Пісня Пісень

До змісту: Біблія в перекладі Івана Хоменка

1.

1 Пісня пісень Соломона. Молода:
2 Хай він мене цілує цілунками уст своїх, бо любов твоя понад вино солодша.
3 Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро - твоє ім'я; Тому дівчата тебе люблять.
4 Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!
5 Я чорна, але гарна, дочки єрусалимські, немов кедарські шатра, немов шалманськії намети.
6 Ви не дивітеся на мене, що я засмагла, що мене осмалило сонце. Сини моєї матері розсердились на мене, поставили мене стерегти виноградники. Та я не стерегла виноградника мого власного.
7 Скажи мені, о ти, що його моє серце любить, де ти пасеш (твою отару), де ти розташовуєш її опівдні, щоб я безцільно не блукала коло отар твоїх друзів. Хор:
8 Якщо не знаєш, о найкраща між жінками, то йди слідом за чередою й паси твої козлята коло шатер пастуших.
9 Немов лошиця в колісницях фараона, ти в мене, моя люба!
10 Прегарні твої щоки у сережках, шия твоя - в намисті.
11 Ми тобі зробим золоті сережки зо срібними крапками. Молода:
12 Тоді як цар був за своїм столом, нард мій розлив свій запах.
13 Торбинка мірри - любий мій для мене, на моїх грудях спочиває.
14 Гроно кипрове - любий мій для мене, у виноградниках Ен-Геді. Молодий:
15 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки. Молода:
16 Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша - сама зелень. Молодий:
17 Трями наших домів - із кедру, а наші бантини, - з кипарису.

2.

Молода:
1 Я - нарцис шаронський, лілея на долині. Молодий:
2 Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками. Молода:
3 Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.
4 Він увів мене в бенкетний покій, і любов - стяг його надо мною.
5 Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
6 Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає. Молодий:
7 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче. Молода:
8 Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
9 Мій любий - немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
10 Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
11 Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.
12 Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
13 Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
14 Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
15 Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
16 Мій любий - мій, а я його, -його, що пасе між лілеями.
17 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!

3.

1 На моїм ліжку вночі шукала я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла його.
2 Встану, обійду навколо місто. По вулицях та по майданах шукатиму я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла я його.
3 Сторожа мене зустріла, що ходить круг міста. Чи бачили ви того, кого серце моє любить?
4 Ледве повз них пройшла я і знайшла того, кого любить моє серце. Схопила я його й не пустила, аж поки не ввела в дім матері моєї, у покій тієї, що мене зачала. Молодий:
5 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами та ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.
6 Хто то здіймається в пустині, неначе стовпи диму, в кіптяві мірри й кадила, всіх пахощів купецьких?
7 Ось Соломонові носилки; шістдесят витязів кругом них, з-між витязів Ізраїля добірних.
8 Усі вони спритно мечем орудують, вправні до бою. В кожного меч при боці задля нічних нападів.
9 Намет весільний собі спорудив цар із дерева ливанського.
10 Стовпи його спорудив він зі срібла, із золота - його склепіння, сидіння його із пурпуру, а всередині виложений він любов'ю - від дочок єрусалимських.
11 Вийдіть, дочки сіонські, й гляньте на царя у вінці, що ним вінчала його мати у день його заручин, у день утіхи його серця.

4.

Молодий:
1 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої - голубки, за твоїм покривалом. Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.
2 Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.
3 Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом.
4 Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.
5 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.
6 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.
7 Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!
8 Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових.
9 Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!
10 Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.
11 З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.
12 Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.
13 Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.
14 Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.
15 Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!
16 Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.

5.

Молодий:
1 Я ввійшов у сад мій, о моя сестро-дружино, збирав мірру мою з моїм бальзамом, їв мою крижку з медом, пив моє вино з моїм молоком. Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі! Молода:
2 Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене - нічних капель.»
3 Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?
4 Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.
5 Я встала відчинити любому моєму, із рук моїх закапотіла мірра, з пальців моїх текуча мірра на ручку при засуві.
6 Я відчинила любому моєму, та любий мій уже відвернувся, пішов далі, дух у мені захопило, як він заговорив був. Шукала я його, та не знайшла вже; я кликала його, та він не обізвавсь до мене.
7 Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.
8 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, як знайдете мого любого, то що звістите йому? Що я з любови знемагаю! Хор:
9 Чим любий твій над любими, найкраща між жінками? Чим любий твій над любими, що нас так заклинаєш? Молода:
10 Мій любий білий та рум'яний, його з десяти тисяч розпізнати.
11 Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон.
12 Очі його мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають.
13 Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його - лілеї, що крапають міррою дорогоцінною.
14 Руки його - золоті вальці, оздоблені таршіськими самоцвітами. Груди його - брили слонокости, сафірами вони вкриті.
15 Ноги його - стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах. Вигляд його, немов Ливану, він пишний - мов оті кедри.
16 Розмова його - самі солодощі, увесь він - розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!

6.

Хор:
1 Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати? Молода:
2 Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати.
3 Я - мого любого й мій любий - мій, він, що пасе отам поміж лілеями. Молодий:
4 Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами.
5 Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.
6 Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.
7 Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.
8 Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, -
9 одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:
10 «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»
11 В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.
12 І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.

7.

Хор:
1 Вернись, вернись, о Суламіто! Вернись, вернись, щоб нам на тебе подивитись! Молодий: Чому ви дивитесь на Суламіту, неначе на танок подвійний? Хор:
2 Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа! Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких.
3 Пупок твій - кубок круглий, вина замішаного в ньому не бракує. Лоно твоє - ворох пшениці, оточений лілеями навколо.
4 Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці.
5 Шия твоя, мов вежа із слонокости. Очі твої, немов ставки у Хешбоні при Бат-Раббім воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаску.
6 А голова на тобі, мов Кармель той: волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався.
7 Яка ж бо ти прекрасна, яка мила о моя люба у розкошах!
8 Станом твоїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона.
9 Я мовив: Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку! Хай груди твої будуть, мов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук.
10 Твоя розмова, мов вино добірне, що по устах моїх і по зубах стікає. Молода:
11 Я - для мого любого, і до мене звернене все його бажання.
12 Ходи, мій любий! Ходім у поле, та заночуймо у селах.
13 Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові. Там обдарую я тебе любов'ю.
14 Мандраґори свій запах розливають при наших дверях усякі плоди якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.

8.

Молода:
1 Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї! Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено.
2 Я повела б тебе, я привела б тебе у дім матері моєї; ти мене навчав би. Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук.
3 Ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає. Молодий:
4 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче. Хор:
5 Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись? Молодий: Під яблунею я збудив тебе; там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила.
6 Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку; любов бо, як смерть сильна; ревнощі люті, немов пекло. Стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє.
7 Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити. Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди великої. Закінчення:
8 Є в нас сестричка невеличка, грудей вона не має. Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9 Як вона - мур, збудуймо на ньому башту срібну. Як вона - двері, ми зробимо для них кедрові стулки.
10 Я - мур, і мої груди мов ті башти, тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій.
11 Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні. Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних.
12 Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене. Та тисяча для тебе, Соломоне, а двісті - сторожам його плоду.
13 О ти, що в садах живеш! Товариші уважно слухають твій голос. Дай же мені його почути!
14 Втікай, мій любий! Будь, як олениця або оленятко на горах бальзамових.

До змісту: Біблія в перекладі Івана Хоменка

Рекомендуйте цю сторінку другові!