Заохочення святих Отців до поступу в досконалості

Древній патерик

РОЗДІЛ І. Заохочення святих Отців до поступу в досконалості

ДО ЧИТАЧІВ

Дороги праведних — тобто їх життя і вчення, за словом Премудрого (див. Прип. 4, 18), як світло зірниці: вони до нас переходять і просвічують шлях до спасіння. Особливо це стосується до святих новозавітньої Церкви, які прийняли від повноти Христа благодать за благодать (див. Йо. 1, 16). Хоча християнські подвижники й крилися від світу, як старозавітні, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами (Євр. 11, 38): але як світло світу, як величаве місто, що лежить на горі Божій, не могли сховатися від нього й що менше — від віруючих (див. Мт. 5, 14). Світло їх подвигів і вчення так сяє, за словом Спасителя, перед усіма людьми, що, бачачи добрі вчинки святих, ми мимоволі прославляємо Отця Небесного (див. Мт. 5, 16), благоговіємо до них і співнасолоджуємося Господом за внутрішньою людиною (Рим. 7, 22). Вибрані віхи з життя християнських подвижників, а особливо їх мудрі вислови, що провадять до життя та побожности (2 Пт. 1,3), стисло наведені у Патериках чи повістях і висловах отців. Ці повісті й вислови слушно називаються перлинами й бісером многоцінним з духовної скарбниці богоносних Отців. Тут не сторонній свідок оповідає і не розум, що згідно з наукою богословською повчає, а про себе говорять і наставляють зі свого тривалого досвіду й просвічення згори мужі, що все життя за Богом прожили, своїми безнастанними й неймовірними трудами, молитвою, постом й усіляким виснаженням очистилися й просвітилися — мужі, що досягли ангельського життя й споглядання. Читання цих глибоких, але доступних сказань і поучень, тому, хто відкриває своє серце Богові й хоче повчатися в Його законі, приносить несказанне задоволення й користь. «Приємна мова — стільник меду, солодощі для душі, і лік для тіла» (Прип. 16, 24). Слова мудрих — як остроги, як гострі цвяхи (Проп. 12, 11): так вони вражають й спонукають до чесноти найбільш товстошкірого ледаря. Наскільки для кожного є повчальним читання подвижницьких висловів, показують самі подвижники. «Один Патерик[1] оповідає: Якось Авва Аммон запитав старця Пімена: "Якщо виникне потреба розмовляти з ближнім, то, як тобі видається, краще говорити про Святе Письмо чи про вислови й думки старців?" Старець відповів йому: "Якщо не можна мовчати, то краще говорити про вислови старців, ніж про Святе Письмо, бо говорити про нього — не є доволі безпечно". Блаженний Йоан Мосх розповідає, що якось читання з Патерика «Раю» про безкорисливість старця, яка привела до покаяння розбійників, спонукало иншого старця здобути - й він здобув — такий самий досвід терпіння й безкорисливости. Цей старець, додає Йоан Мосх, особливо любив пригадувати вислови святих Отців, й вони завжди були в нього на вустах і в серці, від чого Йоан здобув величезний плід чесноти[2]. Оповіді отців і їх вислови, а також їхній приклад та приклад осіб, що їх оточували, відкривають нам сокровенну глибину нашої природи в її різних станах: у тілесному — її розбещеність, немочі, пороки, в стані благодатному — її оновлення, міць і висоту духовну, які віруючий осягає Христовою силою, розкривають різноманітні й слушні способи зцілення й духовного вдосконалення людини. Й урешті завважимо: пильний читач, порівнюючи життя давніх подвижників із життям нашого часу, мимоволі вбачає й відчуває, якою мірою ми в духовному житті відстали від життя християн колишніх часів. Це передбачили святі подвижники й у поступовому упадкові віри й чесноти вказували на поступове наближення страшного дня Господнього. «Святі скитські отці пророкували про останній рід, мовлячи: що зробили ми? На це відповідав один авва великого життя на ймення Спирилон: ми зберегли Божі заповіді. Його запитали: а що зроблять люди, які житимуть після нас? Авва відповів: Вони довершать половину нашого діла. Його запитали ще: а ті, що будуть жити після них, що вони зроблять? Вони не зроблять взагалі нічого. На них наляжуть спокуси, й ті, хто того часу виявляться добрими (δόχιμοι), будуть більшими за нас і за отців наших[3]». Така пересторога святих Отців, суголосна зі словами Спасителя (див. Мт. 24, 7-13. 21-26. 37-39 та инш.), відкрито викриває спокуси мудреців нинішнього віку, які мріють про моральну перевагу суспільства, що його вони провадять. Там, де хрест Христа стає безуспішним (див. 1 Кор. 1, 17), це не реально. «Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15, 5). Пропонуємо читачам Патерик, що перекладений з греки з Синодального рукопису № 452 (за каталогом Маттея між типографськими in guarto № XLIII), на пергаменті, XI—XII ст., на 182 аркушах. Патерик, що займає весь цей рукопис, вже був відомий Патріярхвові Константинопольському Фотію, який описав його у своїй бібліотеці за главами (cod. 198). Оригінальний грецький текст цього Патерика не виданий, й не відомий навіть за рукописами. Відомий лише його латинський переклад, який ще в VI ст. зробили Пелагій і Йоан, диякони римські; його видав Росвейда (De vita et verbis Seniorum, Antwerpiae, 1628) і недавно Мінь (Patrologiae cursus, Paris, 1849, v. LXXIII, p. 855 et sg.). Але цей переклад має певні відхилення від того Патерика, що його описав Фотій, а також і від грецького рукопису. Відомий також з Опису Синодальних рукописів (пп. Горського й Невоструєва, Москва, 1859, від II, 2, с. 247 і наст.) слов'янський переклад цього Патерика, що знаходиться в рукописі кінця XIV чи поч. XV ст., № 153 (за катал. 1823 p., № 3) арк. 126 зв. -248 зв. і в иншому, що не ввійшов у згаданий Опис Синодальних рукописів, № 265 (за катал. 1823 p.). Він також знаходиться і в Чудівському пергаментному рукописі № 104. XIV. Але в слов'янському перекладі знаходимо значні доповнення, почерпнуті з инших Патериків, які деколи порушують зв'язок і порядок статей грецького Патерика. В списку № 265, окрім змістових доповнень самі глави розташовані в иншому порядкові. Обидва згадані переклади — латинський і слов'янський — ми брали до уваги, й що більше — часто ми звіряли з виданням Котельєра «Monumenta Eclcesiae Gracae», де в Апофтегмі в різних місцях зустрічаються доволі багато висловів з Патерика Фотія. Фотій у своєму Патерику показав 22 глави, але в нашому грецькому рукописі є 23 глави; це тому, що у Фотія опущено 3-тю главу «Про скруху» (περί χατανύξεωζ, рук. арк. 10). Але ця глава є і в латинському перекладі Міня (р. 860, de compunctione) і в слов'янському рукописі № 3 (арк. 144, про зворушення). Позаяк в нашому грецькому рукописі № 452 через утрату аркушів останніх 5-ти глав бракує, ми скористаємося иншим Синодальним грецьким рукописом № 163 (у Маттея № 164) на пергаменті XII чи XIII ст., який містить той самий Патерик, але зі значними доповненнями, а подекуди й скороченнями.

Патерик, що його описав Фотій, згідно з його ж заввагою, — це скорочення й збірка по главах так званого «Великого Лимонаря» (Луга духовного), в якому описано життя і діяння Антонія Великого й наступних подвижників (IV і V століть). «Це говорить премудрий і вчений Фотій, з усіх книг вона є корисніша для тих, хто хоче провадити своє життя так, щоб наслідувати Небесне Царство. Вона має й обіцяну зрозумілість (χατα την έπαγγελίαν); втім у певному розумінні більш придатна для мужів, що шукають не висловлювань, а весь свій труд і старання покладають на діла подвижницькі».

У списку № 163, на початку вміщено передмову невідомого укладача цього Патерика, в якому він пояснює користь, мету і план зробленого ним вибору з подвижницьких висловлювань. Цю передмову, яку, як видається, мав перед очима Патріярх Фотій[4], ми вміщуємо повністю.

ПЕРЕДМОВА УКЛАДАЧА ПАТЕРИКА

У цій книзі описано мужні подвиги, спосіб дивного життя і вислови святих і блаженних Отців, щоб змагати з ними, в них вчитися і їх наслідувати тим, хто хоче провадити небесне життя і йти шляхом, що провадить до Небесного Царства. Втім треба знати, що святі Отці, ревнителі й наставники блаженного монашого життя, якось запалавши божественною і небесною любов'ю й нізащо мавши всі світські й земні блага та почесті, найбільше старалися про те, щоб нічого не робити напоказ. Маючи вщерть смиренности, вони самі переховувалися й приховували багато своїх подвигів: як вони звершували свій шлях за Христом. Тому ніхто не міг детально описати нам їхнього мужнього життя. А лишень тільки деякі їх короткі вислови й діяння описали мужі, що особливо займалися цим ділом, не для того, щоб віддати цим праведникам якусь честь, а щоб спонукати нащадків до змаги. Так у різний час вони записали багато висловів і подвигів святих старців просто й невимушено як оповідь, маючи на меті єдино користь багатьох читачів. Оскільки ж хаотична й невпорядкована оповідь про багато предметів досить ускладнює сприйняття читача, коли не можливо в пам'яті охопити зміст книги, що сумбурно в ній розкиданий, то ми вибрали виклад за предметами, чи за главами; так, зміст за своїм порядком і розміщенням висловів одного сенсу тим, хто бажає, може принести реальну і швидку користь. Бо дієво спонукає до чесноти одне слово в одному сенсі про неї мовлене багатьма чеснотливими мужами. Коли, приміром, авва Антоній каже: «смиренність уникає всіх тенет Диявола», а инший авва мовить: «смирення є дерево життя, Що росте вгору», а ще инший: «смирення не гнівається і не Дражнить иншого», або «якщо хтось комусь смиренно скаже: прости мені, той спалює демонів» — то з усього цього розум читача переконується в тому, що якнайретельніше потрібно шукати смирення. Те ж саме подибуємо й у инших главах. Порядок усіх глав сукупно й кожної зокрема дієво допомагає читачеві. Позаяк кожна глава містить у собі різні слова й діяння відомих і невідомих отців, то оповіді з іменами авторів-отців ми вмістили на початку глави за алфавітним порядком, й лише в наступних оповідях, автор яких не відомий, ми не могли дотримуватися цієї засади. Але й загальний зв'язок глав не випадковий, а також сприяє читачеві у зрозумінні змісту книги. Закликавши до досконалосте, книга починається приватними чеснотами, що здебільшого необхідні для ченців, а це: безмовність, скруха й стримання. Потім крок за кроком, ніби піднімаючись драбиною, зображує більш досконале й врешті переходить до загальних чеснот, що обіймають вже згадані, й приводять до досконалосте, влаштовують спільнотне життя, ними є: послух, смирення і любов; бо що може бути важливіше й корисніше від послуху чи вище за смиренність або досконаліше за любов? До цього долучаються й деякі великі дарування: одкровення й тлумачення божественних слів: дар знамень і чуд: це є дарування від Бога, а не діла людські. Може, не згрішить хтось, коли зачислить до ангелів чоловіка, що цілковито віддаляється від товариства людей чи постійно ходить нагим, або живиться травою. Все це запропоновано в цій книзі з метою спонукати до пошуку всіляких чеснот і щоб знали ми, яку любов до Бога мали святі Отці наші, і якими почестями сам Він прославляв тих, які щиро припадають до Нього (такі згадані дарування Божі, більші ніж людські чесноти). Закінчується книга достопам'ятними висловами святих Отців, що увінчують кінець й стисло перелічують обов'язки ченців.

РОЗДІЛ I

Заохочення святих Отців до поступу в досконалості

1. Хтось запитав авву Антонія «Чого мені слід дотримуватися, щоб подобатися Богові? Старець у відповідь мовив: Дотримуйся того, що тобі заповідаю. Куди б ти не йшов, завжди май Бога перед своїми очима; щоб ти не робив, май на те основу в Божественному Писанні, і в якому б місці не перебував, не відходь відтіля скоро. Дотримуйся цих трьох заповідей і спасешся.

2. Авва Памво запитав авву Антонія: Що мені робити, щоби спастися? Старець сказав йому: Не надійся на свою праведність, не шкодуй за тим, що минуло, й вгамовуй язик та черево.

3. Блаженний Григорій казав, що від кожного охрещеного Бог вимагає ось цих трьох умов: Праведної віри від душі, істини від язика й невинности від тіла.

4. Авва Евагрій розповідав: Один із отців сказав, що посницьке, правильне життя, злучене з любов'ю, скоро впроваджує ченця в пристань безпристрасности.

5. І ще розповідав: Одного ченця сповістили про смерть його отця; він сказав тому, що приніс звістку: Припини хулити, бо мій отець безсмертний.

6. Авва Макарій запитав авву Захарія: Скажи мені, що є Ділом ченця? Той відповів: Чи тобі, отче, питати мене? На те авва Макарій сказав йому: На тебе мені вказали, мій сину, Захарію! Є хтось, що бажає, аби я спитав у тебе. Тоді Захарій Мовить йому: Як на мене, — хто до всього себе змушує, той Чернець.

7. Авва Ісая, пресвітер, оповідав, що один із отців мовив: Кожний чоловік має насамперед здобути віру в Бога й безнастанне стремління до Нього; відтак незлобність і невідплачування злом за зло, безжурне перенесення зла, покірливість, чистоту, чоловіколюбність і любов до всіх, покору, лагідність і довготерпіння, постійність і любов до Бога; має безнастанно призивати Бога із скрухою серця й істинною любов'ю; не потрібно йому глядіти на минуле, а звертати увагу на майбутнє, не треба сподіватися на свої добрі вчинки чи службу, а безнастанно прохати Божої помочі супроти спокус, які щоденно напастують.

8. Один брат просив авву Ісаю сказати слово. Старець мовить до нього: Коли хочеш іти вслід за Господом нашим Ісусом Христом, то зберігай Його слово й старайся умертвити в собі старого чоловіка; якщо хочеш пригорнутись до Нього, то мусиш до самої смерти відганяти всіх, що віддалюють тебе від хреста, й приготуватися до приниження і до спокою стосовно до тих, що роблять тобі зло; маєш впокоритися перед тими, що бажають владарювати над тобою, маєш дотримувати мовчання й нікого не осуджувати в своєму серці.

9. Іще сказав: Праця, вбогість, мандрівне життя, постійність і мовчання породжують покірливість, а покірливість загладжує багато гріхів. Якщо хто не має цих прикмет, то даремне буває його відречення від світу.

10. Іще сказав: Зенавидь усе в світі й тілесний спокій, бо це зробило тебе ворогом Бога. Як чоловік, що має ворога, бореться з ним, так і ми маємо боротися з тілом, а не впокоювати його.

11. Один брат запитав авву Ісаю про слова Євангельської молитви: що означає Нехай святиться Ім'я Твоє?Аввавідповів: Це стосується до досконалих, бо Боже ім'я не може святитися в нас, опанованих пристрастями.

12. Розповідали про авву Теодора Фермейського, що він перевищував багатьох цими трьома головними чеснотами: безкорисністю, подвижництвом і віддаленням від людей.

13. Авва Йоан Колов говорив: Я бажаю, щоб чоловік шукав усіх чеснот із покірливістю. Так, щодня, встаючи рано, приступай до кожної чесноти й Божої заповіді з надзвичайною твердістю і з страхом і терпеливістю, в любові до Бога, з усякою готовністю душі й тіла, з глибокою покорою, в постійній скорботі серця й догляді його, в тривалій молитві й проханнях із зітханнями, в чистоті язика й оберіганні очей. Коли безчестять тебе, не гнівайся, будь миролюбний і не відплачуй злом за зло; не звертай уваги на образи инших; не думай високо про себе, а будь нижче всякого сотворіння; погорджуй усім тлінним і тілесним; будь під хрестом, у боротьбі, в духовному вбозтві, в дусі й тілі аскета; перебувай у пості, в каятті, плачі й у подвизі воювання, в роздумуванні, в чистоті душі, в доброму налаштуванні духа; працюй мовчки, перебувай на нічних чуваннях, у голоді й спразі, в холоді, в наготі й трудах. Закрий свою могилу, немовби ти вже помер, щогодини маючи смерть перед своїми очима.

14. Авва Йосиф Тиверський говорив: Три подвиги дорогоцінні перед Богом: по перше, — коли чоловік, упавши в (духовну) неміч, із подяки приймає спокуси, що цього часу приступають до нього. По друге, — коли хто старається, щоби всі його діла були чисті перед Богом і не мали нічого людського. По третє, — коли хто перебуває в послусі свому духовному отцеві та зрікається всіх своїх бажань.

15. Авва Касіян розповідав про одного отця Йоана, начальника кеновії[5], що він був великий у цьому житті. Коли він наблизився до смерти й відходив до Господа спокійно й радісно, його оточила братія і прохала, щоби замість спадщини, лишив їм яке-небудь коротке й спасенне напучування, за яким можна б було осягнути досконалости у Христі. Авва, зітхнувши, мовив: Я ніколи не чинив своєї волі, нікого не вчив тому, чого сам раніше не виконав.

16. Один брат спитав авву Макарія Великого: В чому полягає досконалість? Старець відповів: Чоловік не може бути Досконалим, коли в душі й тілі не набуде такої великої покори, Щоби не оцінювати себе за жодне діло, а покірно вважати себе нижчим від усякого сотворіння; щоб ніколи не осуджувати нікого, крім самого себе; щоби зносити образи й безчестя, вирвати із свого серця будь-яку нечистоту; приневолити себе бути терплячим, добрим, братолюбним, невинним, стриманим, — бо в Святім Письмі сказано: Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його (Мт. 11, 12); щоби просто глядіти своїми очима, загнуздувати язик, віддалятися від усякої порожньої і шкідливої для душі поголоски, зберігати правоту рук, чистоту серця перед Богом і непорочність тіла; постійно мати уявлення і пам'ять про смерть; щоби відкласти всілякий гнів і злобу, відректися від усього матеріяльного й тілесних приємностей, тобто від диявола і всіх його діл; цілковито покоритися Всецареві Богові й усім Його заповідям і безнастанно повсякчас, в кожному слові й кожному ділі мати Його перед собою.

17. Брат спитав старця: Яке б добре діло мені робити й так жити з ним? Старець відповів: Бог знає, що добре. — Чув я, що один із отців питав великого авву Нестора, товариша авви Антонія: Яке б добре діло мені робити? Авва відповів йому: Чи ж не всі діла однакові? Письмо говорить: Авраам мав любов до мандрівників, і Бог перебував із ним; Ілля любив мовчання — і Бог перебував із ним; Давид був лагідний — і Бог перебував із ним. Тож дивися: чого за Богом бажає душа твоя, те й роби та бережи своє серце.

18. Авва Пімен говорив про авву Нестора Великого: Як мідяний змій у пустелі зцілював кожного, хто глянув на нього, такий був і цей старець: він мав усяку чесноту й мовчки лікував усіх.

19. Сказав іще: Бог дав Ізраїльтянам закон — утримуватися від протиприродного, тобто від гніву, злости, зависти, ненависте, брехні на брата та всього иншого, що властиве старому чоловікові.

20. Авва Пімен мовив: оберігання самого себе, увага до себе самого і розпізнання, — ось три чесноти, провідниці душі.

21. Його ж запитав брат: Як треба жити чоловікові? Старець відповів: Погляньмо на Даниїла, не знайшлось йому иншого обвинувачення, лишень у служінні його Богові.

22. Іще сказав авва Пімен: Убогість, скорбота й розпізнання — ось ужиткові знаряддя чернечого життя. Бо сказано в Святому Письмі: І коли б у ній знайшлося оцих троє мужів: Ной, Даниїл та Йов... (Єз. 14, 14). Ной уособлює безкорисливість, Йов — терпеливість, Даниїл — розпізнавальний суд. Коли чоловік має ці три чесноти, то Бог живе в ньому.

23. Іще сказав авва Пімен: Коли чернець зненавидить дві речі, то може бути свобідний від світу. Брат запитав його: Які? Догоджування тілові й марнославство — відповів старець.

24. Оповідали про авву Памва, що він, наближуючись до смерти, в самій хвилині свого скону говорив до святих отців, що стояли перед ним: Від того часу, як прийшов я в цю пустиню, побудував собі келію і замешкав у ній, не пам'ятаю, щоби я коли-небудь їв инший хліб, крім того, що придбав своїми руками, і ніколи не каявся я за слова, що їх я коли-небудь говорив, аж до цієї години. А тепер відходжу до Бога так, немовби ще не починав служити Йому.

25. Авва Сисой казав: Будь покірним, відрікайся своєї волі, не турбуйся тим, що земне, тож знайдеш полегшу душі (Мт. 2, 29).

26. Авва Тома, наближуючись до смерти, сказав своїм дітям: Не живіть з єретиками, не знайомтесь із славнозвісними людьми; не простягайте своїх рук, щоби збирати, а радо простягайте їх, щоб роздавати.

27. Брат спитав старця: Яким чином народжується в душі страх Божий? Старець відповів: якщо чоловік має покору, безкорисливість і нікого не осуджує, то в ньому народжується страх Божий.

28. Старець мовив: Страх, покора, стриманість від їди і журби — нехай перебувають із вами.

29. Старець мовив: Не чини комусь того, чого сам ненавидиш. Якщо не любиш, коли на тебе зводять наклепи, то й сам ні на кого не зводь наклепів; якщо ти не любиш, коли тебе ганьблять, то й сам нікого не ганьби; якщо не любиш, коли тебе принижують, ображають, грабують твою власність і инше подібне тобі чинять, то й ти нікому не роби цього. Хто може дотриматися цього, тому буде достатньо до спасіння.

30. Старець мовив: Ось підвалини чернечого життя — праця, послух, дбайливість, неосудження, ненаклепництво й ненарікання. Бо в Святім Письмі сказано: Ви, що любите Господа, ненавидьте зло (Пс. 96, 10). Життя монаха має полягати в тім, щоби не нападати ні на кого, нікого не кривдити, не дивитись на зле, не бути цікавим, не слухати чужих розмов, не загарбувати руками, а радше віддавати, не бути пихатим у своєму серці, не перенасичувати своє черево, а в усьому поступати розважливо. Ось у чому має полягати життя ченця!

31. Старець мовив: Хто не приймає кожного, як брата, а робить різницю між тим і тим, той недосконалий.

32. Старець мовив: Моли Бога, щоби Він дарував твоєму серцю скорботу й покору, спостерігай постійно за гріхами своїми й не осуджуй инших, а вважай себе нижчим від усіх; не товаришуй із жінкою, ні з хлопцем, ані з єретиками. Віджени від себе пристрасть балакати, вгамуй свій язик і черево й утримуйся від вина. Коли хто розмовлятиме з тобою про який-небудь предмет, не сварися зі співрозмовником. Коли хто говорить добре, відказуй «гаразд». Коли хто каже зле, говори: «ти сам знаєш, що говориш», — і не сперечайся з ним про те, що він сказав; і тоді вспокоїться помисел твій.

33. Брат спитав одного старця: В чім має полягати життя ченця? Старець відповів: в тім, щоб мати уста правдиві, тіло святе, серце чисте, думку, що не блукає по предметах світу, псалмоспів зі скрухою; в тім, щоб перебувати в мовчанні й про ніщо инше не думати лишень про очікування Господа.

34. Старець мовив: Дбаймо про лагідність, страждання, довготерпеливість і любов. У тім полягає монашество.

35. Іще сказав: Призначення християнина — наслідування Христа.

[1] Грецьк. Див. Котельера Ecclesiae Graecae Monumenta, v. 1, Paris, 1677, p. 392. Apoftegmata Patrum. Теж лат. у Міня в Patrologiae cursus completus, Paris, 1849, v. LXXIII, Lib. V. p. 936, numer 20.

[2] Іоанн Мосх, Луг духовний, гл. 210.

[3] Див у Кольтера, там само, с. 506. Пор. Доспопамятныя сказанія о подвижничестве св. и блаж. отцевъ, Москва, 1846, гл. 119; в Міня там само Lib. VI p. 995, numer 14, Синод. рук Слав по катал. 1823 p., № 265, л. 215 зв.

[4] На це вказує вже наведена цитата «вона (тобто згадана книжка) має обіцяну зрозумулість». У передмові про цю зрозумілість за способом викладу саме йдеться.

[5] Спільнотний устрій життя.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Древній патерик" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!