 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
З книги Бакіта розповідає про своє життя Здається, рабство крокує в ногу з історією людини. Немає такого народу, який би - у тій чи іншій формі - не ніс відповідальності за цей страшний злочин. Саме так його назвав Пій II у своєму осуді у 1462 році. Керівники держав публікували закони, організовували навіть карні експедиції з метою стримати розповсюдження цього жорстокого людського зла, але результати були незначними. «Потрібно віддати честь і хвалу тим місіонерам та папам, які рішуче виступали проти торгівлі рабами» (Католицька Енциклопедія). Ще раз повертаючись до історії Судану, добре відомим є той факт, що Дарфур - батьківщина Бакіти - був завойований і приєднаний до Єгипту у 1874 році. Програма цієї експансії включала також і скасування торгівлі рабами. Однак, повне скасування африканського рабства виявилося складною для вирішення проблемою. Після офіційного англійського законодавства 1833 року лише на Парижському Конгресі 1856 року було прийнято остаточний документ про скасування рабства, підписаний усіма передовими європейськими державами і самим Єгиптом. «Ісламський уряд, який приєднався до трактату 1856 року, зробив це тільки на папері, - писав о. Данієль Комбоні у 1873 році в одному з листів з Ель Обейду - тому в Центральній Африці рабство все ще залишається повновладним, а болісний крик цих народів не доходить навіть до Європи... Так спустошення цих народів продовжується й буде продовжуватися ще довгий час». Про те, що відбувалося під час рабства, й як відбувалося, ми довідаємося з живої розповіді однієї з його жертв.
[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ] [ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
