Про послух

Древній патерик

РОЗДІЛ XIV. Про послух

1. Авва Антоній сказав: Послух із стриманістю приборкує звірюк.

2. Якось блаженний Арсеній сказав авві Олександрові: як ти приготовиш для себе пруття, прийди і перекуси зі мною. А як прийдуть мандрівники, то їж із ними. Авва Олександр став спокійно працювати, не поспішав, і як настав час трапези в нього ще лишалася робота; та він хотів сповнити слово старця і лишився докінчити пруття. Коли ж авва Арсеній побачив, що він забарився, то сам перекусив, роздумуючи в собі: чи нема в нього мандрівників? Коли ж авва Олександр ввечері закінчив роботу, прийшов до авви Арсенія. Старець каже йому: Ти приймав мандрівників? — Ні, — відповів той. Старець каже йому: Чому ж ти не прийшов? Авва Олександр мовить: Бо ти сказав мені: "Як приготовиш для себе пруття, тоді приходь". І я, дотримуючи твого слова, тільки-но закінчив з пруттям, прийшов тепер. Здивувався старець його старанності й каже йому: На майбутнє швидше закінчи роботу, щоб без збентеги звершувати тобі свою молитву, і приймай трохи води, инакше твоє тіло скоро знеможеться.

3. Авва Авраам прийшов до авви Арія. І, коли вони сиділи, прийшов і другий брат до старця та й мовив до нього: Скажи мені, що мені робити, щоби спастися? Старець каже йому: Йди і весь цей рік увечері їж хліб із сіллю; опісля знову прийди — і скажу тобі. Брат відійшов і зробив так. Коли ж минув рік, брат знову прийшов до авви Арія. Довелося там бути також і авві Авраамові. Старець знову сказав братові: Йди, пости й цього року й споживай їжу що другий день. Коли брат відійшов, авва Авраам каже авві Арієві: Чому ти всім иншим братам говориш про легке ярмо, а на цього брата накладаєш важкий тягар? Старець відповідає йому: Браття, як приходять питати, так і відходять; а цей задля Бога приходить, він виконавець, і що ти йому не скажеш, робить ревно. Тому я й говорю йому слово Боже.

4. Оповідали про авву Йоана Колова: він відійшов у скит до одного тивейського старця і жив у пустині. Його авва, цей тивейський старець, узяв сухе дерево, посадив і сказав Йоану: Поливай щодня це дерево горням води, поки не принесе плодів. Вода ж була далеко від них, так, що Йоан виходив звечора а ранком вертався. Через три роки дерево принесло плоди. І старець тивейський взяв його плоди, приніс на зібрання братів і сказав братові: Візьміть, покуштуйте плоди послуху.

5. Оповідали про авву Йоана, учня авви Павла, що він мав великий послух. В одному місці був гріб і там жила зла гієна. Старець побачив коло того місця навіз і каже Йоанові: Йди і прибери його. Йоан каже йому: Що ж я зроблю, авво, з гієною? Старець з усміхом говорить йому: Якщо вона нападе на тебе, зв'яжи її і приведи сюди. Брат пішов туди вечером й ось, напала на нього гієна. За велінням старця, він кинувся, щоби її схопити, але гієна втекла від нього. Йоан погнався за нею, кажучи: Авва сказав мені, щоб зв'язати тебе, — і, зловивши її, зв'язав. Авва ж непокоївся за нього і сидів, дожидаючи його. Коли ж це Йоан приходить зі зв'язаною гієною. Старець, побачивши це, здивувався; але хотів упокорити Йоана і вдарив його, кажучи: Дурню, що за дурну собаку ти приніс до мене? Після того старець розв'язав гієну і відпустив її на волю.

6. Авва Мойсей сказав якомусь братові: Просімо послуху, що родить покору і приносить терпеливість і великодушність, і скруху, і братолюбність, і любов; бо це є наша воєнна зброя.

7. Іще мовив: Брате! Йди на послух правди, тут є і покора, тут сила, тут радість, тут терпеливість, тут скруха, тут любов; бо той, що має добрий послух, наповнений усіма Божими заповідями.

8. Іще сказав: Чернець, що постить і перебуває під проводом духовного отця, але не має послуху і покори, не придбає жодної чесноти, бо не знає, що таке монах.

9. Іще сказав: Послух буває за послух. Коли хто слухає Бога, того й Бог слухає.

10. Говорили про авву Мегетія, що він через два дні їв по одному хлібові. Стрінувся він з авво Сисоєм і аввою Піменом та й спитав їх про це. І кажуть вони йому: Сину! Як хочеш послухати нас, то їж щодня по пів хліба. І Мегетій так і робив, і знайшов для себе спокій.

11. Говорили про авву Силуана, що він мав учня на ім'я Марко, котрий перебував у великім послусі й був добрим писцем. Старець любив його за його послух. А мав старець ще чотирнадцять учнів. Вони були невдоволені, що старець любив Марка, більше ніж їх. Коли ж почув це старець, також засмутився. Одного дня вони прийшли до нього. Авва Силуан взяв їх, вийшов і почав стукати по келіях, кажучи: Брате, ходи-но сюди, я тебе потребую. І жоден з них не пішов за ним зараз. Старець прийшов до келії Марка й постукав кажучи: Марку! Цей почув голос старця, зараз вибіг до нього — і старець дав йому доручення. Силуан сказав старцям: Де ж, отці, инші браття? І увійшов в келію Марка, взяв його зшиток і побачив, що він почав писати літеру «щ»; та, почувши старця, він не повів дальше своєю тростиною, щоб її докінчити. І кажуть старці: Слушно, авво, ти любиш його, — і ми його полюбимо, бо й сам Бог його любить.

12. Раз прийшла мати брата Марка, побачити його, і була вона вельми пишною. Вийшов до неї один старець. Вона сказала йому: Авво, скажи моєму синові щоб він вийшов, аби я його побачила. Старець увійшов і сказав Маркові: Ходи, твоя мати хоче тебе побачити. А Марко носив одіж, зшиту із клаптів, і весь був почорнілий від сажі з кухонної посуди. Він вийшов задля послуху, заплющився і сказав до них[1]: Вітаю, вітаю — і не бачив їх. І мати його не впізнала, що це він сам. І ще раз посилає до старця, кажучи: Пішли за моїм сином, щоби я його побачила. Старець каже Маркові, чи не посилав я тебе, щоби тебе побачила твоя мати? Марко відповів: Я виходив, авво, за твоїм словом, але більше, прошу тебе, не посилай мене йти, щоб я не був неслухняний до тебе. Старець вийшов до матері й сказав їй: Це був сам Марко, що вийшов до вас і сказав: «вітаю». І, потішивши її, відпустив.

13. Один мирянин був дуже побожний і прийшов до авви Пімена. Було й багато инших братів, що бажали поучення старця. Авва Пімен сказав мирянинові: Скажи братам слово. Мирянин мовить: Чи я скажу, я окаянний? Але змушений сказав багато. — Я не знаю нічого, — мовив він, — але чув таку притчу великого старця: хтось прикликав свого друга і сказав: Я хочу бачити царя, відведи мене туди. Приятель відповів йому: Піду з тобою до половини дороги. І він сказав иншому приятелеві: Заведи мене до царя. Той відповів: Йду з тобою до царської палати. Сказав третьому приятелеві: той каже йому: Я сміло заведу тебе до царя і скажу про тебе. Слухачі кажуть йому: Поясни нам притчу. Він відповів: Перший приятель -це подвижництво, що доводить тільки до половини дороги; другий — чеснота, що досягає неба; третій приятель — послух, що зі сміливістю приводить до Бога.

14. Раз прийшло до блаженного авви Памва четверо скитян, зодягнених у шкіри, і кожний оповідав про чесноти другого, коли його тут не було: один постив багато; другий був безкорисливий; третій здобув велику любов; про четвертого ж говорили, що він перебуває 22 роки в послусі у старця. Авва Памво відповів їм: Кажу вам, що послух цього є чеснота найвища: кожний із вас по своїй волі володіє тією чеснотою, котру він здобув; а цей відрікся своєї волі і сповнює волю другого. Це суть ісповідники, коли вони збережуть послух до кінця.

15. Прийшов один чоловік до Сисоя Тиверського, бажаючи стати ченцем. Старець спитав його, чи не має він чого-небудь на світі. Той говорить йому: Я маю одного сина. Старець каже йому: Кинь його в річку і будеш ченцем. Коли ж той пішов кинути в річку свого сина, то старець послав, прикликати його.

І коли той мав уже намір кинути свого сина, посланий брат каже йому: Старець знову сказав: "Не кидай його". І мирян лишив сина, пішов до старця і зробився дуже вправним ченцем задля свого послуху.

16. Сказала блаженна Синклитикія: Живучи спільнотою, ми маємо ставити послух вище за подвижництво, бо останнє навчає високодумства, а перше показує покірність.

17. Іще сказала: Треба нам розсудливо управляти душею. Тим, що живуть спільнотою, не треба ані набувати власносте, ні служити власній волі, а з вірою коритися отцеві. Ми засудили себе на вигнання, тобто зробилися чужими для світських турбот. Тож, не попускаймо знову собі шукати світу. Там ми мали славу, тут — ганьбу. Там надмір страв — тут недостача навіть у хлібі.

18. Авва Іперехій сказав, що коштовність ченця — це послух. Той, що здобув послух і сам буде вислуханий, сміливо стане перед Розп'ятим; бо Розп'ятий Господь став слухняним аж до смерти (Флп. 2, 8).

19. Говорили старці: коли хто має віру до когось иншого і самого себе віддає йому в підпорядкування, той не потребує вважати на Божі заповіді, а мусить власну волю передати своєму отцеві, і не зостанеться винним перед Богом.

20. Говорили старці: Бог того хоче від християн, щоб кожний був послушний Святому Письму; — і в ним полягає те, що треба говорити і що робити, і щоби слухатися наставників (Євр. 13, 17), і отців православних.

21. Брат, що його хтось образив, прийшов до старця в келію і говорить йому: Отче, я скорблю. Старець питає: Від чого? Він сказав: Один брат образив мене, і мене мучить диявол, доки я не відплачу йому. Старець каже: Послухай мене, сину, — і Бог спасе тебе від цієї пристрасті. Для примирення з братом піди в свою келію і мовчи, і ревно молися Богові за брата, що тебе образив. Брат пішов і зробив, як йому сказав старець. І через сім днів Бог відняв від нього гнів задля присилування, Що він чинив над собою і задля послуху старцеві.

22. Брат у скиту, йдучи на жнива, прийшов до великого старця і сказав йому: Скажи мені, авво, що мені робити — я йду на жнива. Старець сказав йому: Як скажу тобі щось, чи послухаєш? Брат відповів: Послухаю тебе. Старець сказав йому: Як послухаєш мене, то встань і піди відмовся від цих жнив і прийди сюди, а я скажу тобі, що робити. Брат пішов, відмовився від жнив і пішов до старця. Старець сказав йому: Йди до своєї келії і протягом цієї п'ятдесятниці їж раз на день сухе зі сіллю, а опісля я скажу тобі друге діло. Брат пішов, зробив, як сказав старець, і знову прийшов до нього. А коли старець побачив, що він працьовитий, сказав йому, як треба жити в келії. І брат пішов до своєї келії, упав ниць і три дні й три ночі плакав перед Богом. А після цього, як помисли говорили йому: ти піднявся, став великим, — він представляв собі всі свої гріхи, кажучи: А де ж всі мої гріхи? Коли ж знову помисли говорили йому: ти зробив багато гріхів у недбальстві, то він говорив: але я служу Богові й вірю, що Він сотворить зі мною милість. Переможені демони з'явилися йому в чуттєвому вигляді й говорили: Ти образив нас. Брат каже їм: Чим? Демони відповідають: Коли ми піднесемо тебе, то ти вдаєшся до покори; коли ж принизимо, то ти виходиш на висоту.

23. Говорили старці: Бог нічого так не вимагає від ченців-початківців, як труду послуху.

24. Один старець-пустельник мав прислужника, що жив у селі. Та сталося так, що якось він загаявся в селищі прийти до старця за звичаєм і в старця закінчилося необхідне на утримання і до ручної праці, що він мав у своїй келії. І журився старець тим, що нічого йому робити і нема поживи. І каже він своєму учневі: Чи не пішов би ти в село, прикликати прислужника? Учень сказав: Зроблю, що ти хочеш. Старець, не наважуючись послати брата, зволікав. Коли ж вони довгий час непокоїлися, тому, що не приходив прислужник, старець знову каже братові: Чи не підеш ти тепер до селища? Брат каже: Що ти бажаєш, я зроблю. Та боявся брат йти в село через спокуси, але, щоб не виявити непослух старцеві, наважився йти. Старець каже йому: Йди, я вірю в Бога отців моїх, що Він спасе тебе від усякої спокуси. І, сотворивши молитву, відпустив його. Брат, прийшовши в село, старанно розвідував, де живе брат, що їм прислугував, — і знайшов. Та вийшло так, що той і всі його домашні, крім одної його дочки, були поза селом в день поминок. Як брат постукав у двері, вона почула і відчинила. А коли той став питати її про батьків, вона намовляла увійти в дім, а водночас і зваблювала його, але він не хотів. Та вона ще більше розпалена намагалася і тягнула його до себе. Як брат побачив, що його втягують у гріх і баламутять його думки, то з зойком закликав до Бога: Господи! Спаси мене, ради молитов мого отця в цю годину. І після цього він негайно опинився коло річки на дорозі до монастиря і став перед старцем невинним.

25. Старець сказав: На початку своєї науки Спаситель поклав скорботу й тісноту. Тож, хто уникає цього початку, той тікає і від знання про Бога. Бо як на початку науки дають дітям письмо, щоби вони бачили, що їм потрібно знати, так мусить роздумувати і чернець: "той, що з трудом і журбою має послух буває співнаслідником Христа і дитиною Божою".

26. Два брати за тілом прийшли жити в монастир. Один із них був подвижник, а другий мав великий послух. Отець говорив останньому: Зроби це, — і він робив, і зроби те, — і він робив, їж рано, — і він їв, і через свій послух придбав славу. Уражений заздрістю до нього брат-подвижник, сказав сам собі: спокушу його, коли він має послух. І прийшов до ігумена та й сказав: Пішли зі мною брата, щоб ми подалися туди й туди. Авва відпустив його. Вони прийшли до ріки, в якій було багато крокодилів. А подвижник хотів спокусити брата й каже йому: Зійди в ріку і перейди. Брат зійшов і прийшли крокодили, минали його тіло і не шкодили йому. Як побачив це подвижник, сказав йому: Вийди з ріки. Під час дальшої подорожі вони знайшли тіло, що лежало на дорозі, й подвижник сказав: Коли б ми мали стару одіж, положили б її на нього. А той, що мав великий послух, говорив: Краще помолімося, може він воскресне. І стали на молитву. І коли вони молилися, мертвий воскрес. І похвалився подвижник, кажучи: Задля мого подвижництва воскрес мертвий. Але Бог об'явив отцеві монастиря —

і про те, що спокутував його брат крокодилами і що мертвий воскрес. І коли подвижник прийшов у монастир, авва каже йому: Чому ти так зробив зі своїм братом і спокусив його? Й оце задля його послуху воскрес мертвий.

27. Инший мирянин, що мав троє дітей, відійшов у монастир і залишив їх у місті. Коли він прожив три роки на самоті, думки почали пригадувати йому про його дітей — і він дуже журився за ними, але авві перед тим не виявив, що він має дітей. Старець бачачи, що він зажурений, і каже йому: Що це ти зажурений? І він сказав отцеві: Я маю троє дітей у місті й хотів би привести їх у монастир. Авва дозволив йому це зробити. І коли він прийшов до міста, двох застав мертвими, а одне живим. Він узяв дитя й пішов у монастир, але, пошукавши, не знайшов отця у монастирі. І сказав братам: Де ж авва? Брати сказали: Пішов до пекарні. І він узяв свого сина і пішов до пекарні. Як отець побачив, що він прийшов, привітав його, і, взявши хлопця, обняв його і поцілував з любов'ю. І каже його батькові: Чи ти любиш його? Він сказав: Так. І знову авва сказав йому: І дуже ти його любиш? — Так, — відповів він. Авва, почувши це, сказав йому: Візьми і вкинь його в розпалену піч. І батько взяв свого сина і вкинув його в розпалену піч; але піч одразу ж зробилась наче роса — і він у той час здобув славу, як патріярх Авраам.

28. Старець мовив: той, що живе в послусі духовного отця, має нагороду більшу від того, що живе в пустині, усамітнившись. Він говорив, що один із отців оповідав: Я бачив чотири чини в небі: перший чин - чоловік, що був хворий і дякував Богові, другий чин - чоловік, що дбав за гостинність, стояв і служив мандрівникам; третій чин — чоловік, що сидів у послусі отця і підкорявся йому за Господом. Той, що мав послух, носив золоте намисто і вінець і мав перед другими більшу славу. І я, говорить, сказав тому, що вів мене: Чому цей менший має славу більшу від других? У відповідь він сказав мені: Коли хто є гостинним, то робить по своїй волі; також хто в пустині — то усамітнюється по своїй волі; а цей, що має послух, відкинув усю свою волю і пригорнувся до Бога і свого отця, й так придбав більшу славу перед иншими. Тому, діти, добрий послух, що буває за Господом. Ви чули, діти, щось малого про цю чесноту. О послуху, спасенний для вірних! О послуху, що породжуєш усі чесноти! О послуху, що знаходиш царство! О послуху, що відчиняєш небо і підносиш чоловіка із землі! О послуху, співжителю ангелів! О послуху, кормителю всіх святих! Від тебе насадилися й тобою вдосконалились.

29. Брат спокушуваний думкою, жити самому, виявив це авві Іраклієві. Той для його утвердження каже йому: Один старець мав у себе учня, що довгі літа був послушний. Якось брата поконувала спокуса. І він розкаявся перед старцем, кажучи: Зроби, щоб я був ченцем. Старець каже: Знайди місце, зробимо тобі келію і будеш ченцем. І брат пішов, знайшов його за одним знаком, — і зробили келію. Старець каже братові: Що я скажу, це роби; коли захочеш — їж, пий, спи; тільки до суботи не виходи з келії, а тоді приходь до мене. Й старець повернувся в свою келію. Брат же два дні робив за словом старця, а третього дня занедбав і говорить: Що це зробив зі мною старець — не звершувати молитов[2]? І, вставши, співав багато псалмів і з'їв поживи вже після заходу сонця та й почав вкладатися спати. Але ось, бачить, що на його рогожі лежить етіоп і скрегоче на нього зубами. Сильно переляканий, пішов він до старця і, стукаючи в двері, каже: Авво, змилосердися наді мною і відчини швидше: Старець, знаючи, що він не сповнив його слова, не відчинив до ранку. А коли відчинив рано, побачив, що він далі благав, і, пожалівши його, ввів його всередину. Тоді він сказав старцеві: Отче мій, мені тебе треба. Як я пішов спати, видів чорного етіопа на моїй рогожі. Старець каже йому: Це сталося з тобою тому що ти не сповнив моєї заповіді. Тоді старець, представивши йому по змозі правила чернечого життя, відпустив його. І брат поволі став вправним ченцем.

[1] Тобто, очевидно, до матері й тих, що прийшли разом з нею.

[2] Очевидно, йдеться про спільні молитви.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Древній патерик" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!