Частина перша. Віра Судану

З книги Бакіта розповідає про своє життя

Віра виповнювала усе життя африканців ще з незапам'ятних часів. Можна сказати, що їх віра, релігійне мислення існували ще задовго до того, як отримали свій специфічний термін: анімізм.

Анімізмом називається вірування, яке за всіма видимими предметами - органічними та неорганічними - визнає існування життя, діяльність і силу з людськими, але ще вищими від них характеристиками.

Африканці вірять, що при дотриманні певних ритуалів вони можуть вступити у контакт з цими духами. Загадковість обряду викликає страх і природну у цих випадках релігійну шану і повагу.

Першим предметом їх вірувань стали великі природні, небесні й метеорологічні сили - чи то викликаючі страх, як блискавка, чи благодійні, як дощ.

Проте важко визначити, де релігійний порив зупиняється на речі, природному явищі, а де переходить, у русі до Першопричини, до Верховної Сили.

Інстинктивним залишається пошук цієї Сили. Анімізм намагається реалізувати її у особливому культі душ померлих. Поет А. В. Діоп оспівує:

«Послухай кущ, що схлипує
в пориві вітру:
це душі предків,
тих, які померли...
Вони у дереві, яке тремтить,
вони в воді, що плине,
вони у хижі.
Мертві не померли».

У цей складний досвід африканці вкладають ідею Вищого Буття - всемогутнього, всеприсутнього, завжди викликаючого страх.

Бакіта зростала саме у цій релігійній атмосфері. Беручи, однак, до уваги її молоді роки, вона не прийняла жодного втаємничення; ані, з тих же причин, не могла пройти етапів релігійного розвитку аж до зустрічі з остаточною ідеєю «Вищого Єства - Бога».

Таким чином, Бакіта могла непомильно стверджувати, що вона «ніколи не поклонялася ідолам».

З іншого боку, щирим був також і її жаль: «Якщо 6 під час мого довгого рабства я пізнала Бога, наскільки менше мені би прийшлося страждати».

[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ]

[ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!