|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Коло перше (Лімб) - Нехрещені немовлята і доброчесні нехристияни 1] Мій раптом перервався сон глибокий, 2] Бо грім оглушливий я враз почув 3] І встав, немов ударений під боки,
4] І все спочилим оком озирнув, 5] На ноги звівшись, подививсь уважно, 6] Щоб добре зрозуміти, де я був.
7] Стояв на стежці я, що неосяжно 8] Збігала вниз, в те урвище сумне, 9] Де лемент мук відгримував протяжно.
10] Таке в густім тумані неясне 11] Було воно, що зір мій недолугий 12] Не міг сягнуть крізь марево жахне.
13] «Тепер ми зійдемо в сліпі округи, - 14] Сказав поет і на обличчі зблід, - 15] Я буду перший, а ти будеш другий».
16] І я, уздрівши сполотнілий вид, 17] Сказав: «Чи зважусь, коли й ти стерявся, 18] Ти ж завжди захищав мене од бід!»
19] І він: «Злощасних репет увігнався 20] Ізнизу так, що вкрив лице бліде 21] Тим жалем, що тобі він жахом здався.
22] Але ходім, бо довгий шлях не жде». 23] Так він сказав та й уступив зі мною 24] У перше коло, що круг прірви йде.
25] Тут, стежачи за пітьмою німою, 26] Я не почув ні скарг, ні нарікань, - 27] Самі зітхання коливали млою:
28] їх збуджувала туга без страждань 29] У стовпищі, в якім не розрізняєш 30] Дітей, жінок, мужів усяких звань.
31] І добрий вчитель мій: «Ти не питаєш, 32] Це що за духи, на яких глядиш? 33] То знай, ще поки далі не ступаєш,
34] Що це не грішних душ хисткий комиш, 35] А ті, хто без хрещальної поради 36] Не знали, що спасає найпевніш.
37] їм християнські не лились відради, 38] Було чуже їм Божество само, - 39] Я увіходжу теж до їх громади.
40] Це незнання - єдине нам гальмо, 41] Й ми тим караємось за цю невдачу, 42] Що без надій жаданням живемо».
43] І жаль узяв, що в Лімбі тут побачу 44] Я тих, кому пошану всім здаю 45] За видатні діла й величну вдачу.
46] «Скажи, учителю, скажи, вождю, - 47] Почав я, щоб зміцнитися у вірі, 48] Яка являє для брехні суддю. -
49] Невже тут по заслузі чи офірі 50] Ніхто блаженства не досяг цілком?» 51] І він на ці слова, і темні й щирі,
52] Відмовив: «Бувши тут ще новаком, 53] Я бачив, як зійшов сюди властитель, 54] Звитяжця коронований вінком.
55] За ним звідсіль пішли: всіх прародитель, 56] Його син Авель, благочесний Ной, 57] Мойсей, законодавець і служитель,
58] Давид і Авраам, що жив давно, 59] Ізраїль з батьком і сини численні, 60] Рахіль, дорожча над усе майно,
61] Й багато ще - і стали всі блаженні. 62] Узнай одне ти - душі всі людські 63] До того часу не були спасенні».
64] У згадках про події неблизькі 65] Ми не лишали прокладати в лісі, 66] Кажу, у лісі душ, стежки вузькі.
67] Та спогади недовго ці велися 68] Між нами ще, як смуги світляні 69] У здолану півкулю тьми влилися.
70] За кілька кроків видний став мені 71] Освітлений зелений простір луки, 72] Де сяйвом сяли люди видатні.
73] «О шано й честь мистецтва та науки, 74] Скажи, хто ці, що доля їх ясна 75] Й відділені вони в окремі злуки?»
76] І він мені: «їх слава голосна, 77] З якою ти ще на землі зіткнувся, 78] Така, що й в Бога шана їм значна».
79] І голос в той же час мені почувся: 80] «Вшануємо ж великого співця, 81] Бо зниклий дух його до нас вернувся!»
82] І по слідах великого сліпця 83] Нас три величні тіні йшли стрічати, 84] Нерадісні і несумні з лиця.
85] І добрий мій учитель став казати: 86] «Он глянь: мечем оперезавши стан, 87] Іде, мов з пишним почтом, цар багатий, -
88] То сам Гомер, усім поетам пан, 89] А другий - то творець сатир Горацій, 90] А то - Овідій і за ним - Лукан.
91] Ішов я з ними вряд в натхненній праці 92] І вряд у славі йду - таж чуєш сам 93] Той спів хвали, мов князеві в палаці».
94] Так я уздрів блискучу школу там 95] Вождя поетів, що, могутньокрилий, 96] Летів орлом назустріч небесам.
97] Вони про себе щось поговорили 98] І привітання мовили свої, 99] І посміхнувся мій учитель милий.
100] Усі тримались, як близькі мої, 101] І, розуміючи високу шану, 102] Я шостим став у велетнів сім'ї.
103] Отак ішли до світлого ми стану 104] Й поважно мову про таке вели, 105] Про що розповідать пізніше стану.
106] Під благородний замок ми прийшли, 107] Який сім раз оточували стіни, 108] Й джерельні води навкруги текли.
109] Долаючи, мов суходіл, струмини, 110] Дістались двору ми крізь сім воріт 111] І вздріли свіжу зелень луговини,
112] В очах у мешканців горів привіт, 113] У постатях ласкава сяла милість, 114] А в тихій мові - лагідності світ,
115] Зійшли ми вкупі на горбка похилість 116] В такому світлі, що змогли вочу 117] Оглянуть мовчазну дібров журливість.
118] Великі, до яких в думках лечу, 119] Вщасливили мене своїм собором, 120] Що й досі ще від захвату тремчу.
121] Я вздрів Електру в натовпі прозорім, 122] І Гектора, й Енея розрізнив, 123] І Цезаря в броні, з шулічим зором.
124] Каміллу і Пентесілею вздрів 125] По другий бік та ще царя Латина, 126] Який з Лавінією там сидів.
127] Вздрів Брута я й дружину Коллатіна, 128] Корнелью, Марцію та Юлью -всіх. 129] А осторонь - самого Саладіна.
130] І, перевівши зір очей своїх, 131] Побачив я, що вчитель всіх, хто знає, 132] Сидить в сім'ї філософів значних.
133] Всяк дивиться, всяк шану виявляє. 134] З ним обіч був Сократ, а там Платон, 135] І Діоген своє тут місце має.
136] Тур Демокріт, що ввів случай в закон, 137] Фалес, ким славилась бібліотека, 138] І з Емпедоклом Геракліт, Зенон.
139] Вздрів якостей досліджувача грека 140] Діоскоріда, - тут же був Орфей, 141] Ще й Туллій, Лівій, мораліст Сенека,
142] І геометр Евклід, і Птолемей, 143] І Гіппократ з Галеном, Авіценна, 144] І Аверроес, цей тлумач ідей.
145] Тяглася їх гірлянда незліченна, 146] Та хай про це хтось інший розповість, 147] Бо тема й так у мене широченна.
148] І двох співців позбавилося шість, 149] Бо враз мене вожай мій знаменитий 150] Од мирних лук, де всіх розважив гість,
151] Туди повів, де нічому світити. - - - Коментарі: 1. Мій раптом перервався сон глибокий... - У мить пробудження Данте опиняється вже по той бік Ахерону. 24. Уперше коло, що круг прірви йде. - Це Лімб (лат. Limbus- кайма) католицького Пекла, де за церковним ученням перебували душі стародавніх праведників і куди потрапляють душі немовлят, які померли не-хрещеними. Сюди ж Данте вміщує душі всіх доброчесних нехристиян. Тут же перебуває і сам Віргілій. 52-54. Бувши тут ще новаком... - Віргілій, який помер у 19 р. до н. є., вступив у Лімб приблизно за півстоліття до того дня, коли, за християнською легендою, Властитель (тобто Христос, ім'я якого з поваги Данте не називав в Пеклі), між своєю смертю і воскресінням,- зійшов у Пекло і вивів звідти старозавітних святих у Рай, який до того чайу був закритий. 55. Всіх прародитель - Адам. 60. Рахіль, дорожча над усе майно... - тому дорога, що, за Біблією, Іаков прослужив батькові Рахілі чотирнадцять років, щоб той віддав йому за жінку. 86-90. Он глянь... - Віргілія, який повертається в Лімб, вітають чотири стародавніх поети, що їх Данте виділяв як найвидатніших: грек Гомер, якого Данте визнавав «усім поетам паном», і римляни: Горацій (65-8 pp. до н. є.), Овідій (43 р. до н. є. - 17 р. н. є.) і Лукан (39-65 pp. н. є.). Овідієві «Метаморфози» і Луканова «Фарсалія» були авторові «Божественної комедії» неабиякими джерелами. 121-144. Перед очима Данте постають знамениті персонажі стародавньої історії та епічних поем: Електра, дочка Атланта, кохана Зевса, мати Дардана, засновника Трої; Гектор, син Пріама і Гекуби, троянський герой, і Еней (П. І, 74; 11, 13); Пентесілея, цариця амазонок, союзниця Трої, вбита Ахіллом. Поряд з ними - прославлені римляни: Гай Юлій Цезар, полководець і державний діяч, який заклав основи єдиновладдя (100-44 pp. до н. є.); рід його, за легендарною генеалогією, бере свій початок від Іула (Асканія), сина Енея від Креуси; Камілла, войов-ниця з «Енеїди» (П. І, 107); Лавінія, дружина Енея, і її батько, цар Лацію Латін, герої «Енеїди»; Люцій Юній Брут, перший римський консул (разом з Люцієм Тарквінієм Коллатіном, 509 р. до н. є.), який скинув останнього з римських царів, Тарквінія Гордого; дочка Цезаря Юлія, дружина Помпея; дружина Коллатіна, Лукреція, яку збезчестив царський син Секст Тарквіній і яка покінчила з собою, що призвело до повалення царської влади в Римі; Корнелія, дочка Сціпіона Африканського, мати Тіберія і Гая Гракхів, народних трибунів II ст. до н. є.; Марція, дружина Катона Молодшого, останнього захисника республіканського Риму. Осторонь їх - мусульманин Саладін, султан Єгипту і Сирії (1137-1193), прославлений і на християнському Заході своїм душевним благородством. Окремим колом сидять мудреці і поети: «Учитель всіх, хто знає» - Арістотель (384-322 pp. до н. є.), якого шанували в середні віки, як найбільшого з учених; Сократ (469-399 pp. до н. є.); Платон (427- 347 pp. до н. є.); Демокріт (бл. 460- 370 pp. до н. є.), який вважав, що світ виник внаслідок випадкового з'єднання атомів; філософи VI-IV ст. до н. є. - Діоген, Фалес, Анаксагор, Зенон, Емпедокл, Геракліт; Діоскорід (1 ст. до н. є.) - лікар, який писав про цілющі властивості рослин; Люцій Анней Сенека (н. між 6-3 pp. до н. є. - 65 р. н. є.), римський філософ; міфічні поети Греції - Орфей, що своїм співом чарував звірів і каміння, і Лін; Марк Туллій Ціцерон (106-43 pp. до н. є.) - римський оратор і філософ; геометр Евклід (III ст. до н. є.); астроном і географ Птолемей (II ст. н. є.), чиєї системи світу дотримувався і Данте; грецькі лікарі Гіппократ (бл. 460-377 pp. до н. є.) і Гален (131-бл. 211 pp. н. є.); східний філософ і лікар Авіценна (Ібн-Сіна) (бл. 980-1037); Аверроес (Ібн-Рошд) (1126-1198), арабський філософ, відомий тлумач Арістотеля.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|