Чистилище: Пісня 7

Зміст: "Божественна комедія"

Передчистилище - Долина земних владарів

1] Нас три й чотири рази привітавши,

2] Бо дуже він кохався в земляках,

3] Сорделло відступив, «Хто ви?» спитавши.

4] «До того ще, як по горі цій шлях

5] Достойним душам показав Спаситель,

6] Вже поховав Октавіан мій прах.

7] Віргілій я; згубив святу обитель

8] Лише тому, що віри я не знав.

9] Оце мій гріх», - так відповів учитель.

10] Мов той, хто зором дивну річ спіймав

11] І, щоб знайти до правди шлях коротший,

12] «Це так» і «ні, не так» в думках міняв, -

13] Закляк Сорделло; враз, спустивши очі,

14] До ніг Віргілієвих він схиливсь

15] І обійняв, як старшого молодший:

16] «О сяєво латинян! Це ж відкривсь

17] Тобі весь глиб, властивий нашій мові!

18] О вічна славо місць, де я родивсь!

19] Я вдячний за хвилини ці чудові!

20] Коли тебе почути гідний я,

21] Скажи, ти в Пеклі був? В якому рові?»

22] «У царстві мук дорога йшла моя, -

23] Той відповів, - по колах всіх до краю,

24] Де цнота нас вела не навмання.

25] Я не за дію - за недію маю

26] Не бачить сонця, що з його світань

27] Втішавсь ти, я ж про них лиш нині знаю.

28] Внизу місцина є, не від страждань,

29] Лише від мли смутна, немов заклята,

30] Не лютих зойків повна, а зітхань.

31] Зі мною там - безвинні немовлята,

32] Що зубом смерті вкушені були,

33] Адамова ж вина ще з них не знята.

34] Зі мною там всі ті, що не змогли

35] Іти трьома священними шляхами,

36] А іншими чеснотами жили.

37] Коли ти можеш, то піди із нами,

38] Щоб найскоріш ми опинились там,

39] Де у Чистилище є певні брами».

40] Він одказав: «Нема ніяких брам,

41] Та вештаюсь я вільно по окрузі

42] І стежку покажу, як хочеш, вам.

43] Але вже сонце на вечірнім прузі,

44] На гору ж потемки не можна йти,

45] То поміркуймо про ночівлю, друзі.

46] Тут легко гурт значних осіб знайти, -

47] Коли ти згоден, ми б до них присіли,

48] Не без утіхи з ними стрівся б ти».

49] «Як? - відповідь була. - То б не пустили

50] Вночі охочих вийти на шпилі,

51] А то у них забракло б, може, сили?»

52] Провів Сорделло пальцем по землі,

53] Сказавши: «Не здолати й риски кроком,

54] Коли вона сховається в імлі.

55] Відступиш перед мороком глибоким,

56] Бо волю він у тебе відбира

57] І робить безпорадним та безоким.

58] Тебе до себе звабить моря гра,

59] І цілу ніч в блуканнях ти змарнуєш,

60] Аж поки прийде ранішня пора».

61] І вчитель мовив: «То ходімо, чуєш,

62] Туди, де зможем провести ми час

63] З приємністю, як ти нам пропонуєш».

64] Уже ми рушили, коли нараз

65] Помітив я між кручами щілину, -

66] Такі трапляються у горах в нас.

67] «Ми підемо, - сказала тінь, - в долину,

68] У скелі вибиту без людських сил,

69] І пождемо світання там годину».

70] З височини, де ми стояли, в діл,

71] Звиваючись, тропа вела нас доти,

72] Аж поки зник і вирівнявся схил.

73] Червець, білила, жар іскристо-злотий,

74] Індійського ебену блиск живий,

75] Гра зламів, як смарагда розколоти, -

76] Усе те проти квітів і трави,

77] Якими тут вкривались пишні луки,

78] Не піднесло пихато б голови.

79] Природа-бо не тільки барви й звуки

80] Тут кидала, а й пахощі лила,

81] Чудовні творячи незнані злуки.

82] Співаючи «Владичиці хвала»,

83] Присіли на квітках і травах тіні,

84] Яких од нас ховала ще скала.

85] «Аж поки сонце не зайшло в глибіні,

86] Не сходьте вниз до вінценосців тих, -

87] Так мантуанець мовив на камінні. -

88] Вам рухи й лиця тіней визначних

89] Із місця краще роздивитись цього,

90] Ніж стали б ви в долині серед них.

91] Той, хто сидить найвище і до всього

92] Байдужий, бо ніщо не веселить,

93] І хто не мовить слова ні до кого, -

94] Рудольф то імператор, що зцілить

95] Італії мав змогу тіло хворе,

96] Яке тепер ніхто не оживить.

97] А цей, чий вид йому гамує горе,

98] У землях панував, де б'є струмок,

99] Що йде з Молдави в Ельбу, з Ельби в море, -

100] Це Оттокар, який ще з пелюшок

101] Був кращий, ніж ледащо з бородою,

102] Розпутний Венцеслав, його синок.

103] Кирпань, який, збентежений судьбою,

104] Щось каже духу з добрістю в лиці,

105] Вмираючи, лілеї вкрив ганьбою.

106] Погляньте на скорботні душі ці:

107] Та в груди б'є себе, а та - дивіться -

108] З долоні робить подушку щоці.

109] Бо ж їхній син і зять, як моровиця,

110] Французьку землю знищує притьмом, -

111] їм є чого від горя й мук хилиться.

112] А той, що видається моцаком

113] І вкупі з носачем виводить фразу,

114] Оперезався гонорів паском.

115] Коли б затримався при владі зразу

116] Юнак, який чоло за ним здійма,

117] Перелилась би доблесть з вази в вазу.

118] А інших згадувать синів дарма:

119] Хай Федеріго й Джакомо на тронах,

120] Найкращого ж із спадку в них нема.

121] Нечасто бачиш у потомних гронах

122] Чесноти предків волею того,

123] Хто їх дає на просьби по законах.

124] Співає поруч носача цього

125] Ще й Педро, славою навік покритий,

126] Бо знали Пулья і Прованс його.

127] Рослину має сім'я проростити, -

128] Щастить Констанці проти всіх дружин,

129] А надто Беатріче й Маргеріти.

130] Найтихший владар сів собі один,

131] Хоч щастя в пагонах у нього вище:

132] Англійський Генріх то, Йоаннів син.

133] А той, що очі звів, стоїть найнижче, -

134] Маркіз Гульєльмо; мста за нього й лють

135] Мечем Алессандрії в бойовищі

136] Кров з Монферрато й Канавезе ллють».

- - -

Коментарі:

4-5. Шлях достойним душам показав Спаситель - див. прим.Ч. І, 90. 6. Октавіан (63 р. до н. є. - 14 р. н. є.). - імператор римський Август.

28. Внизу місцина є. - Це Лімб (лат. limbus - кайма), перше коло католицького Пекла, де, за церковним вченням, перебувають душі вет-хозавітних праведників і деяких славетних людей античного світу і куди прямують душі немовлят, що померли без хрещення (див. П. IV, 25-151).

35. Три священні шляхи - так звані богословські (християнські) чесноти: віра, надія і любов.

74. Ебен - тропічне дерево з темною, часто чорною деревиною.

83. Тіні, що присіли на квітках і травах - душі земних владарів, які, захоплені мирськими справами, забували про спасіння своєї душі.

91-96. Рудольф Габсбург (1212-1291) - імператор Священної Римської імперії, який свого часу мав змогу зцілить хворе тіло Італії, але не схотів допомогти їй (див. прим. Ч. VI, 97-117).

97-100. А цей... Оттокар (Пржемисл) II - король чеський, лютий ворог Рудольфа, загинув на війні з ним 1278 року.

101-102. Ледащо з бородою - Венцеслав IV (1270-1305) - король

Чехії, Польщі та Угорщини.

103-105. Кирпань - французький король Філіпп III Сміливий (1245- 1285), батько короля французького Філіппа IV Гарного (що був на троні 1282-1314 pp.), вмер після поразки в війні: з Педро III Ара-гонським (вмираючи, лілеї вкрив ганьбою).

104. Дух з добрістю в лиці - Генріх Наваррський, прозваний Товстим (пом. 1274), тесть того ж Філіппа IV Гарного.

112. Той, що видається моцаком - Педро III Арагонський (1236- 1285) - чоловік дочки Манфреда Костанци (див. в тексті і в прим. 116- 120), зруйнував Пулью (Неаполітанське королівство) і Прованс, 1282 року був обраний королем Сицилії після повстання в Палермо проти французів («Сицилійська вечерня»).

113. Носач - Карл І Анжуйський (докладніше див. прим. Ч. XX, 62 і 67).

116-120. Юнак - Альфонсо III, старший син Педро і Костанци, помер у 26-літньому віці (1291 p.); дальші діти цього ж шлюбу - Феде-ріго II Сицилійський (пом. 1337) і Джакомо II Арагонський (пом. 1327) - були, на думку Данте, не такі вдатні, бо не успадкували батькової доблесті (найкращого із спадку в них нема).

129. Беатріче і Маргеріта - перша й друга дружини Карла І Ан-

жуйського.

130-132. Найтихший владар. - Найбільше з усіх присутніх тут вінценосців щастя в дітях мав, на оцінку Данте, англійський король Генріх III (пом. 1272), син Іоанна Безземельного.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!