Про піст - проповідь друга

Повернутися до змісту книги "Святий Василій Великий. Гомілії"

1. Втішайте народ, - Сказано: священики, промовляйте у вуха Єрусалима (Іс. 40, 1-2). Слово, згідно зі своєю природою, має силу впливати на людину: у ревних воно посилює бажання, а в ледачих і недбалих пробуджує завзяття. Тому полководці, що ведуть військо в бій, перед битвами виголошують підбадьорюючі промови, які породжують в душах солдатів зневагу до смерти; тренери, готуючи атлетів до змагань, переконують спортсменів докласти великих зусиль задля отримання перемоги, так що, запалені честолюбством, вони виснажують свої сили. Тож і я, який готую воїнів Христа до битви з невидимим ворогом і атлетів благочестя - до вінців праведности, маю виголосити натхненну промову.

Про що поведу мову, браття? Ті, що займаються військовою справою, і ті, що старанно тренуються в палестрах, мають підтримувати свої сили достатньою кількістю їжі, щоб завзятіше братися до боротьби, а ті, що борються не проти крови і плоті, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби (Еф. 6, 12), через стриманість і піст мають готувати себе до випробувань. Олива робить спритнішим атлета, піст же зміцнює подвижника. Наскільки відбереш від тіла, настільки додаси душі підживитися духовною силою, бо перемогу над невидимим ворогом здобувають не завдяки тілесним силам, а через душевну стійкість і мужність у стражданнях.

2. Отже, піст завжди корисний для тих, хто його обрав (бо біси у своїй злобі безсилі проти постника, а охоронці нашого життя, ангели, постійно перебувають біля тих, що очистили душу постом). І набагато більше відчутно це тепер, коли по всій землі виголошується християнське вчення, і немає острова, немає суші, ні міста, ні народу, ні маєтку, де б не чули про цю науку. Воїни, і мандрівники, і моряки, і купці - усі слухають повчання і радо його приймають. Тому нехай ніхто не ставить себе поза загалом постників, до якого причетні усякий рід, і всякий вік, і всі чини. Є ангели, які в кожній церкві ведуть облік постників. Дивися, щоб хвилинна насолода їжею не викреслила тебе з ангельського списку і не зробила тебе дезертиром в очах Того, Хто набирає військо. Безпечніше для тебе бути звинуваченим у тому, що ти в бою кинув щит, ніж виявитися таким, що відкинув таку сильну зброю, як піст.

Ти багатий? Не нехтуй постом, погордувавши прийняти його, і, переможений любов'ю до розкоші, не виганяй, зневаживши, зі свого дому, щоб колись він не викрив тебе перед Тим, Хто встановив піст, і не покарав тебе ще більшим утриманням від їжі через тілесну недугу чи через якісь инші смутні ю обставини. Бідний нехай не сміється над постом, бо той вже в давно живе в його домі і сидить за його столом. 

Для жінок піст настільки ж природний, як дихання. Діти, як пишні паростки, нехай зрошуються вологою посту. Старим полегшує зусилля давня призвичаєність до посту, яка робить його менш обтяжливим для тих, хто постійно вправляється. Для мандрівників піст стає приємним супутником, оскільки прагнення комфорту в дорозі змушує їх носити важкі речі, тож піст, вивільняючи їх від надмірного вантажу, полегшує подорож.

Врешті, коли призначено похід у далекі краї, воїни запасаються необхідним, а не тим, чого вимагають примхи розкоші. Чи не набагато більше личить нам задовольнитися лише необхідним, коли виходимо на битву з невидимим ворогом і після перемоги над ним поспішаємо до небесної вітчизни, наче тим, що живуть у військовому таборі?

3. Перенось же труди і ти, як добрий воїн (2 Тим. 2, 3), працюй, дотримуйся законів, щоб бути увінчаним, знаючи, що кожний, хто змагається, стримується від усього (1 Кор. 9, 25). Не залишаймо поза увагою і того, що спало мені на думку, поки я говорив, а саме: звичайним воїнам залежно від труднощів походу додають провіянту, а духовні воїни, що менше харчів вони споживають, то достойнішими вважаються. Бо так само, як і шолом наш відрізняється від того, що має тлінну природу, оскільки матеріялом останнього є мідь, а наш зроблений з надії на спасіння (1 Сол. 5, 8); і їхній щит зроблений із дерева та шкіри, а наш - з оплоту віри; ми одягнені в обладунки справедливости, а вони носять металеві панцери; для захисту ми маємо меч духовний, а вони захищаються залізним - тому очевидно, що не однакова їжа додає сил одним та иншим. Нас зміцнює наука благочестя, а їх - потреба наповнити шлунок.

Отже, оскільки коловорот часу приніс нам ці бажані дні, то приймімо їх з радістю, як давніх вихователів, завдяки яким Церква нас виховала для справ благочестя. А тому, збираючись постити, не будь сумний по-юдейському, а будь по-євангельському радісний (Мт. 6, 17), оплакуючи не порожній шлунок, а радіючи духовним насолодам. Ти ж бо знаєш, що тіло жадає протилежного духові, а дух - тілові (Гал. 5, 17). Оскільки вони одне одному супротивні, то позбавимо тіло насолод, а духовну силу примножимо, щоб за допомогою посту перемогти пристрасті й увінчатися короною стриманости.

4. Тому приготуй же себе, щоби бути гідним почесного посту, і не псуй сьогоднішнім пияцтвом завтрашньої стриманости. Погана така думка, лукаве міркування: "Оскільки проголошено п'ятиденний піст, то сьогодні будемо безпробудно пиячити". Ніхто, збираючись взяти законний шлюб з чесною жінкою, не приводить спершу в дім наложниць і гетер, тому що законна дружина не схоче перебувати в одному домі з розпусницями. А тому ти, очікуючи посту, не вводь пияцтва - цієї шльондри, матері безсоромности, сміхотливої, шаленої, схильної до всіляких безчинств, бо в душу, спаплюжену пияцтвом, не ввійдуть піст і молитва.

Постника приймає Господь у святу оселю, а пияка нечистого та безбожного не допускає. Якщо ти завтра прийдеш і від тебе буде тхнути вином, до того ж із перепою, то невже пияцтво твоє вважатиму постом? Згадай про те, як нещодавно впивався вином. Ким буде Бог тебе вважати? П'яницею чи постником? Попереднє пияцтво привласнює тебе собі, а сьогоднішня стриманість від їжі свідчить  про піст. Пияцтво змагається за тебе, як за свого невільника, і по праву не відійде від тебе, наводячи очевидні докази твого рабства, а саме: тхнеш ти, наче винна бочка. Так перший день посту не буде в тебе істинно пісним, тому що в тобі ще залишаються наслідки сп'яніння. А там, де сам початок негідний, то й усе, очевидно, негідне. П'яниці Царства Божого не успадкують (1 Кор. 6, 10) Якщо, напившись, починаєш постити, яка тобі від того користь? Якщо ж пияцтво замикає від тебе Царство, яку ж користь тобі принесе піст?

Хіба ти не бачиш, що досвідчені об'їзники, готуючи коней для змагань, не годують їх? А ти зумисне обтяжуєш себе об'їданням, перевершуєш прожерливістю навіть тварин. Обтяжений шлунок не лише в бігові, а й у сні дошкуляє, бо, переобтяжений надміром їжі, не дає спокійно спати й змушує перевертатися з боку на бік. 

5. Піст оберігає немовлят, наставляє юнаків, додає поважности старим, бо сивина, прикрашена постом, ще більшою мірою гідна поваги. Піст - найліпша прикраса для жінок, вуздечка для молоді, вихователь дівицтва, захист для шлюбу. Такі заслуги посту в кожному домі.

А як впорядковує він наше суспільне життя! Цілу державу й цілий народ він приводить до благочестя, вгамовує сварки і суперечки. Як прихід учителя миттєво стишує дитячий гамір, так початок посту повертає місту спокій. Чи з'явився під час посту якийсь порушник спокою? Чи скликав коли піст розпусників? Звабливі посмішки, сороміцькі пісні, несамовиті танці раптово припиняються і зникають з міста, вигнані постом, наче суворим суддею. Якби всі зробили його своїм радником у справах, тоді б ніщо не перешкоджало запанувати міцному мирові у цілому світі: народи не повставали б один проти одного, війська не вступали б у битви між собою. Коли б нашим наставником був піст, то ми не кували б зброї, не було б судів, в'язниць, в пустелях не було б грабіжників, у містах - наклепників, на морі - розбійників. Якби всі стали учнями посту, то, за словами Йова, зовсім не було б чути голосу митника (Іов. З, 18). Життя наше не було б таким прикрим та переповненим смутком, якби піст був керманичем нашого життя. Він навчив би всіх не лише стриманости в їжі, а й змусив би відмовитися від грошолюбства, зажерливости і всілякого гріха, після зникнення яких ніщо не заважало б нам провадити життя в мирі й душевному спокої. 

6. Однак тепер ті, що відмовляються від посту й гоняться за розкошами, наче за блаженним життям, започаткували цей великий рій нещасть і навіть більше - шкодять власним тілам. Подивися на своє обличчя: як воно виглядає сьогодні ввечері і як - завтра. Сьогодні воно припухле, червоне, спітніле, очі сльозяться й світяться нахабством, потьмарення розуму позбавляє нас належних відчуттів; завтра ж обличчя стане спокійне, урочисте, набуде природного кольору, виражатиме самозаглиблення, і всі почуття проясняться, тому що не буде причини, яка б їх затьмарювала.

Піст - це уподібнення ангелам, співжиття з праведними, наука розсудливости. Піст зробив Мойсея законодавцем; Плодом посту є Самуїл. Постячи, Анна молилася Богові: Господи Сил, якщо б Ти зглянувся над рабою Твоєю і дав мені сім 'я чоловіче, то дам його перед Тобою в дар: вина й п 'янкого напою не вип 'є до дня смерті його (1 Сам. 1, 11). Піст виховав великого Самсона, і поки він був нерозлучний з ним, вороги падали тисячами, міські ворота відкривалися, і міць його рук перемагала силу левів (Суд. 15, 16; 16, 3; 14, 6). Однак коли заволоділи ним пияцтво і блуд, вороги підловили його, а, осліпивши, насміхалися. Постячий Ілля замкнув небо на три роки і шість місяців (1 Цар. 17, 1), оскільки побачив, що пересичення породжує знахабнілість, і був змушений накласти на співгромадян примусовий піст - голод; лише таким чином зупинив поширення гріха - постом, наче припалюванням або ампутацією.

7. Прийміть його, бідні, як вашого співмешканця і співтрапезника. Прийміть його, раби: він дасть перепочинок від безперервних трудів рабства. Прийміть його, багатії: він вилікує вас від шкідливих наслідків пересичення і, завдяки зміні способу харчування, зробить приємнішим те, що знецінила звичка. Прийміть його, хворі, бо він - матір здоров'я. Прийміть його і здорові, бо це - оберіг вашої тілесної моці. Запитай у досвідчених лікарів, і вони скажуть тобі, як небезпечно балансувати між здоров'ям і хворобами, а піст знищує все зайве, щоб під тягарем розповнілої плоті не пропали сили. Утриманням від їжі звільнить організм від надлишків. Піст поживний для сил, дає їм простір, підтримку й початок для нового зростання.

Отже, піст корисний за будь-якого способу життя, для будь-якого тіла, піст однаково доречний і в домах, і на площах, і вночі, і вдень, і в містах, і в пустелях. А тому з радістю приймімо піст, що приносить нам свої блага, згідно зі словом Господнім: Не будьте, як лицеміри, що сумують (Мт. 6, 16), а щиро р виявляйте радість. До цього треба долучити не стільки заклик до посту, скільки застереження, щоб сьогодні хтось не поринув у пияцтво. 

Піст багато хто приймає і за звичкою, і через сором перед иншими, однак боюся я пияцтва, яке, наче якийсь батьківський спадок, панує над шанувальниками вина. Бо деякі нерозумні сьогодні напиваються на п'ять днів посту, неначе мандрівники, що готуються заздалегідь. Хто ж настільки нерозумний, що перш ніж почати постити, безумствує, наче п'яниця? Хіба ж ти не знаєш, що шлунок не зберігає завдатку? Шлунок не дотримується угод. Це - комора без охорони: якщо багато в неї покладено, то шкідливе затримує, а з'їденого не зберігає. Дивися, щоб тобі завтра, як прийдеш з пиятики сьогодні, не було сказано: Не такий піст я вибрав (Іс. 58, 5), - каже Господь. Чому поєднуєш непоєднуване? Що спільного у посту з пияцтвом? Що схожого між випивкою і стриманістю від вина? Яка згода між Божим храмом та ідолами (2 Кор. 6, 16)? Храм Божий - це ті, в кому живе Дух Божий (1 Кор. З, 16), а храм ідольський - це ті, хто через пияцтво копошиться у брудові безчинства.

Сьогодні переддень посту. Але той, хто осквернився на порозі посту, не гідний увійти до святилища. Жоден слуга, бажаючи завоювати прихильність свого господаря, не бере собі в заступники й приятелі його ворогів. Пияцтво - це ворожнеча з Богом, а піст - початок покаяння. Якщо ж ти хочеш через сповідь навернутися знову до Бога, уникай пияцтва, щоб тобі, віддаленому від Бога, не стало ще тяжче. Зрозуміло ж, що для істинного постника не досить самої стриманости від їжі, тож відбудемо піст приємний та богоугодний, бо справжній піст - це стриманість від зла, лихослів'я, гніву, пристрастей, лайки, брехні, кривоприсяг. У цьому й полягає істинний піст. Такий піст є благом.

8. Тож і насолоджуймося в Господі (Пс. 36, 4), роздумуючи над словами Духа, сприймаючи спасительні настанови і всю науку, яка вдосконалює наші душі. Бережіться найдужче духовного голоду, позбавити від якого просить пророк, кажучи: Не заморить голодом Господь душі праведних (Прип. 10, 3); та: Не бачив я праведника, який би був покинутий, ні нащадків його, які б хліба просили (Пс. 36, 25). Бо сказав Він це не про матеріяльний хліб, знаючи, що діти нашого патріярха Якова по хліб ходили до Єгипту, а говорив про духовну поживу, що вдосконалює нашу внутрішню людину. Нехай не спіткає нас піст, яким погрожувано юдеям: Ось дні надходять, - говорить Господь, - і пошлю на цю землю голод, не голод за хлібом, не спрагу за водою, а голод на слухання слова Господнього (Ам. 8, 11). Цей голод послав їм праведний Суддя, коли побачив, що їхній розум страждає від голоду через нехтування істиною, а їхнє тіло надмірно розповніло. Тому в усі наступні дні Святий Дух буде частувати вас ранішніми і вечірніми веселощами. Нехай ніхто добровільно не відмовляється від духовного бенкету. Причастимося ж усі з чаші тверезости, яку премудрість запропонувала нам усім, щоб кожен випив, скільки подужає вмістити. Бо сказано: Вона замішала у чаші своїй вино і заколола свої жертви (Прип. 9,2), тобто їжу досконалих, які через навик мають вправлене почуття, щоб розрізняти добро і зло (Євр. 5, 14). Наситившись доволі всім тим, станемо достойними радости шлюбної світлиці Ісуса Христа, Господа нашого, Якому слава і влада навіки. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Святий Василій Великий. Гомілії" ]

[ Купити книгу: "Святий Василій Великий. Гомілії" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!