 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Друге коло - Заздрісні - Третє коло - Гнівливі - Приклади лагідності 1] В ту мить, як третя скінчилась година 2] Й не відчинялось ще світань вікно 3] На сфері, жартівливій, мов дитина,
4] Як сонцю тут було, коли воно 5] До надвечір'я рухалося скоса, 6] А вдома північ залягла давно.
7] Проміння блиснуло нам просто в носа, 8] Тому що ми всю гору обійшли 9] Й світило нам на заході знялося.
10] Я, глянувши, що промені несли 11] Вогонь могутній тисячоязикий 12] І досі ще не бачені були,
13] Руками затулив собі повіки 14] І захисний зробив для зору вал, 15] І сяєво розбилося на бліки.
16] Як промінь, од води або дзеркал 17] Відбитий, скаче під небес склепіння, 18] Зберігши в цьому русі весь свій пал, -
19] Цим і відмінний промінь від каміння, 20] В якого зовсім не високий скік, 21] Як нам посвідчує мистецтво й вміння, -
22] У мене вдарили за бліком блік, 23] І світло, хоч відбите, так засяло, 24] Що вмить я очі відвернув убік.
25] «Це що там, милий батьку, заблищало 26] Яскраво і нестерпно для очей, - 27] Спитав я, - й за хвилину більше стало?»
28] «Засліплює тебе, як всіх людей, 29] Сім'я небесна, - відповів до мене, - 30] Вказать нам шлях і присланий оцей.
31] Ти скоро звикнеш бачити священне 32] Й блаженства з ним збиратимеш плоди, 33] Наскільки, звісно, це тобі здійсненне».
34] Ми ближче підійшли, і нам радий 35] Промовив ангел, чарівний на вроду: 36] «Тут ширше, ніж внизу, ідіть сюди!»
37] Я вчув, коли ми рушили по ходу, 38] «Блаженні милостивії»; цей спів 39] Та й ще «Радій, звитяжцю» йшли зісподу.
40] Підводячись з поетом, я схотів, 41] Аж поки досягнем щабля нового, 42] Послухати учителевих слів
43] І з запитанням підійшов до нього: 44] «Що дух з Романьї в думах мав своїх, 45] Казавши про заваду в цім для того?»
46] А він мені: «Його втягнув цей гріх 47] В запізно збагнену глибінь страждання, 48] І радить він уникнуть сліз гірких.
49] Вас із достатком зв'язують бажання - 50] Чим більше вас, тим менше припаде, 51] І з заздрощів народяться зітхання.
52] Коли ж любов до вишніх сфер веде 53] Угору ваше почуття безкрає, 54] То в ваше серце гіркота не йде, -
55] Бо там чим більше кожен промовляє: 56] «Це спільне», - тим багатший він стає, 57] Тим більше милосердя в нім палає».
58] «Тепер потрібне слово знов твоє, - 59] Озвався я, - щоб обминуть облуду, 60] Бо сумнів серце сповнює моє.
61] Та як же так: бо шмат дрібніший буде, 62] Якщо ділить його на всю юрму, 63] Аніж коли б стояло менше люду».
64] А він мені: «Даєш весь час уму 65] Вгрузати в щось, земних дрібничок повне, 66] І з світла завжди робиш ти пітьму.
67] Оте добро, безмежне й невимовне, 68] Яке в любов, у небеса стремить, - 69] Мов промінь, що на світло мчить чудовне.
70] Добра тим більшає, чим більш горить, 71] А милосердя ллється по потребі, 72] Отож чеснота виростає вмить.
73] Чим більше душ збирається у небі, 74] Тим більш любов єднає їх рої, 75] Що віддзеркалюють любов між себе.
76] Як неясні тобі слова мої, 77] То скоро Беатріче погамує 78] І ці, й всі інші запити твої.
79] Та поспішай, бо ще тебе плямує 80] П'ятірка літер, чистоти ж чола 81] Дійти сльоза покутна попильнує».
82] Хотів сказати я: «Тобі хвала...», - 83] Та вже на коло ми нове звелися, 84] І мова місце зорові дала.
85] І тут мене мов підхопило в висі, 86] Й здалося, ніби я побачив храм, 87] Куди учені натовпом зійшлися.
88] А жінка примовляла коло брам 89] По-материнськи ніжно: «Сину любий, 90] Чом стільки клопоту завдав ти нам?
91] Ми ж з батьком скрізь розшукували згуби, 92] Засмучені обоє». І пропав 93] Цей привид, як вона склепила губи.
94] Тоді в сльозах жіночий вид постав, - 95] Стає стражданням ця вода краплиста, 96] Коли її на очі гнів пригнав.
97] Казала жінка: «Як владар ти міста, 98] Що бились за його ім'я боги, 99] Бо квітне тут наука пломениста,
100] Скарай того, хто доні дорогій 101] Зухвало стан обняв, о Пісістрате!» 102] А чоловік, спокійний та благий,
103] їй слово одказав ясне й крилате: 104] «Що ж візьмем для ненависті й злоби, 105] Якщо ми для любові хочем страти?»
106] Я бачив шал нестямної юрби, 107] Як юнака вона каменувала 108] Під вигуки: «Добий його! Добий!»
109] Він похиливсь під смертю, що поклала 110] Його на землю, а в його очах 111] Небесна брама ясно поставала.
112] Круг нього вирував убивства жах, 113] А він за вбивців у сльозах молився, 114] Звертавсь до Бога в болісних словах.
115] Коли від внутрішніх видінь звільнився 116] Й до зовнішньої дійсності вернувсь, - 117] Збагнув, що в мріях я не помилився.
118] І проводир на мене озирнувсь, 119] Мов на розбудженого, й зауважив: 120] «То що тобі? Чого ти похитнувсь?
121] З півмилі є, як ти раптово зважив 122] На щось стороннє й зразу шкутильгнув, 123] Немов себе вином чи сном обтяжив».
124] «О добрий батьку, ти б лишень почув 125] Що сталось, - мовив я, - мара побожна 126] Пробігла, поки я кульгавим був».
127] А він: «Крізь сотню навіть масок можна 128] Побачити, мов крізь прозоре скло, 129] Твої думки, хай з них минуща кожна.
130] Не сховано від тебе це було, 131] Аби відкрив ти серце водам миру, 132] Що вилива предвічне джерело.
133] Не так питав тебе, як той, хто віру 134] В свій зір лиш має й квапиться спитать 135] В мерця, який упав на землю сіру.
136] Я ж запитав, щоб сил ногам надать. 137] Так треба спонукати бездіяльних, 138] Які марнують час чи просто сплять».
139] Ми тихо йшли до небокругів дальніх, 140] Віддаючись розмовам щирим тим, 141] У вечорових одблисках прощальних.
142] Аж звідкілясь насунув раптом дим, 143] Хмариною, чорнішою від ночі, 144] Нас обгорнувши мороком густим.
145] Цей дим заповнив нам легені й очі. - - - Коментарі: 1 -6. Сонце мало пройти до горизонту таку саму частку окружності, на яку до третьої години дня (лічачи від сходу) встигає повернутися сфера жартівлива, мов дитина, тобто небо Сонця, вічно рухливе. Інакше кажучи, до заходу сонця лишалося три години. 4-6. Тут - у Чистилищі; вдома - в Італії. 86-92. Епізод з дитинства Ісуса Христа, коли дванадцятирічний Ісус розмовляв у храмі з учителями (Єванг.). 94-105. Епізод з античної (написаної Валерієм Максімом) біографії афінського тирана Пісістрата (бл. 600-527 pp. до н. є.). Юнак, закоханий у дочку Пісістрата, прилюдно поцілував її. Пісістрат не послухався своєї дружини, яка вимагала, щоб зухвалець був покараний, і все закінчилося весіллям. 97-98. Міста, що бились за його ім'я боги. - Посейдон і Афіна сперечалися про те, чиїм ім'ям слід назвати місто. Перемогла Афіна. 106-114. Я бачив шал нестямної юрби... - Йдеться про вбивство молодого християнина Стефана (Новий завіт).
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
