|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Перше коло - Пихаті - Приклади смирення 1] Коли ми стали по той бік порогу, 2] Який моторна хитрість обмина, 3] Воліючи покручену дорогу,
4] Замкнулась знову брама голосна, - 5] Це я почув. Якби я озирнувся, 6] Чим виправдалась би моя вина?
7] Ми йшли вузьким шляхом, що простягнувся 8] В глухій розпадині туди й сюди, 9] Як в морі вал - набіг і вбік війнувся.
10] «Нам тут потрібні вмілість і труди, - 11] Почав вожай, - не вийти б ненароком 12] Звідтіль і звідси на свої ж сліди».
13] І ми таким повільним надто кроком 14] Посунули, що на спочин зайшов 15] Щербатий місяць шляхом одиноким,
16] Аж поки ми із кам'яних заков 17] Не вийшли на вершок стрімкої скелі, 18] Там, де гора униз пішла ізнов.
19] Я - стомлений, обидва - невеселі, 20] Непевні, досягли ми площини, 21] Відлюднішої, ніж тропа в пустелі.
22] Дорога йшла стрілою вздовж стіни, 23] Між прірвою й скалою край обриву 24] Й три людські зрости мала ширини.
25] Уступ тягнувсь направо і наліво, 26] І, скільки вистачало сил в очах, 27] Не видно змін було у нім, на диво.
28] Нога на цей ще не ступила шлях, 29] Коли побачив я перед собою 30] Широкі обводи по стрімчаках,
31] Всі біломармурові, із різьбою, 32] Що проти них не тільки Поліклет, 33] Сама природа вкрилася б ганьбою.
34] От ангел, щойно мов скінчивши лет, 35] Приносить вість, виплакувану звіку, 36] Про мир на всій землі, мету всіх мет,
37] З майстерністю на всю стіну велику 38] Зображений в величній красоті, 39] Не схожий на подобу без'язику,
40] Мов «Радуйся!», клянусь, казав він тій, 41] Що обертає, благосна, ключами, 42] Які любов хоронять в чистоті.
43] А вид її, осяяний словами, 44] Що «Се раба господня», виглядав, 45] Неначе образ, литий за взірцями.
46] «Для іншого увагу теж зостав», - 47] Сказав моєї керівник надії, 48] Що близько серця в нього я стояв.
49] І тут помітив я позад Марії, 50] Між образів, як вирослих з землі, 51] І обіч з тим, хто вів мене до мрії,
52] Іще картину, врізану в скалі. 53] Я обійшов Віргілія і вп'явся 54] У постаті на мармуровім тлі.
55] Ковчег, страшний для того, хто хапався 56] За діло не своє, тягли бики, 57] І віз під ним неначебто хитався.
58] Сім хорів створювали співаки, 59] І в мене сперечалось око з вухом: 60] Таки є звуки! Ні, нема-таки!
61] У зору спірка йшла також із нюхом 62] Про дим з кадильниць - витвір різьбаря, - 63] Чи пахне він, чи ні кадильним духом?
64] Перед ковчегом, сяйним, як зоря, 65] Ішов танцюючи псалмист побожний, 66] Що вищий був і менший за царя.
67] А на палаці - бачить міг би кожний - 68] Мелхола сумно поглядала вниз, 69] Як і належить пані цій вельможній.
70] Пішов я від Мелхоли й переніс 71] На інші образи свою увагу, 72] Вони ж біліли на увесь карниз.
73] Змальовано тут славу і повагу 74] Монарха, що чеснот його талан 75] Григорія подвигнув на звитягу.
76] Великий імператор цей - Траян. 77] Вдова, ридавши, за вузду спиняла 78] Коня в найліпшого з нехристиян.
79] Навкруг у корогвах з орлом стояла 80] Кіннота, і нечутна іздаля 81] Десь військова сурма похід співала.
82] Сердешна жінка наче примовля: 83] «Скарай убивць мого, владарю, сина. 84] Хай і мене поглине з ним земля!»
85] Він каже: «Кари не втече провина, 86] Як вернемо». Вона: «Ти б хоч зирнув, 87] А то ще набіжить лиха година,
88] Й не вернеш ти». А він: «Я б не вернув, - 89] Наступник зробить». А вона: «Що в тому, 90] Як викона хтось те, що ти забув?»
91] А він: «Веде обов'язок додому, 92] Бо справедливість дужча од війни, 93] І жалість заступає путь відому».
94] Для кого не існує новини, 95] Той тут створив для всіх видиму мову, 96] Нову для нас, бо ми - землі сини.
97] І поки милувавсь я знову й знову 98] На образи покори, любі тим, 99] Хто знає руку різьбаря чудову, -
100] «Багато духів кроком нешвидким, - 101] Шепнув поет, - з мого підходять боку, - 102] Угору ми за ними вслід ходім».
103] На все нове пожадливому оку 104] Слова ці стільки додали снаги, 105] Що вмить на стежку глянув я широку.
106] Хотів би я, читачу дорогий, 107] Щоб ти не знітивсь, звірившися чуду, 108] Як саме Бог велить платить борги,
109] І в формі мук побачив би полуду, 110] Бо суть настане після всіх страждань, 111] Які скінчаться в день Страшного суду.
112] Почав я: «Вчителю, там суне, глянь, 113] Щось неподобне зовсім, незбагненне, 114] І сповнивсь я непевності й вагань».
115] І він мені: «Моє хоч око вчене, 116] Та їх придавлює такий тягар, 117] Що помилився погляд навіть в мене.
118] Ти краще придивися до примар, 119] Що йдуть під брилами уздовж дороги, - 120] То й зможеш уявити ступінь кар».
121] Пихатий християнський роде вбогий, 122] В сліпих думках у тебе голова: 123] Ногам ти віриш, хоч задкують ноги.
124] Хіба не бачиш ти, що ми черва, 125] Що з нас метелик ангельський виходить 126] І мчить туди, де істина жива?
127] Чом півнем розум твій себе поводить? 128] Не знаєш ти, що ми - комахи, глей, 129] Де розвій лиш невивершений бродить?..
130] Коли як слупи статуї людей 131] Стоять, і кожна стелю підпирає, 132] Притиснувши коліна до грудей,
133] То вигляд їх несправжніх мук звертає 134] На справжні муки глядачів чуйних; 135] Я також співчуття звернув безкрає
136] На більш чи менш зігнутих духів тих, 137] Яких згинали більші й менші брили, 138] Й здавалося, найбільш терплячий з них
139] Немов зітхав: «Немає більше сили!» - - - Коментарі: 20. Досягли ми площини... - тобто першого кола Чистилища, де спокутується гріх пихи. 32. Поліклет (друга половина V сторіччя до н. є.) - старогрецький скульптор і теоретик мистецтва, автор так званого «канону», тобто вчення про ідеальні співвідношення частин людського тіла і про його пропорції. 34-45. Перший барельєф зображує євангельську легенду про благовіщення, коли до діви Марії з'явився ангел і провістив, що вона стане матір'ю Ісуса Христа, і діва слухняно і з смиренням прийняла цю вість. 55-56. Натяк на біблійний міф про Озу, який нагло вмер, коли хотів торкнутися ковчега. 65-69. Другий барельєф змальовує смирення біблійного царя Давида, чоловіка Мелхоли, під час перевезення ковчега. 73-93. Третій барельєф відтворює легенду про те, як імператор Траян смиренно вислухав докори вдови і вчинив правий суд. 75. За середньовічною легендою, папа Григорій виблагав у Бога спасіння для душі прославленого своєю справедливістю й добротою римського імператора Траяна (75-117). Траян був визволений з Пекла, жив удруге, як християнин і досяг райського блаженства. Душі навіть найви-датніших своїми чеснотами нехристиян мусили перебувати, за уявленнями Данте і його сучасників, у першому колі Пекла. 94. Для кого не існує новини - тобто для Бога. 125. Метелик ангельський - людська душа.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|