 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Брама Пекла - Нікчемні - Ахерон - Човен Харона 1] «Крізь мене йдуть до міста мук найтяжчих, 2] Крізь мене йдуть до мучень і заков, 3] Крізь мене йдуть між поколінь пропащих.
4] Суд правий вів творця моїх будов: 5] Звели мене Могуття, що все родить, 6] Найвища Мудрість і Першолюбов.
7] Лиш після мене світ став брами зводить. 8] Ніщо не вічне, я ж на всі віки. 9] Лишайте сподівання всі, хто входить».
10] Із чорних літер напис я такий 11] Побачив на вершку хмурної брами 12] Й сказав: «Учителю, о жах який!»
13] І він, немов господар над думками: 14] «Лишатись легкодухість має тут, 15] І має вмерти дрож перед страхами.
16] Як обіцяв я, ми прийшли в той кут, 17] Де скорбні тіні можеш ти уздріти, 18] Що розуму збулись блаженних пут».
19] Він руку дав мені, і я зогрітий 20] Був усміхом спокійного лиця, - 21] Й повів у глиб, у таїну повитий.
22] Такі зітхання й лемент без кінця 23] Почулись у беззорянім склепінні, 24] Що струмом сліз облився раптом я.
25] Усі наріччя, мови старовинні, 26] Репетувань і ремствувань слова 27] У плесках рук, у вигуках, хрипінні, -
28] Зливались в гамір, що завжди трива 29] У цьому місці, крутячись всечасно, 30] Немов пісок, що вихор порива.
31] Мені тоді зробилося так жасно, 32] Що мовив: «Волю ти мою вволи, 33] Скажи, хто мучиться отак злощасно?»
34] І він: «На животіння це прийшли 35] Ті, що зірок, мізерні, не хапали, 36] Жили собі без гани, без хвали.
37] А поряд - ангели, що з висі впали 38] Ті, недостойні, і не вороги, 39] Й не слуги Божі, лиш за себе дбали,
40] Щоб вигляд не темнився дорогий, 41] їх з неба гнано, пекло ж браму стисло, 42] Щоб гріх не вихваляв свої борги».
43] І я: «Учителю, що там нависло 44] Й над нами закрутило круговерть?» 45] Він одповів: «Про це скажу я стисло:
46] Вони вже не надіються на смерть 47] І так ненавидять роки пропалі, 48] Що чорні заздрощі їх повнять вщерть.
49] Ніхто за них не згадує в печалі, 50] І Ласка, й Суд їх зневажають так, 51] Що й ти не говори, поглянь і - далі!»
52] Я, зиркнувши, побачив: в небі знак 53] Летів, кружляючи, і зупиниться, 54] Як видалось мені, не міг ніяк.
55] За ним така неслася плетениця 56] Померлих душ, що я й не уявляв, 57] Як стільки встигло смерті причаститься.
58] По тому, як вже декого впізнав, 59] Побачив я того з нероб неплідних, 60] Хто зрікся, страхопуд, великих справ.
61] Я зразу ж зрозумів, що бачу бідних 62] Перед собою неярких нікчем, 63] І Богу, й ворогам його огидних.
64] Вони, з яких ніхто не жив живцем, 65] Тут прудко бігли, всі в укусах, голі, 66] Над ними ж - оси й ґедзі тьмою тем.
67] Поривши лиця, кров стікала долі, 68] Усуміш із слізьми на ґрунт масний, 69] Де жовті черви кублились поволі.
70] Поглянув далі, й натовп голосний 71] Побачив я край буйного потоку 72] Й спитав: «Учителю, ти поясни,
73] Щоб знав я, чом вони із цього боку 74] На той всі прагнуть перейти мерщій, 75] Як бачу, хоч у тьмі й не видно оку».
76] І він мені: «Одвіт почуєш мій, 77] Коли зупинимо свої ми кроки 78] На Ахероновій косі журній».
79] Стараючись не завдавать мороки 80] І волю дати боячись словам, 81] Я мовчки йшов на край ріки широкий.
82] І човен ми побачили, а там 83] Почварний дід, роззявивши пащеку, 84] Горлав: «Ой горе, злобні душі, вам!
85] Вже годі мріять про зорю далеку, 86] Я тут, з човном, щоб вас перевезти 87] У вічний морок, в холоднечу, в спеку!
88] А ти, живий, од мертвих геть коти 89] Назад, де скоро вже розквітне травень! - 90] Та, бачивши, що я не хочу йти,
91] Додав таке: - Ти краще іншу гавань 92] І легший човен зразу обирай; 93] Моє судно важке тобі для плавань».
94] І вождь йому: «Хароне, не займай! 95] Так хочуть там, де все зробити можуть 96] Чого захочуть. Так що не чіпай».
97] І перестав тоді мене тривожить 98] Кудлай-човняр з мертвотного багна, 99] Що міг з очей зірниці сяйні множить.
100] І квола зграя голих душ, смутна, 101] Почувши заклик той гучний і строгий, 102] Зі скреготом зубів, як навісна,
103] Взялась клясти - і Бога, й рід убогий, 104] І давнє покоління, й молоде, 105] І час родин, і матерів пологи.
106] Та, плачучи, встелила вся, хто де, 107] Проклятий берег зливою з хмарини, - 108] Він всіх, хто Бога не боїться, жде.
109] Харон, злий дух з очима - як жарини, 110] Розпалюючи погляд, купчив гурт: 111] Всіх гнав, веслом загайним міряв спини.
112] Як лист злітає восени до бурт 113] За першим другий, поки на галуззі 114] Останній не загляне в самий нурт, -
115] Адамове так плем'я в шумній тузі 116] Одне за одним збилось у човні, 117] Мов птаство, скупчене в сильці, у крузі.
118] Поки пливли по чорній струмині, 119] Хапаючись зійти на той бік темний, 120] На цьому знову з'юрмились квапні.
121] «Мій сину, - проказав учитель чемний, - 122] З усіх країн, хто в Божім гніві вмер, 123] Збираються на берег цей підземний,
124] Щоб поспішать заріччям до печер, - 125] їх так острожить правосуддя Боже, 126] Що страх стає бажанням відтепер,
127] А добра тут душа пройти не може, 128] І що в Харона грізний був привіт, 129] То сам збагни, з чим слово його схоже».
130] Він закінчив, і враз похмурий світ 131] Так задрижав, що навіть перед економ 132] Мене од страху кидатиме в піт.
133] В плачливім краї знявся вихор гоном, 134] Пустельний діл скорботи спалахнув 135] В моєму серці відсвітом червоним,
136] І впав я, наче той, хто вмить заснув. - - - Коментарі: 1-9. Напис на брамі Пекла. - За християнською міфологією, Пекло створено триєдиним божеством: Богом Отцем («Могуття, що все родить»), Богом Сином («Найвища Мудрість») і Богом Духом Святим («Пер-шолюбов»), щоб служити місцем тортур для Люцифера (Діте, Вельзевула). Данте змальовує Пекло, як підземну воронкоподібну прірву, яка, звужуючись, сягає центру землі, її схили мають концентричні уступи, «кола» пекла. 36. Жили собі без гани, без хвали. - Данте сюди вміщує тих, що були байдужі до політичної боротьби, люди слабохарактерні й малодушні, їм закриті висоти Раю і глибини Пекла. 38-39. / не вороги й не слуги Божі... - Ангели, які під час бунту Люцифера не стали його прибічниками, але й не виступили на захист Бога. 59-60. Побачив я того... - Папу Целестіна V, який у 1294 р. був обраний у віці 79 років, а через п'ять місяців кардинал Бенедетто Кае-тані примусив його зректися сану і сам сів на його місце під іменем Боніфація VIII. Через півтора року Целестін помер в ув'язненні. Боні-фацій VIII був головним винуватцем вигнання Данте. 78. На Ахероновій косі журній. - Ріки античного Пекла протікають також і в Дантовому Пеклі. По суті це один потік, утворений слізьми крітського Старця, що проникають в надра землі (див. П. XIV, 94-142). Спочатку потік з'являється як Ахерон (грецьке: ріка скорботи) і обмиває перше коло. Потім, стікаючи вниз, утворює болото Стіксу (грецьк.: ненависний), інакше Стігійське болото, в якому караються гнівні (II. VII, 100-108) і яке оточує мури міста Діте, що стоять навколо прірви нижнього Пекла (П. VIII, 67-75). Ще нижче стає Флегетоном (грецьк.: пекучий), кільцеподібною рікою киплячої крові, в яку занурені насильники проти ближнього (П. XII, 46-54). Потім у вигляді кривавого струмка, який ще називається Флегетоном (П. XIV, 132, і прим.), перетинає ліс самогубців і пустелю, де падав вогняний дощ (П. XIV, 76-90; XV, 1-12). Звідси шумливим водоспадом рине вглиб (П. XVI, 1-3; 94-105), і в центрі землі перетворюється на крижане озеро Коціт (грецьк.: плач) (П. XIV, 119; XXXI, 123; XXXII, 22-30; XXXIV, 52). 83. Почварний дід... - Харон, перевізник душ античного Пекла. В Дантовому Пеклі він перетворився на злого духа. 93. Моє судно важке тобі для плавань. - Харон, знаючи, що Данте не засуджений на пекельні муки і йому личить бути в тому легкому човні, в якому ангел перевозить душі до підніжжя Чистилища. 128-129. І що в Харона грізний був привіт... - Харон суворо зустрів Данте, вбачаючи в ньому «добру душу», призначену на спасіння.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
