|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Коло восьме - Восьмий схов - Лукаві порадники 1] Радій, Фйоренцо, ти така велика, 2] Що на землі й на морі б'єш крилом, 3] Та йде і в Пеклі слава стоязика!
4] Увагу поміж злодіїв п'ятьом 5] Віддав я вродженням твоїм, якими 6] Ти б не пишалась; криюсь я стидом.
7] Коли у сні годинами нічними, 8] Насниш ти правду, взнаєш, що за змін 9] Ждуть жителі у Прато й інші з ними.
10] Раз має статись щось (хоч би й загин!), 11] То хай би якнайшвидше мав він статись! 12] Бо тим він тяжчий, чим пізніший він.
13] Ми рушили; як мусили спускатись 14] На дно уступами, - по них тепер 15] Удвох з вождем ми мали видиратись.
16] І тут, між тріщин, каменів печер 17] Ми здерлись на стежину самітную, - 18] Нога не йшла, щоб лікоть не підпер.
19] Засумував тоді й тепер сумую, 20] Вернувши мислю бачених в юрбі, 21] І серце якомога я гальмую,
22] Щоб керівник був у його судьбі, 23] Й коли опорою зоря жива є 24] Чи ліпший хтось, - не заздрю я собі.
25] Мов селянин, який відпочиває, 26] В той час, як скрить лице своє пора 27] Тому, хто світ промінням осяває,
28] Як муха місце дасть для комара, - 29] Він бачить в світляках весь глиб долини, 30] Де лан оре і виноград збира, -
31] В стількох вогнях тієї ж вздрів хвилини 32] Я восьмий схов, як, бувши на мосту, 33] Побачив скрізь під ним страшні глибини.
34] Мов той, за кого учинили мсту 35] Ведмеді, бачив, як візок з Іллею 36] Вогненні коні мчали в висоту,
37] Саме лиш сяйво, ясністю своєю 38] Подібне на хмаринку неясну, 39] Десь високо вгорі понад землею, -
40] Так бачив я, вогонь снував по дну; 41] Хоч душі в нім горіть не перестануть, 42] Не викривав із них він ні одну.
43] Я став на верх моста, щоб краще глянуть, 44] Й якби я не затримавсь на краю, 45] То легко міг би в тій безодні кануть.
46] І вождь, цікавість бачивши мою, 47] Сказав: «У цих вогнях є душі, й кожна 48] Зодягнена у пагубу свою».
49] «Учителю, - промовив я, - тотожна 50] Ця думка з баченим; передусім ' 51] Скажи лишень мені, коли це можна,
52] Який то пломінь із вершком двійним 53] Неначе ворожнечу ллє злостиву, 54] Мов Етеокл горить із братом в нім».
55] Він мовив: «Кару тут несуть правдиву 56] Улісс і Діомед; їх ремесло 57] До мсти веде їх, як вело до гніву.
58] В палаючий вогонь їх принесло 59] Сильце з конем, що відчинило браму, 60] Звідкіль шляхетне римське сім'я йшло;
61] Де'щамія, що в сльозах від страму 62] Ахілла, мертва, кличе в млі жадань; 63] Та ще Палладій, викрадений з храму».
64] «Якщо говорить це двійко палань, 65] Прошу, - сказав я, - вчителю, і знову 66] Прошу, і тисяч варте це прохань,
67] Не дай мені почуть твою відмову 68] Тут зачекать рогатий пломінь цей, 69] На волю згляньсь, уклін зробить готову».
70] І він: «Оздоблює твоє лице 71] Достойна просьба, і її я вволю; 72] Не розмикай лиш губ своїх кільце.
73] Я сам казатиму; турботи й волю 74] Твої я знаю, ти ж для греків цих, 75] Мабуть, незбагнутих поділиш долю».
76] Обравши мить і місце, вождь до тих, 77] Що саме сходили на схил пологий, 78] Звернув промову в виразах таких:
79] «О ви, одягнуті в огненні тоги! 80] Якщо вас гідний став я, поки жив, 81] Якщо вас гідний став я, скільки змоги,
82] Як я вести почав високий спів, 83] Не рухайтесь, і хтось хай скаже, чому 84] Та як загинув, як життя скінчив».
85] Гойднувшись, вищий ріг в огні старому 86] Став видавати гуркіт чималий, 87] Неначе грім у вихрі вітряному.
88] І, розхитавши свій вершок малий, 89] Немов крило для підіймання й лету, 90] Заговорив і так сказав: «Коли
91] Я від Цірцеї, що мене в Гаєту 92] На цілий рік замкнула, відійшов 93] (Енея назва не пірнула в Лету),
94] Ні почуття до сина, ні любов 95] До батька, ні палкий вогонь сердечний, 96] Який до Пенелопи не холов, -
97] Не похитнули потяг небезпечний 98] Душі моєї - бачить в світ вікно, 99] Людську чесноту і порок конечний.
100] Я спорядив одне тоді судно 101] І в море вийшов із товаришами, 102] Які були зі мною заодно.
103] Проплив між обома я берегами 104] Іспанії й Марокко, сардів край, 105] Й між іншими в тім морі островами.
106] Уже в нас над чолом сріблився гай, 107] Коли у місце ми зайшли вузьке те, 108] Де Геркулес, щоб позначити край
109] Шляхам, стовпи поставив для прикмети, 110] Й пішов Севільї справа сад живий, 111] А зліва одійшли будови Сети.
112] «О браття, - мовив я, - пройшли вже ви 113] Крізь сотні тисяч лих на захід дальній! 114] Недовгий строк потратьте життьовий,
115] Що вам лишився, на відповідальні 116] Ще дальші подорожі в світ сумний, 117] Щоб вслід за сонцем, землі зріть печальні.
118] Тож пригадайте, ви чиї сини, 119] Бо ви народжені не животіти, 120] А знання й честь нести у світ ясний».
121] Недовга ця промова знаменитий 122] В моїх супутниках лишила слід, 123] І вже не знав я, як їх зупинити.
124] Кормою повернули ми на схід, 125] Зробили на шалений лет в просторі 126] Із весел крила й брали вліво хід.
127] Під іншим полюсом я всі вже зорі 128] Зрів уночі, а наші на очах 129] Зникали мало не цілком у морі.
130] Уп'яте сяяла на небесах 131] І гасла місячна стезя широка, 132] Відколи вийшли ми на смілий шлях,
133] Як несподівано гора висока 134] Замріла невиразно нам здаля, 135] Що вищою з усіх здалась для ока.
136] Зраділи ми, але нова земля 137] Зустріла негостинно, вітровінням 138] Ударивши у снасті корабля.
139] Кружило тричі нас води крутінням, 140] Вчетверте ж піднялась корма увись, 141] Униз же ніс пішов чиїмсь велінням -
142] І хвилі понад нами знов злились». - - - Коментарі: 9. Прато - невеличке містечко на північний захід від Флоренції. Невдоволене її владою, воно, як і всі, хоче бачити її нещасливою. 25-28. Тобто: коли тому, хто осяває світ своїм промінням (тобто сонцю), настає пора скрить лице, і муха, яка літає вдень, дає місце для вечірнього комара, - отже, ввечері. 34-39. Мов той, за кого... - За біблійною легендою, пророк Ілля, на очах у пророка Єлисея, вознісся на небо на вогненній колісниці, запряженій вогненними кіньми. Єлисей названий тут: «Той, за кого учинили мсту ведмеді», бо за тією ж легендою, ведмеді розтерзали хлопчиків, які знущалися з нього. 54. Мов Етеокл... із братом... - Коли ворогуючі брати Етеокл і Полінік убили один одного і тіла їх було покладено на спільне вогнище, полум'я роздвоїлось. 56. Улісс (тобто Одіссей) і Діомед - герої Троянської війни, які разом діяли і в боях і в хитромудрих пригодах. 56-57. їх ремесло... вело до гніву. - Тобто вони творили діла, що викликали небесний гнів. 59-60. Сильце з конем. - На пропозицію хитромудрого Улісса, Трою було завойовано з допомогою дерев'яного коня, в якому заховалися грецькі воїни і якого троянці, проламавши мур, затягли до міста. Із зруйнованої Трої вийшов Еней, родоначальник римлян (Ен. II, 13-267). 61-62. Деїдамія - дочка скірського царя Лікомеда, дружина Ахілла, який переховувався в домі її батька, одягнений у жіноче вбрання. Улісс і Діомед, схитрувавши, виявили його і забрали на війну проти Трої, де він і загинув. Безутішна Деїдамія перебуває в Лімбі. 63. Палладій - статуя Афіни-Паллади, що охороняла Трою, викрадена Уліссом і Діомедом (Ен. II, 162-170). За римськими переказами, викрадено фальшиву статую, а справжню Еней привіз в Італію, і вона зберігалась у Римі. 82. Високий спів - «Ене'іда». 84. Та як загинув, як життя скінчив. - Тобто як загинув Улісс. Дантова розповідь про загибель Улісса бере свій початок, мабуть, з після-гомерівської легенди, яку передавав Пліній Старший (І ст. н. є.) і за якою Улісс, повернувшись на Ітаку, знову виплив в Атлантичний океан, заснував Лісабон (Уліссіп) і загинув під час бурі коло західного берега Африки. Данте по-своєму перероблює цю легенду. 91. Цірцея - прекрасна чарівниця, що обертала людей на тварин. Коли Улісс, пливучи додому з-під Трої, після довгих поневірянь пристав до її берега, вона перетворила супутників його на свиней, але потім повернула їм людський образ і, покохавши Улісса, цілий рік тримала його в себе (Метам. XIV, 242-440). 92-93. Гаєта - гора Цірцеї (нині Монте-Чірчелло) недалеко від того місця, де Еней поховав свою годувальницю Кайету, назвавши цей край її іменем. 94-102. Ні почуття до сина... - Мабуть, Улісс, охоплений жадобою знань, вирушив у фатальне плавання прямо від берега Цірцеї, не повертаючись на Ітаку, куди його поривала любов до своїх. Але можливе також і інше тлумачення: навіть любов до сина, до батька і до дружини (Пенелопи) не змогли втримати його на батьківщині, куди він повернувся після перебування у Цірцеї. 104. Сардів край - Сардинія. 108-109. Геркулес... стовпи поставив... - Античний міф розповідає, що по боках Гадітанської (Гібралтарської) протоки Геркулес поставив два стовпи, як межу для мореходів; це - мис Кальпе (Гібралтар) на європейському березі і мис Абіла - на африканському. 110. Севілья - в пониззях Гвадалквівіру. 111. Сетта (лат. Septa, нині Сеута) -гавань біля мису Абіла. 116. Дальші подорожі в світ сумний - дальші області, покриті Океаном. 126. Брали вліво хід. - Тобто тримали курс на південний захід від Геркулесових стовпів. 127-129. Під іншим полюсом я всі вже зорі... - тобто зорі південного небесного полюса. Північний небесний полюс зник за горизонтом, значить, мореходи перетнули екватор. 130-131. Зміст: Уп'яте сяяла на небесах... - тобто минуло п'ять місяців. 133. Гора висока... - Гора біблійного Земного Раю, яка в християнській міфології стала горою Чистилища. Як курйоз відзначимо, що в примітці до цієї терцини деякі коментатори твердили, ніби Улісс досяг берегів Америки. Справді ж, коли Данте жив у Луїджані, недалеко від Генуї, він, звичайно, міг чути, як з генуезького порту 1291 р. Тезйо д'Ор'я з братами Уголіно та Вадіно де Вівальді на двох галерах вирушили шукати нових морських шляхів до Індії та загинули безвісти, а через кілька років син одного з них поплив на їх розшуки і теж не повернувся. Мабуть, саме ці події відбилися в даному епізоді поеми. 141. Униз же ніс пішов чиїмсь велінням... - тобто велінням незнаного Уліссові іудейсько-християнського бога, який заборонив живим людям доступ до Чистилища.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|