Рай: Пісня 06

Зміст: "Божественна комедія"

Друге, Меркурієве небо - Життя імператора Юстініана - Історія римського орла - Уступ проти гібелінів - Духи Меркурієвого неба - Ромео

1] «Відколи Константин орла у небі

2] Пустив навпроти, а не по слідах

3] Того, хто взяв Лавінію за себе,

4] Сто літ, і сто і більше божий птах

5] Жив на кінці Європи, край Троади,

6] Звідкіль злетів колись він по світах,

7] І попід тінню крил своїх без вади

8] Передавав з рук в руки берло й сан,

9] Коли й мені тягар дістався влади.

10] Там був я цезар, тут - Юстініан.

11] Займавсь огнем я першої любові,

12] Коли закони очищав з оман.

13] Ізмалку я в одну, не в дві Христові

14] Природи твердо вірив, мов граніт,

15] І щиро віддавався цій обмові,

16] Але благословенний Агапіт,

17] Найвищий пастир, в казаннях церковних

18] Відкрив мені святої правди світ.

19] Повірив я у суть речей ґрунтовних

20] І добре бачу, змивши смертний бруд,

21] Як святість одрізнять од діл гріховних.

22] Я прилучивсь до церкви без облуд.

23] І Бог мене вкрив ласкою такою,

24] Що вклав я все життя в величний труд.

25] Вручив я Велізарієві зброю,

26] І небеса сприяли в війнах їй,

27] І міг я скуштувати супокою.

28] Ця відповідь на запит перший твій

29] Іще кількох пояснень вимагає,

30] Щоб ти звільнився від обманних мрій.

31] Щоб ти збагнув, хто з них всю правду знає, -

32] Чи той, хто знак святий собі на спис

33] Прикріплює, чи хто його знімає, -

34] Глянь на чесноту, із якою зніс

35] Себе він в небо». І почав з години,

36] Як вмер Паллант, щоб він звитяжно зріс.

37] «Ти знаєш, як три віки ждав хвилини

38] Він в Альбі, поки стався перехід,

39] І три з трьома зійшлись серед рівнини.

40] І знаєш, як од злих сабінкам бід

41] До бід Лукреції він, за свавільних

42] Сімох царів, звойовував сусід.

43] І знаєш, як він в римських лавах сильних

44] Встав проти Бренна, проти Пірра встав

45] Та інших ватажків, із ними спільних,

46] Як вславилися Квінтій, що дістав

47] Ім'я Кошлатий, Фабії з Торкватом

48] І Деції, що світ їх вихваляв!

49] Він гордощі арабам збив пихатим,

50] Що з Ганнібалом Альп взяли кордон,

51] Де протікає По в краю багатім.

52] З ним юнаки долали - Сціпіон,

53] Пізніш Помпей, - твою він рідну гору

54] Віддав печалям і журбі в полон.

55] Коли ж у небі здумали в ту пору

56] Дать тишу всій землі на свій зразок,

57] Над ним взяв Цезар з волі Риму гору.

58] Ізара, Ера, Сена, тих річок

59] Долини, що у Рону йдуть, уздріли

60] До Рейну й Вару діл могутній крок.

61] А далі дії так замиготіли

62] З Равенни й рубіконського стрибка,

63] Що вгнатися перо не має сили.

64] Він переніс в Іспанію війська,

65] В Дураццо, у Фарсалу тим походом,

66] Що скрута й Ніл одвідала гірка.

67] Минув Антандр, Сімоент, звідки родом,

68] Могилу ту, де Гектор спить німий,

69] Губити Птолемея ринув згодом,

70] На Юбу кинув раптом він громи,

71] А там до вас, на захід, повернувся

72] І рев Помпеєвої вчув сурми.

73] За те, що той, хто ніс його, спіткнувся,

74] Вік з Кассієм скавчить у Пеклі Брут,

75] Модени ж і Перуджі край здригнувся.

76] А Клеопатрі й досі горе тут,

77] Бо, марно утікаючи від нього,

78] Вона з гадючих згинула отрут.

79] Досяг він моря Чермного страшного,

80] Досяг твердого миру для людей,'

81] І храм замкнувся Януса ясного.

82] Але все те, що знак сподіяв цей

83] І що він мав сподіять дальшим кроком

84] У смертнім царстві, данім, як трофей,

85] Ніщо, коли поглянуть світлим оком,

86] Як третій цезар в руки взяв його,

87] І почуттям віддатися глибоким.

88] Жива-бо Правда із руки того

89] Дала йому у славі неугавній

90] Помститись палом гнівання свого.

91] Почуєш з подивом про речі славні:

92] Із Тітом він пізніше відомстив

93] Тяжке відомщення за гріх днедавній.

94] Як лютість лангобардових зубів

95] Свята спізнала церква, Карл Великий

96] її під крилами його укрив.

97] Я звинуватив - засуди ж навіки

98] Тих, хто своїми вчинками в житті

99] Одводить вас од Вишнього владики.

100] Одні за стяг лілеї золоті

101] Вважають, ті ж - собі його грабують,

102] І хто тут винний більше - ці чи ті?

103] Хай краще гібеліни всім гендлюють

104] Під іншим знаком, в нього ж стежка є,

105] Яку вони із правдою торують.

106] І хай його новий той Карл не вб'є

107] Із гвельфами, а то ще з кігтів згинуть,

108] Якими й левам ран він завдає.

109] Син часто-густо сліз ніяк не спинить

110] За батькові гріхи. І марно ждать,

111] Що Бог свій герб на їх лілею змінить.

112] На цій маленькій зірці - благодать

113] Для добрих духів, що були діяльні,

114] І вслід пошана й слава їм спішать.

115] Коли ж на манівці ступає дальні

116] Бажання вславитися чимскоріш,

117] Любові никнуть промені печальні.

118] У кожного тут щастя частка лиш,

119] Хто скільки заслужив життям в чесноті,

120] І меншого чи більшого не зриш.

121] Живої Правди міць в своїй пишноті

122] Торкається сердечних наших сил,

123] Які не піддаються злу й скверноті.

124] Співають ніжні голоси окіл, -

125] Так східці нашого життя багату

126] Гармонію дають поміж цих кіл.

127] На всю перлину, сяєвом залляту,

128] Ромео сяє, що йому дало

129] Його пресвітле діло темну плату.

130] Та провансальцям зиску не було,

131] Що замах їх на нього був удалий:

132] Тим зле, кому чужа чеснота - зло.

133] В Раймонда четверо дочок зростало,

134] І так зробив для графа пілігрим,

135] Що королевами вони всі стали.

136] Та на вимогу скласти звіт у всім

137] Якій причина - наговір огидний,

138] Здав праведник за десять п'ять і сім,

139] А сам пішов собі, старий та бідний, -

140] Й якби у жебраку впізнав загал,

141] Хто просить хліба, шани справді ж гідний,

142] Ще похвали б додав він до похвал».

- - -

Коментарі:

1-9. Відколи Константин орла у небі... - Зміст: імператор Константан переніс (330 р.) столицю своєї держави з Рима до Візантії, і opeji, емблема римської влади, перелетів з заходу на схід, навпроти маршрутові родоначальника римлян Енея, який, прибувши після падіння Трої до Італії, взяв за себе Лавінію, дочку царя Націю Латіна. Римський орел сто літ, і сто і більше... жив на кінці Європи, на березі Босфору край Троади, звідкіль колись злетів з Енеєм, і тут, у Візантії, передавав з рук в руки від однієї особи до другої берло й сан, аж поки вони дісталися Юстініанові у 527 р. (Отже, між двома згаданими подіями проминуло всього 197 p., а не понад двісті років, як чомусь нарахував такий скрупульозно уважний до деталей поет.)

10. Юстініан - римський імператор (483-565), за якого була проведена славетна кодифікація римського права і відвойована у остготів Італія.

11. Огнем... першої любові... - Святого Духа.

16. Агапіт І - Римський Папа (з 533 до 536 p.), їздив у Візантію до Юстініана в справі миру з остготами.

24. Величний труд - труд законодавця.

25. Велізарій (490-565) - Юстініанів полководець.

31. Хто з них всю правду знає... - сказано іронічно.

32. Знак святий - знак римського орла.

33. Прикріплює, чи... знімає... - Гібеліни пристосовують ідеї імперії до своїх цілей, а гвельфи ці ідеї відкидають зовсім.

36. Паллант - один з героїв «Ене'іди», спільник Енея (Ен. X, 302- 509).

38. Альба - Альба Лонга, місто в Лаціумі, засноване, за переказом, Асканієм, сином Енея.

39. Три з трьома зійшлись... - За легендою, коли три Горації, римські воїни, перемогли альбанських Куріаціїв, влада над усім Лаціумом перейшла від Альби до Риму.

40-41. Од злих... бід... - від викрадення сабінок за Ромула до самогубства зганьбленої Лукреції за Тарквінія Гордого, останнього римського царя.

44. Бренн - вождь галлів (IV ст. до н. є.); Пірр - епірський цар (IV- III ст. до н. є.).

46-48. Квінтій (на прізвисько Кошлатий - Цінцінат) - римський консул і диктатор V ст. до н. є., прославлений суворістю своїх звичаїв; Фабії - рід, що залишив помітний слід у римській історії, Торкват - римський полководець IV ст. до н. є.; Деції - троє полководців - дід, син і внук.

49-51. Араби - так названо карфагенян, яких у середньовічній Європі вважали за предків арабських племен, бо вони також жили в Північній Африці. Карфагеняни в 128 р. до н. є. вдерлись в Італію через Альпи. ,

52-53. Сціпіон Африканський (235-183 pp. до н. є.) і Гней Помпей Великий (106-48 pp. до н. є.) - прославлені полководці і державні діячі.

53. Твою він рідну гору... - під якою лежить місто Ф'єзоле, на захист якого засновано Флоренцію, де народився Данте.

55-56. Коли ж у небі здумали в ту пору... - незадовго до епохи Августа, коли можна було вважати, що небо надумалося дати тишу всій землі, встановивши скрізь (на свій монархічний зразок) мир і єдиновладдя.

57. Тут починається вихваляння подвигів Гая Юлія Цезаря (100- 44 pp. до н. є.), якого вважали засновником імператорської влади в Римі, а тому ідеалом монархічного правителя.

58. Ізара - притока Рони; Ера - нині Луара.

60. До Рейну й Вару... - тобто в Трансальпійській Галлії.

62. Рубіконського стрибка. - Рубікон - річка, що впадає в Адріа-тичне море на південь від Равенни. Переходом її (стрибком) Цезар 49 р. до н. є. розпочав громадянську війну, що привела до єдиновладдя.

64-66. Іспанія, Дураццо, Фарсала - місця боротьби Цезаря з пом-пеянцями. Після поразки під Фарсалою (48 р. до н. є.) Помпей втік до Єгипту і там був підступно забитий, на що й натякають слова: «Скрута й Ніл одвідала гірка».

67-68. Римський поет І ст. н. є. Лукан пише в поемі «Фарсалія» (IX, 950-999), що Цезар після фарсальської перемоги відвідав Антандр - приморське місто, звідки відплив Еней (Ен. III, 6), сусідню річку Сімо-ент, Троаду. Всі ці місця - батьківщина римського орла.

69. Губити Птолемея... - Цезар скинув молодого єгипетського царя Птолемея XII і посадив на престол його сестру Клеопатру (51 р. до н. є.).

70. Юба - цар Нумідії, держави на півночі Африки, на захід від Карфагена; прибічник помпеянців, якого Цезар переміг, після чого цар убив себе (46 р. до н. є.).

71. До вас, на захід... - в Іспанію, де Цезар переміг останні сили помпеянців (45 р. до н. є.).

74. З Кассієм скавчить у Пеклі Брут... - Кассій і Брут - убивці Цезаря. Данте прирівнював їх вчинок - убивство земного царя - до злочину Іуди Іскаріота, який згубив царя небесного. Данте описав, як у самій глибині Пекла, на його дні, Сатана в своїй страшній пащі безперестанно пережовує цих трьох найбільших у всьому світі за всі часи грішників.

75. Близько від Модени Октавіан, майбутній (з 27 р. до н. є. - до 14 р. н. є.) римський імператор Август, переміг Марка Антонія (43 р. до н. є.); Перуджу він зруйнував 41 р. до н. є.

76-78. Клеопатра, втікши під час морського бою під Акцією (31 р. до н. є.) і далі даремно намагаючись привабити Октавіана, зрештою вкоротила собі життя, давши вкусити себе гадюці.

79. Досяг він моря... - Октавіан Август завоював увесь Єгипет аж до Червоного моря.

81. Храм замкнувся Януса ясного. - У цьому храмі двері були відчинені тільки під час війни.

86. Третій цезар... - рахуючи від Юлія Цезаря, тобто Тіберій (з 14 до 37 p.).

88-93. Жива-бо Правда із руки того... - Зміст: за Тіберія Бог (жива Правда) поклав на римського орла, в особі римської влади в Іудеї, славу неугавну помсти, палом гнівання свого, за Адамів гріх розп'яттям Христа. А потім - і це може здатися дивним - той же римський орел, уже в руках у Тіта, знову з Божої волі відомстив іудеям цю мсту за гріх днедавній, зруйнувавши Єрусалим (70 р. н. є.).

94-96. Карл Великий, франкський король (з 768 до 814 р.) згодом (з 800 р.) імператор, виступив на захист папи Адріана І в його боротьбі з лангобардським королем Дезідерієм, який і зазнав поразки (774).

100. Лілеї золоті - гвельфи борються з імперським орлом в інтересах анжуйського дому, що має в гербі три золоті лілеї.

101. Собі його грабують... - так чинять гібеліни. 106. Новий той Карл... - Карл II Анжуйський. 127. На всю перлину... - на весь Меркурій.

128-142. Ромео - Ромей де Вільньов (бл. 1170-1250), міністр, конетабль і великий сенешаль останнього графа Прованського Раймун-да Беренгарія IV, або Рамондо Берінг'єра. Він був правителем його спадшини і, ставши опікуном його четвертої дочки, Беатріси, одружив її з Карлом Анжуйським і тим дав йому привід претендувати на дуже знесилений і зруйнований альбігойськими війнами Прованс (про деякі наслідки цього шлюбу див. далі, прим. Р. І, 93). Такі історичні факти. Проте можливо, що під впливом італійського значення імені Ромео (тобто пілігрима до римських святинь) склалася легенда, нібито Ромео прийшов до двору графа Прованського убогим прочанином, упорядкував його майнові справи, видав його чотирьох дочок за королів, але заздрісні придворні обмовили його, і граф зажадав від Ромео звіту в управлінні; той передав графові його збільшені багатства і пішов геть таким же убогим, яким прийшов. Схаменувшись, граф стратив обмовників.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!