|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Біля воріт Діте - Фурії - Посол з неба - Коло шосте - Єретики 1] Той колір, що я вкрився ним од страху, 2] Коли побачив, як верта вожай, 3] Відбивсь йому в лиці відтінком жаху.
4] Спинивсь поет, запавши у відчай, 5] І став вдивлятись марно, хоч і ревно, 6] Крізь непрозору млу в туманний край.
7] «Проте ми подолати мусим певно, - 8] Почав він, - а як ні... Підмога де?.. 9] О, якби він з'явився тут напевно?..»
10] Я добре бачив, що у нього йде 11] Уривано за одним словом друге, 12] Зв'язку ж немає поміж них ніде.
13] І сповнився боязні я і туги, 14] Вбачаючи у мові тій сліди 15] Уявної душевної недуги.
16] «Чи сходив хто до щілини сюди, 17] Для цього перше кинувши кружало, 18] Де кара - безнадійність назавжди?» -
19] Так я спитав і мовив він: «Бувало, 20] Що хтось сюди проходив не без діл 21] Тим шляхом, що я ним пройшов чимало.
22] От і мене у цей послала діл 23] Зла Еріхто; її відьомська школа 24] Вертати вміла духів до їх тіл;
25] Коли моя душа лишилась гола, 26] Вона вдягла ізнов у плоть мене, 27] Щоб тінь вернуть з Іудиного кола.
28] Найнижче місце те найбільш сумне 29] Й найдальше від небес, що всім керують. 30] Тож знаю шлях я, - хай твій ляк мине.
31] Ці болота, що всюди тут панують, 32] Смердять навколо міста злих жалів, 33] Де вороги загибель нам готують...»
34] Забув я, що він далі говорив, 35] Бо надто вражений я став страшилом, 36] Коли на вежі вогняній уздрів
37] Пекельних фурій, що звились над схилом 38] Утрьох, жахливі, геть усі в крові, 39] Хизуючись своїм жіночим тілом.
40] Зелені гідри - шати їх живі, 41] Замість волосся ж в них клубки зміїні 42] Сичали в кожної на голові.
43] І він, служниць пізнавши господині 44] Над царством вічного плачу гірким: 45] «Поглянь, - сказав, - на лютих цих еріній.
46] Це - Алекто із голосом гучним, 47] А поруч - Тісіфона, образ жаху, 48] Мегера ж - зліва». І скінчив на цім.
49] Ті ж груди дряпали собі, з розмаху 50] Руками били й так ревли з-за стін, 51] Що до поета я припав зі страху.
52] «Медуза де? Хай скам'яніє він, - 53] Вони горлали, дивлячись додолу, - 54] На ньому мста Тезеєвих провин!»
55] «Ти відверни й сховай лице під полу: 56] Побачивши страшний Горгони лик, 57] Забудеш путь по сонячному колу», -
58] Сказав і повернув мене убік 59] Учитель та притис іще й руками 60] Мої долоні до моїх повік.
61] О люди із здоровими думками! 62] Помисліть-но, яка наука вам 63] Під цими дивовижними рядками!
64] Тим часом ріс у напрямі до брам 65] Разючий гуркіт у бурхливій хвилі, 66] Надаючи стрясання берегам.
67] Так вихори шаліють знавіснілі, 68] Коли повітря б'ють дві течії, 69] У прямуванні різні, рівні в силі, -
70] Гілля ламають, гатять ручаї, 71] Нестримно мчать, женуть людей, худобу, 72] Не розбиравши, де стада чиї.
73] І вождь, звільнивши зір мені: «Ти спробуй 74] Звернути ока нерв спочилий свій 75] На древню піну й пари люту злобу».
76] Мов жаби, як зачують раптом змій, 77] Закумкають, аж затуляєш уші, 78] І всі під воду кинуться мерщій, -
79] Так, бачив я, численні грішні душі 80] Від Одного тікали в твань грузьку, 81] А Той ступав по Стіксу, як по суші.
82] А щоб запону одслонять важку, 83] В задусі зводилась його лівиця, 84] Мов піднімала річ якусь тяжку.
85] Я взнав посла небес, що мав явиться, 86] Звернувсь до вчителя, і він мовчком 87] Дав знак мені в шанобі поклониться.
88] Ах, як гнівився цей борець із злом, 89] Що ображало в ньому досконалість! 90] Він браму розчинив тонким жезлом.
91] «О вивержена з неба клята малість! - 92] Гукнув він, ставши на жахний поріг, - 93] Звідкіль така обурлива зухвалість?
94] Чом опиратись тим, хто переміг? 95] Скорітесь волі, що в мету влучає 96] І збільшує для вас тягар вериг?
97] Ви знаєте, чим доля відомщає? 98] У Цербера у вашого з оков 99] Намулені місця всяк добачає!»
100] Нечистим шляхом він назад пішов, 101] На нас не кинувши свій погляд милий, 102] Мов той, хто, ринувши у мислей схов,
103] Не бачив тих, що поруч з ним ходили. 104] Дало нам сил це сяйво серед мли, 105] Й відважно ми поріг переступили.
106] Без опору до міста ми зайшли, 107] І палко я бажав про тих дізнатись, 108] Що у фортеці замкнені були.
109] Зайшовши, став я миттю оглядатись 110] І вмить побачив діл скорботи й зла, 111] Де мало все од лементу здригатись.
112] Як в Арлі, де ріка тече мала, 113] Як в Полі над Карнаро, де в затоці 114] Італія замок собі знайшла,
115] Гробниці горбляться на кожнім кроці, - 116] Тут ними всіяно весь ґрунт пустий; 117] Та гірш було, що з усієї моці
118] Між ними звився полумінь густий. 119] Жара пашіла скрізь така велика, 120] Якої й звиклим не перенести.
121] На трунах зсунуті були всі віка, 122] Й зітхання чулися з-під них жаскі, 123] Мов із грудей розтятих чоловіка.
124] І я: «Учителю, це хто такі, 125] Що, змушені до скорбної постави, 126] Лиш зойки дикі видавать важкі?»
127] І він: «Це лжеучень усяких глави 128] З їх послідовниками. Тут, в огні, 129] Злічити їх не вистачить уяви.
130] Із схожим схоже тут в одній труні 131] У полум'ї, то більш, то менш похмурім». 132] Він шлях праворуч показав мені,
133] І ми пішли між полем мук і муром. - - - Коментарі: 1-3. Зміст: «Побачивши, що при його поверненні Дайте зблід од страху, Віргілій переміг свою блідість». 17. Перше кинувши кружало... - тобто Лімб. 23. Еріхто - легендарна фессалійська чарівниця, яка воскрешала мертвих і примушувала їх пророкувати майбутнє (Лукан, «Фарсалія»). 37-48. Три фурії (грецькі ерінії, р. 45), тобто Алекто («невгамовна»), Тісіфона («месниця за вбивство») і Мегера («ненависниця») в античній міфології - богині прокляття, помсти і кари. Вони перебували в пеклі, де панує цариця вічного плачу гіркого (р. 44) Прозерпіна. 52. Медуза - за грецьким міфом - одна з трьох сестер - Горгон, змієволоса діва, побачивши яку, люди і звірі кам'яніли. Персей відрубав їй голову, і «лик Горгони» став у його руках страшною зброєю проти ворогів, обертаючи їх у камінь. Рядок цей допускає два тлумачення: 1) фурії закликають саму Медузу; 2) вони вимагають, щоб принесли її голову. 54. На ньому мста Тезеєвих провин... - Тезей (П. XII, 12) із своїм другом Піріфоєм спустився в пекло, щоб викрасти для нього Прозер-піну. Розгніваний Плутон наказав ерініям покарати їх, і обидва герої приросли до скелі, на яку сіли. Згодом Геркулес звільнив Тезея. Ерінії шкодують, що свого часу не знищили його; тоді у смертних зникло б бажання проникати в підземний світ. 85. Посол небес - тобто ангел. 98. У Цербера у вашого з оков... - найважчим із дванадцяти подвигів Геркулеса було викрадення Цербера (П. VI, 13). Вступивши в боротьбу з потворою, Геркулес скував Цербера ланцюгом, виволік із пекла, показав царю Еврісфею і потім кинув назад. Поранений Цербер аж завив з болю. 112. Арль - місто у Франції (Прованс) на лівому березі Рони; поблизу нього знамените в середні віки кладовище з безліччю римських язичницьких і християнських могил. 113. Пола - місто на півдні Істрії, яку обмиває затока Карнаро. В його околицях також був великий римський некрополь (могильник). 1З0. Із схожим схоже тут в одній труні... - тобто тут лежать грішники, що вчинили однакові гріхи. 132. Він шлях праворуч показав мені... - У кожному колі Пекла Віргілій і Данте ідуть ліворуч (П. XIV, 125-126). Тільки тут, а також досягнувши внутрішнього краю свого кола (П. XVII, 31), вони звертають праворуч.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|