Що означають слова апостола Павла – «Передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту»?

ПИТАННЯ: Що означають слова з Послання до Римлян: «Передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту», – що стосуються гомосексуалізму?

ВІДПОВІДЬ: Перечитаймо уважно уривок з Послання до Римлян (1,24-28):

«Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду. І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще».

У цьому тексті йдеться про язичників, які не визнали Бога за Його досконалими ділами – «пізнавши Бога, не прославляли Його як Бога», – читаємо в попередніх віршах цього ж розділу.

У декларації «Persona humana » Конгрегації віровчення від 1975 року цей текст цитується в розділі про гомосексуалізм з таким коментарем:

«Згідно з об'єктивним моральним устроєм, гомосексуальні зв'язки є актами, позбавленими істотного і незамінного порядку. Їх засуджує Святе Письмо як розпусту, навіть більше, вони представлені як згубний наслідок відкидання Бога. Це судження Святого Письма не дозволяє узагальнити, що ніби всі, хто страждають цією аномалією, особисто за це відповідають, – проте воно свідчить, що гомосексуальні акти є за своєю суттю є безладними і ні за яких обставин не можуть отримати будь-якого визнання (РН 8)».

Перенесемося тепер на кілька століть назад і згадаємо як тлумачить цей уривок святий Тома Аквінський. Ось що він пише: «Треба відзначити, що про Бога не сказано, ніби Він передав людей похотям безпосередньо, скеровуючи їхні бажання до зла, – адже Бог все підпорядковує собі: «Усе зробив Господь для власної мети (Прип. 16,4), тоді як гріх – це те, що відбувається при віддаленні від Нього. Але Він непрямим чином передає людей гріху, тією мірою, якою справедливо позбавляє благодаті, за допомогою якої люди утримуються від гріха; подібно до того, якби про когось, хто позбавляє підтримки іншого, говорили: він змусив його впасти».

«Крім того, – пише далі святий Тома, – треба відзначити, що апостол представляє протиприродні пороки, які є найтяжчими з плотських гріхів, як покарання за ідолопоклонство, бо вони, судячи з усього, з'явилися разом з ідолопоклонством, тобто в епоху Авраама, коли, як вважають, зародилося ідолопоклонство. Ось чому йдеться також, що вони були покарані в Содомі, згідно з Книгою Буття 19. Разом із зростанням ідолопоклонства зростали і ці пороки. Тому і говориться у Другій книзі Макавеїв (4,12), що Ясон «щонайвизначніших юнаків скликав до фізичних вправ». Це не було початком, але зростанням і кульмінацією постійного спілкування з язичниками і чужоземцями».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!