 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
З книги Бакіта розповідає про своє життя Немає сумнівів у тому, що Бакіта походить з західного Судану. З особистих розповідей Бакіти ми довідуємося, що її рідне селище називається Ольґосса (по-арабськи значить «піщана дюна»). Піщаний хвилястий рельєф простягається аж до підніжжя гори Аґілерей, висотою 785 м. Всю цю землю називають Даджу, й бере вона свою назву він найвідомішого населення Дарфуру, яке багато століть тому поселилося на цих землях. Саме до цього відомого народу належала Бакіта. Її сім'я була заможна, володіла землями з «багатьма плантаціями і худобою», за якими доглядали робітники. Члени сім'ї - батьки і семеро дітей - були дуже прив'язані й любили один одного. Про це говорять вияви ніжності, звернені Бакітою до кожного з них під час її рабства, як згодом і постійна скорботна молитва за своїх рідних, «за те, щоб вони отримали благодать пізнати Бога й насолоджуватися Ним у раю». За час свого довгого життя Бакіта багаторазово пригадувала собі рідну «хижу», просту й убогу, яка була усім як для неї, так і для її рідних. Алоїзій Роше у своїй біографії Бакіти живописно описує помешкання Даджу: «У цій частині Судану, біля гори Аґілерей, помешкання жителів настільки подібні, що, побачивши одне, вважай, що побачив усі. Подвір'я служить ігровим майданчиком для дітей, місцем для зустрічі дорослих і - що дуже важливо для населення Даджу - танцювальною площадкою. Цей народ насолоджується життям і висловлює свої почуття за допомогою жесту і ритму: можна не поїсти, але не можна втратити веселого танцю. Навколо подвір'я, гарно впорядковані, стоять хижі мешканців, по дві на сім'ю: одна для батьків та маленьких дітей, інша ж служить кухнею і комірчиною; хлопці і дівчата сплять у окремих приміщеннях. Хижі мають круглу форму: на глиняній стіні височіє солом'яний дах, що скидається на велику парасолю, який, у свою чергу, опирається на центральний стовп та бокові опори, щоб таким чином забезпечити провітрювання будівлі. Якщо дивитися на селище Даджу з висоти пташиного польоту, воно справляє враження величезної грибниці. А те, що на перший погляд видається простим, зроблено так майстерно, що зупиняє на собі погляд. Солом'яний дах сплетений так, що здається, що «архітектор» взяв за зразок гніздо птаха-ткача. Й це ще не все. Огляньте вхід: це майже щілина, у яку заледве протискається боком одна людина. Цьому є своє пояснення, бо у Африці також є свої «нечисті на руку», а разом з ними - страхітливі дикі звірі й не менш страшні розбійники. Тому набагато легше й надійніше прикрити щілину-двері колючими кущами». У той історичний період Судан в цілому, і зона Дарфур особливо, вночі і вдень підлягали страшній небезпеці: у селищах час від часу зненацька появлялися банди ловців на людей, викрадаючи чоловіків, жінок і дітей для продажу на невільничому ринку.
[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ] [ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
