 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Коло восьме - П'ятий схов (продовження) - Паваррець Чамполо - Бійка чортів 1] Я бачив вершників, які до бою 2] Ладналися з пихою в рівний стрій, 3] Але назад тікали із ганьбою;
4] Я бачив, ворог нищив навісний 5] Вас, аретинці; бачив я колони 6] Солдатів; бачив рицарський двобій
7] Під барабан, сурму, а чи під дзвони, 8] А чи на знак з високих башт фортець, 9] Місцевий або видний крізь кордони, -
10] Але ніде не бачив я, щоб грець 11] Обрав на свій сигнал просту волинку 12] Для всіх - чи піший то, чи верхівець.
13] Ми із чортами вийшли на стежинку 14] (Ну ж і компанія!), та зриш людей 15] Побожних в церкві, а п'яниць - у шинку.
16] Мій зір цікавився смолою, де 17] Хотів я бачить всі куточки схову 18] І всіх, хто шляхом вічних мук іде.
19] Немов дельфін, що хвилю вздрів, готову 20] Судно нещасне в вирах потопить, 21] Вистрибує з-під водного покрову, -
22] Так, прагнучи нестерпність мук зменшить, 23] Якийсь із грішників червону спину 24] Являв очам на блискавичну мить.
25] І наче жаби під жарку годину, 26] Лишаючи все тіло в глибині, 27] Самі лиш писки висувають з плину, -
28] Так скрізь чинили грішники сумні, 29] Але, щоб не зіткнутись з Бородою, 30] Ховались у киплячій гущині.
31] Я бачив - серце й досі рве журбою, - 32] Як забаривсь один і не пірнув 33] (Бува, лишиться й жаба над водою),
34] А тут Старий Кусака саме був - 35] Вчепився в кудли, зліплені страшенно, 36] І, як ту видру, сильно смиконув.
37] їх імена узнав я достеменно, 38] Бо чув безперестанно кличі їх, 39] Коли вони звертались поіменно.
40] «Гей, Неотесо, пазурів кривих 41] Дай гостроту йому покуштувати!» - 42] Почулись голоси кількох із них.
43] І я: «Учителю, кортить спитати, 44] Хто із смоли киплячої там звівсь, 45] Як причепивсь до нього чорт рогатий?»
46] Мій вождь звернувся: «Звідки ти з'явивсь, 47] Коли?» - І дав той відповідь нам скору: 48] «В Наваррськім королівстві я родивсь,
49] І мати віддала служить до двору. 50] А батько мій був майстром темних справ, 51] Згубив себе й майна велику гору.
52] Своїм я в короля Тебальдо став 53] І, надто захопившись хабарами, 54] У цей окріп нарешті я попав».
55] Тут ікло Вепряче йому зубами, 56] Які не сором мати й кабанам, 57] Відчути дав, які від бивнів шрами.
58] Попалась миша в лапи злим котам! 59] Та Борода, йому спочинок давши, 60] Промовив: «Кинь, йому ще я задам! -
61] Тоді звернувсь до вчителя, сказавши: 62] - Як хочеш щось дізнатись, то спитай, 63] Поки не розшматований назавше».
64] І вождь: «Скажи, серед тутешніх зграй 65] Чи не трапляються якісь латинці 66] В смолі?» І той: «Ще мить тому, бодай,
67] З сусідом їхнім був я наодинці. 68] Куди приємніш бути із панком, 69] Ніж з тим, хто шле удари навздогінці».
70] Тут Бахур: «Годі ляпать язиком!» - 71] Сказав, і гак у руку, як острогу, 72] Уп'яв, і видер з м'ясива шматком.
73] А Трута-Змій наміривсь теж у ногу 74] Встромити гак, але очей грозу 75] На нього звів десятник дуже строгу.
76] Коли ущухло трохи все внизу, 77] Мій вождь спитав того, чия несита 78] На рану скорб лила гірку сльозу:
79] «А хто була ця тінь, смолою вкрита, 80] Коли весь інший залишив ти люд?» 81] Він одповів нам: «То був брат Гоміта,
82] Той, що з Галлури. Зла і лжі сосуд, - 83] Над ворогами владарю свойому 84] Він учинив занадто легкий суд:
85] Усіх за гроші відпустив додому, 86] Як сам казав. Він був не рядовим, 87] А був царем у царстві тім брудному.
88] А логодорець Мікель Дзанке з ним 89] Веде розмову. Часто і охоче 90] Говорить кожен про сардінський дім...
91] Ой, гляньте, як зубами він скрегоче! 92] Я дечого б чимало розповів, 93] Але боюсь, що гаком полоскоче!»
94] Помітивши, що раптом підступив 95] Дурний Чортяка злий, начальник лютий 96] Промовив: «Птах лихий, вгамуй порив!»
97] «Покличу, якщо хочете почути, - 98] Так зляканий став мову знов вести, - 99] Тосканців та ломбардців з ями смути.
100] А лихолапам краще відійти, 101] Щоб не лякали злістю нас своєю. 102] А я, не сходячи із висоти,
103] Сімох покличу стежкою цією 104] Прийти, як свисну, як це робим ми, 105] Зринаючи з смоли дихнуть над нею».
106] Звів Злий Собака писок із слиньми, 107] Хитнувши головою, мовив: «Балуй, 108] Хитруне, та не памороч уми!»
109] А той, бо спритність мав таки чималу, 110] Сказав: «Вам добре з Хитруном таким, 111] Що віддає своїх вам на поталу!»
112] Тут Никлокрил, перечачи усім, 113] Гукнув йому: «Як пустишся навтіки, 114] Чи з бігом не зрівняюсь я твоїм?
115] Як над смолою крил розмах великий 116] Розкину, то і видно буде нам, 117] Чи встоїш проти нашої ти кліки».
118] Читачу, подивуйся чудесам: 119] Всі стали очі обертать поволі, 120] І перший, хто не довіряв словам.
121] Цього Наваррцеві було доволі, 122] Напружив ноги та й стрибнув собі, 123] Урятувавшись від лихої долі.
124] Усі аж скаженіли у злобі, 125] Й найгірше той, хто більшого дав маху. 126] Він кинувся, гукнувши: «Я ж тобі!»
127] Але дарма: бо крил гінких до страху 128] Не прирівняти: цей шугнув на дно, 129] А той в повітрі уподібнивсь птаху.
130] Навчилось каченя не так давно, 131] Як сокіл надлетить - мале у воду! 132] І той у гніві, що втекло воно.
133] Розлючений Росотопчій нагоду 134] Не проминув, щоб дати бій усім, 135] І полетів над ямою наброду.
136] Не стрівся він з хабарником метким, 137] Тож бойовисько розпочав гаряче 138] На цей раз із товаришем своїм.
139] А цей, лихий, як яструб той неначе, 140] Теж в нього пазурі встромив зо зла, 141] Та й впали разом в озеро кипляче.
142] Жара в смолі їх миттю розняла, 143] Та повернутися не мали сили, 144] Бо обліпила крила їм смола.
145] І Борода, як інші, посмутнілий 146] Звелів, щоб четверо в парній імлі 147] На той бік прірви помагать летіли.
148] І тут, і там всі сіли на землі 149] Й гаки простерли вгрузлим у мерзоті, 150] Що вже спеклись в розтопленій смолі.
151] І ми їх залишили у турботі. - - - Коментарі: 4-5. Я бачив, ворог нищив навісний... - Замолоду Данте брав участь у поході проти Ареццо і 11 червня 1289 р. бився як вершник на р. Кам-пальдіно, де аретинців було розбито. 48. В Наваррськім королівстві я родивсь. - Це Чамполо, міністр короля Тебальда II, великий хабарник. Тебальд II був на престолі з 1253 до 1270 р. 65. Латинці - тобто італійці. 82-87. Галлура - один з чотирьох округів, або «юдикатів», на які поділялась підвладна Пізі Сардинія і якими управляли так звані «судді». З 1275 по 1296 р. галлурським суддею був Ніно Вісконті. Чернець Гомі-та (р. 81), його міністр, який брав великі хабарі, закінчив життя на шибениці. 88-89. Мікель Дзанке - міністр, що розбагатів хабарництвом, став, з допомогою шлюбу, правителем Логодоро. Одну з своїх дочок він віддав за генуезького рицаря Бранка д'Ор'я, і той у 1275 р. зрадницьки вбив його. 133-151. Цей забавно-грубий епізод з бісівською вартою п'ятого схову нагадує вульгарно-фарсові інтермедії з чортами, що поступово стали обов'язковим елементом середньовічних містерій - вистав на серйозні релігійні сюжети.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
