Пекло: Пісня 17

Зміст: "Божественна комедія"

Геріон - Коло сьоме - Третій пояс (закінчення) - Насильники над природою і мистецтвом (хабарники) - Спуск у восьме коло

1] «Цей гострохвостий звір, що з нами поряд,

2] Руйнує мур в фортеці кам'яній,

3] По цілім світі йде від нього сморід!» -

4] Таке промовив вождь учений мій

5] І знак подав, що ждать потвору буде

6] На стежці забрукованій твердій.

7] І це гидотне втілення облуди

8] Лице наблизило кінець кінцем,

9] Не витягши хвоста, сховавши груди.

10] Було його лице людським лицем:

11] М'який блаженний усміх, щоки чисті, -

12] А тулуб вився, як в змії, кільцем,

13] Дві лапи волохаті й пазуристі;

14] Обидва ж боки, спина з животом

15] Від смужок та кружечків - геть плямисті,

16] Куди там туркові з шовків жмутком,

17] Не витчуть килимів таких татари,

18] Арахна знов програла б з полотном.

19] Як пристають до берега байдари -

20] Півсудна у воді, пів - на землі,

21] Як там, де у неситих німців свари,

22] Бобер, присівши, ладить пастки злі, -

23] Так лютий звір з іменням Геріона

24] З'явився враз на кам'яному тлі,

25] А хвіст був - мов розчахнута колона,

26] Й стояли сторч отруйні два кінці,

27] Неначебто жало у скорпіона.

28] Сказав вожай мій: «Маєм, як ловці,

29] Від нашої дороги відхилитись

30] До чудиська, що сіло на луці».

31] Поквапились праворуч ми спуститись

32] І кроків з десять стежкою пройшли,

33] Стараючись піском не обпалитись.

34] Коли до звіра близько вже були,

35] Побачив тіні я, що в спогляданні

36] Сиділи коло прірви серед мли.

37] Тоді учитель: «Кладучи в вивчанні

38] Край дослідам» ти подолай свій страх, -

39] Сказав, - і розберись у їх стражданні.

40] Веди розмову там в скупих словах,

41] А я домовлюсь, як би над цим долом

42] Нас переніс він на своїх плечах».

43] Так вирушив палючим сьомим колом

44] Я сам-один, без друга, боязкий,

45] Поміж народом, мученим і голим.

46] У них в очах світився біль різкий,

47] Чи тут, чи там, віддавшись небезпеці,

48] То пломінь відсували, то піски.

49] Так само роблять пси в нестерпній спеці

50] Ротами й лапами, коли кусать

51] Почнуть їх блохи, мухи а чи ґедзі.

52] Я в лиця намірявся заглядать,

53] Та лютий пломінь падав без упину,

54] І я не міг нікого упізнать.

55] І кожен з них на шиї мав торбину

56] На колір певну й певний знак на ній,

57] Які були за втіху всім єдину.

58] І в одного на довгім гамані

59] Я вздрів лазур небесного ефіру,

60] Що лева мала обриси ясні.

61] А інший, що являв покуту щиру,

62] На капшуку, червоному, як кров,

63] Мав гусака, білішого від сиру.

64] І той, якому вишив білий шов

65] Знак на калитці з синьою свинею,

66] Спитав мене: «А ти чого прийшов?

67] Живий, то б і живою йшов землею,

68] Тут сяде Вітальяно, мій сусід,

69] Персоною гріховною своєю.

70] Це - флорентійці, з Падуї ж мій рід.

71] Мені рвуть вуха, а собі утроби,

72] Волаючи: «Сюди б вельможу слід,

73] Що на торбині змалював три дзьоби!»

74] Скривив тут рота й висунув язик,

75] Неначе бик, не тямлячись від злоби.

76] І я, щоб не розгнівавсь провідник,

77] Мій рятувальник серед звірів хижих,

78] Від тих мордованих скоріше зник.

79] Знайшов я вожая уже на крижах

80] Тварюки, що смирила дику лють.

81] І він мені: «Сил наберися свіжих,

82] Бо тут по сходах тільки так ідуть.

83] Сідай ти спереду, а я позаду,

84] Щоб гострий хвіст не міг тебе торкнуть».

85] Мов той, що над собою тратить владу

86] В припадку лихоманки при грозі,

87] У всякім затінку вбачає ваду, -

88] Таким я став од слів цих, та в сльозі

89] Дав страм мені позбутися відчаю,

90] Як добрий пан несмілому слузі,

91] Я виліз звірю на плече по краю

92] Й хотів сказать, та вимовить не зміг,

93] Лише два слова: «Обійми, благаю!»

94] А той, хто вмів у злигоднях доріг

95] Мене втішать, як я лиш сів, негайно

96] Мене вхопивши, вдержатись поміг,

97] І мовив: «Геріоне, вирушай-но,

98] Але обачно й повагом лети,

99] Нова-бо ноша важить незвичайно».

100] Мов човен, що готується пливти,

101] Назад-назад він подавався звідти,

102] Коли ж відчув, що вільно можна йти,

103] Відразу повернув свій хвіст розвитий

104] І, випроставши, мов вугор, кістяк,

105] Став, лапами махаючи, летіти.

106] Ніколи в світі не лякались так

107] Ні Фаетон, що віжки Божі кинув,

108] Лишивши в небі полум'яний знак,

109] Ані Ікар злощасний, що загинув,

110] Наважившись добратися до зір,

111] Хоч батько і гукав: «Куди полинув?!» -

112] Як я, коли побачив скрізь мій зір

113] Лиш порожнечу і помітив з лиха,

114] Що обмежовує її лиш звір.

115] А він спускався вниз так стиха-стиха,

116] І рух, і напрям зміг я зрозуміть,

117] Бо чув, як сильно вітер знизу диха.

118] Тепер дізнавсь, що справа гримотить

119] Ген водоспад і сіє водним пилом;

120] Не встиг я трохи голову схилить,

121] Як, переляканий новим страшилом,

122] Побачив попереду блиск огнів.

123] І, тремтячи, зіщулився всім тілом.

124] І вздрів я те, чого раніш не зрів:

125] Як ми кружляєм крізь великі болі,

126] Що насувалися з усіх боків.

127] Мов сокіл, що летить уже поволі,

128] Утомлений, не бачачи пташок,

129] Під зойк сокільника: «Немає долі!» -

130] Із піднебесних поверта стежок,

131] Де він даремно сто разів крутився,

132] Й сіда, від всіх подалі, на лужок, -

133] Так Геріон до прірви дна спустився,

134] Під самий-самий бескид сторчовий,

135] І, ледь від наших він осіб звільнився,

136] Зник, як стріла зникає з тятиви.

- - -

Коментарі:

1-27. Цей гострохвостий звір... - Геріон, страж восьмого кола, де караються обманщики. За античною міфологією, це велетень з трьома тілами і трьома головами, що панував на острові Еріфеї, на далекому заході, за океаном. Геркулес його вбив і забрав стада його биків. Змальовуючи Геріона, як «гидотне втілення облуди», Данте, очевидно, йшов за пізнішою традицією, відбитою пізніше і в «Генеалогії богів» Боккаччо, де розповідається, що «Геріон, який панував на Балеарських островах, лагідним обличчям, ласкавими розмовами і всім обходженням улещував гостей, а потім убивав тих, хто йому довірився».

6. На стежці... твердій. - Тобто поблизу кам'яної набережної Фле-гетону.

18. Арахна - уміла лідійська ткаля, що змагалася з Мінервою, і та за таке зухвальство перетворила її на павука.

22. Бобер, присівши... - Данте наслідує повір'я, ніби бобер, розташувавшись на березі, опускає в воду хвіст і ворушить ним, виділяючи при цьому пахучий «бобровий струмінь», який приманює риб. Тоді він повертається і хапає їх. З таким бобром поет порівнює Геріона, який, не витягти хвоста, сховавши груди, ліг над безоднею.

35. Побачив тіні... - Це лихварі. Вони сидять над самим обривом, на межі тієї частини, де карають обманщиків.

55-57. І кожен з них на шиї мав торбину... - Порожні торбини, що висять на шиї у лихварів, прикрашені їхніми гербами, по яких Данте і пізнав їх. Це все родовиті люди.

59-60. Лазуровий лев - герб флорентійських Джанфільяцці, гвельфів.

63. Білий гусак на червоному полі - герб флорентійських Уббріякі, гібелінів.

65. Синя свиня на білому полі - герб падуанського лихваря Реджі-нальдо Скровеньї.

68. Вітальяно - Вітальяно дель Денте, знатний падуанець.

73-75. Що на торбині змалював три дзьоби! - такий герб мав флорентієць Джованні Буйамонте (пом. 1310).

107-108. Фаетон - син Аполлона, бога сонця, взявся правити батьковою колісницею, не стримав коней, підпалив небо і землю. Юпітер убив його блискавкою.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!