Послання Апостола Якова

До змісту: Біблія в перекладі Івана Хоменка

1. Привіт 1; спокуси 2-4; мудрість і молитва 5-8; багатий і вбогий 9-11; причина спокус 12-16; добро від Бога 17-18; справжня побожність 19-27

1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!
2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.
3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,
4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.
6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; -
8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.
9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,
10 а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.
11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.
12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.
13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;
14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.
15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, - породжує смерть.
16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.
17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.
19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,
20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої.
21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.
22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.
23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:
24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.
25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм.
26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.
27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

2. Християнська рівність 1-9; заповіді 10-13; вірити, а й добро чинити 14-26

1 Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого.
2 Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині,
3 а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: «Ти сідай тут вигідно», а вбогому скажете: «Ти стань отам або сідай на моїм підніжку»,
4 - то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками?
5 Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять?
6 Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища?
7 Хіба то не вони ганьблять те гарне ім'я, яким називано вас?
8 Коли, отже, виконуєте закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого», - ви добре робите.
9 А коли зважаєте на особи, то чините гріх, закон засуджує вас як переступників.
10 Бо хто ввесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, - стає у всьому винуватий.
11 Бо хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай». Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону.
12 Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи.
13 Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд.
14 Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра?
15 Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку,
16 і хтонебудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе?
17 Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі.
18 Та хтонебудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру.»
19 Ти віруєш, що Бог один? - Добре робиш. І біси вірують, та тремтять.
20 Хочеш знати, безглуздий чоловіче, що віра без діл не приносить плоду?
21 Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина?
22 Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами.
23 Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність», і він був названий приятелем Божим.
24 Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою.
25 Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом?
26 Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.

3. Язик - спричинник гріхів 1-12; справжня мудрість 13-18

1 Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,
2 бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.
3 Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.
4 А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.
5 Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!
6 І язик - вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.
7 Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.
8 Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.
9 Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.
10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.
11 Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?
12 Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.
13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.
14 Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.
15 Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;
16 бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.
17 А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.
18 Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.

4. Незгоди 1-10; обмови 11-12; життя людини не певне 13-17

1 Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси - з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах?
2 Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б'єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите.
3 Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи.
4 Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього - то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим.
5 Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе в нас?»
6 І більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.»
7 Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас.
8 Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники!
9 Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте! Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість - у смуток!
10 Смиріться перед Господом, і він вас підійме!
11 Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і закон судить. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону.
12 Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
13 Нумо тепер ви, що говорите: «Сьогодні або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти.»
14 Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви - пара, що з'являється на хвильку і зникає по тому.
15 Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити.
16 Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших. Усяка така хвальба - погана.
17 Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, - гріх тому!

5. Працедавці і робітники 1-6; терпимість 7-11; клятви 12; єлеепомазання 13-20

1 Нумо тепер, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають.
2 Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла.
3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів.
4 Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил.
5 Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини.
6 Ви засудили праведного й убили: він вам не противиться.
7 Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінних та весняних.
8 Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький.
9 Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.
10 Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім.
11 Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, - Господь бо повний співчуття і милосердя.
12 А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» - «ні», щоб вам під суд не впасти.
13 Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає.
14 Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє,
15 і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться.
16 Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу.
17 Ілля був чоловік такий самий, як ми; він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців.
18 Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля вродила плід свій.
19 Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне,
20 хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє.

До змісту: Біблія в перекладі Івана Хоменка

Рекомендуйте цю сторінку другові!