 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Друге коло - Заздрісні - Приклади великодушності 1] Зійшли ми аж на верх камінних сходів, 2] Де вдруге вужчала височина 3] Що розгрішає всіх, хто б нею сходив.
4] І тут карниз, дорога і стіна 5] Вилися, як і нижче, безкінцеві, 6] Але була в них менша довжина.
7] Художникові тут і сницареві 8] Роботи не було: каміння й брук 9] На колір видавалися свинцеві.
10] «Тут про пораду наш даремний гук, - 11] Сказав поет. - Стояти ж нам без діла - 12] Це завдавать собі лиш зайвих мук».
13] Приглянувшись до сяйного світила, 14] Узяв він віссю руху правий бік 15] І ліву обернув частину тіла.
16] «О ясне сонце, під яким я звик 17] Упевнено в дорогу вирушати, 18] Веди нас далі, як вело, - він рік. -
19] Ти, що світам даєш блискучі шати, 20] Хай з незліченних сяючих зірок 21] Нас твій лиш промінь має проводжати!»
22] Ми рушили й пройшли в короткий строк 23] Із милю (на земну узявши міру), 24] Бо воля нам прискорювала крок,
25] Як вчули ми, що дух шугнув по ширу, 26] Та бачити його не довелось, - 27] Скликав на бенкет він любові й миру.
28] Ще, пролітаючи, промовив хтось 29] «Вина не імуть» голосом високим, 30] І вітром слово мимо понеслось.
31] Воно ще чулось в мороці безокім, 32] А вигуку «Орест - це я!» ушам 33] Було не втримати хоч ненароком.
34] Спитав я: «Батьку, що за голос там?» 35] Аж третій поруч пролунав поволі: 36] «Любіть того, хто зло вчиняє вам!»
37] І добрий вчитель: «В цім карають колі 38] Гріх заздрощів і душам завдає 39] Бич, плетений з любові, гострі болі.
40] Вузда ж на грішників бряжчить своє, 41] І протягом покутної стежини 42] Подібних звуків, мабуть, сила є.
43] Та крізь повітря подивись на стіни 44] І ти побачиш, скільки тут сумних 45] Сидить, оперши о каміння спини».
46] Розкривши очі, я помітив їх, 47] Примушених до каменя тулиться, 48] В киреях, як на колір - кам'яних,
49] І, підійшовши глянути на лиця, 50] Почув: «Маріє, помолись за нас!», 51] «Михайле, Петре, всі святі, моліться!»
52] Навряд чи хто знайшовся в наш би час, 53] В чиїх би грудях смуток не з'явився 54] Від тих, чий вигляд знов мене потряс,
55] Бо я, коли до них так придивився, 56] Що помічав їх кожний рух малий, 57] Відчув, як сум тяжкий крізь очі лився.
58] Здалось, в волосяницях всі були, 59] Підтримувані ближчого плечима, 60] І разом тиснулися до скали.
61] Так старцеві з незрячими очима 62] Під стінами розгрішних пожадань 63] Сліпий сусід чоло плечем підтрима,
64] Щоб не благанням і дощем ридань 65] Додати співчуття в серця високі, 66] А й жалюгідним виглядом страждань.
67] Як сонця не побачать сліпоокі, 68] Так небо глянуть не дало на світ 69] Цим тіням, лишеним у тьмі глибокій,
70] Бо вії в них в'язав залізний дріт, 71] Як шовк - в яструбеняти молодого, 72] Якому дику лють скоряє гніт.
73] Я бачив їх, не бачений, а з того 74] Занепокоївся, зніяковів, 75] І озирнувсь на вчителя свойого,
76] А він таємним думам одповів 77] І, дозвіл давши мовити без страху, 78] Сказав: «Питай, але без зайвих слів».
79] Віргілій рухався тим боком шляху, 80] Де уповзала круча вниз крива 81] І зяяла безодня, повна жаху.
82] По цей же бік здавалось, мов співа 83] Юрба страждаючих бездольних духів 84] І сльози бігли з-під жахного шва.
85] Звернувсь до них і: «Хто б мене послухав, - 86] Почав я, - з тих, хто сяєво здійма 87] Метою чистих всіх душевних рухів?
88] Хай найясніша благодать сама 89] Розвіє піну вашого сумління 90] Й очистить річку вашого ума!
91] Почути вас - моє палке стремління, 92] Чи тут латинські душі є, скажіть, 93] Щоб міг я вислухати їх веління?*
94] «О брате, тут навічно всіх держить 95] Як жителів міських єдине місто, 96] До смерті ж хтось в Італії мав жить», -
97] Так голос десь озвався проречисто, 98] І я пішов на нього навпростець, 99] До тіней, що тримались, мов намисто.
100] Одна з них виявляла нетерпець... 101] Скажу на запитання: як же саме? - 102] Тяглась-бо підборіддям, як сліпець.
103] Сказав їй: «Душе, змалена сльозами, 104] Тобі, мабуть, хтось мову розріша, - 105] Хто ж ти і звідкіля, скажи словами».
106] «Була я сьєнка, - мовила душа, - 107] Між інших тут мене трима надія 108] Того діждатись, хто не поспіша.
109] Сама носила я ім'я Сапія, 110] Мене ж, Софії-мудрості на зло, 111] Про зло для ближніх тільки й гріла мрія.
112] Послухай, що мені колись було, 113] Й не думай, що про сказ тобі збрехала. 114] Як зморшки вкрили вже моє чоло,
115] Під Колле наша армія програла 116] І з бойовища у ганьбі втекла, - 117] Цього жадав їй Бог, а я благала.
118] Я радістю охоплена була 119] Найбільшою з усіх, коли навалу 120] Подужаних очима обвела,
121] Й, задерши в небо голову зухвалу, 122] Мов дрізд в одлигу: «Не боюсь тебе!» - 123] Гукнула Богу, збуджена до шалу.
124] Хотіла потім врятувать себе, 125] Та боргом затулило б вхід чудесний 126] Розкаяній у небо голубе,
127] Коли б не П'ер Гребінник благочесний, 128] Який за мене сльози лив рясні 129] Й зродив надію на чертог небесний.
130] Але хто ти? Слова твої ясні, 131] Ти маєш очі широко розкриті 132] І дишеш мовлячи, здалось мені».
133] «У мене очі, - я сказав, - зашиті 134] Теж будуть, та недовго, согрішав 135] Із заздрощів не дуже я на світі.
136] Не з тим я зовсім почуттям кружляв 137] Там, нижче, й розум мій, уяви повний, 138] Немовби камінь на мені лежав».
139] Сказала: «Хто ж твій провідник чудовний, 140] Що ти про поворот гадаєш свій?» 141] І я: «Оцей, хто тут стоїть, безмовний.
142] Я теж, як всі, хто ще не вмер, живий. 143] І ти скажи прохання сокровенне, 144] Щоб я й для тебе крок зробив малий».
145] Відповіла: «Це все нове й знаменне, 146] І ласка Божа на тобі сія, 147] Тож в молитвах не забувай про мене.
148] Всім найдорожчим заклинаю я: 149] Подбай, як знову підеш по Тоскані, 150] Щоб піднеслась між рідних честь моя,
151] їх знайдеш ти в пустоголових стані, 152] Де в Таламоне з порту вийшов глум, 153] Як з флотом на казковій річці Дьяні, -
154] Бо в адміралах всякий легкодум». - - - Коментарі: 29. Тут лунають голоси, що нагадують про великодушні вчинки. Перший: «Вина не імуть» (церк.) - слова Христової Матері до Сина на весіллі в Кані Галілейській (Єванг.). 32. Другий вигук: «Орест - це я!» - взято з грецької міфології. Коли вороги Агамемнонового сина Ореста схопили замість нього його друга Пілада, той, жертвуючи собою в ім'я дружби, назвався його ім'ям, але в останню мить перед стратою з'явився справжній Орест, і вражені великодушністю судді помилували обох. 36. «Любіть того...» - слова Ісуса перед смертю на хресті (Єванг.). 39-40. Бичем служать приклади любові, вуздою ж мають служити приклади покараної заздрості (див. далі, Ч. XIV). 62. Стіни розгрішних пожадань - тобто церкви. 106-129. «Була я сьєнка...» - Сапія, дружина Гінібальдо Сараччіні, тітка Провенцано Сальвані (див. прим. Ч. XI., 109-138), яка під час фатальної для нього битви при Колле ді Вальдельса раділа поразці своїх співгромадян. 109-110. Ім'я Сапія. - Це ім'я зіставляється з італійським прикметником savia (по-староіталійськи sapid), тобто «мудра». 122. Мов дрізд в одлигу... - натяк на італійську народну казку. 127. П'єр Гребінник - П'єр Петтінайо, проповідник, що мав у Сьєнні репутацію святого, був за професією гребінником. 151. Пустоголових стан - Сьєна, де з ініціативи офіційних осіб серйозно обговорювали і навіть починали здійснювати фантастичні плани: купівлю та будівництво морського порту в містечку Таламоне або розшуки підземної річки Дьяни, водою якої сьєнці гадали забезпечити місто. Вислів «адмірали» коментатори тлумачать різно: 1) ті, хто сподівався стати адміралами; 2) начальники портових робіт; 3) підрядчики цих робіт.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
