 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
З книги Бакіта розповідає про своє життя На прохання настоятельки Матері Маргарити Бонотто (1846-1929 pp.) записую деякі спогади з часів моєї неволі. (Сестра Йозефіна Бакіта належала до Спільноти Сестер Каносіянок, вул. Фузінато, 51 - Скіо/Віченца, з 1902 року. У 1910 році настоятелька попросила М. Йозефіну Бакіту розповісти історію свого життя. Від цієї розповіді залишилася тридцять одна рукописна сторінка у італійській редакції. Оповідання характеризується надзвичайними розповідними здібностями, хоча й дещо неточне стосовно імен людей та місць примусової подорожі оповідачки. Цей документ є єдиним джерелом інформації про її походження, сімейну ситуацію й «деякі епізоди з часів рабства». Пізніше Бакіта додасть, що «певні речі відомі тільки Господу, не можна про них ні говорити, ані писати».)
Ці спогади служать для ще більшої оцінки великого дару Бога, який вибрав мене своєю нареченою. Моя сім'я жила у самому центрі Африки , на околиці Дарфуру, званій Ольгосса [1], недалеко від гори Агілерей. Сім'я складалася з батька, матері, трьох братів, чотирьох сестер та ще чотирьох інших дітей, яких я ніколи не бачила, бо вони померли задовго до мого народження. У мене була сестра-близнючка, про яку, як і про моїх рідних, я нічого не знаю з часу мого викрадення. Жила я щасливо, не знаючи, що таке страждання. 1- Ольґосса розташована на відстані 2.400 км на схід від Червоного моря, і стільки ж - від Атлантичного океану на захід; два кілометри на південь від узгір'я Аґілерей (785 м) з вершиною Марра (3024 м), на відстані 45 км від Ніала, сьогоднішньої столиці Дарфуру. Вся територія називається Даджу (Ж. Вантіні).
[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ] [ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
