Чистилище: Пісня 32

Зміст: "Божественна комедія"

Земний Рай - Символічне дерево - Перетворення колісниці - Повія і велетень

1] В очах моїх міцна така напруга

2] Була з десятирічної жаги,

3] Що проти неї никла всяка друга.

4] Ховавсь уважний зір за мур благий -

5] Його в мережі так тримав пестливо

6] Божественний той усміх дорогий.

7] Та мусив погляд я звернути вліво,

8] Бо вигуки почув неголосні

9] Тих трьох богинь: «Занадто вже сміливо!»

10] Осліплення, яке дають вогні

11] Побаченого сонячного диску,

12] На хвилю одібрало зір мені.

13] Коли ж я звикнув до малого блиску

14] (Кажу «малого», бо не тим було

15] Те сяйво, що з чужого збувсь я тиску),

16] Помітив я, що вправо враз пішло

17] Славетне військо, і перед очима

18] У нього сонце й сім вогнів пливло.

19] Як полк заходить лівими плечима,

20] А потім всі під прапором стоять,

21] Щоб шикувалась лава незлічима,

22] Так ця небесної держави рать,

23] Це воїнство круг повоза зімкнулось,

24] Який не починав ще завертать.

25] Нарешті все жіноцтво озирнулось,

26] Грифон же зрушив, обернувши вид,

27] І ні пірце на нім не ворухнулось.

28] Прекрасна, що скеровувала хід

29] За колесом зі Стацієм і мною,

30] Крутішої дуги лишала слід.

31] Під спів з небес розмірною ходою

32] Ми рухалися лісом самітним,

33] Що Євиною позначивсь виною.

34] Як тричі луком стрельнути тугим, -

35] Ми стільки йшли до дерева сухого,

36] І Беатріче стала перед ним.

37] «Адам!» - з докором всі шептали строго,

38] Оточуючи яблуню сумну,

39] Що зовсім не росло на ній нічого.

40] Чим вище, більшало в широчину

41] її гілля; схилявшись смаглим лобом,

42] Індійці б славили в ній вишину.

43] «Хвала, грифоне, що не вдарив дзьобом

44] Ти дерева, бо гарний має смак

45] Та браму різним відмика хворобам!»

46] Навколо товплячись, гукав усяк;

47] І мовив звір подвійної природи:

48] «Скрізь правди сім'я бережеться так!»

49] Він дишля за ріжок без перешкоди

50] Вузлом прип'яв до яблуні-вдови -

51] Й єдине ціле склали дві породи.

52] Як тужать в нас дерева без листви,

53] Коли ж велике світло йде в промінні,

54] Що ллє позад небесної плотви,

55] Брунькують враз та барви всі первинні

56] Собі вертають, поки сонцю віз

57] Готується не в іншому зорінні, -

58] Так раптом одягнувсь у розкіш риз,

59] Що тон троянд, з фіалковим зливали,

60] Той стовбур, де гілля було як хмиз.

61] Ніколи я не чув, щоб так співали,

62] Бо на землі такий не лине спів,

63] І я знести не міг чуттів навали.

64] Коли б я мав снагу та відтворив,

65] Як повість про Сірінгу очі пильні

66] Склепила, й пильний зір за це сплатив, -

67] Мов той, хто дав з моделей безпомильні

68] Малюнки, свій би сон я описав:

69] Та краще зроблять це умілі й сильні!

70] Я ж перейду на мить, коли устав,

71] Бо в одіж сну проникнув блиск рожевий

72] І голос вигукнув: «Устань і вслав!»

73] Мов квіт уздрівши ніжний яблуневий,

74] Що втіху ангелам дає плодом

75] І празник в небі прикраша вогневий,

76] Іаков з Іоанном і Петром.

77] Підняті голосом, що мчить в просторі

78] І має владу і над кріпшим сном,

79] Побачили - немає на Фаворі

80] Ураз обох - Мойсея та Іллі,

81] А сам Господь явивсь в новім уборі, -

82] Я теж схопивсь і добрість на чолі

83] Побожниці уздрів, що таємниче

84] Вела мене по річці й по землі.

85] Спитав схвильовано: «Де Беатріче?»

86] Й вона: «Поглянь, під деревом сидить

87] В новому листі і тебе ось кличе.

88] Поглянь, громада ця навкруг стоїть,

89] Та ж за небесним звіром шлях прослала,

90] І співи ніжні линуть у блакить».

91] Не знаю я, чи ще вона мовляла:

92] Бо перед поглядом була ота,

93] Що розумові уші затуляла.

94] Сиділа прямо на землі, проста,

95] Мов силою двоїстого грифона

96] Прип'ятий повіз стерегла, свята.

97] Була круг неї німф сімох заслона

98] І факели тримала, мур немов,

99] Що не боявся Австра й Аквілона.

100] «Походиш трохи серед цих дібров,

101] А там зі мною будеш вічно в Римі,

102] Куди Христос як римлянин ввійшов.

103] Для світу ж, де провини незчислимі,

104] На повіз цей поглянь, а там спиши

105] Події, що очам постануть зримі», -

106] Так Беатріче. З щирої душі

107] Я, підкоряючись її наказу,

108] Спинив свій зір і розум на коші.

109] Небесне полум'я, яке одразу

110] На землю падає із гущі хмар,

111] Так не злітало з вишини ні разу,

112] Як птах Юпітерів, що вмить удар

113] Од верху скрізь завдав по листю й вітах,

114] Які з'явились, мов нежданий дар,

115] По возу врешті, що стояв на квітах, -

116] І той хитнувсь, мов буря потягла

117] Його по хвилях пінявих, сердитих.

118] Я ще побачив, як лиса повзла

119] До пишної в тріумфі колісниці,

120] Бридка, худюща, зголодніла й зла.

121] І стала дорікать за вчинки ниці

122] Владарка їй моя, й якнайскоріш

123] Пропала ця кощава тінь лисиці.

124] Я ще орла побачив: як, давніш

125] Злетівши, знову сів на віз жаданий,

126] Насипав пір'я з себе повний кіш.

127] І наче з серця, що болить од рани,

128] Із неба голос жалібний розливсь:

129] «Мій човнику, який вантаж поганий!»

130] А там здалось мені, мов ґрунт розсівсь

131] Між двох коліс, і я побачив змія,

132] Який хвостом у повіз знизу в'ївсь,

133] Мов жало з ранки, витяг лиходія

134] Свого із подення та й зник назад,

135] Бо вже доволі вдовольнила дія.

136] Недоломки ж, як той живучий сад

137] Вкривається весь листом, пір'ям вкрились,

138] Залишеним із добрих, знать, засад.

139] Усі колеса й дишель оперились

140] За мить таку недовгу, що в устах

141] За неї віддихи б не повторились.

142] Із дишля троє і по всіх кутах

143] Повипиналиєь голови з будови

144] Нечуваної, що спорудив птах.

145] Три мали по два роги, як корови,

146] А кутові - лише по одному, -

147] Чи був іще де звір семиголовий?

148] Неначе башта на круту строму,

149] Повія до повозки пресвятої

150] Зійшла, бридка у стиді своєму,

151] А поруч дикий велет став у зброї,

152] Либонь, щоб не хапнули, крадії,

153] Й щомиті цілувалися обоє.

154] Як раптом на мені вона свої

155] Нахабні очі жадібно спинила,

156] Лихий коханець враз шмагнув її,

157] В злобі, яка від ревнощів кипіла,

158] Страшидло відіпнув і втяг у ліс,

159] Де гущина з моїх очей вхопила

160] Повію й звіра, що із воза зріс.

- - -

Коментарі:

2. З десятирічної жаги - побачити Беатріче, яка вмерла за десять років до 1300 року.

9. Трьох богинь - тобто трьох «богословських» чеснот.

16-17. Вправо враз пішло славетне військо... - Містична процесія повернула на схід.

28. Прекрасна, що скеровувала хід за колесом... - Мательда з поетами йде за правим колесом, а колісниця повертає вправо.

35. До дерева сухого - до біблійного «дерева пізнання добра і зла», заборонені плоди якого вкусили Єва (Ч. XXIV, 115-117) і Адам. Це всохле дерево Данте перетворює на символ імперії.

43-44. Хвала, грифоне, що не вдарив дзьобом ти дерева - тобто хвала тобі, Христе, що не зазіхаєш на світську владу.

49-60. Алегоричний зміст цього епізоду: грифон (Христос) прип 'яв вузлом дишель (хрест) колісниці (церкви) до яблуні (імперії), об'єднав їх (запровадження християнської релігії в Римській імперії), і це мало благодійний вплив на дерево (імперія розквітла).

53-54. Коли ж велике світло йде в промінні - тобто коли сонце сходить у сузір'ї, наступному після Риб (небесної плотви), - інакше кажучи, навесні.

65. Повість про Сірінгу. - Див. прим. Ч. XXIX, 96. 72. Голос вигукнув - голос Мательди (див. 83-84). 73-81. Зміст: «Як - у євангельській легенді - апостоли Петро, Іоанн та Іаков, пробудившись від Божого голосу, який має владу і над кріпшим сном (тобто над смертю), побачили, що на Фаворі немає Мой-сея та Іллі, а сам Господь явився в новім уборі, і впали ниць, вражені Преображенням Христа...»

83. Побожниця - Мательда. 97. Німф сімох - сімохчеснот. 99. Австр - південний вітер; Аквілон - північний. 101-102. В Римі, куди Христос як римлянин ввійшов... - У небі, куди Христос увійшов як повноправний громадянин.

109-117. Орел (птах Юпітерів), що злетів на колісницю з вершини дерева, якому він при цьому шкодить, уособлює римських імператорів, що переслідували християнську церкву на шкоду - як гадає Данте - самій імперії.

118-123. Лиса, лисиця - символізує єресь, що її подолала теологія (Беатріче).

124-129. Далі Данте побачив, як знову на колісницю сів орел і насипав пір'я з себе повний кіш. Це багатства, якими християнські імператори обдаровували церкву, і головним чином - «дар Константина»: імператор Константин (з 306 до 337 p.), переносячи свою столицю в Візантію, нібито передавав папі Сильвестру І і його наступникам державні права на Рим і західні країни. Данте, переконаний, як і його сучасники, в автентичності «Константинового дару», фальшивість якого була доведена тільки в XV ст., вважав його величезним лихом і для імперії, і для церкви. Тому й чується з неба жалібний голос: «Мій човнику, який вантаж поганий!»

131-141. Змій (диявол) потрощив у колісниці подення - моральні підвалини церкви - дух смирення й бідності. Недоломки колісниці (повозу) враз пір'ям вкрились - обросли багатствами.

142-147. Перната колісниця обертається на апокаліптичне семиго-лове страховище. Автор «Апокаліпсиса» змалював язичеський Рим у вигляді «великої блудниці», що сидить на семиголовому і десятирогому потворному звірі.

148-160. До поламаної і спотвореної колісниці (церкви) сходить бридка у стиді своєму повія (тобто папство), яка нахабними очима вишукує собі друзів. Поряд стоїть ревнивий велет (король французький Філіпп IV, який іноді ладив з Боніфацієм VIII, але кінчив тим, що жорстоко його образив в Ананьї (див. прим. Ч. XX, 86-90). Як тільки вона кинула погляд на прихильника імперії, він б'є її, відв'язує страшидло від дерева і тягне, разом з повією, що на ньому сидить, у гущину лісу (перенесення папського престолу з Рима у французьке місто Авіньйон, при папі Клименті V, в 1309 році).

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!