На слова з Євангелія від Луки

Повернутися до змісту книги "Святий Василій Великий. Гомілії"

НА СЛОВА З ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЛУКИ (12,18): Порозвалюю клуні мої і просторіші поставлю, або про захланність (жадібність)

1. Випробування бувають двох видів. З одного боку, скорбота випробовує серце і виявляє в терпінні, наче золото в горнилі, його найкращі якості. Водночас сповнене радощами і благами життя для багатьох теж стає випробуванням, оскільки однаково важко зберегти душевну стійкість, перебуваючи в скрутному становищі, і втриматися від гордощів, купаючись у з славі. Яскравий приклад першого роду випробувань може нам подати великий Іов, цей непоборний подвижник, який подолав, наче бурхливий потік, усі підступи диявола, і серце його не здригнулося, та й глузду він не втратив. І що сильніше лютував ворог людського роду, що дужче він знущався з подвижника,  і що запеклішою ставала боротьба, тим непохитнішим виявляв  себе Іов. 

Наведемо приклади й инших щоденних життєвих випробувань, одним з яких може для нас стати доля того багатія, я про якого ми щойно читали. Він уже мав велике багатство, але сподівався його примножити. Бог же людинолюбець спочатку не покарав його за невдячність, а натомість збільшував його маєтності. І чекав, що багатій насититься і стане приязним і людинолюбним. Бо сказано: У одного багатія щедро вродила нива. І міркував він про себе, кажучи: Що мені робити? Порозвалюю свої клуні і просторіші поставлю (Лк. 12, 16-18).

Навіщо ж людині вродила нива, коли ця людина нічого доброго із врожаєм не збиралася робити? А це для того, щоб милосердя Боже могло виявитися повніше, оскільки Його доброта настільки велика, що дощ посилає на праведних і неправедних, наказує сходити сонцю Своєму на злих і на добрих (Мт, 5, 44-45), Проте така велика доброта Божа і накладає на лукавих ще більші зобов'язання. Бог послав дощі на землю, яку обробляють руки користолюбців, і сонце, щоб зігріти насіння і плоди, які стануть розкішним урожаєм. Щедрими є Божі дари: родючість землі, гарний клімат, розмаїття насіння, покірні воли та й усі инші умови, сприятливі для успішного землеробства.

Що ж людина доклала до всього того? Злу вдачу, ненависть до ближнього, скупість. І такою є її дяка Благодійникові! Не згадала вона про спільну людську природу, не подумала, що надлишками треба ділитися з бідними, знехтувала заповідь: Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити (Прип. З, 27), а також: Розділи з голодним хліб свій (Іс. 58, 7).

Але не почула людина пророків та всіх учителів, які закликали до неї. Ломилися її житниці від зерна, але скупе серце залишалося порожнім. Вона безперестанку нагромаджувала нові - статки і з року в рік помножувала своє багатство. От через її користолюбство й постала перед нею проблема, оскільки зі ; старим розлучитися не хотіла, а зберігати нове вже не мала де. ^: Це й наповнило її життя безрадісними думками і болісними турботами.

Що ж мені робити? Хто не поспівчуває людині, яку обсіли такі клопоти? Уже не в радість врожай та земні блага, і майбутнє видається загрозливим. Земля не дари родить їй, а страждання, не врожай приносить, а турботи, скорботу та численні труднощі. І у своїх печалях вона стає подібна до жебрака, бо однакові з ним має турботи. І нарікання ми від неї чуємо, подібні до нарікань злидаря. Що мені робити? Де взяти їжу? Де роздобути одяг? Так і цей багатій говорить, наче жебрак, та ж сама мука в його серці, і турботи його гризуть жебрацькі. Те, що инших радує, зажерливого гнітить. Його не звеселяють власні статки, і дім його, повна чаша, не наповнює серця радістю. Натомість багатство, яке, наче річка, у клуні його тече і їх наповнює, вселяє в душу страх, щоб дещиця з його добра не дісталася иншим, щоб не стало його багатство джерелом добра для нужденних. 

2. Мені видається, що хвороба його подібна до тієї, що мучить обжерливих, - вони ладні скоріше луснути від надмірних наїдків, ніж поділитися залишками з голодними.

Людино, пізнай же Того, Хто дає! Згадай про себе саму, хто ти є, чим порядкуєш, від кого отримала це і за що Бог тобі надав перевагу. Ти - служитель благого Бога, поставлений над такими ж рабами, як і сам, тому не вважай, що все створено тільки для твого черева. Стався до того, що маєш, як до чужого. Воно недовго буде тебе звеселяти, дуже скоро спливе й утече з рук, а спитають тебе суворо. Ти ж усе під замками тримаєш, у коморах, та й ще печатки на двері накладаєш. Уночі турботи спати тобі не дають, усе думаєш, розмовляєш, як божевільний, сам зі собою, бо і слухаєш безумного радника - себе самого.

Що мені робити? А маєш ти замість цього сказати: "Нагодую голодних, відкрию свої житниці і скличу всіх нужденних. І буду наслідувати Иосифа, проповідуючи любов до ближнього. Скажу великодушно: "Усі, хто хліба не має, прийдіть до мене! І нехай кожен від щедрот Божих, наче зі спільного джерела, а візьме собі по потребі!" Але ти не такий! З якої ж причини? А все через заздрощі, що ними твоя душа сповнена. Бо заздриш чужим радощам, і надихають тебе злі задуми. Турбуєшся не про те, щоб кожному вділити щедрот, а про те, щоб ніхто з твого добра не мав користи.

Уже ангели смерти поряд з ним стояли, а він думав про наїдки. В ту ж ніч смерть прийшла по нього, а він усе мріяв про майбутні блага ще на довгі роки. Але ж мав час усе добре зважити і виявити свої задуми, щоб отримати вирок, на який заслуговував.

3. Нехай з тобою такого не трапиться! Для того я все це написав, щоб ти, розваживши і зрозумівши, уник подібної небезпеки.

Будь як земля, людино! Принось плоди, щоб тобі не виявитися гіршим від бездушної природи! Бо вона плоди зростила не задля власної насолоди, а на користь тобі. А ти, якщо й принесеш який плід, то використовуєш його задля власних потреб, оскільки зроблене добро повертається до добродійника. Чи нагодував ти голодного? Бо ж те, що віддав, стає твоєю власністю та ще й повертається з надлишком. Подібно до того, як земля повертає сторицею зерно, що в неї вкинули, так і кусень хліба, що жебракові ти дав, принесе тобі прибуток у сто разів більший. Тому нехай приклад із законів землеробства зробить з тебе небесного сіяча, бо сказано: Сійте собі для праведності (Ос. 10, 12).

Про що ж ти турбуєшся? Чом же себе мучиш, намагаючись своє багатство вкласти в глину і цеглу? Ліпше добре ім'я, ніж велике багатство (Прип. 22, 1). Якщо ж любиш гроші заради грошей, то зваж, наскільки корисніше мати тисячу дітей, аніж тисячу монет у гаманці. Гроші, навіть і проти власної волі, залишити муситимеш тут, але славу добрих справ зможеш взяти  із собою до Господа. Тільки-но уяви: ти на Суді Божому, а тебе обступив натовп, і всі називають тебе своїм благодійником і годувальником і розповідають про твої добрі вчинки. Чи ж ти не зауважував, як багато грошей витрачають на видовища, на змагання, на гладіяторські бої, на те, на що достойна людина й подивитися погидувала б. Скільки-то витрат, щоб зажити слави серед людей, заради оплесків та великої шани! А ти виявляєш скупість, коли маєш нагоду досягти небесної слави! Бог прийме тебе у свої обійми, ангели хвалитимуть, усі люди, які жили від створення світу, почнуть вважати тебе блаженним. Вічна слава, вінець праведности, Небесне Царство - ось твоя нагорода за гарне порядкування своїм статком. Але ти не думаєш про це і, турбуючись про сьогоденне, занедбав майбутнє. 

Тож добре розпоряджайся своїм багатством і заслужи славу, витрачаючи гроші на бідних. Нехай скажуть про тебе: Він розсипав, роздав убогим, правда його перебуває навіки (Пс. 111, 9). Не зволікай продати майно, поки нужденність не спіткала тебе. Не очікуй неврожаю, щоб відчинити житнищ, бо хто затримує збіжжя, того проклинає народ (Прип. 11, 26). Не чекай на голод, щоб золото помножити, ані загальної злиденности, щоб власне добро подвоїти. Не торгуй людською бідою, щоб не прогнівити Бога нечестивим багатством. Не роз'ятрюй ран у тих, яких батогами бито. Ти шукаєш очима золото, а на брата не звертаєш уваги. Вмієш карбувати монети і відрізняти справжню від фальшивої, а брата нужденного не впізнаєш.

4. Блиск золота звеселяє твоє серце, але ти не замислюєшся над тим, скільки зітхань злидаря тебе супроводжує. Як відкрити хобі очі на страждання бідного? Дивиться він на свою домівку і бачить, що золота там немає і ніколи не буде. Начиння дому та одяг такі ж, як і жебрацькі статки; ледве чи гроша вони варті. Що ще? Нарешті дивиться він на дітей і думає про те, що мусить продати їх у рабство, щоб усім врятуватися від голодної смерти. Уяви страшну боротьбу батьківської любови і невблаганного голоду! Голод жахає найстрашнішою смертю, а природа повстає проти продажу дітей, переконуючи померти разом з ними. Багато разів він збирається йти на торжище і щоразу стримує себе. Нарешті він переможений, присилуваний необхідністю і невідворотними злиднями. Про що ж він думає в цю мить? "Котрого раніше продати? Котрого більше вподобає покупець? Продати спершу старшого? Але поважаю його старшинство! Може, молодшого? Але шкода його, він маленький і не спізнав ще нещасть. Цей - найбільше схожий на батьків, а той - здібний до наук. Як важко мені зробити вибір! Що ж буде зі мною? На якого з них мені напасти? У якого звіра позичити душу? Якщо всіх при собі залишу, то побачу, як вони будуть пухнути з голоду. Якщо продам одного, то якими  очима решта буде на мене дивитися? Почнуть мене підозрювати й перестануть мені довіряти. Як буду жити в домі, сам себе в позбавивши дітей? Як зможу сісти за стіл, на якому наїдки,  куплені такою ціною?" І він, наплакавшись, іде продавати в улюбленого сина!

А тобі байдуже до чужих страждань! Ти не хочеш його зрозуміти. Нещасного мучить голод, а ти зволікаєш, насміхаєшся, подовжуючи його нещастя! Він своє життя тобі пропонує в обмін на їжу, а в тебе не тільки не ціпеніє рука, яка бере податок з таких страждань, але ти навіть вимагаєш ще і намагаєшся взяти більше, а дати менше, щоб для цього бідаря життя зробилося тяжким з усіх боків! Ані сльози не викликають у тебе жалю, ані зітхання не пом'якшують серця. Ти непохитний і незворушний! У всьому тобі ввижається золото, по всіх кутах ти його бачиш, тільки воно тобі сниться, а коли не спиш, теж тільки про нього думаєш. Подібно до того, як божевільний, який у приступі шалу бачить речі не такими, якими вони є насправді, а такими, якими їх малює хвора уява, так і твоя душа, хвора на грошолюбство, повсюди бачить сріблі та золото. Тобі приємніше дивитися на золото, ніж на сонце. Ти мрієш, щоб усе перетворилося на золото, і вишукуєш різні способи здійснити це бажання.

5. Які лишень засоби використовуєш заради золота? Хліб у тебе стає золотом, вино згущується в золото, і вовна перетворюється на золото. Усіляка торгова оборудка, усілякий виверт приносять тобі золото. Золото помножується шляхом лихварства. Але ти неситий, і твої бажання безкінечні. Иноді жадібним дітям ми дозволяємо їсти досхочу, щоб пересичення викликало в них огиду. Але такий метод не діє на зажерливого - що більше він напхався, то більше хоче.

Сказано: Коли багатство притікає, не прикладайте серця до нього (Пс. 61, 11). А ти стримуєш те, що тече, і перекриваєш йому всі шляхи. І ось, коли воно стримане й загачене, що воно робить з тобою? Руйнує перепони, що стоять у нього на шляху. Так і зараз, насильно стримане, прибуває безперестанку і руйнує житниці багатія, рівняє їх із землею, неначе ворог-нападник. Але ж він може збудувати більші! Проте невідомо, чи зможе залишити їх спадкоємцеві нерозореними. Швидше його викраде смерть, аніж він збудує їх за своїм зажерливим наміром. Але його кінець - гідна розплата за лихі задуми.

Почуйте ж мене, багатії, і відкрийте двері всіх своїх скарбниць! Звільніть скарби, наче величну річку, яка тисячами протоків зрошує плідну землю! Дозвольте багатству різними шляхами вливатися в доми бідних! Як кринична вода, коли її вичерпувати, стає тільки кращою, а якщо цього не робите, то вона застоїться і буде загнивати, так і застій багатства не приносить користи. А рух багатства і перехід його з рук у руки приносить плоди. Як дякуватимуть тобі облагодіяні! Не нехтуй цим. Яка нагорода від праведного Судді! Не май сумніву, що отримаєш її.

Нехай повсякчас буде в тебе перед очима приклад багатія, що вартий осуду. Цей багатій, охороняючи теперішнє, непокоячись про майбутнє і не знаючи напевно, чи буде жити завтра, сьогодні грішить уже в рахунок завтрашнього дня. Ще прохач не прийшов, а він уже йому жорстоко відмовив, ще плодів не зібрав, а вже отримав осуд за користолюбство. Земля готувала йому розкішний бенкет, заздалегідь обіцяючи на ланах пишні обжинки, відкриваючи на виноградних лозах численні грона, пропонуючи оливу, що вгиналася від плодів, обіцяючи багатий врожай. Але сам він був негостинний і безплідний. Ще не зібрав урожаю, а вже заздрить нужденним. А скільки ще небезпек чатує на той урожай? Може трапитися раптовий град, і посуха видере врожай уже з рук, і невчасний дощ із грозових хмар може знищити плоди. Чому ж не молишся Господеві, щоб милість Його була повною? А натомість заздалегідь робиш себе негідним прийняти майбутні дари.

6. Ти подумки розмовляєш зі собою, а твої слова зважують на небі. Тому звідти до тебе надходять відповіді. Про що ж   говорить багатій? Душе, маєш багато добра на багато років   складеного, спочивай, їж та пий, веселися (Лк. 12, 19). Яка глупота! Якщо б ти мав душу свині, то цим радував би її. Наскільки ж ти подібний до цієї скотини, що пропонуєш душі я плотські наїдки! Що запхав у пельку, те пропонуєш і душі. Якщо в душі є чеснота, якщо вона сповнена добрих справ,  якщо близька до Бога, то має великі блага і нехай звеселиться м прекрасною душевною радістю. Але оскільки думки твої про земне і власне черево тобі за бога, то ти став цілковито плотським, і пристрасті мають тебе за раба. Тож почуй ім'я, якого _а ти достойний, яке тобі дала не людина, а Сам Господь. Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть від тебе, а те, що ти зібрав кому воно буде? (Лк. 12, 20). Така насмішка над нерозсудливістю гірша від вічної кари!

І що ж планує той, кому судилося померти найближчим часом? Порозвалюю клуні мої і просторіші поставлю. Я б йому сказав: "Добре робиш, бо скарбниці неправди варті того, щоб їх зруйнувати! Зруйнуй власними руками те, що ти погано побудував. Зламай хлібні клуні, від яких ніхто й ніколи не відходив утішений. Знищ усю будівлю, що стереже її зажерливість, зламай дахи, розбери стіни, відкрий сонцю запліснявілу пшеницю, звільни з-під сторожі закуте в ланцюги багатство, відкрий для всіх поглядів темні сховища мамони.

ІПорозвалюю клуні мої і просторіші поставлю. А якщо і їх наповниш, що тоді вигадаєш? Знову будеш руйнувати і будувати більші? Чи є щось безумніше, ніж безкінечно працювати, ретельно будувати та старанно розоряти? Якщо хочеш, маєш житниці - доми бідарів! Збирайте собі скарби на небі (Мт. 6, 20), Що там заховано, того не зжере хробак, міль не попсує, розбійники не викрадуть.

Скаже багатій собі: "Тоді стану допомагати нужденним, коли наповню другі житниці». Довге життя ти собі передбачив. Дивися, щоб тебе не випередив реченець, що тобі призначено. Твоя обіцянка не доброту твого виявляє, а лукавство. Бо обіцяєш не для того, щоб наступного разу дати, а для того, щоб на цей раз відмовити. Що нині заважає тобі подати милостиню? Чи ж бідних нема навкруги? Чи житниці твої не переповнені? Чи нагороду тобі не приготовано за благодіяння? Чи заповідь не зрозуміла? Голодний чахне, голий мерзне, боржника утискують, а ти відкладаєш милостиню на завтра! Послухай-но Соломона:  Не говори: Відійди, вернися і завтра дам, бо не знаєш, що трапиться завтра (Прип. З, 28).

Якими заповідями нехтуєш, коли грошолюбством вуха собі затикаєш! Яким же вдячним мусиш бути Добродійникові, як радіти, яку честь виявляти за те, що не сам ти безперестанку стоїш під чужими дверима, а инші стоять біля твоїх дверей! А ти похмурий і неприступний, зустрічей уникаєш, щоб не вирвали з твоїх рук якихось крихт. У тебе на все одна відповідь наготована: "Не дам, бо не маю, бо сам бідний." А й справді, ти бідний, бо тобі забракло всякого добра: людинолюбства, віри в Бога, вічної надії. Поділися з братом своєю пшеницею, що завтра згниє, а сьогодні ще можеш з братом нею поділитися. Найгірше користолюбство - не поділитися з нужденним тим, що завтра може згинути. 

7. Скажеш: "Кого кривджу, утримуючи свою власність?" Скажи мені, що маєш власного? Звідки ти взяв його та приніс у життя? Припустимо, що хтось, хто прийшов на видовище раніше і зайняв собі місце, почав би виганяти тих, що прийшли пізніше, вважаючи своєю власністю те, що надано для загального користування. Такі ж і багатії. Захоплять спільне і перетворюють на свою власність лише тому, що вхопили раніше  від инших. Якщо б кожен, взявши лише те, чого потребує, решту залишив нужденним, то не було б ні багатих, ні бідних.

Чи не голим ти вийшов з материнського лона? Чи не голим повертаєшся в землю? Звідки ж тоді в тебе те, що маєш зараз? Якшо скажеш, що завдячуєш цим випадковості, то ти - безбожник, Творця не визнаєш, до Благодійника вдячности не маєш. А якщо визнаєш, що маєш від Бога, назви причину, через яку отримав це. Невже Бог є несправедливий, оскільки не порівну розподіляє нам необхідне для життя? Чому ти багатієш, а хтось перебуває у злиднях? Чи ж не для того, щоб ти отримав винагороду за доброту і добре порядкування, а його винагородили ще більше за терпіння? А ти, захопивши все в бездонні торби зажерливости, думаєш, що нікого не образив, тимчасом як позбавив цих благ багатьох.

Хто є користолюбцем? Ним є той, хто переступає межі помірности. Хто є здирником? Той, хто в иншого відбирає й власність. Хіба ж ти не користолюбець, хіба ж не здирник, коли привласнюєш те, що отримав лише в розпорядження? Хто останню сорочку віднімає у голого, той називається грабіжником. Чи ж можна назвати по-иншому того, хто може одягнути голого, але не робить цього? Голодному належить хліб, що ти утримуєш, нагому - одяг, що зачинений у твоїх коморах, босоногому - взуття, що гниє у тебе, нужденному - срібло, що зарите у тебе. Тому ти кривдиш усіх тих, кому міг би допомогти.

8. Скажеш: "Гарні ці слова, але золото краще". Те ж саме кажуть і тоді, коли пояснюють нестриманим, що таке цнотливість. І вони, коли обговорюють предмет їхнього прагнення, розпалюються вже від однієї згадки про нього. Як мені оповісти про життя злидаря, щоб ти зрозумів, зі скількох стогонів складається твоє багатство? І наскільки безцінним видасться тобі в судний день це слово; Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу. Я був голодний, і ви дали Мені їсти, Я був спраглий, і ви Мене напоїли, був нагий, - і ви Мене зодягнули (Мт. 25, 34-36)! Який же трепет, яка знемога яка темрява охоплять тебе, коли почуєш слова осуду: Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу й ангелами його. Я був голодний, і ви не нагодували Мене; Я був спраглий, і не напоїли Мене; Я був нагий, і не зодягнули Мене (МТ.25, 41-43). Бо не тільки хижак у судний день буде осуджений, а й той, хто міг, але не ділився з іншими.

Я сказав те, що вважав за корисне. Якщо прислухаєшся, довідаєшся про блага, що обіцяні тобі як нагорода. А якщо не послухаєш – написані і погрози. Але бажаю тобі, щоб ти не зазнав покарання та не відчув їх на власній шкірі, а спрямував себе до кращого та щоб твоє багатство стало для тебе ціною викупу і ти досяг приготованих небесних благ за благодаттю Того, Хто покликав усіх нас до Свого Царства, Якому слава і влада на віки віків! Амінь.

[ Cкачати книгу: "Святий Василій Великий. Гомілії" ]

[ Купити книгу: "Святий Василій Великий. Гомілії" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!