 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
“Бережи передання!” (І Тим. 6,20)
Біблійні основи вчення Церкви про Пресвяту Тройцю Божественність Господа Нашого Ісуса Христа
Дана стаття може бути корисною для тих, хто цікавиться біблійними основами доктрини Католицької Церкви, а також як відповідь на численні «запитання» деструктивних сект та організацій, щодо науки Церкви про Пресвяту Тройцю. Сьогодні найбільше закидів, перекручень та викривлень з боку сект, стосовно вчення Церкви, спостерігається щодо Божественності Особи Ісуса Христа і Особи Святого Духа, стверджуючи про відсутність будь-якої інформації про це у Святому Письмі. Тому, починаючи з цього випуску нашого часопису, висвітлюємо біблійні основи науки Католицької Церкви стосовно основних правд віри, починаючи Особою Ісуса Христа, інформуючи при цьому читача стосовно хибності побудови та поширення вчення сект. Розглядаючи вчення Церкви про Бога в Трьох Особах, слід зауважити, що тринітарні терміни, як от: «Пресвята Тройця», «Один Бог у трьох Особах», сформувались як такі, що є сьогодні, у 4-му столітті. Хоча це можна вважати лише фазою формального висновку, заключною фазою, а не початковою чи такою, що зумовила виникнення даного вчення. Адже, вже зі Святого Письма дізнаємось про об’явлення Всевишнього людині у різних Своїх проявах, а саме у трьох Особах… Дане остаточне формування відбулося на Вселенських Соборах, а особливо на перших двох: Нікейському (325 р.), на котрому було поборено єресь Арія та на Константинопольському (381 р.), де продовжено формування тринітарної доктрини Церкви і на якому було засуджено єресь Македонія, тобто пневматомахів (тих, що боролися проти вчення Церкви про Святого Духа). Результатом діяльності цих Соборів є Символ віри. Зокрема першою частиною Символа: «І в Єдиного Господа Ісуса Христа…, Єдиносущого з Отцем», вирішено і прийнято вважати взаємовідношення між Отцем і Сином грецьким терміном «ὁμοούσιος» (гомоyсіос), тобто «єдиносущий», а значить такий, що має спільну природу – Божественну. Тому, згідно догмату про Пресвяту Тройцю:
· Бог має три Особи: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий; · Кожна з трьох Осіб не є окремим Богом, а Особою Бога і проявом однієї і тієї ж Природи; · Кожна з трьох Осіб має Божественне буття, сущність.
Таким чином, бачимо, що причиною виникнення догмата про Пресвяту Тройцю є виникнення єретичних вчень, тобто таких, що в силу незнання Святого Письма або з суб’єктивних причин їх засновників (в будь-якому разі в їх основі є гріх гордості), подавали неправдиву або навмисно викривлену науку чи пояснення вчення про Бога, що й робило розколи та безлад в Церкві. Продовжувачами вище згаданих єретичних вчень, аріанства та пневматомахів, можна вважати ряд сучасних конфесій протестантського толку та деструктивних сект і організацій, які продовжують заперечувати науку Церкви, зокрема, відносно Триєдиного Бога. Візьмемо для прикладу часопис Вартової Башти, від 1-го листопада 2009 року, де обгрунтовується, що Ісус Христос не є Богом, а дане спростування божественності Ісуса Христа пояснюють уривком зі Святого Письма, а саме з Діянь 7,55.56: «Стефан же, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога». Таким чином, на основі цього заклику Стефана, Свідки Єгови стверджують, що Ісус Христос не є Бог, що, очевидно, найбільше їх турбує, оскільки не бажають повірити в Ісуса Христа, як воплоченого Бога, а також не розглядають Третьої Особи Бога – Святого Духа. Їхнє спростування не є цілісним, радше хаотичним та гарячковим. Читаючи Святе Письмо уважніше, стає зрозуміло чому Церква повчає про Божественність Ісуса Христа, в такий спосіб, опираючись лише на Писання. По-перше, на початку Євангелія від Йоана читаємо, що: «Споконвіку було Слово, а Слово було в Бога і Слово було – Бог» (Ів. 1,1), тобто Син-Слово, Яким все було створене, через Нього і для Нього (пор. 1Кор. 8,6; Кол. 1,16.17), згідно Євангелія та апостола Павла, є Богом. А також: «І Слово сталося тілом, перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, як Однородженого від Отця» (Ів. 1,14). Отже, бачимо, що перед тим, як Слово сталося тілом, Воно мало нетілесну природу, духовну, яка є притаманна Богові. Таким чином, апостол і євангелист Іван, завдяки повсякденній наочності (яку можна перевірити і «на собі») описує складну, і для багатьох теологів, концепцію «єдиносущності Отця і Сина». Ось, наприклад, як наше слово є в нас, так і ми і наше слово – одне, єдине з нами! І якщо б ми вимовили раз якесь слово, то воно не проминає з нашого лексикону, а є співіснуюче з нами поки нашого життя (бо можемо його повторювати)! Так само і Слово Боже, Яким є Син Божий, Ісус Христос, Який є співвічний Отцеві, народжений перед віками, адже скільки є Бог, є і Син Божий – Його Слово. З іншої сторони, Сам Ісус Христос, як і згодом апостол Павло, стверджує: «Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його» (Ів. 5,22.23). При цьому вжито слово «шанувати», яке в давньогрецькому оригіналі подано від слова «τιμάω» (тімáо), що означає крім «почитати», також «шанувати», «цінувати», «оцінювати», «поважати». Схоже слово вжито і в Мт. 27,9, в якому Ісуса Христа «оцінено в 33 срібняки». Додатковим свідченням є вживання прислівника «καθὼς» (катóс), який в даному вірші перекладено прислівником «як», має також значення: «саме так, як», «подібно до того, як». Таким чином, Отець бажає, щоб Син був рівноцінний Йому, шанований людьми, за яких був розп’ятий, саме так як шанованим є Отець! Знову це підтверджується у Ів. 14,7нн.: «Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте Його і бачили». А апостол Павло, у своїй ревності безпосередньо повчає: «Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь.» (Рим. 9,3-5). Стосовно ж уривка з Діянь слід відмітити, по-перше, що сидіння по правиці когось, означає сидіння на почесному місці або займати високу посаду, як про це сказано про Ісуса у Євр. 1,3: «Він – відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині», а також у Ді. 5,31: «Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів». По-друге, у Мойсеєвій книзі «Вихід» читаємо безпосередні слова-откровення Всевишнього про Себе (як відповідь на прохання Мойсея, щоб Господь об’явив йому Свою славу): «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити Мене і жити» (Вих. 33,20). Таким чином, людина, яка живе на землі, не може споглядати обличчя Всевишнього. Тоді, що, Святе Письмо суперечить саме собі, коли словами Стефана оповідає перебування «Ісуса по правиці Бога» (Ді. 7,55.56)? Ні в якому разі! Оскільки сам автор Діянь (св. апостол і євангелист Лука), переповідаючи слова Стефана каже: «(Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога» (Ді.7,55). Тобто, як каже автор, Стефан побачив не Самого Бога, оскільки, як вже було сказано, Бога не можливо бачити і жити, а Його славу, мабуть, велич, красу іншого світу, а в цій славі – Самого Ісуса. Адже, Ісус є видимий відблиск, образ невидимої для нас слави Божої, Який стався людиною (пор. Євр. 1,3). По-третє, як підтвердження вищесказаному, можна привести науки апостола і євангелиста Івана (4,24) та апостола Павла у другому посланні до Коринтян (3,17), у яких однозначно повчають, що Бог – дух, а для духовного світу, знову ж таки, наші очі надто земні, а розум – часто лише людський, тілесний. Тому, беручи до уваги попереднє пояснення стосовно єдиносущності та боговидіння, робимо висновок про рівноцінне співіснування Божих Осіб у Божественній Єдності. Це доводить також і Євангеліє від Матея 28,19, яке повчає: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа», згідно чого бачимо, що дана тринітарна формула підкреслює єдиність Трьох Осіб під Одним Іменем Бога, а не трьох богів з різними іменами, що й не залишає сумнівів стосовно правдивості вчення Церкви, яке в свою чергу не суперечить, а підтверджується Словом Божим. Проте, всі ці доведення є лише вимушеними інтелектуальними спробами пояснити та заохотити до витривання у вірі. Наскільки ж досконалішим є проста, добровільна та щира віра в розп’ятого за нас Христа, яка в своїй досконалості є зрозумілою і для неосвічених, проте, однаково, ефективно-дієвою – спасенною!.. Джерело: Біблійне товариство сприяння екуменічному та міжрелігійному діалогу "Еффата" Опубліковано в жовтні 2011.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
