|
|||
|
Зміст: "Божественна комедія" Вступ - Чотири зірки - Катон 1] Для вод спокійних паруси віднині 2] Суденце мого духа наставля, 3] Плавбу лишивши по страшній пучині.
4] Співатиму про друге царство я, - 5] Там душі очищаються, небесне 6] Блаженство прозираючи здаля.
7] Нехай же знов поезія воскресне, 8] Бо ваш я, чисті музи, на віки! 9] Хай створить Калліопа тло чудесне,
10] Вторуючи тим голосом, який 11] Відняв колись в Сорок злощасних віру, 12] Що злочин їм відпуститься важкий.
13] Солодкий колір східного сапфіру, 14] Зливаючись під першим небом цим 15] З прозорістю надхмарного ефіру,
16] Всю радість повернув очам моїм, 17] Як попрощавсь я з берегом конання, 18] Для серця і очей моїх страшним.
19] Ясна планета, що несе кохання, 20] Всміхатися примушувала схід, 21] Сховавши Риб у променях світання.
22] Направо глянув я, звернувши вид 23] На інший полюс, на тих зір чотири, 24] З яких втішався наших предків рід.
25] Вогням тим раде все в небеснім ширі, 26] Ти ж, їх не бачачи, ллєш ріки сліз, 27] О вдово Півноче, гіркі та щирі.
28] Коли ж я очі перевів униз, 29] На інший знову полюс, на місцину, 30] Де з неба зникнув пломенистий Віз, -
31] Побачив поруч я стару людину, 32] Що гідна шани вищої була, 33] Ніж та, яка сповняє душу сину.
34] Сивінь блищала в кучерях чола 35] І в бороді, яка по грудях, дбало 36] На сторони роздвоєна, лягла.
37] Так сяйво чотирьох світил спадало 38] Згори на нього, що здалось мені, 39] Неначе сонце перед ним палало.
40] «Хто ви, що тут, по хмурій струмині, 41] Тікаєте із вічної темниці? - 42] Спитав він, брови суплячи грізні. -
43] Хто вас провів? Хто пломенем зірниці 44] Ту нескінченну чорну ніч роздер, 45] Що тьмарить дно пекельної в'язниці?
46] Невже закон поламано тепер? 47] Чи небо передумало й пустило 48] Вас, непрощенні, до моїх печер?»
49] Вожай на мене глянув, зрозуміло 50] Словами, рухом, поглядом вказав 51] Спустити зір, схилитися несміло
52] І вимовив: «Не я того бажав, - 53] Зійшла жона небесна доручити, 54] Щоб я його в дорозі проводжав.
55] Коли ж ти хочеш в пам'яті лишити 56] Подробиці, то вимов слово лиш, - 57] І радий я в цьому тобі служити.
58] Свій вечір ще побачить він пізніш, 59] Та був ладен від безуму страшного 60] Побачити його якнайскоріш.
61] Я, присланий, як вже сказав, до нього, 62] Щоб вивести із нетрів злих облуд, 63] Обрав єдину, хоч тяжку, дорогу.
64] Я показав йому весь грішний люд, 65] А зараз покажу покутних духів, 66] Де нагляд за очищенням - твій труд.
67] Та більше не згадаєм наших рухів; 68] Небесна сила помагала нам, 69] Щоб він тебе побачив і послухав.
70] Тож привітай його із прибуттям - 71] Йому свободи дано теж бажати 72] Й заради неї жертвувать життям.
73] Ти смерть за зло також не міг вважати, 74] Бо в Утіці сам вік свій вкоротив, 75] А в судний день одягнеш пишні шати.
76] Законів нам ніхто ж бо не змінив: 77] Він ще живий, мене ж Мінос не знає, 78] Бо звідти я, де чисті очі стрів
79] Твоєї Марції, яку єднає 80] З тобою мрія, душе пресвятий. 81] її любов за нас хай промовляє!
82] Твоїх сім царств дозволь же нам пройти, 83] І я подяку їй складу охоче, 84] Якщо згадать себе дозволиш ти».
85] «Так Марція мої втішала очі, - 86] Він відказав, - що, бувши на землі, 87] Робив я все, чого вона захоче.
88] Тепер течуть між нами хвилі злі, 89] Вона пішла навік з душі моєї, 90] Коли закон знайшов мене в імлі.
91] Та вас веде із милості своєї 92] Жона небесна - й слова не кажи, 93] Бо досить лиш послатися на неї.
94] Тож до призначеної йдіть межі, 95] Та перше змий йому з обличчя плями 96] І комишем його підпережи.
97] Недобре-бо із млистими очами 98] Являтись в рай, у місце пресвяте, 99] До першого поміж воротарями.
100] Он острівець; в болото вбоге те 101] Невтомні води б'ють у піні білій; 102] У мулі тільки сам комиш росте.
103] Ніякий стовбур прорости не в силі 104] На тих низьких багнистих берегах, 105] Бо неспроможний підкорятись хвилі.
106] Вертайтеся не по своїх слідах, - 107] Он перший промінь сонця появився. 108] Він вкаже вам на гору вірний шлях».
109] І з тим він зник. Я зараз же підвівся, 110] Не кажучи ні слова, підійшов 111] До вожая й на нього подивився.
112] А він почав: «Ходімо без розмов 113] Назад, мій сину. Бачиш на світанні, 114] Як далі вниз пішла рівнина знов».
115] Зірниця гнала сутінки туманні, 116] І в далині, куди вони пливли, 117] Замерехтіло море в трепетанні.
118] Ми навпростець долиною пішли, 119] Мов ті, що манівцями десь блукали, 120] Аж поки врешті стежки не знайшли.
121] Коли ж ми по рівнині мандрували, 122] Де промінь йа росу уже сяйнув, 123] А в затінку ще краплі не зникали, -
124] Учитель мудрий мій траву торкнув, 125] Зволожив руки у небесні соки, 126] А я, коли його думки збагнув,
127] Заплакані йому підставив щоки, 128] Й живу він барву поновив на них, 129] Яку зігнав у пеклі страх жорстокий.
130] Ми вийшли до пустельних вод смутних, 131] Що не носили на собі ні разу 132] Нікого, хто б вернувся до живих.
133] Підперезав мене він там з наказу. 134] О чудо! Він смикнув одну з рослин, - 135] І виросла нова така ж одразу
136] Там само, звідки першу вирвав він. - - - Коментарі: 3. Страшна пучина - Пекло, опис якого становить сюжет першої частини Дантового твору. 4. Друге царство - Чистилище, розташоване кільцями по схилах величезної гори, що височить серед океану, який, згідно з уявленнями Птолемеєвої системи, вкриває всю південну півкулю Землі. На пласкому версі цієї гори - Земний Рай, де жили до гріхопадіння Адам і Єва (Бібл.). 9. Калліопа - муза епічної поезії (ант. міф.). 11. Сороки - обернені на птахів смертні сестри пієриди - дочки фесалійського царя Пієра, що мали зухвалість викликати муз на змагання в мистецтві співу і зазнали поразки (Метам. V). 19. Ясна планета - Венера. 21. Риби - зодіакальне сузір'я. 23. Зір чотири - мабуть, не видне на небі північної півкулі сузір'я Південного Хреста, про яке Данте міг дізнатися з розповідей мандрівників, або хоч з «Книги» Марка Поло, чи з «Альмагеста», основного твору великого астронома античності Птолемея. Деякі коментатори вважають, що ці чотири зірки символізують чотири «основні» (природні) чесноти стародавнього світу (мудрість, справедливість, мужність і поміркованість). 31. Стара людина - державний діяч Римської республіки Катон Молодший (95-46 pp. до н. є.), який, дізнавшись про перемогу свого політичного ворога Юлія Цезаря, вкоротив собі віку. Данте робить його, язичника, наглядачем суто християнського Чистилища, мабуть, через його репутацію дуже справедливої людини, або, може, й під впливом Луканової «Фарсалії». 40. Хмура струмина - струмок, уздовж якого Віргілій і Данте пройшли з Пекла на берег гори Чистилища. 53. Жона небесна - Беатріче. 77. Мінос - у грецькій міфології - справедливий цар-законодавець Криту. Після смерті він став одним з трьох суддів потойбічного світу (разом з Еаком і Радамантом) (див. П. V). 79. Марція - Катонова дружина, що разом з Віргілієм та більшістю відомих своїми чеснотами дохристиянських діячів не потрапила до Раю (див. П. IV, 128). 82. Твоїх сім царств - тобто сім кіл Чистилища. 88. Хвилі злі - хвилі Ахерону, що омивають Пекло. 90. Коли закон знайшов мене в імлі. - Згідно з християнськими легендами, Ісус Христос, за час між стратою на Голгофі і воскресінням, зійшов до Пекла і вивів звідти біблійних і античних праведників, між ними і Катона, якого поставив наглядачем над створеним у той час Чистилищем. Мета Чистилища - очищення душ християн-грішників, які звернулися до Бога. 96. Комишем його підпережи. - Комиш вважався символом смирення.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|