|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" П'яте коло - Скупі - Приклади бідності, щедрості та огидних скупощів - Туго Капет - Двигтіння гори 1] Скоряється в нас воля кращій волі: 2] Як папа змусив - мусив я з зіниць 3] Взять губку, не насичену доволі,
4] Й піти з вождем, що між простертих ниць 5] Ступав до скелі ближче по стежині, 6] Мов на фортечнім мурі вздовж бійниць.
7] Бо душі, випускавши по сльозині 8] Все зло, яким укритий цілий світ, 9] Лежали покотом по широчіні.
10] Прокляття їй, вовчиці давніх літ, 11] Чия жадливість всесвіт упихає 12] В огидний та ненатлий свій живіт!
13] О небо! Все рухоме протікає, 14] Ти змінюєш його в земних речах, - 15] Коли ж той прийде, хто її злякає?
16] Ми обережно обирали шлях, 17] І з жалем слухав я, як люд цей скніє 18] У стогонах, у лементі, в сльозах.
19] Десь перед нас: «О благосна Маріє!» - 20] Почув я зойк, і згадка враз прийшла, 21] Як породілля у переймах мліє.
22] А голос вів: «Убого ти жила, - 23] Ми ясно бачим ясла у повітці, 24] Де ноша пресвята твоя лягла».
25] І ще почув я: «О, колись Фабріцій 26] Дав перевагу бідній чистоті 27] Перед багатством у скверноті ницій!»
28] Сподобались мені думки прості, 29] І я на тіні став дивитись доти, 30] Аж поки взнав, хто вів слова оті.
31] А він розповідав, які щедроти 32] Явив невинним дівам Миколай, 33] Щоб не згубили юності й чесноти.
34] «О красномовний душе, не ховай, 35] Хто був ти, - проказав я, - і для чого 36] Повторюєш хвали, відповідай.
37] Оддячу я, коли вернусь для того, 38] Щоб довершить коротку путь життя, 39] Яке спішиться до кінця сумного».
40] А він: «Хоч допомоги жду і я, 41] Вшаную благодаті я зусилля, 42] Що й тут твоє продовжують буття.
43] Я коренем триклятого був зілля, 44] Що на просторах християнських піль 45] Затінням губить все живе бадилля.
46] Молю того, хто судить все суціль: 47] Нехай кривавим відомстять бенкетом 48] За кривди Брюгге, Гент, Дує та Лілль!
49] Я звався за життя Гуго Капетом, 50] Мій рід до трону стежку вторував, 51] Дивуючи весь світ високим злетом, -
52] А дід в Парижі м'ясом торгував. 53] Коли згасали королі французів, 54] А з них останній рясу надягав,
55] Я так в руках вузду правління звузив 56] І стільки мрій плекав у голові, 57] А навкруги юрмилось стільки друзів,
58] Що став мій син короні-удові 59] Укоханим, а там линула злива 60] Посвячених у королі нові.
61] Аж поки кров мою звела манлива 62] Прованська, взята в посаг, оболонь, 63] Не варта кров була та й не шкідлива.
64] А там грабіж скрізь понесла й вогонь, 65] Спочатку зжерла, на відшкодування, 66] Понтьє, Нормандію, взяла Гасконь.
67] До вас Карл вдерся й, на відшкодування, 68] Вбив Куррадіно, а тоді й Фому 69] Вернув на небо, на відшкодування.
70] Ще прийде - знаю, статися тому - 71] Новий французький Карл на ваше поле 72] Уславити себе й потомків тьму.
73] Ще не приходив так ніхто й ніколи, 74] І списом юдиним в руках брудних 75] Він черево Флоренції проколе.
76] Здобуде ж він не землі - стид і гріх, 77] Тим важчий і тим більше непрощенний, 78] Що легшим він здававсь йому з усіх.
79] Того ж, хто буде в морі полонений, 80] Я бачу, як він доню продає, 81] Торгуючись, немов корсар злиденний.
82] О скупість, тож в тобі принади є 83] Могутні, для мойого роду милі.. 84] Аж тіло той занедбує своє!
85] Хай інші злочини всі мерхнуть в силі! 86] Я бачу, як Христа в заміснику 87] Ув'язнюють в Аланьї квіти лілій.
88] Я бачу їх злорадісність низьку, 89] Я бачу жовч із оцтом у солдата 90] І смерть між двох розбійників близьку.
91] Я бачу ще новітнього Пілата, 92] Якого зваблять скарби в далині, 93] Де здобич в храмі блискотить багата,
94] Коли ж чекати, Господи, мені 95] На мсту твою, до певної години 96] Приховувану з гнівом в таїні!
97] Звертання ж до єдиної дружини 98] Святого духа, що почули ви, 99] Як вас вона ввела на ці стежини,
100] Ввіходить в наші денні молитви. 101] Коли ж ми бачимо нічну заслону, 102] За приклад беремось щораз новий.
103] і Увагу віддаєм Пігмаліону, 104] Що, за багатством гнавшись, батька вбив. 105] Став зрадником, порушником закону;
106] Мідасу, охоронцеві скарбів 107] І скупію з обличчям прегордливим, 108] Що з нього всесвіт посміхи зробив;
109] Іще Ахану з потягом жахливим 110] До вражого майна, який Навін 111] Карає й досі гнівом справедливим.
112] Шлемо Сапфірі й мужеві проклін, 113] Хвалу коню, що збив Геліодора. 114] Гуде гора у криках всіх колін,
115] Що Поліместор - вбивця Полідора, 116] У вигуках: «Гей, Красе, смак який 117] У золота? Дай відповідь нам скору!»
118] Той тихий в бесідах, цей - гомінкий, 119] Хто мовить з примусу, а хто - охоче, 120] На вдачу хто упертий, хто - м'який.
121] Пригадуємо благо, що до ночі 122] Про нього ми розмови всі вели, 123] Сказати ж голосно - ніхто не хоче».
124] Ми досить вже далеко відійшли 125] Од тіні, надолужуючи втрату, 126] І поспішали вгору як могли,
127] Коли нараз почувся грім розкату, 128] Гора здвигнулася під ноги нам, 129] І я закляк, мов той, хто йде на страту.
130] Так не хитався навіть Делос сам 131] До того, як Латона під горою 132] Знайшла в гнізді два ока небесам.
133] І тут такий розлігся над юрбою 134] Могутній крик, що вчитель озирнувсь, 135] Промовивши: «Не бійся, я з тобою».
136] Та «Слава в вишніх Богу» - спів почувсь, 137] Наскільки шум збагнув я стоязикий, 138] Коли він біля мене розітнувсь.
139] Завмерли ми; наш подив був великий, 140] Як той, що вперш до пастуха прийшов; 141] Але ущухли землетрус і крики.
142] В святу дорогу рушили ми знов, 143] А тіні, заспокоївшись помалу, 144] Вернулися до скарг і молитов.
145] Як в пам'ять глянути мою несталу, 146] То вперше у житті відчув я вмить 147] Страшенної цікавості навалу,
148] Але не міг її задовольнить, - 149] Ні розпитатись, вгору поспішивши, 150] Ні сам як слід що-небудь зрозуміть.
151] І так я йшов, од незнання терпівши. - - - Коментарі: 3. Взять губку, не насичену доволі... - тобто припинити розглядування й розпитування, не задовольнивши цікавості. 8. Зло, яким укритий цілий світ - користолюбство. 10. Вовчиця давніх літ - звір, що уособлює користолюбство. 22-24. Ми ясно бачим ясла у повітці... - натяк на євангельську легенду про обставини народження Христового. 25-27. Гай Фабріцій Люсцін - римський консул III ст. до н. є., прославився своєю безкорисливістю. 31-33. Які щедроти явив невинним дівам Миколай - натяк на одну з християнських легенд про Миколая, єпископа міста Міри в Лікії. 40-123. Це Гуго Капет (пом. 956) - граф Паризький, засновник французької королівської династії Капетінгів. Незнатний з походження (дід в Парижі м 'ясом торгував), він став правителем держави за останніх представників каролінгської династії, а коли вона вимерла вся (Людовік V помер 987 року), сина Гуго, також Гуго, було обрано на вільний французький престол. 43. Я коренем триклятого був зілля - тобто родоначальником французької королівської династії. 48. Брюгге, Гент, Дує та Лілль - міста у Фландрії, сплюндровані французькими королями. Той, що говорить, хотів би, щоб Фландрія помстилася над його нащадком Філіппом IV Гарним (див. прим. Ч. VII, 103 і 104) за всі кривди. 1302 року фламандське народне ополчення справді розгромило французів. 54. А з них останній рясу надягав. - Очевидно, Данте сплутав останнього Каролінга з останнім Меровінгом, Хільдеріком III, який 751 року був скинутий з престолу і пострижений у ченці. 61. Кров мою - тобто моє потомство. 62. Прованська, взята в посаг, оболонь. - Карл І Анжуйський (1220- 1285), син французького короля Людовіка VIII, взяв 1246 року в посаг багатющі землі Провансу. 66. Понтьє, Нормандія, Гасконь - різні частини сучасної Франції, тоді окремі невеличкі держави. 67. До вас Карл вдерся. - Після вдалого шлюбу Карл І Анжуйський, охоплений жадобою розширювати свою державу, завоював багато земель на території сучасної Франції і Бельгії, а потім втрутився в боротьбу пап за світську владу в Італії і захопив Неаполь та Сицилію. Відзначався величезною зажерливістю, жорстокістю й нерозбірливістю в засобах та способах для збагачення. Але монархічні погляди Данте примусили поета вмістити цього «розбійника й грабіжника», як називають Карла І італійські історики, в Чистилище (див. Ч. VII) , отже, дати певну надію на перехід його до вічного блаженства і цілковите розгрішення. 68. Вбив Куррадіно. - Перемігши при Тальякоццо останнього Го-генштауфена, шістнадцятирічного імператора Конрадіно (1268), Карл І відрубав йому голову. 68-69. Фому вернув на небо. - За поширеними переказами, Карл І звелів отруїти Фому Аквінського (1225-1274), найвидатнішого представника середньовічної схоластики, одного з головних ідеологів католицької церкви, яка й досі вважає його вчення («томізм») єдиною істинною філософією. 71. Новий французький Карл. - Карл Валуа, так званий Безземельний, брат Філіппа IV. Вступивши, на прохання папи Боніфація VIII, в 1301 році з мирними гаслами, але зі збройною силою у Флоренцію, сприяв розгромові й вигнанню «білих», серед них і Данте. Потім зробив невдалий похід у Сицилію, після чого вернувся у Францію (1302). Помер 1325 року. 79-81. Той, хто... в морі полонений..., доню продає... - Син Карла І, Карл II Анжуйський, король неаполітанський (з 1285 до 1309 p., який під час морського бою в 1284 році потрапив у полон, у 1305 році віддав дочку за старого Адзо VIII д'Есте, маркіза Феррарського, взявши за це великі гроші. 86-90. Христа в заміснику ув 'язнюють в Аланьї квіти лілій. - Натяк на один з найдраматичніших епізодів боротьби між папством і світською владою, коли представники французького короля Філіппа IV під його гербом («лілії») вдерлися (7 вересня 1303 року) до папської резиденції в Аланьї (тепер Ананьї) і піддали Боніфація VIII жорстоким образам і знущанню. Данте з цього приводу згадує обставини страти Ісуса Христа, як вони описані в Євангеліях. Боніфацій з тяжкої душевної урази невдовзі помер. 91-93. Новітнього Пілата... - тобто Філіппа IV, який байдуже, мов євангельський Понтій Пілат, дивився на розправу з папою. 93. Де здобич в храмі блискотить багата. - Філіпп IV розгромив і пограбував рицарський орден храмівників (тамплієрів), закатувавши і стративши більшість із них (1307-1314). 97-98. Звертання ж до єдиної дружини Святого Духа - тобто до Діви Марії. 103-105. Першим із прикладів скупості й пожадливості, взятих з античної, давньоєврейської і християнської літератури та міфології, йде тірський цар Пігмаліон, який по-зрадницьки забив Сіхея, чоловіка своєї сестри - майбутньої карфагенської цариці Дідони, що був йому за батька, аби загарбати його владу й скарби (Ен. І, 340-368). 106-108. Мідас - фрігійський цар, що випросив у Вакха здібність обертати на золото все, чого він торкався. Через те що на золото обертались їжа і питво царя, Вакх пожалів його і велів йому омитися в водах Пактола. Річка після цього "стала золотоносною, а Мідас захворів на скудоумство. Коли під час музичного змагання Пана з Аполлоном він віддав перевагу Панові, Аполлон наділив його ослячими вухами (Метам. XI). 109-111. Ахан з війська Ісуса Навіна викрав частину воєнної здобичі. За це був побитий каменями і спалений разом з синами і дочками (Бібл.). 112. Сапфіра з чоловіком Ананієм, члени однієї з перших християнських громад, притаїли частку із спільної каси і були покарані смертю (Новий завіт). 113. Хвалу коню, що збив Геліодора. - Коли Геліодор, посланець сирійського царя Селевка, увійшов у єрусалимський храм по скарби, таємничий вершник стоптав його своїм конем, а двоє небесних юнаків побили бичами (Бібл.). 115. Поліместор - вбивця Полідора. - Останній троянський цар Пріам на випадок поразки у війні з греками сховав свого найменшого сина Полідора зі скарбницею у фракійського царя Поліместора, а той забив хлопця і привласнив багатства (Метам. XIII). 116-117. Красові - римському полководцю (відомому своєю зажерливістю багатієві), коли він зазнав поразки у битві проти парфян, переможці залили горло розтопленим золотом (53 р. до н. є.). 130-132. Згідно з античними міфами, острів Делос плавав у морі, аж поки на ньому Латана не породила двох близнят - Аполлона і Діану (два ока небесам - Сонце і Місяць). 136. «Слава в вишніх Богу» - початок того гімну ангелів на народження Ісуса Христа, що його перші почули пастухи (Єванг.). 151. Од незнання терпівши - Данте не розуміє, що означають цей землетрус і ця пісня, яка пролунала над горою.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|