 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Друге, Меркурієве небо - Спасіння 1] «Владико воїнства, предвічно сущий, 2] Возславим тя, счастливії огні 3] Всегда во царствіє сіє несущий!» -
4] Так заспівавши, в вири огняні 5] Ця сутність одлетіла по кружінню, 6] З подвійним сяєвом у вишині,
7] І в танцях легко віддалась тяжінню, 8] Та затягла її юрма в свій край, 9] Раптовою помчавши далечінню.
10] Вагавсь я й мовив: «Ну, спитай, спитай, - 11] Собі: спитай, - я мовив двічі й тричі: 12] Роси напитись спраглому подай».
13] Але під шаною до БЕ й до ІЧЕ, 14] Що пойняла всього, чоло схилив, 15] Мов той, що сон йому заходить в вічі.
16] Сказала Беатріче кілька слів 17] І стала так чарівно посміхатись, 18] Що й той зрадів би, хто в огні горів:
19] «Я знаю, з чого розпитам початись, - 20] Хіба за люту справедливу мсту 21] Теж справедливо люто відомщатись?
22] Лишень послухай - помилку пусту 23] І весь твій сумнів скоро заспокою 24] І подарую істину святу.
25] Той, що не народився, із пихою 26] Вузду Господню мав собі за зло 27] Й згубив себе й нащадків із собою.
28] І людство кволе у гріхах жило, 29] Віками підпадало безголов'ю, 30] Аж поки Слово Боже не зійшло
31] На вбогу землю й не злучило кров'ю 32] Природу, гнану за вину стару, 33] Із власною безсмертною любов'ю.
34] А зараз погляд на таке скеруй: 35] Природу цю, приєднану до Бога, 36] Сотворено, щоб віддалась добру,
37] Але прослалась врешті їй дорога 38] Із Раю, бо вона пішла убік 39] Від стежки істини й життя святого.
40] І кара на хресті, що Бог прирік, 41] Як міряти на сприйняту природу, 42] З усіх найсправедливіша повік.
43] Але й несправедливості ізроду 44] Безсмертної такої не знайшлось, - 45] Бо страдник мав не ту натуру й вроду.
46] На всьому різно це взнаки далось: 47] Господь зрадів тій смерті і євреї, 48] Стряслась земля, і небо розійшлось.
49] Тепер із думки не дивуй моєї, 50] Що справедлива мста прийшла-таки 51] До помсти справедливої своєї.
52] Та бачу я, таким вузлом думки 53] З думками розум у тобі скрутило, 54] Що визволився з них ти б залюбки.
55] Ти скажеш: «Все, що чую, зрозуміло, 56] Та Божого не тямлю рішенця, '- 57] Спасавши нас, таке обрати діло».
58] Та, брате, неприступна тайна ця 59] Для тих, що розум їх недосконалий 60] Не зріс в огні любові до кінця.
61] І чим її упертіш спізнавали, 62] Тим таїна була темніша та... 63] Скажу тобі, що інші б не сказали.
64] Іскриться сяйвом Божа доброта. 65] Лють женучи зусюди, й так же само 66] Скрізь вічно променіє красота.
67] Те, що до вас іде від неї прямо, - 68] Безмежне, бо вона як покладе 69] Печать, не буде зміни або плями.
70] Те, що до вас од неї прямо йде, - 71] Цілком свободне, бо сторонніх впливів 72] Не зазнає ніколи і ніде.
73] Миліший той, хто із найтонших звивів, 74] Святий-бо запал блискотить ясніш 75] У тому, хто себе із неї вивів.
76] Людина з благом схожа найповніш, 77] Та благородності їй убавляє 78] Нестача риси хоч одної лиш.
79] Від неї гріх єдиний затуляє 80] Свободу й схожість з благом неземним, 81] її не досить сяйво убіляє,
82] Чуже воно достойностям своїм 83] І знає лиш веселощі без краю, 84] Каранням ще не сплачені страшним.
85] Природа ваша, грішна до відчаю 86] Ще з зародку, втеряла сповна суть 87] Достойностей, і, вигнаній із Раю,
88] Не можна їй було їх повернуть 89] (Сягнеш цих мислей в їх протиборінні, 90] Як тільки станеш на єдину путь),
91] Або щоб Бог в своїм благоволінні 92] Простив, або людина щоб сама 93] Розкаялася у гріхопадінні.
94] Тепер заглибся силою ума 95] В безодню мислей, щоб могла святитись 96] Твоя увага, чуйна і німа.
97] Людина не змогла з вини омитись, - 98] Природні межі не давали їй 99] До послуху принижено хилитись,
100] А в вись тяглась через непослух свій, - 101] Тому-то їй роками і віками 102] Не випадало змить вину самій.
103] І мусив Бог покінчити з гріхами 104] Й вернуть людині повноту буття 105] Чи то одним, чи то двома шляхами.
106] Та виріб тим любіший за життя 107] Виробникові, чим повніш відбиті 108] Закладені в нім добрі почуття.
109] Тож Божа доброта, відбита в світі, 110] Була щаслива помогти тому, 111] Щоб піднялась людина до блакиті.
112] З початку світла по останню тьму 113] Ні разу не прийшло ще, засіявши, 114] Таке й не прийде рівного йому.
115] Бог щедрість вищу виявив, оддавши 116] За порятунок ваш себе всього, 117] Ніж просто б вам гріхи всі оставлявши,
118] Не досить справедливості того 119] Було б, як не принизився б смиренно 120] Син Божий до влюдинення свого.
121] А зараз до дрібниці достеменно 122] Вагання кожне роз'ясню твоє, 123] Щоб все ти розумів не гірш за мене.
124] Ти кажеш: «Бачу, все, що в нас не є - 125] Вогонь, земля, вода, повітря, - з тління 126] Окремо й вкупі гине і гниє,
127] А це, звичайно, все-таки створіння». 128] Але щоб суть була тут таїни, 129] Ніщо б не нищилося до коріння.
130] Самі лиш ангели, й цей край ясний, 131] Де, брате, зараз ти, і ці світила - 132] Всі первісно сотворені вони.
133] Стихії ж, що згадав ти не до діла, 134] Й все, складене з часток їх складових, - 135] Всі речі створена формує сила.
136] Сотворено й речовину всіх їх, 137] Сотворено і силу формування 138] У зоряних кружіннях колових.
139] Із тіл святих небесних рух і сяння 140] Низходять в душі звірів і рослин 141] На їх минуще кволе існування.
142] А вам життя приносить лиш один 143] Дух доброти, найвищої в природі, 144] Й запалює бажання вічні він.
145] Це з вашим воскресінням стане в згоді, 146] Коли до тебе думка вже дійшла, 147] Як ваше тіло твориться відтоді,
148] Як створено прабатьківські тіла». - - - Коментарі: 5. Ця сутність... - тобто душа Юстініана. 13. До БЕ й до ІЧЕ... - Поет побожно тремтить уже від звуків, що складають початок і закінчення імені Беатріче. 20-21. Хіба за люту справедливу мсту теж справедливо люто відом-щатись? - Див. Р. VI, 88-93 та прим. 25. Той, що не народився... - Адам. 50. Справедлива мста... - зруйнування Єрусалима. 67. Те, що до вас іде від неї прямо... - все те, що Бог створює безпосередньо. 71. Сторонніх впливів... - створених сил. 76. Людина з благом схожа найповніш... - Зміст: людина має безсмертя (68), свободу (71) і схожість до Бога (73-75); 86. Ще з зародку... - тобто в особі Адама. 105. Чи то одним, чи то двома шляхами - або шляхом милосердя, або шляхом правосуддя, або ж обома цими шляхами. 122. Вагання кожне роз'ясню твоє... - на додаток до сказаного вище (67-69) про вічність усього, що створило безпосередньо божество. 132. Всі первісно сотворені вони - тобто їх створив безпосередньо Бог, а тому вони й досконалі. 136. Сотворено - створено безпосередньо божеством.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
