|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Земний Рай - Поява Беатріче і зникнення Віргілія 1] Коли це семизір'я, в вищім небі 2] Ні сходу, ані схилу, ані хмар, 3] Окрім гріха, не беручи на себе,
4] Всім вказуючи їх моральний дар, - 5] Як наше, нижче, вказує дорогу, 6] Що нею йде до берега весляр, -
7] Спинилося, то старці, вірні Богу, 8] Що поперед грифона йшли за ним, 9] До воза стали, що втишав тривогу.
10] І хтось, мов небом посланий ясним, 11] Гукнув: «Гряди, невісто, от Ліванак - 12] Підтримуваний хором голосним.
13] Немов святі, коли сурма неждана 14] Покличе, встануть з домовин співать 15] Воскреслими устами всі: «Осанна!», -
16] Так сотні тих, хто ширить благодать, 17] Єгда прорік премудрий, в колісниці 18] Святково стали угорі літать,
19] На спів: «Благословен грядий!» клониться 20] І квіти кидати, додаючи: 21] «Наповнюйте лілеями кошниці!»
22] Бувало, бачиш, з місця не йдучи, 23] Початок дня і схід порум'янілий, 24] А решту неба - в ясній ще ночі,
25] І устає вид сонця потьмянілий, 26] І вранці за серпанками хмарок 27] Дивитись легше диск потуманілий.
28] Отак у хмарі запашних квіток, 29] Що кидали їх ангельські загони 30] Й метали у візок і повз візок,
31] В вінку з олив з-над білої запони 32] Явилась жінка, й згортками спадав 33] Зелений плащ їй на убір червоний.
34] Моєму духу, що не трепетав 35] Уже давно у неї на прикові, 36] Бо вже давно її не зустрічав,
37] Не очі - сили потайні, чудові, 38] Йдучи од неї, й почуття міцне - 39] Дали впізнать колишній чар любові.
40] І тільки бачення моє сумне 41] Висока сила вдарила в хвилину, 42] Що ранила, як змалку ще, мене,
43] Звернувсь я вліво, схожий на дитину, 44] Жалем чи страхом змушувану вмить 45] За мамину приховуватись спину,
46] Хотів сказать Віргілію: «Тремтить 47] Усе в мені з нестримного екстазу, 48] І стала кров, як в юності, горіть», -
49] Але Віргілій десь від нас одразу 50] Пропав, Віргілій, добрий батько мій, 51] Віргілій, мій вожай з її наказу.
52] І сад, зчужілий матері старій, 53] Не став розрадою сльозам чималим 54] На вмитій росами щоці моїй.
55] «Ти, Данте, за Віргілієм пропалим 56] Не плач іще, за ним іще не плач, 57] Ще маєш плакати під гострим жалом».
58] Мов адмірал, який в ім'я удач 59] З корми та з носа в морі прикликає 60] Підлеглі судна, пильний оглядач,
61] Такою у коші на лівім краї, 62] Як озирнувся на своє ім'я, 63] Що мимоволі тут в рядок лягає,
64] Побачив жінку на тім боці я, - 65] За мною стежила крізь покривало, 66] Навколо ж гралась ангелів сім'я.
67] Хоча розглянути її спиняло 68] Густіючою тінню на лиці 69] В Мінервиному листі запинало, -
70] Вона промовила слова оці, 71] По-царськи випроставшись мальовниче, 72] Мов той, хто каже головне в кінці:
73] «Вдивляйсь отак - так, так, я Беатріче. 74] Як стати на цю гору зваживсь ти? 75] Не знаєш, що вона щасливих кличе?»
76] У воду глянувши, перевести 77] Я поспішив свій зір в траву, додолу, 78] Бо лоб мій сорому не міг знести.
79] Дошкульність материнського уколу 80] Я взнав, бо в нім чуття мої знайшли 81] З гіркою ніжністю суворість голу.
82] Замовкла; ангели розпочали 83] Усі: «На Тя, Всевишній, уповаю», 84] Та за «стопи моя» не перейшли.
85] Як сніг, по скелях та по вітах гаю 86] Замерзлий на Італії хребтах 87] З вітрів того, що родить славів, краю,
88] Знов тане і тече в жарких ґрунтах 89] Безтінних, аж ти згадуєш палання 90] Вогню, що віск розтоплює в свічках, -
91] Такий я був, без сліз і без зітхання 92] До того, як крилатих спів почув 93] Після святого вічних сфер співання.
94] Коли ж я з. їхніх голосів збагнув 95] їх співчування більш, аніж сказали 96] Вони б: «Владарко, чим він винен був?» -
97] Крижини, що на серці намерзали, 98] Сльозами й зойками з грудей моїх 99] Виходити крізь очі й рота стали.
100] Благим істотам на благання їх, 101] Не ворухнувшись у коші священнім, 102] Вона відповіла в словах таких:
103] «Чатуєте в кружінні цілоденнім, - 104] Ні тьма, ні сон не скриють найпильніш, 105] Що робить вік у русі нескінченнім.
106] І через те я відповім гучніш, 107] Щоб той почув, хто плаче на тім боці, - 108] Що кари міряють гріхами лиш.
109] Не тільки сфери маю я на оці, 110] Що сім'я перетворюють на плід 111] У спільному зористому потоці,
112] А й весь той благодатний неба хід, 113] Який так може пару піднімати, 114] Що в вишині важкий зникає слід, -
115] Бо цей в новім житті мав дар багатий 116] Із риски вдачі, хоч яка дрібна, - 117] Найвищу славу Богу добувати.
118] Але земля тим менш дає зерна, 119] Як не скропляти потом, мов росою, 120] Чим краща та родючіша вона.
121] Якийсь-то час впливала я красою 122] Свого лиця, і зір дівочий мій 123] Його проводив стежкою прямою.
124] А тільки я поріг лишила свій 125] До віку другого і відлетіла, 126] Як цей піддався суєті земній.
127] Коли я духом підвелась із тіла 128] І виросла в чесноті і красі, 129] Для нього стала менше люба й мила.
130] Неправим шляхом погляди усі 131] Він скерував і лиш мари питався, 132] Що скрізь облуди сіє ті і сі.
133] І в яв, і в снах, яким він віддавався, 134] Нагадувала я про Вишній суд - 135] Але він цим не дуже клопотався
136] Й до того впав, що був би марним труд 137] Великий мій, якби по всій дорозі 138] Не провела його між грішний люд.
139] Отож я стала в мертвих на порозі 140] І в того, хто привів його сюди, 141] Я випросила бути в допомозі.
142] Зазнали б кривди Божі всі суди, 143] Якби він став тут, Лету перепливши, 144] Та й ще покуштував її води,
145] Борг покаяння слізьми не сплативши». - - - Коментарі: 1-7. Зміст: «Коли це семизір'я в вищім небі (сім світників, що зійшли з десятого неба, нічого не беручи на себе, окрім гріха), яке зійшло вказувати усім учасникам процесії, що саме треба їм робити, подібно до того, як нижче семизір'я восьмого неба (Малий Віз з його Полярною зіркою) вказує весляреві дорогу на морі - спинилося...» 11. «Гряди, невісто, от Лівана!» - слова з «Пісні пісень» царя Со-ломона; в перекладі з церковнослов'янської: «Іди, наречена, з Лівану!» 16. Сотні тих, хто ширить благодать - тобто ангелів. 17. Єгда прорік премудрий (церк.). - Коли сказав мудрець. 19. «Благословен грядий!» (церк.). - Благословен той, хто йде. 21. «Наповнюйте лілеями кошниці!» - трохи змінений рядок з Віргілія (Ен. VI, 883). 32. Явилась жінка - Беатріче. 42. Ранила, як змалку ще, мене. - Данте побачив уперше Беатріче, коли йому було дев'ять років. 52. Сад, зчужілий матері старій. - Рай, що був заборонений Єві після гріхопадіння. 54. На вмитій росами щоці моїй... - Це було коло підніжжя гори Чистилища (І, 121-129). 69. В Мінервиному листі - тобто в віттях оливи (ряд. 31). 83. «На тя, Всевишній, уповаю» (церк.). - Ангели співають початок псалма: «На тебе, Всевишній, покладаю надії». 84. «Стопи моя» (церк.). - мої ступні (слова із цього ж псалма). 87. Того, що родить славів, краю - краю славів, тобто Славонії, звідки на Італію віяли холодні північні вітри. 88-89. Тече в жарких грунтах безтінних - тобто в Африці, де опівдні зникає тінь. 92. Крилатих спів... - спів ангелів. 115. В новім житті - тобто у своїй молодості, про яку Данте писав у книзі, названій «Нове життя». 124-125. Тільки я поріг лишила свій до віку другого - Беатріче вмерла, коли їй минуло двадцять п'ять літ. 126. Піддався суєті земній... - Данте був невірний Беатріче і як жінці, і як вищій мудрості. 133. їв яв, і в снах - тобто у видіннях, про які Данте розповідає в «Новому житті».
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|