Звідки в Католицькій Церкві з’явилася практика індульгенцій?

ПИТАННЯ: Звідки в Католицькій Церкві з'явилася практика індульгенцій?

ВІДПОВІДЬ: Згідно з Катехизмом Католицької Церкви, індульгенція – це відпущення перед Богом тимчасової кари за гріхи, провина за які вже спокутувана в таїнстві сповіді. Гріх тягне за собою подвійний наслідок. Тяжкий гріх позбавляє нас спілкування з Богом і цим закриває доступ до вічного життя: це «вічна кара за гріх». З іншого боку, будь-який гріх, навіть малий, веде до невпорядкованої прихильності до створінь, і від цієї прихильності необхідно очиститися або на землі, або після смерті, в так званому Чистилищі. Це очищення звільняє від того, що називається «тимчасовою карою» за гріх. Обидві ці кари не треба розуміти як помсту Бога, що вражає ззовні, бо вони випливають із природи гріха. Звернення, породжене гарячою любов'ю, може привести до повного очищення грішника, отже, йому вже не доведеться зазнати ніякої кари. Індульгенцію дає Церква, яка має від Ісуса Христа владу зв'язувати і розв'язувати. Таким чином вона діє на благо християнина і відкриває перед ним скарб заслуг Христа і святих, щоб віруючий отримав від милосердного Батька відпущення тимчасової кари за гріхи.

Практика індульгенцій в зародковому стані існувала вже в перші часи життя Церкви. Для примирення з Церквою вірним, що впали в єресь і каються, призначали паломництво до гробниць мучеників. Церква завжди мала переконання, що, подібно до заслуг Христа, плоди, яких виливаються на всіх вірних, заслуги святих також є скарбом для всіх, відповідно до спілкування святих, яке ми сповідуємо в Символі віри.

Починаючи з XI століття, коли каяльникам давали різні покути, залежно від тяжкості гріха (ці покути могли бути тривалими – від місяця до всього життя), – з'явилася практика пом'якшувати покаяння за допомогою здійснення яких-небудь дій, наприклад, паломництва до святинь або участі в Хрестових походах для звільнення святих місць. Таке розуміння індульгенції як поблажливості – відпущення тимчасової кари за гріх – можна побачити на священних образках тієї епохи.

Вчення про індульгенції засноване на двох елементах: по-перше, на тому, що заслуги Христа нескінченні й разом із заслугами святих вони можуть вилитися на всіх, хто хоче до них долучитися. Це переконання ґрунтується на вірі, що Христос дав Своїй Церкві всяку владу в тому, що стосується вічного спасіння людей.

Індульгенцію можна було отримати не тільки для себе, але і для покійних, для відпущення їхньої тимчасової кари в Чистилищі. Таким чином, ми покликані брати участь у рятівній діяльності Ісуса Христа, що взяв на Себе провину за наші гріхи. Усі ми через нашу приватну участь у Страстях Христових сприяємо нашому благу і благу всієї Церкви. Про це святий апостол Павло писав у Посланні до Колосян (1, 24): «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква».

Особливої ??згадки в історії практики індульгенцій заслуговує Свято прощення, що відзначається щороку в Асижу в перших числах серпня. Йдеться про «Індульгенції Порціункули» – повної індульгенції, про яку попросив святий Франциск у Папи для всіх, хто відвідає церкву Порціункула 2 серпня.

Ось як звучить ця історія в «Грамоті Теобальда», єпископа Асизького: «Вночі Року Господнього 1216 в церковці Порціункула Франциск був занурений у молитву і споглядання, як раптом несподівано по церкві розлилося найяскравіше світло. Франциск побачив над престолом Христа, одягненого у світло, а в Його правиці Його Пресвяту Матір. Вони були оточені безліччю ангелів. Франциск мовчки уклонився до землі своєму Господеві. Вони запитали в нього, чого він бажає для порятунку душ. Франциск негайно відповів: «Отче Пресвятий, хоч я вбогий грішник, прошу Тебе: даруй кожному, хто розкаявся, висповідався і прийшов у цю церкву, щедре і велике прощення, щоби повністю була відпущена вся їхня провина». «Брате Франциску, те, про що ти просиш, – велика справа, – сказав йому Господь. – Але ти гідний найбільшого, і найбільше отримаєш. Отже, я приймаю твоє прохання, але за умови, що ти попросиш у мого вікарія на землі, від імені мого, про цю індульгенцію».

Франциск негайно постав перед Папою Гонорієм III, який у той час перебував у Перуджі, і щиросердно повідав йому про своє бачення. Папа вислухав його з увагою і після деяких коливань дав своє схвалення».

Надалі ця індульгенція була поширена на всіх, хто в період від полудня 1 серпня до кінця 2 серпня відвідає яку-небудь парафіяльну церкву, францисканську церкву або яку-небудь іншу церкву, що має такий привілей. Умови отримання індульгенції – це сповідь, Причастя, молитва про потреби Святішого Отця і сповідання віри. Для отримання індульгенції до сповіді можна приступити в період від п'ятнадцяти днів до Свята Прощення і впродовж п'ятнадцяти днів після нього.

Ще одна обов'язкова умова для отримання загальної індульгенції – це, крім таїнства сповіді, повна відчуженість від смертного і від повсякденного гріха. Якщо в душі є прихильність, схильність до якого-небудь гріха, то головна умова для отримання індульгенції відсутня.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!