|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Коло восьме - П'ятий схов (закінчення) - Шостий схов - Лицеміри 1] Самотнім, мовчки йти нам без супутніх, 2] Один за одним надійшла пора, 3] Як в міноритів прийнято покутніх.
4] Мені згадалась байка прастара, 5] Подібна тим подіям проречистим: 6] Езоп в ній вивів жабу та щура.
7] В «цю мить» і «зараз» схожість та ж за змістом, 8] Що в бійці тій і в баєчних рядках, 9] Коли поглянуть оком променистим.
10] А що думки по других йдуть думках, 11] То народилась з тої мислі друга, 12] І ось чому подвоївся мій страх.
13] Я думав так: «Лиш через нас наруга 14] Спіткала так їх і жорстоко, й зло, 15] Тож їх гризе і гіркота, і туга,
16] Що зло коли б їх дужче припекло, 17] Його б на нас зігнали і негайно: 18] Як зайцю з хортом, так би й нам було».
19] Волосся диба стало незвичайно, 20] Коли назад я раптом озирнувсь, 21] І так сказав: «Учителю, сховай-но
22] Себе й мене, щоб кожен з нас позбувсь 23] Тих Лихолапів: не одну їх тушу 24] Уже я бачу, гнівом всяк надувсь».
25] І він: «Твоє лице не швидше мушу 26] Сприймать, хоч був би я й свинцевим склом, 27] Аніж твою пойняту страхом душу.
28] Думки одним в нас в'яжуться вузлом; 29] Мої з твоїми легко поєднати, 30] Тож до ухвали звів я їх притьмом;
31] Якщо доволі правий схил покатий, 32] То в дальший схов потрапимо за мить 33] І вороги не зможуть нас догнати».
34] Не встиг свою він мову закінчить, 35] Як я побачив - на простертих крилах 36] Рій демонів до нас чимдуж летить.
37] Мій вождь схопив мене (він був ще в силах!), 38] Як мати, що прокинулась в диму, 39] У стінах, від пожежі спломенілих,
40] Хапає сина та й біжить у тьму, 41] Турбуючись ним дужче, ніж собою, 42] Накинувши сорочку лиш саму.
43] Умить рвонувсь він до крутого звою, 44] Що обертавсь на косогір стрімкий 45] І замикав наступний схов стіною.
46] Не швидше наповняє лотоки 47] Перед млиновим колесом струмина 48] І з розмаху б'ють в лопаті струмки, -
49] Ніж ковзала учителева спина, 50] І він мене до серця пригорнув, 51] Не як товариша, як свого сина.
52] І лиш ногами землю він торкнув, 53] Як вискочили на скалу з розгону 54] Дияволи, та страх уже минув:
55] Бо вишній Промисл, давши в охорону 56] їм цю лише єдину - п'яту - з ям, 57] Наклав на вихід з неї заборону.
58] Блискучі тіні посувались там 59] Повільно, заливаючись сльозами, 60] Знесилені тяжким якимсь чуттям.
61] На кожній плащ із довгими кінцями, 62] Каптур на очі низько насувавсь, - 63] Отак в Колоньї вчинено з ченцями:
64] Плащ зверху золотом сяйним вкривавсь, 65] Але тяжким, свинцевим був зісподу, 66] Що Фрідріхів - солом'яним здававсь.
67] О вічний одяг для цього народу! 68] Пішли ми - вліво, як черга журна, 69] Вслухаючись у зойки й плач наброду.
70] Під тягарем, за одною одна 71] Йшли тіні, і супутника нового 72] Хода щокрок давала забарна.
73] Тож я вождеві: «Пошукай, на кого 74] З людей, ділами чи ім'ям значних, 75] Слід глянути, поки йде спуск полого».
76] Впізнав тосканську мову хтось із них 77] І вигукнув: «Чом женете в дорогу 78] Ви, що хапаєтесь між тіней цих?
79] Можливо, дам тобі я допомогу». 80] І озирнувся й мовив вождь: «Зістав 81] Ступні разом із ним і йдіть у ногу».
82] Спинивсь, побачив двох, чий вид являв, 83] Що допомога в них для нас готова, 84] Але вантаж і шлях їм заважав.
85] Наблизившись до нас, вони без слова 86] Оглянули від ніг до голови, 87] Й така почулась поміж ними мова:
88] «Як видно з рухів горла, цей живий, 89] Коли ж померлі, чом же їм, гордливим, 90] Як всім, не скручено плащами вий? -
91] Й до мене: - О тосканцю, нещасливим 92] Нам, лицемірам, запит серце стис: 93] «Хто ти такий?» - дай відповідь тужливим».
94] І я до них: «Я народився й зріс 95] Над любим Арно, у великім місті, 96] Те саме тіло я й сюди приніс.
97] Хто ж ви такі, що муки пломенисті, 98] У вас, я бачу, по щоках струмлять? 99] Чому на вас ці тягарі злотисті?»
100] Один відмовив: «Так ваги гримлять 101] У жовтій та свинцевій оболонці, 102] Що терези від гир тяжких скриплять.
103] Ми з ним брати-веселуни, болонці, 104] Я - Каталано, Лодерінго - він; 105] Закликані як миру охоронці
106] До тебе в землю; слід, щоб був один, 107] А ми удвох служили так завзято, 108] Що Гардінго не видно з-під руїн.
109] Почав я: «О братове, вас узято...» 110] Й замовк, побачивши, що в три коли 111] Людину долі до землі прип'ято.
112] Мене помітив, зойки вмить зросли 113] Крізь довге бородище чорно-синє. 114] Брат Каталано вчув той крик хули
115] І мовив: «Цей, чий стогін знизу лине, 116] Упевнив фарисеїв сонм сліпий, 117] Що краще хай один за всіх загине...
118] Лежить він, голий, впоперек тропи 119] І терпить болі під важким ходінням 120] Від натискання кожної стопи.
121] Карався й тесть тим способом незмінним, 122] І радники, що слухались їх слів 123] І стали для євреїв злим насінням».
124] Я бачив, як того, хто так терпів, 125] Із здивуванням розглядав Віргілій, 126] Розп'ятого, який довічно скнів.
127] А там звернув слова до брата милі: 128] «Скажи, як добре ставлення твоє, 129] Чи вихід є якийсь на правім схилі,
130] Щоб швидше на бажання йти своє 131] І чорних ангелів нам не просити 132] Знести туди, де міст який не є?»
133] Сказав: «Скоріш, ніж можна уявити. 134] Тут є стіна великої гряди, 135] Що ям перетинає ряд розбитий.
136] Стіна ж та обвалилась, і туди 137] Ви можете піднятись по руїні, 138] Що вкрила схили й дно після біди».
139] Постояв вождь і по малій хвилині 140] Мені сказав: «Молов казки дурні 141] Той чорт, що гаком грішних бив по спині».
142] І брат: «В Болоньї лічено мені 143] Гріхи диявола, їх цілу зливу , 144] Наведено. Він - кат, отець брехні».
145] З обличчям, перекошеним од гніву, 146] Ходою вождь широкою пішов; 147] І, кинувши юрбу, сумну й тужливу,
148] Ступив я в слід вождевих підошов. - - - Коментарі: 3. Мінорити - ченці-францисканці, які звичайно ходили не поряд, а один за одним. 4-6. Байка прастара. - В середньовічних збірниках можна було прочитати байку, приписувану Езопові, про те, як жаба, прив'язавши до себе ниткою довірливого щура, пірнула з ним у воду. Коли щур, захлинувшись, виплив на поверхню, шуліка схопив його, а разом з ним і прив'язану жабу і з'їв обох. 7. В італійському тексті то і issa - близькі за значенням слова (синоніми). 8. Що в бійці тій і в баєчних рядках. - Старий хотів нашкодити Росотопчію, як жаба щурові, і обидва опинились у киплячій смолі, як персонажі байки в пазурах шуліки (П. XXII, 133-141). 26. Свинцеве скло - дзеркало. 58. Блискучі тіні - тобто лицеміри. 63. Отак в Колоньї... - в нинішньому місті Кельні. 66. Фрідріхів (плащ)... - Розповідали, ніби винних в ображанні особи імператора Фрідріх II наказував одягати у важкий свинцевий плащ і ставити на розпечену жаровню. Свинець розтоплювався, і засуджений згоряв живцем. 103. Брати-веселуни. - У 1261 р. в Болоньї було засновано орден «рицарів діви Марії», метою якого вважалось примирення ворогуючих і захист знедолених. Через те, що члени ордену найбільше дбали про свої веселі утіхи, їх прозвали братами-веселунами (fratres gaudentes). 104-108. Каталано деї Малавольті, гвельф, і Лодерінго дельї Андало, гібелін, були подеста (правителями) в ряді міст. У 1266 р. флорентійські гібеліни, побоюючись повстання гвельфів, які частково лишилися в місті після розгрому при Монтаперті (див. прим. П. X, 32-51), запросили Каталано і Лодерінго на посаду подеста для умиротворення громадян. (Звичайно запрошували лише одного подеста.) Але Каталано і Лодерінго, діючи за вказівками папи, під виглядом безсторонності допомагали гвельфам. Дайте вважав їх винними в тому, шо гвельфи незабаром вигнали гібелінів і зруйнували їхні будинки, в тому числі будинки роду Уберті в міському окрузі Гардінго. 116-117. Упевнив фарисеїв сонм сліпий... - Іудейський первосвященик Каіафа, ім'я якого зв'язано з євангельською легендою про смерть Христа. 121. Тесть Каіафи - первосвященик Анна, в дім якого було приведено Христа після засудження його до страти. 122. Радники - рада первосвящеників і фарисеїв.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|