Рай: Пісня 02

Зміст: "Божественна комедія"

Зачин - Піднесення на перше, Місяцеве небо - Плями на Місяці - Вплив небес

1] О ви, хто прагне вутлими човнами

2] Здогнать моє співаюче судно

3] І ніжними утішитись піснями,

4] Назад вертайте краще, бо одно

5] Судилось вам - у безбережнім морі

6] Себе згубити і піти на дно.

7] Я перший мчу в незвіданім просторі;

8] Мінерва дме, кермує бог співців,

9] І дев'ять муз постерігають зорі.

10] Ви ж, нечисленні, хто споконвіків

11] До ангельського хліба тягне шию,

12] Хоч тут усмак його ніхто не їв,

13] Оддайтеся хоробро вітровію

14] І, поки слід лиша в воді мій рух,

15] Стерніть свій корабель в морську стихію!

16] Як ваш, не дивувався смілих дух,

17] Коли в колхідське поле, тестем дане,

18] Погнав Ясон биків, немов пастух.

19] Бажання вроджене, безперестанне

20] В богоподібне царство мчало нас.

21] Випереджали небо ми зірчане.

22] Вверх владарка дивилась, я ж весь час

23] На неї, й протягом тієї миті,

24] В яку із лука стрельнуть встигнеш раз,

25] Там опинились ми, де розмаїті

26] Мене дивниці вразили, а та,

27] Якій були чуття мої відкриті,

28] В якій краса сіяла й чистота:

29] «Хто зніс на першу зірку нас, - сказала, -

30] Того уславлять хай твої уста».

31] Мені здалось, що хмара нас вкривала

32] Велика, щільна, сяюча, пласка,

33] Мов адамант, де сонця міць вдаряла.

34] Перлина вічна, з одного куска,

35] Втягла нас, і ніщо не затремтіло,

36] Як промінь втягує вода в'язка.

37] Був тілом я, й було незрозуміло,

38] Як в інший умістився мій об'єм,

39] Бо неможливо ж тілу вкластись в тіло,

40] Й бажанням спалахнув я, як вогнем,

41] Пізнати Сутність ту, в якій єднання

42] Людини з Богом вічним пізнаєм.

43] Спізнається в ній наше сповідання, -

44] Бездоказова, звісно, віра ця, -

45] Як перших вірних кращі сподівання.

46] Я відповів: «До вічного Отця

47] Підношу скільки маю шани й дяки,

48] Що взяв мене від смертних в ці місця.

49] Але скажіть мені, що то за знаки

50] На цьому тілі, з приводу яких

51] Про Каїна пригадує всілякий?»

52] Всміхнулась злегка: «В сітях мов густих

53] Так б'ється мисль, коли чуття не в силах

54] Відкрити світ одним з ключів своїх,

55] Тож, - мовила, - йди далі не по стрілах

56] Здивовання: це тягне почуття

57] З собою розум на коротких крилах.

58] Скажи мені, яка тут мисль твоя?»

59] А я: «Складають всесвіту багатство -

60] Тіла щілинні й щільні, мислю я».

61] Й вона: «Покинеш цих думок жебрацтво

62] І взнаєш, що впадуть вони без сил,

63] Лиш зрушу доказів своїх вояцтво.

64] У восьмім небі повно тих світил,

65] Що кожне з них від інших всіх різниться

66] У силі світла й величинах тіл.

67] Якби тут полягала вся різниця,

68] У ступені щілинності однім,

69] Одне з усіх могло б хоч як втісниться.

70] Прикмет же різність вдячна основним

71] Засадам, що їх всі, крім однієї,

72] Ти відкидаєш висловом своїм.

73] І до плямистості якби тієї

74] Щілинність спричинялася, тоді

75] Нецільною б речовина всієї

76] Була планети; і як ті худі

77] Чергують з ситими місцями в тілі,

78] В цій книзі білі аркуші й руді.

79] У першім разі видний на світилі

80] Під час затьмарень став би диск ясний,

81] Просвічений крізь місяцеві щілі.

82] Цього ж немає. Отже, ми хутчій

83] Іще одне припущення відкинем

84] І в помилці упевнимось твоїй.

85] У разі ж з тілом, в масі неєдиним,

86] Натрапить світло на путі кінець,

87] Ішовши встріч суціль твердим глибинам,

88] І не єдиний верне промінець,

89] Мов колір, що відбивсь об стекла верхні,

90] Коли під них підкладено свинець.

91] Та, може, скажеш ти, що промінь мерхне,

92] Бо йде назад не з самої землі,

93] А з глибшої і дальшої поверхні.

94] Ці доводи, на силу немалі,

95] Такий спростує дослід знаменитий,

96] Бо досвід - ґрунт науки взагалі:

97] Візьми три дзеркала, щоб встановити

98] Два поруч зблизька, третє вглиб відстав,

99] Щоб із-за них могло тобі ясніти,

100] А за собою свічника пристав,

101] Щоб відбивався світ у тих дзеркалах

102] І від усіх до тебе повертав, -

103] То, дивлячись у них на різних далях,

104] Враз троє пломенів побачиш ти,

105] На розмір різних, а на силу сталих.

106] Отож, як з сонячної теплоти

107] Оголюється снігу підоснова

108] Від холоду свого та білоти,

109] Роздерла так моя правдива мова

110] Запону, що тобі вкривала зір,

111] І сяє нині істина чудова.

112] Під небом, де панує Божий мир,

113] Велике тіло з перших днів кружляє

114] Й дає буття всьому на весь свій шир.

115] А ближче небо, що від зір палає,

116] Всі різні сутності, які в нім є

117] Й різняться з ним, буттям тим обділяє.

118] І в кожній іншій сфері є своє,

119] Яке вона безперестанно плодить,

120] Йому причин і цілей надає.

121] Ці члени світу поступово сходять,

122] Як бачив сам ти навіч, слід у слід

123] І взяте угорі донизу зводять.

124] Ти продивись моїх правдивий хід

125] Для тебе міркувань неоціненних,

126] Бо через них лежить прямий твій брід.

127] Одвічний рух і сила кіл священних,

128] Як спритність молота від коваля,

129] Залежать всі од рушіїв блаженних.

130] І небо, що зірок юрба встеля,

131] Ту зобразити мисль високу прагне

132] Й відбить, навкруг якої все кружля.

133] І як душа, що тлін на себе вдягне, -

134] Себе по різних членах несучи,

135] Так зробить, що з них кожен дій забагне,

136] Так розум, доброту скрізь ведучи,

137] її по зоряних розносить чудах,

138] Навкруг своєї єдності йдучи.

139] В зв'язок заходячи по всіх усюдах

140] З коштовним тілом, всяка сила й міць

141] Єднається із ним в житті у людях,

142] І, з радісних природи таємниць,

143] Крізь тіло блискотить яскраво й світло,

144] Мов радість з глибини живих зіниць.

145] Ось через що різниться з світлом світло,

146] І аж ніяк не через щільність ту;

147] Це основне, що на весь світ розквітло

148] І творить все - темноту й ясноту».

- - -

Коментарі:

8. Бог співців - Аполлон.

16-18. Як ваш... - Зміст: дух у вас (у тих, хто попливе слідом за моїм кораблем, який перший мчить в незвіданім просторі з обслугою з міфічних божеств, тобто, простіше, хто читатиме мій «Рай») зчудує далеко більше, аніж було у смілих мореплавців-аргонавтів, коли їх ватажок Ясон, як пастух, погнав огнедишних биків зорати поле, дане йому тестем, колхідським царем Еетом, батьком його молодої дружини Медеї (а потім засіяв це поле зубами драконів і згодом перебив потвор, що виросли з землі).

31-36. Беатріче і Дайте досягни першої, найближчої до Землі зірки - Місяця - й заглибились у ньому.

49-50. Знаки на цьому тілі... - плями, видимі на Місяці.

51. Про Каїна пригадує всілякий... - Народна фантазія бачила в плямах на Місяці постать Каїна з оберемком хмизу на плечах.

59-60. Данте викладає за Аверроесом пояснення різної освітленості поверхні Місяця неоднаковою щільністю будови планети, уже висловлене раніше у «Бенкеті», II, 13(14). Але Беатріче далі спростовує цю думку як помилкову.

64. У восьмім небі... - небі Зірному (див. далі Р. XXIII-XXVII).

78. В цій книзі... - в цьому небесному тілі.

79. У першім разі... - тобто якби Місяць був щілинний, у деяких місцях наскрізь.

112. Під небом... - нерухомим та безтілесним десятим, Палаючим.

113. Велике тіло... - дев'яте, Кристалічне небо.

115. А ближче небо... - восьме, Зірне.

116. Різні сутності... - зірки і нижче розміщені небеса.

129. Рушіїв блаженних - ангелів, що далі дістають назви: висока мисль (131), розум (136) та ін.

140. З коштовним тілом... - з небесним світилом; всяка сила й міць, яких «рушій» восьмого неба надає зіркам.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!