Частина третя. Таємні дороги Божого Провидіння

З книги Бакіта розповідає про своє життя

Пройшовши з Бакітою дорогами її земного життя, у радості духа разом зі святим Павлом ми можемо сказати: «Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро» (Рм 8, 28).

Абсолютно явним є те (що випливає також і зі свідчення самої Бакіти), що вона полюбила Бога ще до того, як Його пізнала. І тільки на другому етапі свого життя, у довгій шерензі трагічних, болісних подій, вона зуміє прочитати таємничий план Божих намірів, чарівний вінок подій у світлі натхненних слів Апостола.

Навіть ті ж торговці невільниками, будучи вплетеними у жахливу сцену її життя, назвали її «Бакітою», тобто «Щасливою», ставши, як Каяфа, пророками (див. Йо 18, 14).

Якщо б життя цієї суданської дівчинки не змінило своєї звичайної течії, не було б сьогодні багатьох мільйонів католиків та людей інших вірувань, виявляючих шану до цієї покірної постаті.

Зразу ж потрібно підкреслити те, що усі нещастя, всі перешкоди, помилки, брутальні та егоїстичні інстинкти, продажні й корисливі виправдання - все це працювало на здійснення намірів Божого Провидіння.

Давайте ще раз коротко пройдемо його повними таємничості етапами, яких ніхто не міг передбачити.

Драма починається з незвичайного випадку.

Дві дівчинки захоплені грою: одній вісім-дев'ять років, іншій тринадцять.

Чужинці, появившись, як з-під землі, зразу ж націлилися на меншу.

Чому не на двох разом, або на старшу? Та була сильнішою, навченою до праці, була більш вдалою під кожним кутом зору.

Ні. Вони повинні викрасти саме меншу.

«Чому саме мене?» - потім буде запитувати у себе Бакіта.

«Не тому, що ви численніші... полюбив вас Господь і вибрав вас, ви ж бо найменший з усіх...» (див. Втор 7, 7).

Продана іншому торговцеві невільниками, вона втікає. І тут же була піймана і знову перепродана. Тому що повинна була увійти до складу каравану, прямуючого у Ель Обейд.

Продана «дуже багатому чоловікові», вона прислуговує його двом дочкам.

Місце непогане, але спокій триває недовго.

«Якби не одна провина, - говорить Бакіта, - уже не пригадую, що саме, що стосувалося сина господаря» (Рук. 14).

Побита до крові, вона нарешті була продана генералові турецької армії: невільницю приставили в прислугу його матері і дружині. «Обидві відзначалися нелюдським ставленням до бідних невільників. За три роки на цій службі я не пригадую навіть одного дня без ран» (Рук. 15).

Це була та темна ніч, яка звіщала початок сонячного дня.

Тому, що «Господь піклувався нею» (див. Втор 2, 7), «ніс її на всьому шляху» (Втор 1, 31), щоб привести туди, де «всі дороги твої готові» (див. Юд 9, 6).

Генерал, підштовхнутий небезпекою появи магдістів, вирішує покинути Ель Обейд. Він продає майже усіх невільників, за винятком десяти. Й Бакіта серед них - супроводжує господаря до Туреччини.

Приїхавши у Хартум, Бакіту теж вирішили продати.

Хто ж стане її покупцем у місті, повному напруження і нестабільності?

Ним стане чужинець, дипломат за професією. Працівник італійського консульства Каліст Леньяні заплатив названу ціну - й дівчинка стала його гостею.

Життя у консульському домі скидалося на сон. І теж, як і раніше, брутально перервалося.

Консул раптово повинен повернутися до Італії.

Бакіта залишається у Хартумі разом з покоївкою.

«Коли я почула розмову про Італію, про красу та чарівність якої я нічого не знала, у моєму серці зародилося живе бажання виїхати разом з господарем. Він мене любив, тому я... наполягала й наполягала, і нарешті він погодився. Цього бажав сам Бог, зрозуміла це пізніше» (Рук. 22).

Наближався кінець 1884 року. Революціонери Магді підійшли до воріт Хартуму.

Як же могли, запитують себе історики, члени невеликого каравану вийти з Хартуму, пройти 900 кілометрів аж до Суакіну, не будучи пійманими і розстріляними?

[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ]

[ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!