Пекло: Пісня 14

Зміст: "Божественна комедія"

Коло сьоме - Третій пояс - Насильники над божеством - Капаней - Крітський Старець - Пекельні ріки

1] Любов до рідного звеліла краю

2] Весь лист обірваний зібрать як слід

3] І повернуть безсилому з одчаю.

4] Дійшли до місця ми, де перехід

5] Був з другої у третю смугу й лютий

6] Явився праведного суду вид.

7] Щоб читачу виразніше збагнути,

8] Скажу, що прибули ми в ті краї,

9] Де на рівнині й квіту не добути.

10] Навколо праліс оточив її,

11] Навкруг же нього йшли рови канальні;

12] І зупинили кроки ми свої.

13] Блищали там жаркі піски безжальні,

14] Такі ж, як і були, у млі століть,

15] Як вів Катон війська в похід свій дальній.

16] О Божа мста, як мусить той тремтіть,

17] Хто прочитає про твої удари,

18] Що я на власні очі мав уздріть!

19] Великі бачив голих душ отари,

20] Всі плакали за вчиненим в житті,

21] Своєї кожен зазнававши кари;

22] Горілиць на піску лежали ті,

23] А ті навпочіпки ген посідали,

24] Або тинялись і самі, й в гурті.

25] Найбільше тих було, що вкруг никали.

26] А тих найменше, хто в стражданнях ліг,

27] Але їх зойки голосно лунали.

28] А на піски, я скільки бачить міг,

29] Повільно йшов дощем вогонь лапатий,

30] Немов без вітру по нагір'ях сніг.

31] Як Александр, уздрівши, що солдати

32] В індійській спеці гинуть під вогнем,

33] Що, впавши з неба, не спішив згасати, -

34] Звелів за кожним стежить пластівцем,

35] Де б він не ліг, топтать його ногою,

36] Бо пломінь гасне легше одинцем.

37] Підпалений небесною золою,

38] Мов з іскри трут, спалахував пісок,

39] Подвоюючи муки ще й жарою.

40] Не спочиваючи, тривав танок

41] Злощасних рук, які пекучі плями

42] Скидали із розжарених кісток.

43] Почав я: «Вчителю, ти перед нами

44] Все змив, крім тиску демонів, який

45] Нас допустити не хотів до брами,

46] Це хто лежить, великий, громіздкий,

47] Незрушно, блискають лиш очі вперті,

48] Мов нехтує вогненні язики?»

49] І той помітив, що слова одверті

50] Про нього я вождеві говорю,

51] Й гукнув: «Який в житті, такий я в смерті!

52] І хай Юпітер, знову повторю,

53] Замучить коваля хоч до загину, -

54] Хай блискавку його востаннє зрю! -

55] Нехай утомить в праці без упину

56] Усіх в жерлі у Етни вогнянім

57] Під гук: «Рятуй, рятуй, Вулкане-сину!»

58] Як у бою під Флегрою труднім;

59] Хай б'є мене він з усієї сили, -

60] Та не здола його звитяжний грім!»

61] Тоді вожай мій, повний гніву й сили, -

62] Цих слів я в нього не передбачав:

63] «О Капанею, гонор твій немилий

64] Не вмер, тож карі тяжчій ти підпав,

65] Із мук ні одна не переважає

66] Тієї, що твій сказ тобі послав. -

67] І, втишивши обурення безкрає,

68] До мене: - Він в числі сімох царів

69] Брав Фіви, зневажав і зневажає

70] Він Бога і прощення не просив,

71] Тримаючи себе весь час свободним;

72] У грудях в нього лиш пиха і гнів.

73] Ну що ж, рушаймо знов, один за одним,

74] Не йди лиш по гарячому піску,

75] А обминай-но лісом прохолодним».

76] На річку мовчки вийшли ми близьку,

77] Що з лісу винесла червону воду, -

78] Цю барву досі згадую жаску, -

79] Як Булікаме витікає з броду

80] Туди, де воду грішниці беруть,

81] Так на пісок несла ця річка воду,

82] Собі в камінні прокладавши путь.

83] І я помислив, а чи не сюдою

84] Удвох нам треба далі йти, мабуть.

85] «З усього, що ми бачили з тобою

86] Відколи перейшли той вхід, куди

87] Усім пройти приречено судьбою,

88] Такої погляд твій не знав води,

89] Щоб викликала сильне здивування;

90] Вона вгашає всі вогню сліди», -

91] Так вождь свої закінчив міркування,

92] І я просив, нехай не відмовля

93] В поживі, раз моє збудив бажання.

94] «У морі спорожніла є земля, -

95] Почав він, - що спрадавна Крітом звали,

96] Коли ще світ наш був як немовля.

97] Там є гора, яку в віках вславляли

98] Струмки й діброви; їда - назва їй:

99] Тепер її потроху занедбали.

100] Там Реї син у схованці своїй

101] Безпечно спав, і мати його крики

102] Глушила в галасливості бучній.

103] У тій горі стоїть старик великий,

104] Що від Дам'яти спину відверта,

105] Як в дзеркалі, у Римі бачить лики.

106] А голова вся щирозолота.

107] І щиросрібні в нього руки й плечі,

108] А з міді все - до низу живота.

109] І дві ноги суціль - залізні речі,

110] Крім глиняної правої ступні,

111] Яка важкі трима кістки старечі.

112] Крім золота, на часточки дрібні

113] Потріскане все тіло, і холоне

114] Сльоза із щілин на печернім дні

115] І в Ахероні, Стіксі й Флегетоні

116] Тече цим долом, де мерцям тюрма;

117] Скидаючи ті струмені червоні

118] В провалля, звідки виходу нема,

119] Утворюючи став, що звуть Коцітом.

120] Ти вздриш його, тож мовити дарма».

121] І я йому: «У разі нашим світом

122] Ще протікає цей страшний потік,

123] Чому лиш тут для ока став одкритим?»

124] І він: «Ця вирва - наче лійка рік.

125] Крута, як бачиш, кам'яниста, гола;

126] Йдучи по ній униз у лівий бік,

127] Всього іще не обійшли ми кола,

128] Й яких новин нам не пошле Плутон,

129] Від здивування ти не зморщуй чола».

130] І знов я: «Вчителю, де Флегетон,

131] Де Лета? Проминаєш це мовчанням,

132] А той тече, ти кажеш, з слізних лон?»

133] І він: «Обом я радий запитанням,

134] Та відповіддю на одне із них

135] Звучить тут струм червоним клекотанням.

136] Побачиш Лету, та не в ямах цих,

137] А там, куди приходять обмиватись,

138] Коли зника спокутуваний гріх. -

139] І ще сказав: - Пора нам відправлятись

140] Туди, де буде найзручніше нам,

141] Де ноги в нас не будуть обпікатись,

142] Бо гасить пара всякий вогник там».

- - -

Коментарі:

15. Як вів Катон... - Катон Молодший, який повів залишки Пом-пеєвого війська через Лівійську пустиню на з'єднання з нумідійським царем Юбою (Лукан, «Фарсалія», IX, 378-410).

22-24. Горілиць на піску лежали... - богохульники; навпочіпки... посідали - здирники; тинялись і самі, й в гурті - содоміти.

31-36. Як Александр, уздрівши... - Данте подає одну з версій легенди про Александра Македонського.

46. Це хто лежить, великий, громіздкий... - це непримиренний богохульник, «який мов нехтує вогненні язики», - Капаней, один із семи Царів, що облягали Фіви, про загибель якого Стацій розповідає в «Фіваїді»

(X, 827-XI, 20). Зійшовши на ворожий мур, він кинув зухвалий виклик богам, охоронцям Фів, і самому Юпітеру. Громовержець ударив його блискавкою.

52. І хай Юпітер... - Син Юпітера, Вулкан, бог-коваль з допомогою циклопів кував йому стріли в надрах Етни.

5&. Флегра - долина в Фессалії, де гіганти, за грецьким міфом, навалюючи гору на гору, намагались приступом взяти небо, але були побиті блискавками Юпітера.

79-81. Булікаме - озеро гарячої мінеральної води біля Вітербо, ще в римські часи славилося своїми цілющими властивостями. З нього витікав струмок, воду якого відводили в свої житла грішниці, що жили недалеко.

96. Коли ще світ наш був як немовля. - Коли на Криті, говорить міф, панував Сатурн, син Урана і Геї, на землі був золотий вік.

100-102. Там Реї син у схованці своїй... - Гея провіщала Сатурнові, що він буде скинутий одним із своїх дітей. Тому він їх пожирав, як тільки вони народжувались. Але останню дитину, Юпітера, врятувала його мати Рея, дружина і сестра Сатурна. Вона приховала немовля на критській горі їді; а, щоб батько не чув його крику, її слуги, курети, ударяли списами об шити.

103-111. У тій горі стоїть старик великий... - Образ, запозичений з біблійної легенди: вавилонському цареві Навуходоносору приснився такий самий істукан, і пророк Даниїл розтлумачив це видіння як символ теперішнього і майбутніх царств. У Данте Критський Старик - символ людства, яке в своїй історії пройшло золотий, срібний, бронзовий і залізний віки. Тепер воно спирається на крихку глиняну ступню, і незабаром настане його кінець. Старик обернений спиною до Даміати (місто в Нільській дельті), тобто на схід, до стародавніх царств, що віджили свій вік, а обличчям - до Рима, де, як у дзеркалі, відбита колишня слава всесвітньої монархії і звідки, на думку Данте, ще може засяяти спасіння світу.

112-120. Крім золота... - Вся статуя, крім золотої голови, розколота (пороки, що вкривають виразками людство), і сльози, що течуть крізь щілини (світове зло), просякаючи в Пекло, утворюють пекельні ріки.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!