і була дочісою угорського короля.

2. Скільки зла його сім'ї... - Права його сина Карла-Роберта на неаполітанський трон перехопив дядько, Роберт.

13. Ще блиск себе до нас наблизив... - Куніцца да Романо (1198- бл. 1279), сестра Едзеліно (див. нижче, прим. 29-30), що уславилася своєю непорядною поведінкою (мала трьох чоловіків і багатьох коханців, серед яких був і провансальський трубадур Сорделло, з яким поет зустрівся в Передчистилищі), а на старості звернулася до справ милосердя і в 1265 р. у Флоренції відпустила на волю всіх кріпаків, що дістались їй у спадок від батька й братів.

26-27. На землях... - це Тревізанська марка (область), розташована між землями Венеції, з її головним островом Ріальто, і горами, з яких стікають річки Брента й П'ява.

28. Не така й велика... - невисока гора з замком Романо.

29-30. Факел - падуанський тиран Едзеліно да Романо (1194-1259). Існували перекази, що його матері наснилося, ніби вона народила запалений факел, який попалив усю Тревізанську марку.

37. А цей... - тобто Фолько Марсельський (див. далі 67-142).

40. Цей сотий рік зросте у п'ять разів - п'ять разів, у розумінні багато разів, настане, як нині (1300), останній рік століття.

42. Друге... життя... - посмертну славу.

44. Між Тальяменто зі сходу й Адідже з заходу - в Тревізанській марці.

46-48. Зміст: ворожі імперії падуанці біля вірної Генріхові VII Вічен-ци, яку вони обложать, заповнять своїми тілами і кров'ю болото Бак-кільйоне (в твані інакшою водою підпливе), бо проти них виступить імперський намісник Кангранде делла Скала (в 1314 p.).

49-51. Де збіглись води в Сілі та Каньяні... - в Тревізо, де безтурботно править Ріццардо або Ріккардо да Каміно, якого підступно вб'ють в 1312 р. З його тестем Ніно ді Вісконті поет відновив давню дружбу в Передчистилищі (Ч. VIII, 52-84), а в колі гнівливих чув гарні слова про його батька - «добряка Герардо» (Ч. XVI, 124 і далі).

52-60. Зло таке учинить пастир нечестивий... - Алессандро Но-велло, єпископ міста Фельтро, видасть гвельфам феррарських емігрантів, які звірилися на його слово, і їх буде страчено (1314).

54. Мальта - папська в'язниця (загальна назва).

61-63. Престоли - ангельський чин (див. далі Р. XXVIII, 104).

67. Інша радість... - інша радіюча душа. Це - Фолько (Фолькет) Марсельський, провансальський трубадур, виходець з купецтва, який, втративши під старість усіх своїх титулованих і вінценосних покровителів, особливо покровительок, став ченцем, а з 1205 р. єпископом тулузьким; виступав як один з найлютіших переслідувачів альбігойців (жорстоко придушений в 1209-1229 pp. «єретичний» рух безправних і убогих народних мас у Південній Франції). Вмер 1231 р.

72. Унизу - у Пеклі.

77. Кожне полум'я благословенне... - серафими.

82-87. Найбільший діл... - Зміст: Середземне море так далеко заходить на захід, що небесне коло, яке становить в його західній частині крайнебо, у східній частині стає меридіаном. Середньовічна географія вважала, що воно поширюється на 90 градусів довготи.

88-90. Марсель, де жив Фолько, лежить посередині між гирлами Ебро і Магри.

91-92. Місто Буджея (араб. Беджая) на африканському березі лежить майже на одному меридіані з Марселем.

93. Де кров ще й досі хвилі зогріває. - За більшістю давніх коментаторів, натяк на морську перемогу Деціма Юнія Брута (49 р. до н. є.); але новітні дослідники згадують з цього приводу набагато пізніший епізод, що відбувся вже на самому початку другої половини XIII ст., безпосередньо перед народженням Данте: невдалий опір Марселя та інших прованських міст на чолі з останнім місцевим трубадуром Боніфасом де Кастелланом проти нового владаря Карла Анжуйського, який з'явився на півдні сучасної Франції після свого одруження з Беатрісою, дочкою останнього графа Прованського Раймунда Беренгарія IV (пор. прим. Р. VI, 128-142), щоб підкорити збройною рукою «свій посаг» і приєднати його до родових земель, ліквідувавши незалежність Провансу. Подія ця, звичайно, більше ніж стародавня пригода, могла імпонувати нашому поетові, хвилювати його, особливо як згадати його ненависть до всіх ворогів єдиної Священної Римської імперії, зокрема до Карла, якого він картав при всякій нагоді.

97. Белова дочка - Дідона (див. вище, Р. VIII, 9), яка своєю любов'ю до Енея зганьбила пам'ять вмерлого свого чоловіка Сіхея, а також Креуси, теж покійної Енеєвої дружини.

100-101. Ні зведена дівчина... - легендарна фракійська царівна Філлі-да, яка жила недалеко від Родопських гір; вона повісилася, коли її наречений, афінський царевич Демофонт, довго не повертався з подорожі на батьківщину.

101. Алкід - Геркулес, прославлений герой давньогрецьких міфів, якому його жінка, ревнуючи до Іоли, дала отруєну одежу кентавра Нес-са, і Геркулес загинув.

116. Раава - біблійний персонаж, блудниця з філістимського міста Ієрихона, яку християнська церква вшановує за те, що з любові до Бога «єдиного, вічного» (тобто єврейського) вона зневажила земні минущі чесноти - любов до батьківщини й до свого народу - і допомогою шпигунам з війська Ісуса Навіна (який, ставши Мойсеевим наступником, завойовував «філістимську землю», тобто Палестину) сприяла черговій його перемозі й руйнуванню свого рідного міста.

123. Звитяги, що здобув, прип'явши кисті... - розіп'ятий на хресті.

124-125. Славі... Ісусовій... - тобто Ісуса Навіна (див. вище, прим. 116).

128. Того, хто перший встав проти Творця... - тобто проти диявола.

130. Проклята квітка ця... - золотий флорин з викарбуваною на одному боці лілеєю (гербом Флоренції).

134. Звід Декреталій... - старанно вивчаються лише папські декре-талії (на той час папи Боніфацій VIII та Іоанн XXII, яких так не любив Данте, випустили шосту і сьому збірку їх), тобто постанови, що регулюють церковне право, на яких духівництво намагається мати якнайбільше вигід.

135. Це на їхніх берегах почуто - з великої кількості додатків, дописів та приміток.

137. Байдужий їм той Назарет... - тобто те, що Палестина під владою магометан. До Назарета, за євангельською легендою, архангел Гав-риїл прилітав сповістити Діву Марію, що вона народить Христа.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!