Чистилище: Пісня 21

Зміст: "Божественна комедія"

П'яте коло - Скупі - Стацій - Пояснення причини землетрусу

1] Природної тієї спраги сила,

2] Яку вгасить могла б вода лиш та,

3] Що самарянка дати їй просила,

4] Терзала й за вождем вела свята

5] Мене поміж повалених нещасних,

6] Котрих скарала права Божа мста.

7] Як у Луки воскреслий, в ризах ясних,

8] Христос явився по дорозі двом

9] У сяйві невмирущих рис прекрасних, -

10] Так нам явився дух: ішов слідом

11] В юрбі скорботній, до землі похилій,

12] І непомітний був для нас цілком,

13] Аж поки мовив: «Мир вам, браття милі!»

14] ^озирнулись ми, і привітав

15] Його рукою лагідно Віргілій,

16] Сказавши: «Суде істини, направ

17] Тебе у сонм блаженних душ назавше,

18] Якої милості мені не дав».

19] «Тож, тіні, як? - він мовив, нас догнавши, -

20] Бог не пуска вас до небес своїх,

21] Хто ж вас провів сюди, угору знявши?»

22] І вчений: «Придивись до знаків тих,

23] Що ангел в цього написав на лобі,

24] Побачиш - буде він поміж святих.

25] Та, що пряде вам нить, весь час в жалобі,

26] Не закінчила кужеля життя,

27] Що дасть Клото, і він іще не в гробі.

28] Його ж душа, сестра твоя й моя,

29] Не в силі одинока крокувати,

30] Бо не така зірка, як ти чи я.

31] Тож мушу з пащі Пекла мандрувати,

32] Веду його і буду скрізь вести,

33] Аж доки стане вміння керувати.

34] Але скажи, напевне, знаєш ти:

35] Чому гора здригнулась в землетрусі

36] І крик зчинивсь до моря з висоти?»

37] Мені він у голчане вушко скрусі

38] Цим запитанням влучив, і жага

39] Поменшала в надії та спокусі.

40] А. той почав: «Оця гора блага

41] Й на мить з покори небу не виходить,

42] Інакше б не була його слуга.

43] Ніщо ніяк не може їй пошкодить,

44] А грюк цей означає, що з землі

45] Своє в свою оселю Бог заводить.

46] Нема дощів, ні снігу в зимній млі,

47] Ані роси, ні інею, ні граду,

48] Коли минути три вузькі щаблі.

49] Тут неба хмари не беруть в обладу,

50] Окремі чи густі, ні блискавки,

51] Ні Тавманта дочка, легка на зраду.

52] Сухої пари-бо не йдуть струмки

53] Над східці, об які спирає ноги

54] Осяйний брамник, до Петра близький.

55] Тремтять, можливо, низ гори й відроги,

56] Бо вітер глибочінь земну лиша,

57] Та поштовхи безсилі над пороги.

58] Гора ж тоді тремтить, коли душа

59] Підводиться, очищення відчувши,

60] Й під наші співи в небо вируша.

61] Коли вона, покути строк відбувши,

62] Спонукується волею іти

63] Й радіє, справжню волю осягнувши,

64] Бо доти прагненням до чистоти

65] Карала Божа правда душі кволі

66] За потяг до гріховної мети.

67] Я, лежма зносячи нестерпні болі

68] П'ять сотень літ і більше, враз відчув

69] Можливість звіритись свободній волі.

70] Тоді-от землю поштовх і струснув,

71] І стали Господа молить блаженні,

72] Щоб ласку він свою й на них звернув».

73] Так мовив він. І радощі вогненні

74] Мене тут охопили, й не скажу,

75] Які приніс він втіхи нескінченні.

76] І мудрий вождь: «Із слів твоїх суджу,

77] Які навколо вас сітки й закови,

78] Чом раді всі, як пройде хтось межу.

79] Та хто ти був? Я слухати готовий.

80] Чом ти лежав століттями, промов,

81] Щоб я усе збагнув з твоєї мови».

82] «В добу, як добрий Тіт карати йшов

83] З помогою найвищого владики

84] За продану Іскаріотом кров,

85] Я титул ніс незмінний і великий, -

86] Одмовив він, - прославленим митцем

87] Вважався я, та був у вірі дикий.

88] Такий я хист мав* що своїм співцем

89] Мене, тулузця, визнав римський форум

90] Та ще й оздобив миртовим вінцем.

91] Ще й досі Стація всі славлять хором:

92] Співав про Фіви й за Ахілла взявсь,

93] Але в дорозі впав під другим твором.

94] Мій запал тим жаринам розкривавсь,

95] З яких вогонь священний пломениться,

96] Що в сотнях серць раніше розгорявсь.

97] Кажу про «Енеїду», - годівниця

98] І мати це в поезії мені,

99] Без неї в мене все було б дрібниця.

100] За те, щоб жити в ті щасливі дні,

101] Коли Віргілій жив, я б дав охоче

102] Сонцевий строк в обителі ясній».

103] Віргілій повернув до мене очі,

104] Немовби мовчки наказав: «Мовчи!»

105] Та воля може не усе, що хоче.

106] За почуттями сміхи та плачі

107] Так швидко йдуть, що з воль найбільш висока

108] Не завжди встигне піднести бичі.

109] І я, мов той, хто хитро мружить око,

110] Всміхнувсь, а він у вічі подививсь,

111] Бо частка видна в них душі глибока,

112] І: «Боже, дай, щоб вдало закінчивсь, -

113] Сказав, - твій задум, та чого несмілий

114] У тебе відблиск усмішки з'явивсь?»

115] Я опинився між двома, безсилий,

116] Бо той забороняв, благав же цей, -

117] Тож я зітхнув, і мій учитель милий

118] Збагнув мене і: «Ти не бійсь речей, -

119] Він мовив, - бо схвильований він дуже.

120] З'ясуй цікаве для його очей».

121] І я тоді: «Ти, стародавній душе,

122] Дивуєшся, що посмішку зустрів,

123] Та я ще більш твої здивую уші:

124] Отой, хто вгору зір мені підвів,

125] Це й є Віргілій, в кого ти навчався

126] Оспівувати смертних і богів.

127] Отож, коли в чому ти сумнівався,

128] То сумніви свої, прошу, вздкинь -

129] Із збігу я кумедного сміявся».'

130] Учителю, подавшись на ступінь,

131] Припав до ніг він, той же мовив: «Брате,

132] Згадай, що тінь ти сам і бачиш тінь».

133] І він, підводячись: «Таке багате

134] В мені чуття до тебе збереглось,

135] Що я забув становище закляте,

136] Вважаючи мару за справжнє щось».

- - -

Коментарі:

1. Природної тієї спраги сила - жадоба знання. 2-3. Вода - «жива вода» істини, якої в євангельській легенді просить самарянка в Ісуса Христа.

7. Як у Луки воскреслий. - В Євангелії від Луки (XXIV) описано з'явлення воскреслого Христа двом учням.

10. Так нам явився дух - тінь Публія Папінія Стація (бл. 40- бл. 96), видатного римського поета-епіка віргіліївської школи, автора поем «Фіваїда» (похід Сімох проти Фів) і незакінченої «Ахіллеїди». Збірка його творів «Сільви» у часи Данте не була відома.

25-27. Та, що пряде вам нить - тобто одна з парок, Лахезіс, яка пряде з куделі нитку людського життя. Клотб намотує нитку на веретено. Третя парка, Атропос, перерізує цю нитку.

44-45. Пояснення землетрусу в тому, що коли якась душа закінчує строк свого перебування на горі Чистилища і Бог заводить своє (тобто розгрішену душу) в свою оселю, тобто на небо, то ця подія щоразу відмічається отим поштовхом і спільними співами тіней (див. рядки 58-72).

51. Тавманта дочка - Іріда, вісниця богів, головно Юнони, уособлення веселки.

52. Сухої пари... струмки - за Арістотелем, породжують вітер.

56. Вітер глибочінь земну лиша. - За Арістотелем, підземні вітри, виходячи на поверхню, викликають землетруси.

58-59. Душа підводиться - тобто залишає Чистилище і переходить у Рай.

82-84. Як добрий Tim карати йшов... - Римський полководець Тіт, син імператора Веспасіана і його наслідник, зруйнував Єрусалим у 70 р. н. є., нібито покаравши іудеїв за розп'яття Христа.

85. Я титул ніс незмінний і великий - титул поета.

89. Мене, тулузця... - За часів Данте ще не було знайдено віршів Стація, де він указував місце свого народження - Неаполь. У Тулузі народився інший Стацій - Люцій Стацій Урсул - теж римський поет.

93. В дорозі впав під другим твором. - Стацій помер, не дописавши своєї другої поеми «Ахіллеїда».

102. Сонцевий строк - тобто рік.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!