Чистилище: Пісня 2

Зміст: "Божественна комедія"

Передчистилище - Ангел-стерничий - Каселла

1] Торкнуло сонце обрій знизу в місці,

2] Меридіан якого перетне

3] Сіонську гору у найвищій рисці.

4] І ніч, яка свій віз весь час жене,

5] Спливла із Гангу, терези тримавши,

6] Що кине їх, як меншать день почне.

7] І бачив я: мінилось все, як завше,

8] Аврора стала старіти за мить,

9] На жовтизну рум'янець помінявши.

10] А ми не знали, на яку ступить,

11] Мов той, залюблений у мандруванні,

12] Хто в думці йде, а тілом ще стоїть.

13] Та раптом, як у досвітки туманні

14] Червоний Марс на схід верстає шлях,

15] Так в мене перед зором на світанні -

16] Хай би ще раз це блиснуло в очах! -

17] Таке з'явилось бистре сяйво біле,

18] Що наздогнать його не годен птах.

19] І поки я звертав лице похиле

20] До вчителя, небачене зросло,

21] Пояскравішало незрозуміле.

22] А там з боків щось біле піднесло,

23] Не знати що, а з того потім знову

24] Униз потроху біле щось зійшло.

25] Учитель додивлявсь, урвавши мову.

26] Та повело воно крилом ясним,

27] І він, вгадавши яву загадкову,

28] Гукнув: «Стань на коліна перед ним!

29] Твори молитву! Це ж бо ангел Божий, -

30] Тут місце тільки слугам неземним.

31] Поглянь, вітрилам і веслу ворожий,

32] Човна веде на крилах він своїх,

33] По цій гладіні, на земну несхожій.

34] Поглянь, у небо простягає їх

35] І віковічне пір'я в них іскриться,

36] Не тлінні волоски істот людських».

37] Чим ближче підпливала сяйна птиця,

38] Тим яскравіше вид її блищав,

39] Аж очі не здолали вже дивиться,

40] Й я опустив їх. Ангел наближав

41] До берега такий легенький човен,

42] Котрий по хвилях сліду не лишав.

43] Було там душ із сотню; сяйва повен,

44] В човні стояв божественний вожай,

45] І спів навкруг летів, блажен, стомовен:

46] «В ісходе Ізраїлеве...» - весь край

47] Псалма святого співами сповнявся;

48] І закінчили, як велить звичай.

49] Благословенням хресним попрощався

50] Стерничий з ними, бо зійшли з човна,

51] І легко, як приплив, назад помчався.

52] Уздрівши, що навколо глушина,

53] Скрізь обдивлялись душі якомога,

54] Мов той, кому відкрилась новина.

55] Далеко вгору повела дорога

56] Ще юний день, і сонячна стріла

57] З півнеба вже прогнала Козерога,

58] Коли чоло юрма їх піднесла

59] Й спиталася: «Чи ви б нам не вказали

60] Стежини, щоб на гору привела?»

61] Віргілій мовив: «Якщо ви вважали,

62] Що ми тут знаєм стежку, - то дарма.

63] Ми, як і ви, сюди примандрували

64] Тому й години, мабуть, ще нема.

65] Та ми дістались стежкою такою,

66] Що зійдемо на шпиль цей жартома».

67] Помітивши уважною юрбою

68] Із подиху мого, що я не мрець,

69] Поблідли душі з дива й неспокою.

70] Як тисне люд, коли прудкий гонець,

71] З оливкою в руці, гука важливі

72] Новини і для вух, і для сердець, -

73] Круг мене душі юрмились щасливі,

74] Забувши, що не вмили ще облич

75] І ще не стали чисті і вродливі.

76] Душа якась побачила увіч

77] І так мені зраділа, без облуди,

78] Що я їй мимохіть ступнув навстріч.

79] О тіні, можуть вас лиш бачить люди!

80] Я тричі прагнув обійнять її -

81] Й щоразу бив себе самого в груди.

82] Чи з дива риси витягайсь мої,

83] Але вона всміхнулась, одійшовши,

84] Коли ж прискорив кроки я свої,

85] Звеліла стати, поглядом вколовши, -

86] І я впізнав її та попросив

87] Порозмовлять зі мною трохи довше.

88] Відповіла: «Як я тебе любив

89] Живий, то й тут з тобою радо стрівся, -

90] Постіймо. Як досяг ти цих країв?»

91] «Та, мій Каселла, тут я появився

92] На час лише, поки дійду мети, -

93] Я мовив, - ти ж, померши, де барився?»

94] І він: «Не скривдив лик мене святий

95] Що нас вивозять звідтіля, де болі,

96] Хоч відмовлявсь не раз мене везти.

97] Він справедливій підлягає волі, -

98] Три місяці бере лиш тих у путь,

99] Хто хоче в мирі одійти з юдолі.

100] Нарешті біля моря, де течуть

101] Тібрійські води, в гирла каламутні,

102] Його прихильність зміг і я відчуть.

103] До берега, де ждуть його попутні,

104] Що шлях їм не лежить на Ахерон,

105] Керує нині крила він могутні».

106] А я: «Коли не відібрав закон

107] У тебе пам'ять з виконанням вмілим

108] Любовних заспокійливих канцон, -

109] Прошу, мені мотивом, серцю милим,

110] Ясного спокою у душу влий,

111] Вона тремтить, що тут укупі з тілом».

112] «Любов, що думці промовля моїй», -

113] Він заспівав так ніжно, що я слухав,

114] І ніжність слух навік скоряла мій.

115] У вчителя мого, у мене й духів -

116] В усіх захоплені були серця,

117] Закриті для душевних інших рухів.

118] Ми тихо йшли і слухали співця,

119] Але старий урвав ходу нескору,

120] Гукнувши: «Чи таке вам до лиця?

121] Не гайтесь лаштуватися на гору!

122] Щоб швидше Бог, безпам'ятні раби,

123] Проник до вас, зніміть із себе кору!»

124] Немов на зерно й кукіль голуби

125] Мовчущим табунцем собі злітають

126] Без звичної пихатої хвальби,

127] Та розлітаються, все покидають,

128] Коли б їх настрахать хто-небудь зміг,

129] Бо важчі їх турботи обсідають, -

130] Отак і душі враз, не зчувши ніг,

131] На берег кинулись, забувши й співи,

132] Мов той, хто заблудився без доріг.

133] І наш був крок також не менш квапливий.

- - -

Коментарі:

1-3. Згідно з середньовічними географічними уявленнями, що їх поділяв Данте, на протилежному кінці земного діаметра, проведеного з гори Чистилища, розташоване на горі Сіоні святе місто іудеїв і християн - Єрусалим. Оскільки і гора Чистилища, і Єрусалим мають спільний горизонт, то в описуваний час сонце в Єрусалимі саме заходило, щоб незабаром з'явитися над Чистилищем.

4-6. І  ніч... спливла із Гангу, терези тримавши. - Єрусалим, за середньовічною географією, лежить у центрі суходолу. На крайньому сході цього суходолу - в Індії річка Ганг, на крайньому ж заході - Геркулесові стовпи (Гібралтар), Іспанія і Марокко. Коли в Єрусалимі заходить сонце, то від Гангу насувається ніч. В описувану пору року, тобто в час весняного рівнодення, вона тримає в руках терези, тобто перебуває в сузір'ї Терезів, протистоячи сонцю, що перебуває в сузір'ї Барана. Після ж літнього сонцестояння, як меншать день почне, ніч вийде з сузір'я Терезів, тобто кине їх.

46. «В ісходе Ізраїлеве...» (церк.) - «Коли Ізраїль виходив з Єгипту» (початок 114 псалма).

57. З півнеба вже прогнала Козерога. - У мить сходу сонця сузір'я Козерога було на меридіані, а тепер стало наближатися до заходу.

91. Касета. - Каселла да Пістойя - відомий свого часу співак і композитор, друг Данте.

94-105. Каселла розповідає поетові, що душі тих, що шлях їм не лежить на Ахерон, тобто не засуджених на муки Пекла, злітаються після смерті до гирла Тібру, звідки ангел відвозить їх у човні на острів Чистилища. Він довго не брав з собою Каселлу, але той не бачить у цьому кривди, бо ангел-перевізник робить це не сам, а справедливій підлягає волі. Папа Боніфацій VIII проголосив різдво 1299 року початком першого церковного «ювілею» - річного строку, протягом якого католицька церква обіцяла всякі посмертні пільги й розгрішення всім, хто прийде на прощу до Рима. Дія «Чистилища», за обчисленнями коментаторів, відбувається навесні 1300 року, тобто якраз через три місяці. Тому ось уже три місяці ангел вантажить до свого човна тих,, хто бере в цьому «ювілеї» участь (натурою або, переважно, грішми й дарунками на церкву).

112. «Любов, що думці промовля моїй...» - канцона Данте з третьої книги його твору «Бенкет».

119. Старий - Катон.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!